Рішення № 138758785, 04.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 рокусправа № 380/1623/26місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 до Міністерства внутрішніх справ України код ЄДРПОУ 00032684, адреса: вул. Ак. Богомольця, 10, м. Київ, 01601 (надалі - відповідач-1), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області код ЄДРПОУ 08592247, місцезнаходження: площа Григоренка, 3 м.Київ, 79007 (надалі - відповідач-2), у якій просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв`язку з встановленням йому III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області повторно направити до Міністерства внутрішніх справ України документи ОСОБА_1 разом з висновком щодо виплати грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції № 850 від 21.10.2015;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи з 150- кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до виписки акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 23.05.2024 позивачу встановлена III група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У зв`язку, із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС, позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області про призначення позивачу одноразової грошової допомоги. У подальшому, вказаною комісією, його документи скеровано до МВС України для призначення позивачу одноразової грошової допомоги, однак 24.12.2025 Управління координації пенсійних питань та соціальних виплат міністерства, документи щодо призначення йому одноразової грошової допомоги повернуло на адресу Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області на доопрацювання. Підставою для прийняття негативного рішення відносно нього та повернення матеріалів послужило те, що Департамент охорони здоров`я та реабілітації МВС України вважає, що МСЕК проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМ України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», відповідно до якого МСЕК колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів ОЗ МВС України. Крім цього, у листі сказано, що під час проведення позивачу медико-соціальної експертизи, представники закладів ОЗ МВС України не залучалися та поліклінікою ДУ «ТМО МВС України по Львівській області для проходження МСЕК не скеровувалися». Не погоджуючись із такими діями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

07.04.2026 до суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до листа МВС № 53701-2025 від 24.12.2025, за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 виявлено окремі невідповідності, які потребують уточнення та узгодження в доданих документах, зокрема: Із довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 23.05.2024 № 028325 з`ясовано, що ОСОБА_1 установлено 55% втрати професійної працездатності, причиною якої вказано травму, пов`язану з виконанням службових обов`язків, згідно зі Свідоцтвом про хворобу від 21.12.2007 № 356. Так, у пункті 15 Свідоцтва про хворобу від 21.12.2007 № 356 до травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, віднесено післятравматичні рубці (09.1996 р.) шкіри лобно-тім`яної ділянки голови. Післятравматична енцефалопатія тощо. З копій акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) від 25.10.2024 форми Н-5* та акта про нещасний випадок (у тому числі поранення) від 25.10.2024 форми Н-1*№ 53 з`ясовано, що ОСОБА_1 отримав травму 11 вересня 1996 року. Проте, у пункті 12 копії виписки з акта огляду МСЕК від 23.05.2024 № 605292 зазначено діагноз, за яким заявнику установлено третю групу інвалідності, а саме: посттравматична (10.1996 р.) енцефалопатія тощо. Тобто травму згідно з цим документом заявник отримав у жовтні 1996 року, що не відповідає фактичним даним та долученим документам. Наявність у надісланих матеріалах суперечливих даних про дату отримання ОСОБА_1 травми, що призвела до інвалідності, та недотримання вимог Положення унеможливили затвердження Міністерством внутрішніх справ України висновку про призначення одноразової грошової допомоги заявнику. Крім того, за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Департаментом охорони здоров`я МВС України з`ясовано, що медико-соціальна експертиза йому проведена з порушенням вимог абзацу 4 пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» (далі - Положення), відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. При проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися.

Відповідач-2 відзиву на позовну заяву не подав.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 02.02.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, призначив її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Заходи забезпечення позову та доказів не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Відповідно до виписки акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 23.05.2024 позивачу була встановлена III група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

У зв`язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС, позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області про призначення одноразової грошової допомоги. У подальшому, вище вказаною комісією, його документи були скеровано до МВС України для призначення одноразової грошової допомоги.

За результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2025, у справі № 380/1050/25 у Міністерстві внутрішніх справ України прийнято рішення про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги та затверджено відповідний висновок.

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача-1, позивач звернувся до суду із цим позовом.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Однак тим же ж пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Стаття 23 Закону України «Про міліцію» визначає, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно з пунктом 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пункт 8,9 Порядку №850 передбачає, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Отже, Порядком №850 чітко встановлено, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймає саме Міністерство внутрішніх справ України.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VІІІ Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.

Проте, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VІІІ право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VІІІ.

Тобто, аналіз згаданих норм чинного законодавства України дозволяє суду дійти висновку про те, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-ХІІ відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VІІІ, а обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України

Суд встановив, що у зв`язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС, позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області про призначення одноразової грошової допомоги. У подальшому, його документи скеровані комісією до МВС України для призначення одноразової грошової допомоги.

За результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2025, у справі № 380/1050/25 у Міністерстві внутрішніх справ України прийнято рішення про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги та затверджено відповідний висновок.

Так відповідач-1 вказав, що із довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 23.05.2024 № 028325 з`ясовано, що ОСОБА_1 установлено 55% втрати професійної працездатності, причиною якої вказано травму, пов`язану з виконанням службових обов`язків, згідно зі Свідоцтвом про хворобу від 21.12.2007 № 356. Так, у пункті 15 Свідоцтва про хворобу від 21.12.2007 № 356 до травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, віднесено післятравматичні рубці (09.1996 р.) шкіри лобно-тім`яної ділянки голови. Післятравматична енцефалопатія тощо. З копій акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) від 25.10.2024 форми Н-5* та акта про нещасний випадок (у тому числі поранення) від 25.10.2024 форми Н-1*№ 53 з`ясовано, що ОСОБА_1 отримав травму 11 вересня 1996 року. Проте, у пункті 12 копії виписки з акта огляду МСЕК від 23.05.2024 № 605292 зазначено діагноз, за яким заявнику установлено третю групу інвалідності, а саме: посттравматична (10.1996 р.) енцефалопатія тощо. Тобто травму згідно з цим документом заявник отримав у жовтні 1996 року, що не відповідає фактичним даним та долученим документам. Відповідач-1 також зазначив, що за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Департаментом охорони здоров`я МВС України з`ясовано, що медико-соціальна експертиза йому проведена з порушенням вимог абзацу 4 пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» (далі - Положення), відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. При проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Як встановлено судом, у Порядку №850 не визначено підстав, з яких виходив відповідач при прийнятті рішення, а отже, дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у затвердженні висновку про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з одержанням ІІІ групи інвалідності від захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ є протиправними.

З огляду на вказане, суд кваліфікує дії відповідача-1 щодо відмови у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку з встановленням йому III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Суд також враховує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 вже зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України Міністерство внутрішніх справ України розглянути заяву про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Частина четверта статті 245 КАС України визначає, що у випадку, визначеному пунктом частин другої згаданої статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

За своєю правовою природою повноваження відповідача-1 про призначення позивачу одноразової грошової допомоги є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

За таких умов суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 та прийняти за результатами його розгляду в установленому порядку рішення, з обов`язковим врахуванням висновків суду, а тому у позовній вимозі про зобов`язання відповідача-2 прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи з 150- кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, необхідно відмовити повністю.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

V. Судові витрати

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв`язку з встановленням йому III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області повторно направити до Міністерства внутрішніх справ України документи ОСОБА_1 разом з висновком щодо виплати грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції №850 від 21.10.2015.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 та прийняти за результатами їх розгляду, в установленому порядку, відповідне рішення, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович