Рішення № 138759073, 05.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20638/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, (далі відповідач, Пересипський ВДВС у м.Одесі Одеського МРУ МЮУ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі третя особа, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій з урахуванням уточненої редакції від 13.07.2026 року просить :

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кравченка Ярослава Олександровича від 23.06.2026 про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № 80892609

- визнати протиправною бездіяльність Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у неприведенні відомостей про адресу стягувача у матеріалах виконавчого провадження №80892609 у відповідність до фактичних даних (квартира АДРЕСА_1 ) та ігноруванні заяви від 15.06.2026 щодо виправлення технічної помилки.

- зобов`язати Пересипський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі розглянути заяву (Додаток 26) ОСОБА_1 про виправлення технічної помилки у відомостях виконавчого провадження №80892609 та внести належні зміни, привівши адресу стягувача у відповідність до фактичних даних (квартира АДРЕСА_1 ), з наданням вмотивованого рішення.

ІI. Позиція позивача, заперечення відповідача.

На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 р. у справі № 420/1606/26, яким зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути його заяву про долучення документів МСЕК і відомостей з ЕСОЗ (із зазначенням добової дози інсуліну більше 60 одиниць на день та висновку лікаря-ендокринолога), розглянути питання щодо виключення мене з військового обліку як особи, що має довічну інвалідність ІІ групи, та надати вмотивоване рішення, 27.04.2026 року судом був сформовано та видано електронний виконавчий лист № 420/1606/26. З метою примусового виконання судового рішення (№420/1606/26) позивач пред`являв його до Пересипського ВДВС у м.Одесі Одеського МРУ МЮУ та 15.06.2026 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження АСВП 80892609, яке містить помилкову інформацію щодо номера квартири позивача, а саме № 1 замість правильного № 127. У зв`язку з чим позивачем 15.06.2026 на офіційну електронну адресу відповідача було направлено звернення, до якого було додано заяву про виправлення технічної помилки у виконавчому провадженні № 80892609. Однак, станом на день подачі позову, позивач відповіді на дане звернення не отримав. Крім того, 23.06.2026 року головним державним виконавцем Пересипського ВДВС у місті Одесі Кравченком Я.О. було винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні АСВП №80892609 на підставі абзацу 22 пункту 10-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження. Вважаючи протиправною постанову від 23.06.2026 про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № 80892609 та протиправною бездіяльність Пересипського ВДВС у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у неприведені відомостей про адресу стягувача у матеріалах виконавчого провадження №80892609 у відповідність до фактичних даних (квартира АДРЕСА_1 ) та ігноруванні заяви від 15.06.2026 щодо виправлення технічної помилки, позивач звернувся до суду із даним позовом.

29.07.2026 року судом зареєстровано від представника відповідача додаткові пояснення, якими просить відмовити в задоволенні позову, вказуючи, що на виконанні у Пересипському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі перебуває виконавче провадження №80892609 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Одеським окружним адміністративним судом у справі № 420/1606/26, яким зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 про долучення документів МСЕК і відомостей з електронної системи охорони здоров`я, розглянути питання щодо виключення його з військового обліку та надати вмотивоване рішення, яке було відкрито постановою державного виконавця від 15.06.2026 року. На підставі положень пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено 23.06.2026 постанову про зупинення вчинення виконавчих дій. При цьому, Позивач фактично просить визнати протиправною вказану постанову державного виконавця через негативні наслідки застосування чинної норми закону та через незгоду із самим законодавчим обмеженням. Проте незгода особи зі змістом закону або наслідками його застосування сама по собі не свідчить про протиправність рішення посадової особи, яка діяла на виконання прямого законодавчого припису. Отже, за умови чинності відповідної норми та поширення її дії на спірне виконавче провадження постанова державного виконавця не може визнаватися протиправною лише з тих підстав, що позивач вважає законодавче регулювання непропорційним або таким, що обмежує ефективність виконання судового рішення. Оскаржувана постанова не скасовує виконавчий документ, не припиняє виконавче провадження, не змінює зміст судового рішення та не звільняє боржника від його виконання, а лише фіксує передбачене законом тимчасове зупинення вчинення виконавчих дій. Щодо виправлення адреси стягувача, то 29.06.2026 державним виконавцем винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою у виконавчому провадженні №80892609 виправлено адресу стягувача, а саме номер квартири змінено з « 1» на « 127». Таким чином, звернення стягувача щодо виправлення технічної помилки фактично розглянуто та задоволено, а правильні відомості внесено до Автоматизованої системи виконавчого провадження. Постанова від 29.06.2026 підтверджує відсутність триваючої бездіяльності відповідача та спростовує доводи позивача про умисне ігнорування його звернення.

03.08.2026 р. судом зареєстровано від позивача відповідь на відзив, якою поміж іншого, вказує, що посилання відповідача виключно на формальну чинність абзацу 22 пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» саме по собі не спростовує доводів позову та не підтверджує правомірності оскаржуваної постанови. Позивач не заперечує факту внесення відповідних змін, проте це не спростовує того, що помилкові відомості містилися у матеріалах виконавчого провадження, а заява позивача про їх виправлення від 15.06.2026 тривалий час залишалася без реагування. При цьому правильна адреса стягувача (кв. 127) була відома органу ДВС з раніше поданих позивачем документів (АСВП 81097602) 25.05.2026 та 28.05.2026(АСВП 81133640). Крім того, виправлення адреси (29.06.2026) було здійснено після винесення оскаржуваної постанови про зупинення виконавчих дій від 23.06.2026. Водночас супровідний лист від 29.06.2026, яким позивачу направлялася постанова про зміну реєстраційних даних, і надалі містить помилкову адресу «кв. 1» що свідчить про неналежне оформлення та ведення матеріалів виконавчого провадження. Тому наведені обставини підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема щодо належного ведення виконавчого провадження та своєчасного реагування на звернення позивача

Третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2 не скористалася можливістю надати пояснення щодо позову.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 09.07.2026 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для надання позовної заяви, яка відповідає вимогам ст. ст. 5, 160, 287 КАС України, у т.ч. щодо зазначення належного відповідача та змісту заявлених вимог тощо; обґрунтованої заяви про залучення третіх осіб до участі у справі з визначенням їх процесуального статусу.

13.07.2026 р. позивачем надано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої надано уточнену позовну заяву

Ухвалою суду від 17.07.2026 року відкрито провадження у справі за правилами передбаченими статтею 287 КАС України, призначено судове засідання на 28 липня 2026 року.

Даною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ( далі третя особа) та зобов`язано відповідача протягом п`яти днів з моменту отримання даної ухвали надати до суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 80892609 у межах якого відповідачем винесено оскаржувану постанову.

В судове засідання, призначене на 28.07.2026 р., особи, що беруть участь у справі, не з`явилися, про дату та час проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що складено довідку про нездійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою суду від 28.07.2026 року судом прийнято рішення подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі № 420/1606/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 задоволено частково.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 видалити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг) відомості про порушення ОСОБА_1 військового обліку.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 (про долучення до матеріалів справи документів МСЕК, відомостей з ЕСОЗ за період з 2021 по 2025 роки із зазначенням добової дози інсуліну більше 60 одиниць на день, а також висновку лікаря-ендокринолога) та розглянути питання щодо виключення його з військового обліку як особи, що має довічну інвалідність ІІ групи, відповідно до вимог п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу(у редакції № 4720-IX від 16.12.2025) та Статті 13-а Розкладу хвороб Наказу МОУ № 402 (у редакції № 518 від 01.08.2025), з наданням вмотивованого рішення.

27.04.2026 р. Одеським окружним адміністративним судом видано електронний виконавчий лист № 420/1606/26 про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 (про долучення до матеріалів справи документів МСЕК, відомостей з ЕСОЗ за період з 2021 по 2025 роки із зазначенням добової дози інсуліну більше 60 одиниць на день, а також висновку лікаря-ендокринолога) та розглянути питання щодо виключення його з військового обліку як особи, що має довічну інвалідність ІІ групи, відповідно до вимог п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у редакції № 4720-IX від 16.12.2025) та Статті 13-а Розкладу хвороб Наказу МОУ № 402 (у редакції № 518 від 01.08.2025), з наданням вмотивованого рішення.

15.06.2026 р. головним державним виконавцем Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кравченко Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80892609 за електронним виконавчим листом від 27.04.2026 р. № 420/1606/26. При цьому, щодо адреси стягувача ОСОБА_1 вказано АДРЕСА_2 .

15.06.2026 Позивач направив на електронну адресу відповідача заяву про виправлення технічної помилки в адресі стягувача у виконавчому провадженні № 80892609 (виправлення кв. 1 на вірну кв. АДРЕСА_1 ).

23.06.2026 головним державним виконавцем Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кравченко Т.В. винесено постанову ВП №80892609 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 420/1606/26, виданого 27.04.2026 Одеським окружним адміністративним судом, до припинення або скасування воєнного стану в Україні на підставі положень пункту 10-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження, при цьому встановлено, що Боржником у виконавчому провадженні с ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до абзацу дванадцятого пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», а також органи військового управління, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації Збройних Сил України. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління Збройних Сил України. На території України діє правовий режим воєнного стану. Враховуючи, що боржником у даному виконавчому провадженні є орган військового управління, наявні передбачені законом підстави для зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Підстави для зупинення вчинення виконавчих дій мають імперативний характер та не залежать від характеру рішення, що виконується, а також від стадії виконавчого провадження

29.06.2026 головним державним виконавцем Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кравченко Т.В. винесено постанову ВП №80892609 про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою встановлено зміну адреси стягувача та керуючись статтями 8, 18 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 14 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 постановив внести зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме замість адреса: м.Одеса вул. Давида Ойстраха буд. 24 кори. З кв. 1 зазначити адреса: м. Одеса вул. Давида Ойстраха буд. 24 кори. 3 кв. 127.

Вважаючи протиправною постанову відповідача про зупинення вчинення виконавчих дій та протиправною його бездіяльність, яка полягає у неприведені відомостей про адресу стягувача у матеріалах виконавчого провадження №80892609 у відповідність до фактичних даних (квартира №127) та ігноруванні заяви від 15.06.2026 щодо виправлення технічної помилки, позивач звернувся до суду.

V. Норми права, які застосував суд.

Статтею 129-1 Основного Закону України передбачено, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) (в редакції, яка була чинною на момент прийняття спірних постанов), зокрема

- виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню ( стаття 1 Закону № 1404-VIII);

- підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. (пункт 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII);

- примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". (стаття 5 Закону №1404-VIII)

- заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. (стаття 10 Закону №1404-VIII)

- під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. ( частина 1 статті 13 Закону України №1404-VIII)

- виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. (частина 1 статті 18 Закону № 1404-VIII);

- виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання. (частина 2 статті 18 Закону № 1404-VIII);

- виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням. (частина 3 статті 18 Закону № 1404-VIII);

- зупинення вчинення виконавчих дій врегульовано статтею 34 Закону № 1404-VIII.

- зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій. ( абзац 22 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII в редакції Закону № 3048-IX від 11.04.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану», який набрав чинності 06.05.2023)

- положення, передбачені абзацом двадцять другим цього пункту, не поширюються на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб`єкти, визначені в абзаці двадцять другому цього пункту, а також на рішення про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення. ( абзац 23 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII, в редакції Закону № 3048-IX від 11.04.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану», який набрав чинності 06.05.2023)

VI. Оцінка та висновок суду.

З системного аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

При цьому, з 06.05.2023 поряд із загальними підставами для зупинення виконавчих дій, які встановлені статтею 34 Закону № 1404-VIII, на період дії воєнного стану в Україні встановлено також нові підстави, визначені абзацами 22 та 23 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII в редакції Закону № 3048-IX«Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану», серед іншого, наявність у боржника статусу, зокрема, органу військового управління, крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом.

Як встановлено судом, одним із спірних питань у даній справі є правомірність постанови державного виконавця від 23.06.2026 про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № 80892609 до припинення або скасування воєнного стану в Україні з примусового виконання листа № 420/1606/26 від 27.04.2026 року, виданого Одеським окружним адміністративним судом, за яким боржником виступає ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Частиною 1 статті 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» визначено, що органами військового управління, зокрема, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 7 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є боржником у виконавчому провадженні №80892609 відноситься до органу військового управління.

З огляду на визначені абзацами 22 та 23 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII підстави для зупинення виконавчих дій, у ІНФОРМАЦІЯ_5 , як боржника у виконавчому провадженні, статусу органу військового управління визначає необхідність зупинення на період дії воєнного стану в Україні вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.

Разом з цим, зі змісту оскарженої постанови слідує, що виконавчі дії зупинені на підставі абзацу 12 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII, у той час як ця правова норма втратила чинність з 06.05.2023 у зв`язку з набранням чинності Законом № 3048-IX від 11.04.2023, яким пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII викладено в новій редакції, згідно з якою підстави зупинення вчинення виконавчих дій визначені, зокрема, абзацами 22 та 23 згаданого пункту.

Станом на час винесення оскарженої постанови абзац 12 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII має такий зміст: «Державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи - боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови: … ».

Таким чином, державний виконавець фактично застосував правову норму, яка втратила чинність і не підлягає застосуванню.

Водночас, зміст абзацу 12 у редакції до 06.05.2023 та абзацу 22 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII у редакції після 06.05.2023, хоча і не є тотожним, проте збігається в частині того, що зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України.

Тобто, сама по собі передбачена пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII підстава для зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є, зокрема, органи військового управління, - існувала та продовжує існувати, в тому числі і на час винесення оскарженої постанови та розгляду цієї справи.

Вирішуючи дані спірні правовідносини, суд враховує, що предметом розгляду у справі № 420/1606/26 були спірні питання, які виникли між сторонами у період введення в Україні воєнного стану та оголошення мобілізації та з підстав визнання позивача непридатним до військової служби за станом здоров`я, а саме виключення його з військового обліку як особи, що має довічну інвалідність ІІ групи, відповідно до вимог п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу( у редакції № 4720-IX від 16.12.2025) та статті 13-а Розкладу хвороб Наказу МОУ № 402 (у редакції № 518 від 01.08.2025)

При цьому оскарженою постановою виконавчі дії у виконавчому провадженні зупинені державним виконавцем на весь період дії воєнного стану в Україні.

Згідно з статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно з частинами 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та/або Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.04.2025 у справі №440/10814/24, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України (аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 23.04.2020 у справі № 560/523/19, від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та від 18.05.2022 у справі №140/279/21).

У пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що: відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Крім того, у рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя; невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення.

Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Таким чином, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Слід зазначити, що відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Вказана норма знайшла своє відображенні і в статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», згідно якої у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження судів.

Таким чином, Конституцією України гарантовано, що в умовах воєнного стану не може бути обмежено право особи на судовий захист, який включає в себе і право на виконання судового рішення.

Примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

В свою чергу, не вчинення державним виконавцем у повному обсязі виконавчих дій та всіх належних заходів, передбачених Законом № 1404-VIII, для примусового виконання рішення суду, порушує, перш за все, право особи на судовий захист, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також принцип обов`язковості судового рішення.

З огляду на обставини справи, яка розглядається, судове рішення, яке ухвалене на користь позивача та з приводу виконання якого виник цей спір, стосується питання виключення позивача з військового обліку як такого, що непридатний до військової служби.

Разом з тим, вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з примусового виконання цього рішення зупинено державним виконавцем на весь період дії воєнного стану в Україні.

Оскільки на цей час в Україні діє особливий період (режим воєнного стану та оголошена мобілізація), то вирішення питань щодо законності/обґрунтованості перебування громадян на військовому обліку, а також, внесення достовірних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є актуальними саме на час дії особливого періоду, оскільки після його закінчення такі питання втрачають сенс.

Тому право позивача на оскарження рішень, дій чи бездіяльності, в тому числі територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не підлягає обмеженню в умовах воєнного стану, як і право на виконання судового рішення, оскільки гарантується Конституцією України.

Невиконання ухваленого в цьому випадку на користь позивача судового рішення фактично повністю нівелює гарантії судового захисту, що є неприпустимим.

Крім того, ні державним виконавцем в оскарженій постанові, ні боржником не наведено жодних об`єктивних причин того, чому рішення суду не може бути виконане у поточний період і чому виконавчі дії потребують зупинення.

Тобто спірна постанова не відповідає також критеріям обґрунтованості, які визначені статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи суд зазначає, що з урахуванням гарантованого Конституцією України навіть в умовах воєнного стану права на судовий захист, складовою частиною якого є право виконання судового рішення, яке підлягає безумовному виконанню та яке стосується правовідносин, які виникли у зв`язку з дією в Україні особливого періоду режиму воєнного стану і підлягають врегулюванню саме у цей період, то положення пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII не підлягають застосуванню під час виконання виконавчого провадження ВП № №80892609, оскільки суперечать нормам Конституції України та порушують право позивача на судовий захист та виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що державний виконавець протиправно прийняв постанову від 23.06.2026 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № №80892609, що є підставою для її скасування.

Щодо вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неприведенні відомостей про адресу стягувача у матеріалах виконавчого провадження №80892609 у відповідність до фактичних даних (квартира АДРЕСА_1 ) та ігноруванні заяви від 15.06.2026 щодо виправлення технічної помилки, то суд враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, що 29.06.2026 державним виконавцем винесено постанову ВП № 80892609 про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою у виконавчому провадженні № 80892609 виправлено адресу позивача, а саме номер квартири змінено з 1 на 127, що свідчить про те, що суб`єкт владних повноважень повністю виправив порушення прав та інтересів позивача, а відтак відсутні підстави їх судового захисту.

Решта доводів та аргументів учасників справи не впливають на вирішення спірних питань по суті та не спростовують встановлені обставини справи та висновки суду.

Судом також враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази відповідача на підтвердження правомірності свого рішення, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню

VII. Розподіл судових витрат.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України « Про судовий збір», відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Академіка Заболотного, буд. 38А, м. Одеса, ЄДРПОУ 41405348) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кравченка Ярослава Олександровича від 23.06.2026 про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № 80892609.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення підписано 05 серпня 2026 року.

Суддя В.А. Дубровна