Рішення № 138758861, 27.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 рокусправа № 380/16117/25

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Андрусів У. Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Шмигельської А. І.

представника позивача Посікіри Р. Р.

представника відповідача Марциняка С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (далі позивач, ЛМКП «Львівтеплоенерго») пред`явило позов до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 17294/13-01-07-06 від 17.04.2025.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що ухвалою Львівської міської ради № 3409 від 06.07.2023 року «Про припинення ЛКП «Залізничнетеплоенерго» шляхом приєднання його до ЛМКП «Львівтеплоенерго» припинено Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» (код ЄДРПОУ 20784943) шляхом приєднання до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 05506460) та встановлено, що Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго».

Зазначає, що підпункт «б» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України передбачає, що будь-яка особа, зареєстрована як платник податку і прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов`язань із податку у випадках, визначених цим розділом, може звернутися із заявою про анулювання реєстрації платника податку. Відповідно до п. 198.7 ст. 198 Податкового кодексу України сума від`ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується шляхом приєднання, злиття, перетворення, - підлягає перенесенню до складу податкового кредиту правонаступника у наступному періоді після підписання передавального акта відповідно до законодавства. Таке перенесення здійснюється в разі, якщо сума від`ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується, підтверджена документальною перевіркою контролюючого органу.

08.11.2024 позивач звернувся до податкового органу із листом в якому просив здійснити позапланову перевірку для зняття з обліку платника ПДВ. 19.11.2024 в системі електронного адміністрування ПДВ було відображено рішення податкового органу про зняття Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (код ЄДРПОУ 20784943) з обліку платника ПДВ від 21.11.2024.

ГУ ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», за результатами якої встановлено, що ЛКП «Залізничнетеплоенерго» порушено п. 198.1, п. 198.6, п. 198.7 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки не підтверджено правомірність віднесення до складу податкового кредиту за жовтень 2024 року податкових накладних, виписаних на адресу ЛКП «Залізничнетеплоенерго» за звітні періоди: лютий, березень, квітень, травень 2021 року, що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду (р. 21 Декларації) за січень 2025 року на суму 20635882,00 гривень.

Зазначає, що в декларації за жовтень 2024 року до податкових зобов`язань включено суми заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 104418395,00 гривень у т.ч. ПДВ - 17403066,00 гривень, які на момент подання декларації були неоплаченими, а до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 27555349,00 гривень на підставі своєчасно зареєстрованих податкових накладних за придбані товари/роботи/послуги, які на момент подання декларації також не були оплаченими, проте за результатами перевірки податковим органом підтверджено правомірність включення до складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 6919467,00 гривень за товари/роботи/послуги, що не були оплаченими, оскільки платником дотримано термін в 365 днів з дати виписки податкових накладних. Водночас, на думку податкового органу, ЛКП «Залізничнетеплоенерго» завищено податковий кредит за жовтень 2024 року на суму 20635882,00 гривень, що вплинуло на завищення показника у рядку 16.1. Декларацій «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного податкового періоду» за січень 2025 року в сумі 20635882,00 гривень.

Наголошує, що ЛКП «Залізничнетеплоенерго» визначає дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом відповідно до п. 187.10 ст. 187 та п. 44 п. 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, як платник податку, який постачає теплову енергію та інші житлово-комунальні послуги, перелік яких визначений законом і нараховує плату за абонентське обслуговування. Касовий метод податкового обліку передбачає, що суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 365 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.

Звертає увагу суду на те, що в Податковому кодексі Україні відсутні прямі норми щодо порядку дій платника податку, який застосовує спеціальний касовий метод податкового обліку при припиненні як юридичної особи, так відповідно і при анулюванні реєстрації платника податку, хоча правовий статус такого платника податку є відмінним від тих суб`єктів господарювання, що використовують загальний метод податкового обліку, так зване «правило першої події».

Зазначає, що усі податкові накладні, суми податків по котрих включені до податкового кредиту за останній (на той момент) звітний (податковий) період підприємства, були вчасно зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки випадків протилежного податковим органом не виявлено і не наведено в акті перевірки, а отже твердження податкового органу про включення до податкового кредиту ЛКП «Залізничнетеплоенерго» сум податків, зазначених в податкових накладних/розрахунках коригування до таких накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, та пізніше ніж через 365 календарних днів з дати їх складення, не відповідає дійсності та не знайшло документального підтвердження, а тому відсутні підстави стверджувати про порушення підприємством абз. 5 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Наголошує, що застосування до ЛКП «Залізничнетеплоенерго» правил першої події є необґрунтованим, оскільки до підприємства застосовується спеціальний касовий метод податкового обліку, передбачений п. 187.10 ст. 187 та п. 44 п. 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Вказує, що Державною податковою службою України надано Львівському міському комунальному підприємству «Львівтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 05506460) індивідуальну податкову консультацію від 08.11.2023 № 4027/ІПК/99-00-21-03-02-06, в якій зазначено, що при анулюванні реєстрації платник ПДВ, що застосовує касовий метод та реорганізовується, повинен не пізніше дати анулювання нарахувати податкові зобов`язання на обсяг поставлених, але не оплачених товарів/послуг та віднести до податкового кредиту суми ПДВ за придбаними товарами/послугами, підтвердженими зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, які не були віднесені до податкового кредиту у зв`язку з відсутністю оплати таких товарів/послуг постачальнику у періоді застосування таким платником касового методу податкового обліку ПДВ. Податкові зобов`язання та податковий кредит мають бути відображені у складі податкової звітності платника, що реорганізується, за останній звітний (податковий період) реєстрації платником ПДВ. В індивідуальній податковій консультації №2534/ІПК/99-00-21-03-02 від 08.05.2025, наданій ЛКП «Залізничнетеплоенерго», зазначено, що юридична особа, що застосовує касовий метод і реорганізується, має право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, що не були включені в податкову звітність попередніх періодів, у зв`язку із застосуванням касового методу податкового обліку, а терміни формування податкового кредиту, визначені абзацами 4, 5 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладеної, не застосовуються, а отже висновки контролюючого органу, наведені у акті перевірки, суперечать роз`ясненням ДПС України, наданим платнику податків в індивідуальних податкових консультаціях щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, тому прийняте за результатами проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 11.08.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено десятиденний строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 19.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

26.08.2025 представниця позивача подала клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 01.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представниці позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

11.09.2025 представник відповідача подав клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.09.2025 клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволено та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

07.10.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. В обґрунтування заперечень зазначає, що ГУ ДПС у Львівській області провело документальну позапланову виїзну перевірку ЛКП «Залізничнетеплоенерго» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період 14.11.2023-09.03.2025. За результатами перевірки складено акт від 25.03.2025 №13239/13-01-07-01/20784943, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.6, п.198.7 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 ПКУ та констатовано завищення від`ємного значення ПДВ (рядок 21) за січень 2025 року на 20635882,00 грн. Порушення полягало у включенні до податкового кредиту декларації за жовтень 2024 року податкові накладні ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за лютий-травень 2021 та листопад 2023 на суму 21069728,20 грн ПДВ за відсутності оплати у 2024 році, при цьому кредиторська заборгованість перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» становила 126424067,00 грн і була реструктурована до 2029 року, а тому податковим повідомленням-рішенням № 17294/13-01-07-06 від 17.04.2025, прийнятим за результатами перевірки, зменшено від`ємне значення з ПДВ на 20635882,00 грн.

Зазначає, що Податковий кодекс України визначає «касовий метод» (пп.14.1.266 п.14.1 ст.14) як метод, за яким право на податковий кредит виникає на дату списання коштів (видачі з каси) або іншої компенсації постачальнику. Це базова конструкція, що відрізняє касовий метод від загального правила «першої події». ДПС послідовно роз`яснює цей підхід у своїх регіональних публікаціях (зміст яких дублює норму пп.14.1.266). Так само п.187.10 ПКУ встановлює сфери, де застосовується касовий метод: зокрема для постачання теплової енергії певним категоріям споживачів; це підтверджено численними узагальненнями (інтерпретаціями) професійних видань із посиланням на норму закону.

Водночас з матеріалів перевірки випливає, що у 2024 році оплати ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за спожитий газ не здійснювалися, що прямо зафіксовано в акті: документів про оплату у 2024 році не надано; до складу податкового кредиту жовтня 2024 включено податкові накладні 2021/2023 років на суму 21069728,20 грн, а кредиторська заборгованість за газ - 126424067,00 грн (реструктурована до 2029 року). Відповідно до баз даних ДПС встановлено, що 29.05.2025 підприємством подано заяву про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою №3 ПДВ (номер реєстрації заяви в контролюючому органі 130524181521324). У відповідності до вимог абзацу четвертого п. 184.2 ст. 184 ПК України, анулювання реєстрації платника ПДВ ЛКП «Залізничнетеплоенерго» здійснено контролюючим органом на дату подання заяви за формою №3-ПДВ, тобто 29.05.2025. Зазначає, що п. 184.6 ст. 184 ПК України передбачено, що у разі анулювання особи як платника ПДВ останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. Таким чином, з урахуванням вимог податкового законодавства, останнім звітним (податковим) періодом для ЛКП «Залізничнетеплоенерго» є період, який починається 01.05.2025 та закінчується 29.05.2025 (день анулювання реєстрації платником ПДВ), а отже, ЛКП «Залізничнетеплоенерго» не мало права на включення податкових накладних, складених та зареєстрованих ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у 2021 році, але не оплачених підприємством, на загальну суму ПДВ 20635882,00 грн, до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за жовтень 2024 року, оскільки жовтень 2024 року не є останнім звітним (податковим) періодом реєстрації платником ПДВ для позивача в розумінні вимог ПК України, а тому у жовтні 2024 року підприємство не втрачало право застосовувати касовий метод податкового обліку з ПДВ.

Щодо твердження позивача, що законодавством не встановлено чіткого алгоритму дій платника зазначає, що норми Податкового кодексу України, які регламентують порядок дій платника при анулюванні реєстрації платником ПДВ, є однозначними - зокрема, вимоги п. 184.6 ПКУ щодо подання останньої декларації, п. 184.5 ПКУ - про втрату права на податковий кредит, та п. 198.6 ПКУ - щодо умов включення сум ПДВ до податкового кредиту. Відтак, посилання позивача на презумпцію добросовісності у даному випадку є безпідставним, оскільки відсутня будь-яка правова невизначеність, натомість наявне чітке порушення норми матеріального права.

Наголошує, що помилкове включення до податкового кредиту неоплачених сум у позивача та ігнорування обов`язків останнього періоду (п.184.5, 184.6 ПКУ) - це наслідок бездіяльності/помилок платника, а не «прогалини регулювання», тому контролюючий орган вважає, що позивач посилається на начебто «відсутність чітких норм» та «недостатність регулювання» дій платника при анулюванні реєстрації платником ПДВ помилково, оскільки, аналіз положень п. 184.5, 184.6, 198.6, 198.7 ПКУ свідчить про наявність чітких і однозначних правил, які позивач зобов`язаний був виконати, а саме: припинити застосування касового методу, нарахувати податкове зобов`язання за неоплачене постачання і подати останню декларацію.

З огляду на це, прийняття податкового повідомлення-рішення форми «В4», відповідач вважає таким, що здійснене в межах повноважень, у спосіб та з підстав, визначених податковим законодавством, а доводи позивача необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків акта перевірки, тому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

10.10.2025 суд протокольною ухвалою постановив поновити строк для подачі відзиву з долученням його до матеріалів справи.

14.10.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій щодо доводів, зазначених відповідачем у відзиві, звертає увагу на суперечливість правової позиції податкового органу стосовно права ЛКП «Залізничнетеплоенерго» на формування податкового кредиту, що зафіксована в акті перевірки, та аргументацією, наведеною у відзиві до суду, оскільки такі формулювання свідчать про відсутність у контролюючого органу єдиної, послідовної та юридично обґрунтованої позиції. В акті № 13239/13-01-07-01/20784943 від 25.03.2025, який став єдиною підставою для винесення оскаржуваного ППР, відповідач прямо вказує, що підприємством не дотримано норми п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме граничного терміну у 365 календарних днів, з дня виписки податкових накладних для включення їх до податкового кредиту. Жодних інших порушень, пов`язаних із формуванням податкового кредиту за жовтень 2024 року, в акті перевірки не зафіксовано. Позиція у відзиві є протилежною: відповідач повністю відмовляється від своєї первинної аргументації. Тепер він стверджує, що порушення полягало в іншому: декларація за жовтень 2024 року не була останнім звітним (податковим) періодом, а тому платник, застосовуючи касовий метод, не мав права декларувати податковий кредит без факту оплати.

Наголошує, що в ході позапланової перевірки перевірено також правомірність декларування податкових зобов`язань та податкового кредиту згідно декларації з ПДВ за жовтень 2024 року, поданої платником за останній звітний (податковий період), яка була предметом камеральної перевірки, в ході якої зауважень до даної декларації не було. Про те, що підприємством порушено обсяги декларування за жовтень 2024 року , у зв`язку з тим, що дана декларація не є декларацією за останній звітний (податковий період) у разі анулювання платником ПДВ, в акті перевірки не зазначено. Натомість, в ході перевірки підтверджено, що підприємство задекларувало всі податкові зобов`язання з наданих послуг теплопостачання в сумі 17403066,00 грн, які не були оплачені станом на момент подання декларації, дотримавшись наданих офіційних роз`яснень ДПС, зокрема, що при анулюванні реєстрації платник втрачає право на касовий метод, тому не пізніше дати анулювання він має нарахувати податкові зобов`язання на обсяг поставлених, але неоплачених товарів/послуг, та віднести до податкового кредиту суми ПДВ за придбаними товарами/послугами, підтвердженими зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, які не були віднесені до податкового кредиту у зв`язку з відсутністю оплати таких товарів/послуг постачальнику у періоді застосування таким платником касового методу податкового обліку ПДВ. Такі податкові зобов`язання та податковий кредит мають бути відображені у складі податкової звітності платника, що реорганізується, за останній (податковий) період реєстрації платником ПДВ. Також, в ході перевірки досліджено податковий кредит, відображений в декларації за жовтень 2024 року в сумі 27555349,00 грн, без оплати на момент подання декларації, на підставі правильно складених та своєчасно зареєстрованих податкових накладних. Контролюючим органом підтверджено правомірність включення до податкового кредиту за жовтень 2024 року в сумі 6949467,00 грн, без оплати, на підставі зареєстрованих податкових накладних з датою виписки податкових накладних, яка не перевищує 365 календарних днів, у тому числі податкові накладні ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за листопад 2023 року на суму ПДВ - 433846,00 грн. В акті перевірки дослівно зазначено: фактично ЛКП «Залізничнетеплоенерго» відображено у складі податкового кредиту операції з придбання товарів, які не оплачені, однак не дотримано норми п.198.6 ст.198 Податкового кодексу, згідно чого, суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарі/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складання податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних. Відповідно до такого висновку перевірки підприємство оскаржувало саме порушення включення до податкового кредиту податкових накладних, з дати виписки яких на момент декларування минуло 365 календарних днів. Зазначає, що під час розгляду заперечення на акт щодо порушення включення до податкового кредиту суми 20635882,00 грн не встановлено порушення щодо включення до податкового кредиту сум ПДВ без оплати через те, що підприємство не анульоване як платник ПДВ та декларація за жовтень 2024 року не є декларацією за останній податковий (звітний) період. На момент проведення перевірки і винесення податкового повідомлення-рішення, контролюючий орган не вбачав порушень у діях підприємства, в частині включення до складу податкового кредиту за жовтень 2024 року сум ПДВ згідно податкових накладних, з часу виписки яких не минуло 365 календарних днів, і оплата за якими не була проведена, у зв`язку із чим, підприємством не було подано уточнюючої декларації з ПДВ за жовтень 2024 року.

Наголошує, що ЛКП «Залізничнетеплоенерго» визначало дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом відповідно до п. 187.10 ст. 187 та п. 44 п. 2 розділу XX ПКУ. Згідно з пп. 14.1.266 ПКУ для такого платника дата виникнення права на податковий кредит визначається як «дата списання коштів з рахунків платника податку». Застосоване в акті перевірки правило « 365 днів», викладене в абзацах четвертому та п`ятому п. 198.6 ст. 198 ПКУ, є загальною нормою, що стосується виключно платників, які працюють за «правилом першої події». Для платників, що застосовують касовий метод, встановлена спеціальна норма абзац шостий того ж пункту, який прив`язує право на податковий кредит не до дати складання податкової накладної, а до факту оплати. Таким чином, твердження відповідача в акті перевірки про порушення підприємством правила « 365 днів» є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам податкового законодавства. Застосування до платника, що працює за спеціальним касовим методом, правил, передбачених для іншої категорії платників, є грубим порушенням. Контролюючий орган не мав жодних правових підстав стверджувати про порушення підприємством абз. 5 п. 198.6 ст. 198 ПКУ.

Щодо твердження про «відсутність прогалин» та «чіткість норм» зазначає, що воно прямо спростовується тим фактом, що ЛКП «Залізничнетеплоенерго» діяло на підставі індивідуальних податкових консультацій, наданих ДПС України, які роз`яснювали саме такий порядок дій, а отже, отримання таких консультацій доводить, що правове регулювання цього питання є неоднозначним, і платник, діючи добросовісно, покладався на офіційну позицію податкових органів.

Ухвалою суду від 20.11.2025 підготовче провадження в адміністративній справі закрито та призначено судовий розгляд справи по суті.

28.01.2026 представником позивача подано письмові пояснення, в яких зазначає, що висновки податкового органу є суперечливими, його позиція, викладена в акті перевірки, та відзиві є абсолютно різною, ґрунтується на вибірковому й формальному тлумаченні норм податкового законодавства, особливо стосовно права ЛКП «Залізничнетеплоенерго» на формування податкового кредиту. Згідно положень ст. 86 Податкового кодексу України, акт документальної перевірки складається у разі встановлення під час перевірки порушень, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати. Податкове повідомлення-рішення може бути прийняте виключно на підставі висновків, викладених у акті перевірки. У ході його адміністративного чи судового оскарження, контролюючий орган не може змінювати чи доповнювати фактичні обставини, встановлені під час перевірки, а також стверджувати про допущення нових порушень податкового законодавства, котрі не були встановлені перевіркою. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акта перевірки №13239/13-01-07 01/20784943 від 25.03.2025. Згідно акта, порушення ЛКП «Залізничнетеплоенерго» норм податкового законодавства полягає в недотриманні підприємством норми п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме граничного терміну у 365 календарних днів з дня виписки податкових накладних для включення їх до податкового кредиту. Жодних інших порушень, пов`язаних із формуванням податкових зобов`язань та податкового кредиту за жовтень 2024 року, в акті перевірки не зафіксовано. Проте, в ході судового розгляду, відповідач повністю відмовляється від своєї первинної аргументації та наполягає на існуванні інших порушень, зокрема: декларація за жовтень 2024 року не була останнім звітним (податковим) періодом, а тому платник, застосовуючи касовий метод, не мав права декларувати податковий кредит без факту оплати, а відповідно і податкові зобов`язання без факту отримання коштів. Це свідчить про відсутність у контролюючого органу єдиної, послідовної та юридично обґрунтованої позиції.

Зазначає, що позиція ДПС базується на формалізмі та ігноруванні власних роз`яснень, а також є суперечливою. Дії контролюючого органу призвели до настання умов, за яких ліквідація підприємства затягнулася, що призвело до негативних наслідків для останнього. Податковий орган не може одночасно використовувати процедуру ліквідації для проведення перевірки і при цьому ігнорувати стан ліквідації, щоб штрафувати за правила «звичайної» діяльності, оскільки це порушує принцип належного урядування: державний орган не може застосовувати санкції до платника податків, у випадку затягування ним процедури анулювання платника ПДВ. Жовтень 2024 року став фактично останнім звітним періодом, в якому підприємство задекларувало усі податкові зобов`язання та потоковий кредит як платник ПДВ, що застосовує касовий метод. Усі активи були передані правонаступнику за передавальним актом у жовтні, колектив переведений. Наступні місяці (з листопада 2024 по травень 2025) підприємство існувало лише «на папері», подаючи «нульові» декларації виключно через те, що податковий орган штучно затягував процес анулювання реєстрації, посилаючись на обов`язковість проведення згаданої перевірки. Економічна сутність операції завершена, платник не може бути позбавлений права на кредит лише через тривалість адміністративних процедур самого податкового органу. Податковий кодекс України не містить прямої інструкції для цієї унікальної ситуації (касовий метод + реорганізація). Саме тому існує пункт 56.21 статті 56 ПКУ: якщо норми припускають неоднозначне трактування або є прогалина - рішення приймається на користь платника податків. Наявність цього судового спору та отриманої ІПК - найкращий доказ такої неоднозначності.

31.03.2026 представником позивача подано письмові пояснення, в яких зазначає, що інформація в ІКП ґрунтується на показниках первинних документів, оброблених інформаційно-комунікаційною системою ДПС. Після отримання звернення від підприємства від 08.11.2024 та заяви про анулювання реєстрації платника ПДВ, 19.11.2024 року податковим органом було зменшено переплату, що обліковувалася за ЛКП «Залізничнетеплоенерго» в сумі 3956,98 грн та переведено її правонаступнику (ЛМКП «Львівтеплоенерго»), у зв`язку з реорганізацією платника податків та переходом до іншої ДПІ.

Зазначає, що дані ІКП є офіційним джерелом інформації про стан розрахунків та статус платника, у позивача сформувалося обґрунтоване переконання щодо успішного проходження процедури анулювання, оскільки дії податкового органу свідчили про початок процедури анулювання статусу платника ПДВ.

Звертає увагу, що таким чином, з одного боку, існувала невизначеність стосовно прийняття заяви про анулювання свідоцтва платника ПДВ, але з іншого боку, податковою службою знято ЛКП «Залізничнетеплоенерго» з обліку та прийнято рішення про призначення позапланової перевірки підприємства на підставі його заяви. Фактичні дії ДПС (відображення зняття з обліку в ІКП та переведення коштів правонаступнику) створили для платника податків думку, що відсутні об`єктивні підстави для неприйняття заяви про анулювання реєстрації платника ПДВ, оскільки відбулося відображення зняття з обліку в офіційному реєстрі (ІКП) та реальне переміщення коштів, у платника податків сформувалося обґрунтоване переконання, що процедура анулювання свідоцтва ПДВ проходить успішно. Платник не міг і не повинен був трактувати ці дії інакше, ніж підтвердження фіналізації його статусу. Дії податкового органу свідчили про успішне проходження процедури анулювання. Платник податків діяв із обґрунтованим переконанням, що його кроки є правильними та відповідають законодавчо встановленій поетапності процедури ліквідації. Суперечливість між даними ІКП та повідомленнями в електронному кабінеті (квитанція №2) є системною проблемою ДПС, за яку платник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту.

Щодо призначення перевірки як одного з етапів ліквідаційної процедури зазначає, що якщо контролюючий орган не вважав процедуру ліквідації розпочатою, а заяву про анулювання - прийнятою, то в нього не було законних підстав для призначення саме ліквідаційної перевірки. Якщо контролюючий орган не вважав жовтневу декларацію останньою звітною, він не мав законних підстав для ініціювання ліквідаційної перевірки. Призначення такої перевірки є прямим підтвердженням того, що ДПС де факто визнала жовтень 2024 року фінальним періодом господарської діяльності платника. Жовтень став останнім періодом, коли активи були передані за актом, а господарська сутність операцій за касовим методом була вичерпана. Дії податкової служби свідчили про протилежне до позиції, яку вони займають зараз у суді. У платника було чітке враження, що триває процедура ліквідації, і його дії відповідають поетапності анулювання свідоцтва ПДВ.

Також просить звернути увагу на відсутність шкоди бюджету та формалізм податкового органу. Бюджет не зазнав жодних втрат, оскільки всі операції були реальними, податки сплаченими, а правонаступництво повним. Сучасна судова практика наголошує, що формальні процедурні зауваження не можуть бути підставою для позбавлення платника права на податковий кредит, якщо виконується сутнісна вимога закону. Формальні порушення процедури не повинні призводити до надмірного фінансового тягаря для платника, якщо це не спричинило втрат бюджету.

Покликається на те, що позиція податкового органу, викладена в акті перевірки та у відзиві є непослідовною. Зняття з обліку в ІКП та проведення ліквідаційної перевірки свідчать про те, що дії позивача були правильними та відповідали етапності ліквідації, а тому винесення податкового повідомлення-рішення є наслідком адміністративних недоліків самого відповідача та не можуть призвести до позбавлення права платника податку на формування податкового кредиту.

31.03.2026 представником позивача подано заяву про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань сплаченого судового збору в сумі 30280,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 410000,00 грн.

24.04.2026 відповідач подав письмові пояснення, в яких зазначає, що не погоджується з доводами позивача, викладеними у додаткових поясненнях від 28.01.2026 та 31.03.2026, оскільки вони не спростовують висновків акта перевірки, не змінюють правової оцінки спірних операцій та фактично зводяться до повторення тих самих аргументів, які вже досліджувалися контролюючим органом під час перевірки, під час розгляду заперечень на акт та під час адміністративного оскарження. Зазначає, що усі аргументи вже були перевірені, однак не були визнані такими, що спростовують встановлене порушення. Акт перевірки прямо встановив, що до податкового кредиту за жовтень 2024 року включено суми ПДВ за податковими накладними, складеними у 2021 році, тоді як документів, які підтверджували б оплату за отриманий газ у 2024 році, під час перевірки не було надано, саме ця обставина стала підставою для висновку про порушення податкового законодавства. Наголошує, що позиція контролюючого органу у цій справі є послідовною, логічною та незмінною: податковий кредит сформовано неправомірно, оскільки при застосуванні касового методу право на нього виникає лише за наявності факту оплати, а не виключно через наявність зареєстрованої податкової накладної або через те, що платник перебуває в процедурі реорганізації. Саме таку правову конструкцію підтверджують і матеріали перевірки, і норми Податкового кодексу України. Акцентує увагу, що за загальним правилом пункту 198.6 Податкового кодексу України право на податковий кредит, якщо воно не було реалізоване у відповідному періоді, зберігається протягом 365 календарних днів, але для платників, які застосовують касовий метод, кодекс прямо вимагає прив`язки включення сум до податкового кредиту до факту списання коштів та встановлює окреме правило про можливість включення в межах 60 календарних днів після такої оплати. Пункт 198.7 Податкового кодексу України регулює саме перенесення підтвердженого від`ємного значення при реорганізації, але не створює права на податковий кредит там, де таке право взагалі не виникло через відсутність оплати, тому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

24.04.2026 представником позивача подано письмовий виступ у судових дебатах, в яких викладені доводи та аргументи, які зазначалися у відповіді на відзив і письмових поясненнях та ураховуючи які вважає, що у податкового органу відсутні правові підстави стверджувати про порушення підприємством норм податкового законодавства, а відтак, вважає податкове повідомлення-рішення юридично необґрунтованим, економічно несправедливим та таким, що порушує принципи податкової нейтральності, передбаченої системою ПДВ, економічної сутності та правомірності рішень платника податків, з огляду на фактичне здійснення оплати правонаступником та реальний характер господарських операцій.

20.05.2026 представником позивача подано письмові пояснення, в яких зазначає, що з акта перевірки, вбачається що єдиною та чітко сформульованою підставою для висновку про завищення податкового кредиту на суму 20635882,00 грн є те, що відповідні податкові накладні виписані ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у лютому-травні 2021 року, «що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду (р. 21 Декларації) за січень 2025 року на суму 20635882 грн». На стор. 10 акта перевірки міститься таблиця з даними про податкові накладні, суми податку за котрими включено до податкової звітності за жовтень 2024 року, які були виписані за операціями із придбання газу від ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на загальну суму 21069728,20 грн, з яких вбачається, що податкові накладні за поставлений природний газ виписані ПАТ «НАК «Нафтогаз України» з лютого 2021 року по листопад 2023 року, проте, на думку податкового органу, не можуть бути включені до податкового кредиту за жовтень 2024 року суми ПДВ по операціях із придбання газу згідно податкових накладних, складених за період з лютого по травень 2021 року на суму 20635881,80 грн, оскільки, з моменту їх складення минуло понад 365 календарних днів до дати включення до декларації за жовтень 2024 року, при цьому, податкова накладна від листопада 2023 року (ПАТ НАК «Нафтогаз України») на суму 433846,40 грн - за якою газ не був оплачений, визнана податковим органом правомірно врахованою при формуванні податкового кредиту.

Звертає увагу, що аналогічно визнано правомірними суми ПДВ за іншими неоплаченими товарами/послугами на загальну суму 6919467,18 грн за накладними, складеними у 2022 2024 роках.

Таким чином, єдиним критерієм розмежування між «правомірним» і «неправомірним» податковим кредитом, на думку самого ж податкового органу, є дотримання строку у 365 днів, а не факт оплати. Відповідач стверджує, що акт перевірки містить «повну правову конструкцію» і позивачем вирвано з контексту «лише один абзац про 365 днів», однак саме дослівний зміст акту перевірки спростовує це твердження «На стор. 11 акта перевірки зазначено, що при анулюванні реєстрації (у т.ч. у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання) платник ПДВ втрачає право застосовувати касовий метод податкового обліку з ПДВ, тому повинен не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника ПДВ нарахувати податкові зобов`язання на обсяг поставлених, але не оплачених товарів/послуг, та віднести до податкового кредиту суми ПДВ за придбаними товарами/послугами, підтвердженими зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, які не були віднесені до податкового кредиту у зв`язку з відсутністю оплати таких товарів/послуг постачальнику у періоді застосування таким платником касового методі податкового обліку ПДВ. Такі податкові зобов`язання та податковий кредит мають бути відображені у складі податкової звітності платника, що реорганізується, за останній звітний (податковий) період реєстрації платником ПДВ». Тобто акт перевірки безпосередньо описує саме ту процедуру, яку застосував платник.

Також зазначає, що в індивідуальній податковій консультації ДПС України від 08.05.2025 №2534/ІПК/99-00-21-03-02, наданій безпосередньо ЛКП «Залізничнетеплоенерго», прямо зазначено - терміни формування податкового кредиту, визначені абзацами 4, 5 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (зокрема, протягом 365 календарних днів), не застосовуються до юридичної особи, що застосовує касовий метод і реорганізується, що свідчить про те, що висновки акту перевірки прямо суперечать офіційним роз`ясненням ДПС України. Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі неоднозначності норм закону рішення приймається на користь платника. Наявність і цього судового спору, і виданої ІПК є беззаперечним доказом такої неоднозначності.

Наголошує, що контролюючий орган в акті перевірки зазначає про правомірність формування податкового кредиту без факту оплати, акцентуючи увагу лише на даті виписки податкових накладних, а саме щоб з цієї дати не минуло 365 днів, а вже під час судового розгляду зазначає про нову процесуальну позицію, яка прямо суперечить акту перевірки і є зміною підстав виявлених порушень податкового законодавства вже в судовому процесі, що є неприпустимим.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

27.07.2026 оголошено скорочене рішення.

Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» (далі - ЛКП «Залізничнетеплоенерго») є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 20784943, та починаючи з 12.07.2023 перебуває в стані припинення за рішенням засновників щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації шляхом приєднання. Основним видом економічної діяльності є: 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; Інші: 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у., 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 71.11 Діяльність у сфері архітектури, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 71.20 Технічні випробування та дослідження, 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у., 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання, 36.00 Забір, очищення та постачання води.

Ухвалою Львівської міської ради № 3409 від 06.07.2023 року «Про припинення ЛКП «Залізничнетеплоенерго» шляхом приєднання його до ЛМКП «Львівтеплоенерго» припинено Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» (код ЄДРПОУ 20784943) шляхом приєднання до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 05506460) та встановлено, що Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (т.1 а.с. 83-84).

Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (далі - ЛМКП «Львівтеплоенерго»/позивач) є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 05506460, основним видом економічної діяльності є: 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Інші види економічної діяльності, зокрема: 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у., 43.21 Електромонтажні роботи, 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., 49.50 Трубопровідний транспорт, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 35.11 Виробництво електроенергії, 35.12 Передача електроенергії, 35.13 Розподілення електроенергії, 35.14 Торгівля електроенергією, 35.22 Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, 35.23 Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи, 42.21 Будівництво трубопроводів, 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Ухвалою Львівської міської ради № 4142 від 14.12.2023 «Про затвердження передавального акта ЛКП «Залізничнетеплоенерго», яке припиняється шляхом приєднання до ЛМКП «Львівтеплоенерго» затверджено передавальний акт комісії з припинення ЛКП «Залізничнетеплоенерго», яке припиняється шляхом приєднання до ЛМКП «Львівтеплоенерго» (станом на 31.10.2023), здійснено передачу-приймання всіх активів і пасивів балансу та зарахування працівників ЛКП «Залізничнетеплоенерго» до штатного складу ЛМКП «Львівтеплоенерго» 01.01.2024 та визначено ЛМКП «Львівтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 05506460) правонаступником всього майна, прав та обов`язків ЛКП «Залізничнетеплоенерго» (код ЄДРПОУ 20784943).

29.07.2024 на зборах трудового колективу ЛМКП «Львівтеплоенерго» прийнято статут Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» у новій редакції, який затверджено наказом № 320 від 02.08.2024 директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (т.1 а.с. 65-78).

Відповідно до розділу 1.1. загальні положення статуту ЛМКП «Львівтеплоенерго» (нова редакція), ЛМКП «Львівтеплоенерго» створене Львівською міською радою згідно з ухвалою міської ради від 21.01.1999 року № 118 та підпорядковане департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, що є представником власника територіальної громади м. Львова і є органом, до сфери управління якого входить комунальне підприємство. У розділі 1.5. загальні положення статуту ЛМКП «Львівтеплоенерго» (нова редакція) зазначено, що відповідно до ухвали Львівської міської ради № 3409 від 06.07.2023 «Про припинення ЛКП «Залізничнетеплоенерго» шляхом приєднання його до ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ухвали Львівської міської ради № 4142 від 14.12.2023 «Про затвердження передавального акта ЛКП «Залізничнетеплоенерго», яке припиняється шляхом приєднання до ЛМКП «Львівтеплоенерго», ЛМКП «Львівтеплоенерго» є правонаступником всього майна, прав та обов`язків ЛКП «Залізничнетеплоенерго».

Членами комісії з припинення ЛКП «Залізничнетеплоенерго» шляхом приєднання до ЛМКП «Львівтеплоенерго» складено передавальний акт про те, що зобов`язання ЛКП «Залізничнетеплоенерго» перед кредиторами, права та обов`язки, а також активи і пасиви передані шляхом приєднання до правонаступника - ЛМКП «Львівтеплоенерго», який ухвалою Львівської міської ради № 5465 від 17.10.2024 «Про затвердження передавального акта ЛКП «Залізничнетеплоенерго», яке припиняється шляхом приєднання до ЛМКП «Львівтеплоенерго» затверджено станом на 30.09.2024 (т.1 а.с. 56-58).

Відповідно до передавального акта, складеного станом на 30.09.2024у, враховуючи безперервний виробничий процес, передаються нерозподілений прибуток (непокритий збиток), розрахунки з бюджетом.

08.11.2024 ЛКП «Залізничнетеплоенерго» подано заяву про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (т.1 а.с. 59).

Листом від 08.11.2024 ЛКП «Залізничнетеплоенерго» звернулося до управління податкового аудиту ГУ ДПС у Львівській області із проханням вийти на позапланову документальну перевірку для зняття з обліку платника ПДВ (т.1 а.с. 61).

Фахівцями ГУ ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ЛКП «Залізничнетеплоенерго» (код ЄДРПОУ 20784943) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 14.11.2023 по 09.03.2025, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 14.11.2023 по 09.03.2025, про що складено акт №13239/13-01-07-01/20784943 від 25.03.2025 (т.1 а.с. 85-123).

Згідно висновків акту перевірки від 25.03.2025 № 13239/13-01-07-01/20784943 (т.1 а.с. 110), встановлено порушення ЛКП «Залізничнетеплоенерго»:

- п.198.1, п.198.6, п.198.7 ст.198; п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та порушення пп.5 п.4 p.V Порядку №21, що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації) за січень 2025 року на суму 20635882,00 грн;

- п.120-1 ст.120-1; п.90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, підприємством порушено термін реєстрації податкових накладних (загальна сума штрафних санкцій - 3912,68 грн);

- п.51.1 ст.51, абз. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, у поданих податковим агентом формах 4 ДФ за 4 квартал 2023 та 1 квартал 2024 містяться помилки у реєстраційних номерах облікових карток платників податків з виплаченим доходом за ознакою 101 а також невідображення нарахування та сплати військового збору гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 119,52 грн у 4 кварталі 2023 року.

08.04.2025 ЛКП «Залізничнетеплоенерго» подано заперечення на акт перевірки № 13239/13-01-07-01/20784943 від 25.03.2025, за результатами розгляду якого ГУ ДПС у Львівській області листом від 16.04.2025 № 14117/6/13-01-07-06-15 повідомило, що аргументи наведені у запереченні, не спростовують фактів порушень, вказаних в акті перевірки, відповідно висновки акта перевірки № 13239/13-01-07-01/20784943 від 25.03.2025 залишено без змін (т.1 а.с. 13).

На підставі акта перевірки від 25.03.2025 № 13239/13-01-07-01/20784943 ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 17294/13-01-07-06 від 17.04.2025 щодо завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 20635882,00 грн (т.1 а.с. 14-16).

08.05.2025 ЛКП «Залізничнетеплоенерго» подало до Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 17294/13-01-07-06 від 17.04.2025, за результатом розгляду якої прийнято рішення від 03.07.2025 № 19208/6/99-00-06-01-03-06, яким податкове повідомлення-рішення № 17294/13-01-07-06 від 17.04.2025 року залишено без змін, а скаргу без задоволення (т.1 а.с. 49-55).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач пред`явив цей позов.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми законодавства України та робить висновки по суті спору.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч.1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виключно законами України встановлюються, зокрема, податки і збори (п.1. ч.2 ст.92 Конституції України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до п.71.1 ст.71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

За приписами п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 78.1 ст.78 ПК України передбачені підстави за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка.

Пунктами 78.2 78.9 ст.78 ПК України визначено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків.

Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Перевірка платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій проводиться з урахуванням особливостей, визначених статтею 39 цього Кодексу.

Згідно з п. 78.10 ст.78 ПК України позапланова перевірка осіб, призначена з підстав, визначених підпунктами 78.1.23-78.1.25 пункту 78.1 цієї статті, може проводитися з усіх питань, що стосуються виконання вимог статті 39-3 цього Кодексу, та не обмежується питаннями, які стали підставою для призначення перевірки.

Під час проведення позапланової перевірки контролюючий орган має право запитувати в осіб, на яких поширюються вимоги статті 39-3 цього Кодексу, усі документи та інформацію, передбачені пунктом 39-3.5 статті 39-3 цього Кодексу, включаючи, але не обмежуючись документами та інформацією, необхідними для перевірки:

- повноти та достовірності інформації, поданої фінансовим агентом у звіті про підзвітні рахунки;

- наявності та достатності підстав для невключення певної інформації до звіту про підзвітні рахунки;

- забезпечення фінансовим агентом виконання та фактичного виконання ним усіх обов`язків, передбачених статтею 39-3 цього Кодексу.

Статтею 81 ПК України встановлені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки (п.81.1 ст.81 ПК України).

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.

У разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п.81.2 ст.81 ПК України).

Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов`язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу не мають права вимагати у платника податків отримувати витяг із відповідного реєстру про взяття такого платника податків на облік відповідно до вимог цього Кодексу (п.81.3 ст.81 ПК України).

Суд зазначає, що позивачем не оскаржується та не ставиться під сумнів підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки безпосередньо позивачем ініційовано проведення позапланової виїзної перевірки, у зв`язку із реорганізацією ЛКП «Залізничнетеплоенерго», тому судом не досліджується питання підстав правомірності винесення наказу про проведення перевірки та дії вчинені під час проведення перевірки.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 (далі - Порядок 727), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп. 2 п. 4 розділу III Порядку 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

- викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

- викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

- у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки.

Суд зазначає, що в акті перевірки № 13239/13-01-07-01/20784943 від 25.03.2025 зазначені передбачені Порядком №727 порушення податкового законодавства, які були встановлені фахівцями ГУ ДПС у Львівській області.

Статтею 44 ПК України передбачені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до абз. 2 п. 44.6 ст. 44 ПК України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 86.8. ст. 86 ПК України регламентовано, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Зі змісту акта перевірки № 13239/13-01-07-01/20784943 від 25.03.2025 судом встановлено, що в ході перевірки фахівцями ГУ ДПС у Львівській області зокрема виявлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації) за січень 2025 року на суму 20635882,00 грн, оскільки до складу податкового кредиту декларації за період жовтень 2024 року включено суму ПДВ по операціях із придбання газу ПАТ «НАК «Нафтогаз України», які не оплачені, водночас представлено договори, укладені з ПАТ «НАК «Нафтогаз України», щодо реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, згідно з якими термін погашення боргу продовжено до серпня 2029 року. В акті зазначено, що оподаткування операцій з реалізації тепла та водопостачання для населення відбувається за касовим методом (по факту оплати) право податкового кредиту набувається в момент оплати постачальникам, проте, до перевірки не представлено документів щодо оплати ЛКП «Залізничнетеплоенерго» за отриманий газ на адресу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» протягом 2024 року та встановлено, що при анулюванні реєстрації (у т.ч. у зв`язку із реорганізацією шляхом приєднання) платник ПДВ втрачає право застосовувати касовий метод податкового обліку з ПДВ.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає таке.

Судом застосовуються норми Податкового кодексу України у редакції, що діяла на день подання податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2024 року.

Згідно з пп. 14.1.266 п. 14.1 ст.і 14 ПК України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Пунктом 187.10 ст. 187 ПК України визначено, що платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, інші житлово-комунальні послуги, перелік яких визначений законом, нараховують плату за абонентське обслуговування, послуги (роботи), вартість яких включається до складу плати за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, фізичним особам, бюджетним установам, незареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, управителям багатоквартирних будинків, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов`язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для житлово-експлуатаційних контор, управителів багатоквартирних будинків та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.

Для цілей цього пункту послугами (роботами), вартість яких включається до складу плати за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, вважаються послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, систем протипожежної автоматики та димовидалення, обслуговування димових та вентиляційних каналів, внутрішньобудинкових систем, прибирання будинкової та прибудинкової території, купівлі електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку, а також інші послуги, які надаються житлово-експлуатаційними конторами чи управителями багатоквартирних будинків зазначеним у цьому пункті покупцям за їхній рахунок.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування (абз. 4 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних (абз. 5 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 365 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій (абз. 6 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.7 ст. 198 ПК України сума від`ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується шляхом:

- приєднання, злиття, перетворення, - підлягає перенесенню до складу податкового кредиту правонаступника у наступному періоді після підписання передавального акта відповідно до законодавства;

- поділу, виділення, - підлягає перенесенню до складу податкового кредиту правонаступника пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом у наступному періоді після підписання розподільчого балансу відповідно до законодавства.

Таке перенесення здійснюється в разі, якщо сума від`ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника, що реорганізується, підтверджена документальною перевіркою контролюючого органу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України:

- при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абзац перший);

- податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України);

- податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абз. 3 п. 201.10 ст. 201 ПК України);

- відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (абз. 23 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Відповідно до пп. «а» п. 201.11 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами.

Водночас, п. 44 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» визначено, що тимчасово, до 1 січня 2026 року, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та/або послуги із зменшення навантаження відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, нараховують плату за абонентське обслуговування, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

Норма цього пункту поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та у пункті 198.2 статті 198 цього Кодексу, припадає на звітні (податкові) періоди до 1 січня 2026 року.

У разі якщо операції, визначені цим пунктом, мають безперервний або ритмічний характер постачання, платники податку:

- покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усієї суми отриманих коштів або інших видів компенсації відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу протягом такого місяця;

- покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведену податкову накладну з урахуванням усієї суми отриманих коштів або інших видів компенсації відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу протягом такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Судом встановлено, що ухвалою Львівської міської ради № 3409 від 06.07.2023 «Про припинення ЛКП «Залізничнетеплоенерго» шляхом приєднання його до ЛМКП «Львівтеплоенерго» припинено Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» (код ЄДРПОУ 20784943) шляхом приєднання до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 05506460) та встановлено, що Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (т.1 а.с. 83-84).

Згідно з ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Перше речення наведеної норми визначає шляхи припинення юридичної особи - ліквідація та реорганізація, а також конкретизує види реорганізації, внаслідок яких юридична особа припиняється - злиття, приєднання, поділ, перетворення.

Друге ж речення вказує на характерну ознаку реорганізації, яка притаманна всім її видам, а саме: перехід майна, прав та обов`язків реорганізованої юридичної особи до її правонаступників.

Норма ст. 104 ЦК України не встановлює вичерпного переліку видів реорганізації юридичної особи, а визначає ті її (реорганізації) види, внаслідок яких юридична особа припиняється. На це вказує й сам заголовок статті 104 ЦК України «Припинення юридичної особи».

Статтею 106 ЦК України встановлено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання (ч. 2 ст. 106 ЦКУ).

Правове визначення приєднання (фактичне злиття) окреслено й іншими, крім ЦК України, нормативно-правовими актами. Так, відповідно до положень пп. 98.1.2 п. 98.1 ст. 98 ПК України під реорганізацією платника податків розуміється, зокрема, злиття платників податків, а саме передача майна платника податків до статутних капіталів інших платників податків, унаслідок чого відбувається ліквідація платника податків, який зливається з іншими.

Аналіз наведених норм свідчить, що для приєднання притаманна характерна ознака реорганізації - перехід майна, прав та обов`язків юридичної особи, що реорганізується, до її правонаступника. При цьому обсяг правонаступництва визначається усім майном, правами та обов`язками, які передаються за розподільчим балансом.

Отже, приєднання є видом реорганізації, який має наслідком припинення юридичної особи, яка реорганізується, оскільки все майно, права та обов`язки переходять до правонаступника.

ЛМКП «Львівтеплоенерго» є правонаступником усіх прав та обов`язків ЛКП «Залізничнетеплоенерго». Зазначені юридичні особи створені з метою виробництва, транспортування, постачання і реалізації теплової енергії для задоволення потреб населення та інших споживачів.

Предметом діяльності як ЛКП «Залізничнетеплоенерго» так і правонаступника - ЛМКП «Львівтеплоенерго», зокрема, є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, що не заперечується та не спростовується сторонами у справі.

Відповідно, позивач, як постачальник теплової енергії, визначає дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом, згідно з яким датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку.

Таким чином, якщо платник податку згідно з нормами ПК України формує податковий кредит за касовим методом, сума податку на додану вартість, зазначена в податковій накладній, виписаній постачальником товару (послуги), включається ним до складу податкового кредиту того податкового (звітного) періоду, в якому відбулася оплата товару (послуги) (надання інших видів компенсації вартості поставлених товарів (послуг).

Ухвалою Львівської міської ради № 4142 від 14.12.2023 «Про затвердження передавального акта ЛКП «Залізничнетеплоенерго», яке припиняється шляхом приєднання до ЛМКП «Львівтеплоенерго» затверджено передавальний акт комісії з припинення ЛКП «Залізничнетеплоенерго», яке припиняється шляхом приєднання до ЛМКП «Львівтеплоенерго» (станом на 31.10.2023), здійснено передачу-приймання всіх активів і пасивів балансу та зарахування працівників ЛКП «Залізничнетеплоенерго» до штатного складу ЛМКП «Львівтеплоенерго» 01.01.2024 та визначено ЛМКП «Львівтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 05506460) правонаступником всього майна, прав та обов`язків ЛКП «Залізничнетеплоенерго» (код ЄДРПОУ 20784943).

Членами комісії з припинення ЛКП «Залізничнетеплоенерго» шляхом приєднання до ЛМКП «Львівтеплоенерго» складено передавальний акт про те, що зобов`язання ЛКП «Залізничнетеплоенерго» перед кредиторами, права та обов`язки, а також активи і пасиви передані шляхом приєднання до правонаступника - ЛМКП «Львівтеплоенерго», який ухвалою Львівської міської ради № 5465 від 17.10.2024 «Про затвердження передавального акта ЛКП «Залізничнетеплоенерго», яке припиняється шляхом приєднання до ЛМКП «Львівтеплоенерго» затверджено станом на 30.09.2024 (т.1 а.с. 56-58). Відповідно до передавального акта, складеного станом на 30.09.2024, враховуючи безперервний виробничий процес, передаються нерозподілений прибуток (непокритий збиток), розрахунки з бюджетом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи скріншоту інтегрованої картки платника ЛКП «Залізничнетеплоенерго» (код ЄДРПОУ 20784943) розділу «Стан розрахунків з бюджетом» системи електронного адміністрування ПДВ 19.11.2024 зменшено переплату по рішенню про зняття з обліку № б/н від 21.11.2024 (т.1 а.с. 183).

Суд зазначає, що у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з рахунку ЛКП «Залізничнетеплоенерго» чи надання ним інших видів компенсацій контрагентам за окремими господарськими операціями, до початку процедури його припинення та подання заяви про анулювання реєстрації платника податку, у підприємства не було права на включення до податкового кредиту сум податку, зазначених в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включених до податкового кредиту протягом періоду 365 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, оскільки звітний період не настав.

Таким чином, ЛКП «Залізничнетеплоенерго» враховуючи вищезазначені обставини подало останню звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2024 року, відповідно до норм податкового законодавства, враховуючи факт реорганізації шляхом приєднання та визначило суму податкового кредиту сум податку.

Порядок анулювання реєстрації платника податку на додану вартість врегульовано ст. 184 ПК України.

Підпунктом б п. 184.1 ст. 184 ПК України передбачено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов`язань із податку у випадках, визначених цим розділом.

Згідно з п. 184.2 ст.184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б»-«з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Якщо щодо особи, зареєстрованої платником податку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи (крім перетворення) або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або якщо до реєстру платників єдиного податку внесено запис про застосування спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку на додану вартість, анулювання реєстрації проводиться контролюючим органом автоматично на підставі відповідних відомостей, отриманих згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» або за даними реєстру платників єдиного податку.

Анулювання реєстрації здійснюється на дату, зокрема подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації.

Пунктами 184.3-184.5 ст. 184 ПК України встановлено:

- контролюючий орган анулює реєстрацію особи як платника податку, який подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 184.1 цієї статті (п. 184.3);

- у разі відсутності законних підстав для анулювання реєстрації контролюючий орган протягом 10 календарних днів після надходження заяви платника податку про анулювання реєстрації подає такому платникові податку вмотивовану письмову відмову в анулюванні реєстрації з поясненнями із зазначеного питання (п. 184.4);

- з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних (184.5).

Відповідно до п. 184.6. ст. 184 ПК України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

За приписами п. 184.7. ст. 184 ПК України якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Суд зазначає, що у зв`язку із затвердженням передавального акта, відповідно до якого зобов`язання ЛКП «Залізничнетеплоенерго» перед кредиторами, права та обов`язки, а також активи і пасиви передані шляхом приєднання до правонаступника - ЛМКП «Львівтеплоенерго», був відсутній обов`язок щодо формування податкового зобов`язання, оскільки, як ЛКП «Залізничнетеплоенерго» так і правонаступник - ЛМКП «Львівтеплоенерго», застосовує касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V ПК України.

Більш того, суд зазначає, що припинення ЛКП «Залізничнетеплоенерго» шляхом приєднання до ЛМКП «Львівтеплоенерго» не змінює факт та можливість використання касового методу для цілей оподаткування, а отже припинення (реорганізація) юридичної особи і анулювання реєстрації платника податку на додану вартість не впливає на факт виконання податкових зобов`язань, оскільки не відбулося ліквідації юридичної особи без визначення правонаступника, всі права та обов`язки передані і прийняті правонаступником, а отже зобов`язання ЛКП «Залізничнетеплоенерго» підлягають виконанню правонаступником у визначений спосіб та відповідному порядку.

Суд наголошує, що норми ПК України визначають, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Разом з тим, суд не досліджує реальність господарських операцій з ПАТ «НАК «Нафтогаз України», оскільки реальність господарських операцій не заперечується сторонами та не ставиться податковим органом під сумнім. Спірною обставиною є факт формування податкового кредиту касовим методом, враховуючи факт відсутності оплати операцій з придбання товарів, згідно податкових накладних з часу виписки яких минуло 365 днів, реорганізації платника шляхом приєднання, анулювання платника ПДВ.

Судом встановлено, що ЛКП «Залізничнетеплоенерго» із дотриманням вимог ПК України, суми ПДВ по господарських операціях з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ЛКП «Залізничнетеплоенерго» віднесені до складу податкового кредиту у періоді, коли відбулися операції із придбання газу з лютого по травень 2021 року та листопад 2023 року, оскільки ПАТ «НАК «Нафтогаз України» виписані податкові накладні.

Таким чином, твердження відповідача, що ЛКП «Залізничнетеплоенерго» включено до складу податкового кредиту за жовтень 2024 року суму ПДВ по податковим накладним за лютий 2021 року у розмірі 4285167,70 грн, за березень 2021 року у розмірі 8342563,30 грн, за квітень 2021 року у розмірі 6706271,30 грн, за травень 2021 року у розмірі 1301879,50 грн по контрагенту ПАТ «НАК «Нафтогаз України» безпідставно, оскільки з дати складання ПАТ «НАК «Нафтогаз України» минуло понад 365 календарних днів та ЛКП «Залізничнетеплоенерго» таке право втратив згідно з положеннями абзацу 5 пункту 198.6 статті 198 ПК України, суд відхиляє як безпідставні.

Так, податковим органом залишено поза увагою положення п. 44 підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, яким визначено право платників податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл теплової енергії, визначати дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом, тобто, від дати оплати вартості отриманих товарів/послуг.

Суд вважає, що норми абз. 4, 5 п. 198.6 ст. 198 та норми п. 44 підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України мають окремі об`єкти регулювання і не конкурують одна з одною.

Так, аналіз цих правових норм дає підстави для висновку, що податковим (звітним) періодом, в якому у платника податку, який відповідно до норм ПК України веде податковий облік за касовим методом, виникає право на податковий кредит, є період, в якому здійснюється оплата за товар (послугу) (або інші види компенсації їх вартості). Сума ПДВ, яка включається до податкового кредиту, повинна бути підтверджена податковою накладною, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Якщо податкова накладна зареєстрована своєчасно (відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України), а оплату за товар (послугу) здійснено у межах 365 календарних днів з дати складення податкової накладної, право на податковий кредит виникає в податковому (звітному) періоді оплати і діє до закінчення 365 календарних днів; якщо ж оплату здійснено після 365 календарних днів з дати складення податкової накладної - право на податковий кредит виникає в податковому (звітному) періоді, в якому здійснена оплата, а продовження строку не діє.

У разі коли податкова накладна зареєстрована з порушенням строку реєстрації право на податковий кредит виникає: а) оплата здійснена до реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних - в період реєстрації податкової накладної і діє до закінчення 365 календарних днів з дня складення податкової накладної; б) оплата здійснена після реєстрації податкової накладної - в період оплати і діє до закінчення 365 календарних днів з дня складення податкової накладної; в) оплата здійснена після реєстрації податкової накладної і після закінчення 365 календарних днів - в період оплати, а продовження строку не діє.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 360/1805/19, від 20.05.2020 у справі № 200/8622/19-а, від 04.06.2020 у справі № 520/5162/19, від 02.07.2020 у справі № 200/6382/19-а.

Пунктом 201.11 ст. 201 ПК України визначені випадки для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, зокрема, оплата за послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку. У такому випадку підставою для нарахування податку є рахунок, який виставляється платнику податку за отримані послуги.

Відповідно, наявності рахунку, виставленого платнику податку за послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, достатньо для надання права платнику податку для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної.

Судом встановлено, що податковий кредит за жовтень 2024 року сформовано позивачем на підставі своєчасно зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних ПАТ «НАК «Нафтогаз України», оплата за отриманий товар (послуги) яких не відбулася в силу реорганізації ЛКП «Залізничнетеплоенерго» та затвердження передавального акта комісії з припинення.

Твердження представника відповідача, що використання касового методу унеможливлює застосування положень п. 201.11 ст. 201 ПК України відхиляються судом як безпідставні, оскільки такий висновок здійснений контролюючим органом через хибне тлумачення вищевикладених норм Податкового кодексу України.

На думку суду, визначення податкових зобов`язань та нарахування сум податку для включення до податкового кредиту за касовим методом жодним чином не впливає та змінює визначені п. 201.11 ст. 201 ПК України випадки, коли підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту, є не податкова накладна, а інший документ бухгалтерського обліку, зокрема рахунок, який виставляється платнику податку за послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, оскільки норми ПК України, якими врегульовано вказані питання, мають різні об`єкти регулювання і не конкурують одна з одною.

Суд наголошує, що існує розбіжність в часі між виникненням права на податковий кредит (на підставі отриманої податкової накладної) та його визнанням за касовим методом (після оплати), що ускладнюється процесом реорганізації шляхом приєднання, що вказує на потенційний конфлікт між загальними правилами оподаткування ПДВ та спеціальними правилами застосування касового методу в умовах реорганізації (ліквідації). Подальша оплата зазначених податкових накладних товариством правонаступником є вирішальною для економічної сутності, оскільки оплата перетворює спочатку нереалізований податковий кредит на фактично понесене економічне навантаження для об`єднаного суб`єкта господарської діяльності.

Принцип економічної сутності є одним із фундаментальних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні, закріпленим у статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Ця норма встановлює, що операції повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми. Бухгалтерський облік має відображати реальний економічний зміст господарських операцій.

Економічне навантаження, пов`язане зі сплатою ПДВ за придбані товари та послуги, зрештою лягло на підприємство правонаступника, яке є економічним продовженням діяльності підприємства, що припиняється шляхом приєднання. Застосування принципу економічної сутності в цій ситуації вимагає визнання правомірності включення сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки фактично витрати з ПДВ були понесені в рамках господарської діяльності, яка тепер здійснюється правонаступником.

Суд вважає, що включення ЛКП «Залізничнетеплоенерго» до складу податкового кредиту сум ПДВ за неоплаченими податковими накладними в останній декларації перед реорганізацією є добросовісною спробою відобразити реальний стан господарських операцій, особливо з огляду на оплату цих сум правонаступником надалі.

Відсутність чіткого врегулювання в податковому законодавстві порядку застосування касового методу в умовах реорганізації та правонаступництва створює невизначеність для платника податків під час формування податкового кредиту.

Водночас, система ПДВ побудована на принципі нейтральності, забезпечуючи відшкодування сум ПДВ, сплачених/нарахованих у складі вартості придбаних товарів та послуг, що використовуються в оподатковуваних операціях. У даному випадку, проведення правонаступником оплати економічно є завершенням господарських операцій, розпочатих ЛКП «Залізничнетеплоенерго» та продовжених її правонаступником.

Суд наголошує, що відмова у визнанні податкового кредиту порушує принцип нейтральності ПДВ та створює необґрунтоване фінансове навантаження на правонаступника, оскільки він втрачає право на перенесення даної суми від`ємного значення до складу власного податкового кредиту.

Враховуючи відсутність прямої заборони на включення до податкового кредиту сум ПДВ за неоплаченими податковими накладними в останній декларації платника, який застосовує касовий метод, особливо за умови подальшої оплати правонаступником, дії ЛКП «Залізничнетеплоенерго» є правомірними.

Крім того, суд наголошує, що визначення ЛКП «Залізничнетеплоенерго» податкового кредиту не призвело до втрат і шкоди для бюджету, оскільки всі операції були реальними, податки сплаченими, а зобов`язання у повному обсязі перейшли до правонаступника, які надалі будуть сплачені в силу правонаступництва, оскільки зобов`язання ЛКП «Залізничнетеплоенерго» перед кредиторами, права та обов`язки, а також активи і пасиви передані шляхом приєднання до правонаступника - ЛМКП «Львівтеплоенерго», враховуючи безперервний виробничий процес постачання теплової енергії, а отже передається і нерозподілений прибуток (непокритий збиток), розрахунки з бюджетом та несплачені зобов`язання.

Також суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно доводів контролюючого органу, в ході проведеної документальної виїзної перевірки, вбачається що єдиною та чітко сформульованою підставою для висновку про завищення податкового кредиту на суму 20635882,00 грн є те, що відповідні податкові накладні виписані ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у лютому-травні 2021 року, що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду (р. 21 декларації) за січень 2025 року на суму 20635882 грн.

Натомість на сторінці 10 акта перевірки № 13239/13-01-07-01/20784943 від 25.03.2025 міститься таблиця з даними про податкові накладні, суми податку за якими включено до податкової звітності за жовтень 2024 року. Ці податкові накладні виписані за операціями із придбання газу від ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на загальну суму 21069728,20 грн.

Як вбачається з наведеної таблиці, податкові накладні за поставлений природний газ виписані ПАТ «НАК «Нафтогаз України» з лютого 2021 року по листопад 2023 року тому, на думку податкового органу, не можуть бути включені до податкового кредиту за жовтень 2024 року суми ПДВ по операціях із придбання газу згідно податкових накладних, складених за період з лютого по травень 2021 року на суму 20635881,80 грн, тобто, з моменту складення яких минуло понад 365 календарних днів до дати включення до декларації за жовтень 2024 року. При цьому, податкова накладна від листопада 2023 року на суму 433846,40 грн, за якою газ не був оплачений визнана податковим органом правомірно врахованою при формуванні податкового кредиту. Зазначену суму легко виокремити при відніманні сум ПДВ за податковими накладними, з часу виписки яких минуло 365 днів, і на які винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від загальної суми ПДВ задекларованої по операціях з ПАТ «НАК «Нафтогаз України»: 21069728,20 - 20635881,80 = 433846,40 грн. Більше того, визнано правомірними суми ПДВ за іншими неоплаченими товарами/послугами на загальну суму 6919467,18 грн за накладними, складеними у 2022-2024 роках, що свідчить про те, що єдиним критерієм розмежування між «правомірним» і «неправомірним» податковим кредитом, на переконання податкового органу, є дотримання строку у 365 днів, а не факт оплати.

На сторінці 11 акта перевірки № 13239/13-01-07-01/20784943 від 25.03.2025 зазначено, що при анулюванні реєстрації (у т.ч. у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання) платник ПДВ втрачає право застосовувати касовий метод податкового обліку з ПДВ, тому повинен не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника ПДВ нарахувати податкові зобов`язання на обсяг поставлених, але не оплачених товарів/послуг, та віднести до податкового кредиту суми ПДВ за придбаними товарами/послугами, підтвердженими зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, які не були віднесені до податкового кредиту у зв`язку з відсутністю оплати таких товарів/послуг постачальнику у періоді застосування таким платником касового методу податкового обліку ПДВ. Такі податкові зобов`язання та податковий кредит мають бути відображені у складі податкової звітності платника, що реорганізується, за останній звітний (податковий) період реєстрації платником ПДВ.

ГУ ДПС у Львівській області описане виявлене порушення та зазначено, що «фактично ЛКП «Залізничнетеплоенерго» відображено у складі податкового кредиту операції з придбання товарів, які не оплачені, однак, не дотримано норми п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, згідно чого, суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних».

Отже, ГУ ДПС у Львівській області в акті перевірки № 13239/13-01-07-01/20784943 від 25.03.2025 зазначено, що ЛКП «Залізничнетеплоенерго» не дотримано п. 198.6 ПК України, зокрема, порушенням є включення до податкового кредиту жовтня 2024 року сум ПДВ, згідно податкових накладних, з часу виписки котрих минуло 365 днів.

У той же час, з акту перевірки (розділ 3.1.2.1, сторінка 8 акта перевірки) прямо вбачається, що перевіркою підтверджено правомірність декларування ЛКП «Залізничнетеплоенерго» податкових зобов`язань на суму 17403066,00 грн за неоплаченими послугами теплопостачання - саме за механізмом втрати права на касовий метод при анулюванні.

При цьому, податковий орган застосував цей механізм до податкового кредиту вибірково: підтвердив кредит на 6919467,00 грн (неоплачені товари/послуги, але в межах 365 днів) і відмовив у 20635882,00 грн (неоплачені, понад 365 днів).

Отже, контролюючий орган в акті перевірки вважав правомірним формування податкового кредиту без факту оплати, акцентуючи увагу лише на даті виписки податкових накладних, а саме щоб з дати формування податкової накладної не минуло 365 днів, водночас у відзиві на позовну заяву відповідач окрім зазначеного зазначає, що порушення полягало в тому, що декларація за жовтень 2024 року не була останнім звітним (податковим) періодом, а тому платник, застосовуючи касовий метод, не мав права декларувати податковий кредит без факту оплати.

У постановах Верховного Суду у справах № 380/4205/24 від 16.12.2025, № 824/995/19-а від 21.08.2024, № 420/2114/22 від 15.02.2023, № 420/1878/19 від 11.11.2021 сформовано правовий висновок, що детальне відображення в акті змісту виявлених порушень є обов`язковою умовою вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до податкової відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника; факти податкових порушень, не зафіксовані в акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.

Суд зазначає, що в акті перевірки № 13239/13-01-07-01/20784943 від 25.03.2025 не було зазначено про те, що декларація за жовтень 2024 року не була останнім звітним (податковим) періодом, а тому платник, застосовуючи касовий метод, не мав права декларувати податковий кредит без факту оплати, що на переконання суду свідчить про не зазначення в акті перевірки всіх порушень встановлених під час проведеної перевірки, а отже не дотримання п.2.3.2.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 №395.

Згідно із п.2.3.2.2 Порядку №395 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Таким чином, ГУ ДПС у Львівській області в акті № 13239/13-01-07-01/20784943 від 25.03.2025 детально не відображено змісту всіх виявлених порушень, що є обов`язковою умовою вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до податкової відповідальності, оскільки факти податкових порушень, не зафіксовані в акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.

Щодо інших доводів сторін, які викладені у заявах по суті справи, письмових поясненнях, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Таким чином, суд не вбачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи зазначені сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в межах судового розгляду не підтвердилися обставини порушень, які встановлені актом позапланової перевірки, а відтак, безпідставним є висновок відповідача про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації) за січень 2025 року на суму 20635882,00 грн.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, дає змогу дійти висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, приймаючи оскаржуваний акт індивідуальної дії, діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З урахуванням викладеного, суд висновує, що податкове повідомлення-рішення №17294/13-01-07-06 від 17.04.2025, прийняте на підставі акта перевірки від 25.03.2025 №13239/13-01-07-01/20784943, не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його діянь (дій чи бездіяльності).

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своєї поведінки, пов`язаної з прийняттям спірного індивідуального акту індивідуальної дії.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керувався таким.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України регламентовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 30280,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 17945 від 14.08.2025 року на суму 30280,00 грн (т.1 а.с. 131).

Отже, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 30280,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу на таке.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст.134 КАС України, за приписами якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розглядаючи питання співмірності заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд встановив, що професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу адвокатським бюро Романа Посікіри на підставі договору про надання правничої допомоги №9/15-1 від 15.09.2025 року (т.1 а.с. 234-235).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: акт №1 від 19.03.2026 р прийому-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги № 9/15-1 від 15.09.2025 року, платіжну інструкцію № 20654 від 18.09.2025 на суму 410000,00 грн (т.1 а.с. 236-237).

Перевіривши обґрунтованість заявлених позивачем до відшкодування витрат у розрізі видів наданих адвокатом послуг, проаналізувавши надані позивачем документи, фактичний обсяг та якість виконаної адвокатом роботи, складність юридичних питань, які були предметом дослідження, суд вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правничої допомоги частково необґрунтованим та, як наслідок, завищеним, а, відтак, підлягає зменшенню. Розумно обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, на переконання суду, є сума 6000,00 грн, оскільки у справі наявний лише один епізод, який стосується питання податкового кредиту ПДВ та пов`язаний лише із правозастосуванням відповідних норм податкового законодавства, який не потребує складних правових досліджень, вивчення великого обсягу фактичних даних та аналізу первинних документів.

Керуючись ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» Головного управління ДПС у Львівській області № 17294/13-01-07-06 від 17.04.2025.

3. Стягнути на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

4. Стягнути на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

5. У задоволенні іншої частини вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (місцезнаходження: вул. Данила Апостола, буд. 1, м. Львів, 79040; ЄДРПОУ 05506460).

Відповідач Головне управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79026; ЄДРПОУ 43968090).

Повне рішення складено 05 серпня 2026 року.

СуддяАндрусів Уляна Богданівна