Рішення № 138758720, 05.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/13447/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі за текстом позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх (далі за текстом відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, Львівська обл., м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 (далі за текстом відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсій № 4 управління пенсійного забезпечення страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.04.2026 № 134450018743 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 25.07.1977 до 21.06.1979 у радгоспі Звенигородський Пустомитівського району Львівської області, з 14.07.1979 до 01.11.1979 у радгоспі Звенигородський, з 26.11.1981 до 28.09.1992 у радгоспі Звенигородський, з 01.02.1997 до 21.05.1997 в АТСТзОВ Звенигород згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 та, у зв`язку з цим, перерахувати йому пенсію за віком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, досягнувши пенсійного віку, звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії. Однак, рішенням пенсійного органу відмовлено у призначенні пенсії.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що за доданими документами не зараховано періоди роботи за трудовою книжкою з 25.07.1977 по 21.06.1979, з 14.07.1979 по 01.11.1979, з 26.11.1981 по 28.09.1992, оскільки відсутня довідка про перейменування (реорганізацію) організації, з 01.02.1997 по 21.05.1997, оскільки запис завірений печаткою не придатною для читання. Для зарахування зазначених періодів необхідно надати довідки, видані організаціями, в яких працював заявник, на підставі первинних документів за час виконання робіт та довідку про реорганізацію радгоспу Звенигородський. Враховуючи вищевикладене прийнято рішення від 14.04.2026 № 134450018743 про відмову ОСОБА_2 в перерахунку пенсії.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд зазначає, що ухвалою від 01.07.2026 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У частині шостій статті 162 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених позовних вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

08.04.2026 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію. Таким органом визначено ГУ ПФУ в Харківській області.

Рішенням № 134450018743 від 15.04.2026 ГУ ПФУ в Харківській області відмовило у призначенні пенсії.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частинами першою-третьою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Необхідно зазначити, що до 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637).

Відповідно до частини 3 Постанови №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

08.04.2026 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію. Таким органом визначено ГУ ПФУ в Харківській області.

Рішенням № 134450018743 від 15.04.2026 ГУ ПФУ в Харківській області відмовило у призначенні пенсії. Відповідно до рішення: «Аналізуючи заяву № 639 від 08.04.2026 року та додані до неї документи, а саме трудову книжку, не можливо врахувати періоди роботи за трудовою книжкою з 25.07.1977 по 21.06.1979, з 14.07.1979 по 01.11.1979, з 26.11.1981 по 28.09.1992, оскільки відсутня довідка про перейменування (реорганізацію) організації, з 01.02.1997 по 21.05.1997, оскільки запис завірений печаткою не придатною для читання. Для зарахування зазначених періодів необхідно надати довідки, видані організаціями, в яких працював заявник, на підставі первинних документів за час виконання робіт та довідку про реорганізацію радгоспу Звенигородський.

Як вбачається із записів у трудовій книжці НОМЕР_2 , позивач, зокрема, працював:

- з 25.07.1977 до 21.06.1979 у радгоспі «Звенигородський» Пустомитівського району Львівської області;

- з 14.07.1979 до 01.11.1979 у радгоспі «Звенигородський»;

- з 26.11.1981 до 28.09.1992 у радгоспі «Звенигородський»;

- з 01.02.1997 до 21.05.1997 в АТСТзОВ «Звенигород».

Суд встановив, що вказані записи в трудовій книжці про роботу позивача відповідають вимогам до заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду, на якій працював позивач. Записи про періоди роботи не містять жодних виправлень.

Посилання відповідача на те, що оскільки запис завірений печаткою не придатною для читання, не є підставою для не зарахування вказаних періодів до страхового стажу, оскільки це не є достатнім та належним доказом для встановлення факту відсутності трудових відносин підприємства з позивачем у спірний період.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

З урахуванням викладеного та того, що недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні спірних періодів роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня, тому твердження відповідача про наявність вказаних вище недоліків заповнення трудової книжки позивача за спірні періоди для не зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Щодо посилання відповідача на те, що відсутня довідка про перейменування (реорганізацію) організації.

Суд встановив, що позивач звертався щодо надання інформації про спірні періоди його трудових відносин. Зокрема, із відповіді Архівного управління Львівської районної державної адміністрації від 30.01.2024 № 11/01-14 стало відомо, що документи з кадрових питань радгоспу «Звенигородський» Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області в архівний відділ Пустомитівської районної державної адміністрації не надходили.

Також, відповідно до довідки Звенигородського старостинського округу Давидівської сільської ради від 04.03.2024 № 154 зазначено, що за роки радгоспу «Звенигородський» не сформований архівний фонд і не переданий Звенигородській сільській раді, а архів відсутній.

Як видно з матеріалів справи, представник позивача звертався з адвокатськими запитами в Державний архів Львівської області та Архівне управління Львівської районної державної адміністрації Львівської області з проханням надати документи, що підтверджують трудову діяльність позивача у радгоспі «Звенигородський» з 25.07.1977 до 28.09.1992, а також в АТСТзОВ «Звенигород» з 01.02.1997 до 21.05.1997.

Разом з тим, як вбачається з відповіді на адвокатський запит від 26.05.2026 №1171/01-14 документи радгоспу «Звенигородський» та АТС ТзОВ «Звенигород» на зберігання в архівний відділ у м. Пустомити не надходили.

Отже, позивачем вжито всі заходи для отримання необхідних документів для підтвердження трудового стажу.

Згідно із частиною 3 № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, частиною 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Суд наголошує, що у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, відповідач таким правом не скористався.

Згідно із пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу наведених норм слідує, що у зв`язку зі зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком пенсійний орган зобов`язаний перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи, якими документами це підтверджується.

У разі прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії пенсійний орган повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.

У свою чергу предметом доказування у даній справі є встановлення, зокрема, чи діяв відповідач обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Отже, пенсіонер виконав свій обов`язок та подав належним чином оформлену довідку з усіма необхідними даними, а в пенсійного органу була можливість провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Проте, доказів проведення такої перевірки та доказів не підтвердження змісту довідки первинним документам не надано.

Суд вважає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений права, що стосується предмету позову через те, що відповідач не отримав (не витребовував) необхідні документи, оскільки відповідачем не було вжито всіх передбачених законодавством заходів за для повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача.

Таким чином, рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 15.04.2026 №134450018743 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Інакше кажучи, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 13.10.2022 у справі №380/13558/21.

Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 1.1. Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку 3 з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Відповідно до пункту 4.2. Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Відповідно до пункту 4.8. Порядку №22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Про захист персональних даних.

Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій. Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 Деякі питання документування управлінської діяльності.

У силу положень пункту 4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Отже, питання призначення пенсії вирішує орган до якого документи заявника передані в електронному вигляді за принципом екстериторіальності. У цьому випадку Головне управління Пенсійного фонду Львівській області виключно здійснило прийняття і обробку документів особи, яка звернулась за призначенням пенсії, натомість оскаржене рішення приймало ГУ ПФУ в Харківській області.

З огляду на викладене вище, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України та з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 25.07.1977 до 21.06.1979 у радгоспі Звенигородський Пустомитівського району Львівської області, з 14.07.1979 до 01.11.1979 у радгоспі Звенигородський, з 26.11.1981 до 28.09.1992 у радгоспі Звенигородський, з 01.02.1997 до 21.05.1997 в АТСТзОВ Звенигород згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 , повторно розглянути заяву позивача від 08.04.2026 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду в мотивувальній частині рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.04.2026 № 134450018743 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 25.07.1977 до 21.06.1979 у радгоспі Звенигородський Пустомитівського району Львівської області, з 14.07.1979 до 01.11.1979 у радгоспі Звенигородський, з 26.11.1981 до 28.09.1992 у радгоспі Звенигородський, з 01.02.1997 до 21.05.1997 в АТСТзОВ Звенигород згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 , повторно розглянути заяву позивача від 08.04.2026 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду в мотивувальній частині рішення.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.