Рішення № 138758850, 04.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 рокусправа № 640/36673/21місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи Державної казначейської служби України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: Кіровоградська обл., Олександрівський р-н, село Красносілля до Міністерства юстиції України код ЄДРПОУ 00015622, адреса: вул. Городецького, 13, м.Київ, 01001, за участю третьої особи Державної казначейської служби України код ЄДРПОУ 37567646, адреса: вул. Бастіонна, буд. 6, м.Київ, 01601, у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини за заявою № 19049/17, приєднаною до справи "Бурмич та інші проти України" (№ 46852/13 та ін.) у частині, що стосується позивача;

- зобов`язати відповідача здійснити заходи щодо виплати компенсації у розмірі 2000Євро, присудженої позивачу Рішенням Європейського суду з прав людини за заявою №19049/17 приєднаною до справи "Бурмич та інші проти України" (№ 46852/13 та ін.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з тривалим невиконанням судового рішення, позивач звернувся до Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини листом від 12.10.2017 повідомив ОСОБА_2 про те, що заяві присвоєно №19049/17. Також листом від 12.10.2017 Європейський суд з прав людини повідомив ОСОБА_2 про те, що Суд вирішив приєднати його заяву до справи «Бурмич та інші проти України» (№ 46852/13 та ін.), відповідно до правила 42 параграфу 1 Регламенту Суду в поєднанні з правилом 71 параграфу 1. Суд також вирішив вилучити усі об`єднані заяви з реєстру справ згідно зі статтею 37 параграфу 1 (с) Конвенції та передати їх до Комітету Міністрів Ради Європи з метою їх подальшого опрацювання в межах заходів загального характеру щодо виконання пілотного рішення по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (№ 40450/04, 15 жовтня 2009 року). Суд вирішив, що порушені у заяві питання є системною проблемою, що встановлена у рішенні у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (№ 40450/04, 15 жовтня 2009 року), а відшкодування ОСОБА_2 має бути здійснене в рамках процедури виконання під наглядом Комітету Міністрів Ради Європи. Оскільки кошти позивачу так і не були виплачені, ОСОБА_2 звернувся із запитом про отримання публічної інформації щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України» в частині його заяви до Міністерства юстиції України. 08 травня 2020 року в.о. директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Р.Озадовський повідомив Позивача, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з 16.02.2012 до 14.03.2012 перебувало виконавче провадження № 31272951 з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-188/11 від 29.11.2011, проте, керуючись вимогами п.11, ч.1, ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент вчинення виконавчої дії), державним виконавцем 14.03.2012 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Також, додатково повідомлено, що рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України» містить два додатки з інформацією щодо заявників, заяву позивача приєднано до додатку 2, тобто до справ про які Уряд України не повідомлено. Позивач не погоджується з такими діями відповідача, оскільки вважає, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України» (заява № 46852/13 та інші) Суд чітко вказав, що заява ОСОБА_2 є частиною процедури виконання пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», у межах якої Україна зобов`язана вжити заходів загального характеру та сплатити йому встановлену пілотним рішенням компенсацію.

04.02.2022 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що 12.10.2017 Європейський суд ухвалив остаточне рішення у справі «Бурмич та інші проти України» (заява №346852/13 та інші заяви), яке є рішенням про вилучення заяв з реєстру справ (strike out), як вказано Європейським судом на титульній сторінці рішення, що опубліковано на офіційному сайті Європейського суду HUDOC за посиланням: http://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-178082. У цьому рішенні Європейський суд постановив вилучити зі свого реєстру (strike out) 12 148 заяви, які стосуються системної проблеми невиконання рішень національних судів в Україні та передати їх Комітету міністрів Ради Європи (далі - КМ РЄ), який здійснюватиме подальший нагляд за їх виконанням в контексті вжиття заходів загального характеру в рамках виконання пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява No 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Звертає увагу на те, що рішення у справі «Бурмич та інші проти України» містить два додатки з інформацією щодо заявників. Додаток 1 включає в себе справи, про які Європейським судом було повідомлено Уряд України, Додаток 2 справи, про які повідомлено не було. Справу ОСОБА_2 за заявою № 19049/17 було приєднано до Додатку 2.

У пункті 204 згаданого рішення Європейський суд вказав, що «...недоліки, на які скаржаться заявники у цих заявах, мають бути усунуті шляхом вжиття заходів загального характеру в рамках виконання пілотного рішення у справі Іванов, у тому числі й наданням належного та достатнього відшкодування шкоди, завданої порушенням Конвенції, встановленим зазначеним рішенням (див. пункти 154, 201 - 203 та п`ятий пункт резолютивної частини рішення у справі Іванов (Ivanov)), які мають здійснюватись під наглядом Комітету міністрів. Таким чином, враховуючи різні процеси, задіяні з цією метою, Суд також доходить висновку, що повага до прав людини у розумінні пункту 1 статті 37 іп ffine не вимагає подальшого розгляду цих заяв для ухвалення рішення щодо індивідуального відшкодування». Таким чином, Європейський суд не присудив справедливу сатисфакцію жодному із заявників.

11.02.2022 від представника третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву, які мотивовані тим, що Казначейство виступає від власного імені та самостійно відповідає за власними зобов`язаннями. Як вбачається з позовної заяви та наведених доводів позивача, Казначейство, яке залучено до цієї справи в якості третьої особи, жодних прав та/або інтересів позивача не порушувало, а тому не в змозі використати зазначені вище права учасника судового процесу, передбачені КАС України, оскільки згідно із своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних відносин і не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

11.08.2022 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, яка мотивована тим, що у вказаному рішенні Європейський суд з прав людини приєднав заяву ОСОБА_2 до справи «Бурмич та інші проти України» (№ 46852/13 та ін.), відповідно до правила 42 параграфу 1 Регламенту Суду в поєднанні з правилом 71 параграфу 1, а також вирішив вилучити усі об`єднані заяви з реєстру справ згідно зі статтею 37 параграфу 1 (с) Конвенції та передати їх до Комітету Міністрів Ради Європи з метою їх подальшого опрацювання в межах заходів загального характеру щодо виконання пілотного рішення по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (№ 40450/04, 15 жовтня 2009 року). Суд вирішив, що порушені у заяві питання щодо невиконання або тривалого виконання рішень національних судів, ухвалених на користь заявників, які стверджували про порушення їхніх прав, гарантованих статтею 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, а також за статтею 13 Конвенції на відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, це є системною проблемою, що встановлена у рішенні у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (№ 40450/04, 15 жовтня 2009 року), а відшкодування ОСОБА_2 має бути здійснене в рамках процедури виконання під наглядом Комітету Міністрів Ради Європи. Про вказані заяви було повідомлено Уряд у період з 10 грудня 2013 року по 20 січня 2015 року.

15.04.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що положення Закону застосовуються тільки до рішень Європейського суду, які визначені у абзаці шостому частини першої статті 1 Закону України та не застосовується до рішень про вилучення заяв з реєстру справ (strike out). Таким чином, враховуючи положення Закону України, рішення Європейського суду у справі «Бурмич та інші проти України» про вилучення Європейським судом справ зі свого реєстру є рішенням, яке не підлягає встановленій законодавством процедурі виконання та виключає настання обов`язків, визначених статтями Закону України. Національні суди у своїх рішеннях також неодноразово підкреслювали необхідність вжиття саме заходів загального характеру для виконання рішення Європейського суду у справі «Бурмич та інші проти України».

ІІ. Рух справи

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021 відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-IX (надалі за текстом - Закон № 2825-IX) ліквідований Окружний адміністративний суд м.Києва та утворений Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

На виконання вимог Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 затверджений Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).

Як встановлено Додатком 3 до пункту 19 Порядку № 399 справа № 640/36673/21 передана на розгляд Львівському окружному адміністративному суду.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 адміністративна справа № 640/36673/21 передана судді Львівського окружного адміністративного суду Кисильовій О.Й.

Ухвалою від 31.03.2025 суддя Кисильова О.Й. прийняла справу до розгляду.

Відповідно до розпорядження Керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 № 7/р відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 100/0/15-26 від 22.01.2026 та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України 11.11.2024 № 39 (із змінами) було проведено повторний автоматизований розподіл справ.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Гулику А. Г.

Ухвалою від 30.01.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду.

11.02.2026 від представника відповідача до суду від надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку зі смертю фізичної особи - позивача у справі.

Ухвалою від 22.06.2026 суд витребував докази.

01.07.2026 від представника позивача надійшли належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують правонаступництво ОСОБА_2 (свідоцтво про право на спадщину).

Ухвалою від 08.07.2026 суд допустив заміну позивача ОСОБА_2 у справі за його позовом до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії його правонаступником ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: Кіровоградська обл., Олександрівський р-н, село Красносілля, а у клопотанні представника відповідача про закриття провадження відмовив повністю.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

У зв`язку з тривалим невиконанням судового рішення, позивач звернувся до Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини листом від 12.10.2017 повідомив ОСОБА_2 про те, що заяві присвоєно № 19049/17. Також листом від 12.10.2017 Європейський суд з прав людини повідомив ОСОБА_2 про те, що Суд вирішив приєднати його заяву до справи «Бурмич та інші проти України» (№ 46852/13 та ін.), відповідно до правила 42 параграфу 1 Регламенту Суду в поєднанні з правилом 71 параграфу 1. Суд також вирішив вилучити усі об`єднані заяви з реєстру справ згідно зі статтею 37 параграфу 1 (с) Конвенції та передати їх до Комітету Міністрів Ради Європи з метою їх подальшого опрацювання в межах заходів загального характеру щодо виконання пілотного рішення по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (№ 40450/04, 15 жовтня 2009 року). Суд вирішив, що порушені у заяві питання є системною проблемою, що встановлена у рішенні у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (№ 40450/04, 15 жовтня 2009 року), а відшкодування ОСОБА_2 має бути здійснене в рамках процедури виконання під наглядом Комітету Міністрів Ради Європи.

Гребенюк В.М. звернувся із запитом про отримання публічної інформації щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України» в частині його заяви до Міністерства юстиції України.

08 травня 2020 року в.о. директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Р.Озадовський повідомив позивача, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з 16.02.2012 до 14.03.2012 перебувало виконавче провадження № 31272951 з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-188/11 від 29.11.2011, проте, керуючись вимогами п.11, ч.1, ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент вчинення виконавчої дії), державним виконавцем 14.03.2012 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Також, додатково повідомлено, що рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України» містить два додатки з інформацією щодо заявників, заяву позивача приєднано до додатку 2, тобто до справ про які Уряд України не повідомлено.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На національному рівні процес координації виконання рішень Європейського суду врегульовано, серед іншого, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477 IV та Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Стаття 1 Закону визначає, що рішенням Європейського суду є: а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

Стаття 2 Закону № 3477-IV визначає, що рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені згаданим Законом.

Системний аналіз викладених правових норм міжнародного та національного законодавства надає підстави стверджувати, що остаточне рішення ЄСПЛ є обов`язковим для виконання Україною у визначений в ньому спосіб, який може передбачати один з двох варіантів: вжиття заходів загального характеру або індивідуальне відшкодування на користь конкретної особи.

Разом з тим, для виплати особі певного індивідуального відшкодування, тобто справедливої сатисфакції у розумінні Конвенції, яка передбачає відшкодування завданих їй матеріальних збитків та моральної шкоди, у відповідному рішенні ЄСПЛ має бути чітко визначено, які саме заходи (розміри суми, види збитків тощо) підлягають застосуванню державою на користь такої особи (заявника до ЄСПЛ).

Пунктом 5 резолютивної частини Рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" постановлено, що держава-відповідач повинна невідкладно - не пізніше ніж упродовж одного року від дати, на яку це рішення набуває статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, - запровадити ефективний засіб юридичного захисту або комплекс таких засобів юридичного захисту, спроможних забезпечити адекватне й достатнє відшкодування за невиконання або затримки у виконанні рішень національних судів відповідно до принципів, встановлених практикою Суду.

Пунктом 8 резолютивної частини цього Рішення постановлено, що: a) упродовж трьох місяців від дня, коли це рішення стане остаточним, держава-відповідач має виплатити заявнику: i) існуючу заборгованість за судовими рішеннями від 22 серпня 2001 року та 29липня 2003 року, а також 174 євро, призначених з урахуванням інфляції; ii) 2500 (дві тисячі п`ятсот) євро - на відшкодування моральної шкоди, а також 1740 (одну тисячу сімсот сорок) євро - на відшкодування судових витрат, з урахуванням будь-якого податку в разі його стягнення із заявника; b) зазначені вище суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; c) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на зазначену вище суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, чинної у період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Згідно з пунктами 3, 4 резолютивної частини Рішення у справі "Бурмич та інші проти України", Судом постановлено: що зазначені в ньому п`ять заяв та 12143 заяв, наведені в додатках I і II до цього рішення, мають розглядатися відповідно до зобов`язань, які випливають із пілотного Рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", яким встановлено існування структурної проблеми, що призводить до порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (п.3).

Вирішено вилучити ці заяви з реєстру справ Суду відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції та передати їх Комітету Міністрів Ради Європи, з метою їх розгляду в рамках вжиття заходів загального характеру для виконання зазначеного пілотного рішення у справі Іванов, у тому числі щодо надання відшкодування за невиконання або тривале виконання рішень національних судів, як це передбачено у п`ятому пункті резолютивної частини зазначеного рішення, та сплати боргу за рішенням національного суду (п. 4 ).

Зазначене рішення прийнято відповідно до статті 37 § 1 (с) Конвенції, якою визначено, що суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини дають підстави дійти висновку, що на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим.

Як встановив суд, рішення у справі «Бурмич та інші проти України» містить два додатки з інформацією щодо заявників. Додаток 1 включає в себе справи, про які Європейським судом було повідомлено Уряд України, Додаток 2 справи, про які повідомлено не було. Справу ОСОБА_2 за заявою № 19049/17 було приєднано до Додатку 2.

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, оскільки він вважає, що за Рішенням "Бурмич та інші проти України", яке вирішено за аналогією Рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", на його користь підлягає виплата відшкодування в розмірі 2000 євро, яка має бути здійснена відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 3477-IV у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного.

Як встановив суд, у пункті 204 згаданого рішення Європейський суд вказав, що «... недоліки, на які скаржаться заявники у цих заявах, мають бути усунуті шляхом вжиття заходів загального характеру в рамках виконання пілотного рішення у справі Іванов, у тому числі й наданням належного та достатнього відшкодування шкоди, завданої порушенням Конвенції, встановленим зазначеним рішенням (див. пункти 154, 201 203 та п`ятий пункт резолютивної частини рішення у справі Іванов (Ivanov)), які мають здійснюватись під наглядом Комітету міністрів. Таким чином, враховуючи різні процеси, задіяні з цією метою, Суд також доходить висновку, що повага до прав людини у розумінні пункту 1 статті 37 in fine не вимагає подальшого розгляду цих заяв для ухвалення рішення щодо індивідуального відшкодування».

У пілотному рішенні у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» Європейський суд встановив існування структурної проблеми, та вказав на заходи загального характеру, які мають бути запроваджені для усунення структурних проблем, що лежать в основі порушень Конвенції у цій справі. Зокрема, у пунктах 90 і 92 рішення Європейський зазначив, що «...Структурні проблеми, на існування яких Суд вказує в цій справі, мають широкомасштабний і комплексний характер. Судячи з наявної інформації, вони вимагають здійснення всебічних і комплексних заходів, можливо, законодавчого та адміністративного характеру, із залученням різних національних органів.»; «...слід невідкладно запровадити конкретні реформи в законодавстві та адміністративній практиці України для приведення їх у відповідність до висновків Суду в цьому рішенні та до вимог статті 46 Конвенції».

Положення Закону застосовуються тільки до рішень Європейського суду, які визначені у абзаці шостому частини першої статті 1 Закону України та не застосовується до рішень про вилучення заяв з реєстру справ (strike out). Таким чином, враховуючи положення Закону України, рішення Європейського суду у справі «Бурмич та інші проти України» про вилучення Європейським судом справ зі свого реєстру є рішенням, яке не підлягає встановленій законодавством процедурі виконання та виключає настання обов`язків, визначених статтями Закону України.

Суд вважає безпідставними вищезазначені доводи позивача, оскільки згідно з пунктами 4 Рішення по справі "Бурмич та інші проти України" заяву ОСОБА_2 та інших заявників вилучено з реєстру справ Суду та передано Комітету Міністрів Ради Європи в рамках вжиття заходів загального характеру, як це передбачено у п`ятому пункті резолютивної частини Рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України".

Проте, цим рішенням не зобов`язано державу - відповідача виплатити відшкодування заявникам, заяви яких вилучено з реєстру справ Суду.

Отже, рішенням ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року у справі «Бурмич та інші проти України» Україну не було зобов`язано виплатити позивачу суми компенсації.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 2а-7995/11, від 20 березня 2018 року у справі №362/985/14-а, від 10 квітня 2018 року у справі № 728/724/13-а.

Тому, доводи позивача про те, що ЄСПЛ приєднав його заяву (Гребенюк проти України) до аналогічних справ у справі «Бурмич та інші проти України» для опрацювання з метою надання кожному заявнику індивідуального відшкодування відповідно до «пілотного рішення» по справі «Іванов проти України», суд вважає необґрунтованими з огляду на викладене та наголошує на тому, що вказаним рішенням ЄСПЛ на Україну покладено обов`язок вжити заходи загального характеру щодо заяв вилучених з реєстру Суду, тобто й заяви позивача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у п. 218 рішення ЄСПЛ у справі «Бурмич та інші проти України», зазначено, що рішення Суду про вилучення подальших заяв типу Іванов з реєстру його справ не обмежує повноваження ЄСПЛ щодо поновлення в реєстрі справ таких заяв, якщо це буде виправдано обставинами, тобто існує потенційна можливість індивідуального вирішення заяви позивача.

Доводи позивача про те, що бездіяльність відповідача спрямована на невиконання остаточного рішення ВП ЄСПЛ, прийнятого за його заявою щодо виплати йому індивідуальної компенсації, не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах законодавства, оскільки, як неодноразово зазначалося судом, рішенням ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року позивачу не присуджено конкретної компенсації і заходи індивідуального характеру саме до нього не вжито.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29).

У статті 1 Закону № 3477-IV визначено, що в цьому законі термін «виконання Рішення», це: а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

Порядок виконання державною виконавчою службою Рішень в частині виплати відшкодування встановлений статтями 7-9 Закону № 3477-IV.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 3477-IV виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

Порядок вжиття заходів загального характеру здійснюється відповідно до статей 13-15 Закону № 3477-IV.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 3477-IV заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене Рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді.

Щокварталу Орган представництва готує та надсилає до Кабінету Міністрів України подання щодо вжиття заходів загального характеру (ч.1 ст. 14 Закону №3477-IV).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 15 Закону 33477-IV прем`єр-міністр України відповідно до подання, передбаченого у статті 14 згаданого Закону, визначає центральні органи виконавчої влади, які є відповідальними за виконання заходів загального характеру, та невідкладно дає їм відповідні доручення. Відповідні акти мають бути видані та відповідний законопроект має бути внесений Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України протягом трьох місяців від дня видання доручення Прем`єр-міністра України, передбаченого частиною першою цієї статті.

Аналіз вищевказаних норм Закону 3477-IV вказує, що вжиття заходів загального характеру не відноситься до компетенції державної виконавчої служби та не підлягає виконанню в порядку, визначеному статтями 7-9 цього Закону та Законом України "Про виконавче провадження".

Із врахуванням вказаного, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання дій відповідача щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини за заявою №19049/17, приєднаною до справи "Бурмич та інші проти України" (№ 46852/13 та ін.) у частині, що стосується позивача, є необґрунтованими, у зв`язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у позові необхідно відмовити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою у позові повністю, судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

у позові ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович