Рішення № 138758718, 04.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 рокусправа № 380/9265/26місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малком один" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Малком один" код ЄДРПОУ 45384332, адреса: 04123, м. Київ, вул. Світлицького, буд. 35, прим. 108/4, офіс 2 до Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, адреса: м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, 79000, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 16.04.2026 № UA209000/2026/000604/2 і Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.04.2026 UA209230/2026/001125, прийняті Львівською митницею;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 16.04.2026 № UA209000/2026/000607/2 і Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.04.2026 UA209230/2026/001127, прийняті Львівською митницею;

- протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 20.04.2026 № UA209000/2026/000624/2 і Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.04.2026 UA209230/2026/001147, прийняті Львівською митницею.

Позов обґрунтований тим, що з метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, позивачем було подано до митного оформлення митні декларації, за наслідками розгляду яких відповідач прийняв оскаржені рішення. На думку позивача, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості задекларованого ним товару, внаслідок чого митна вартість товару зросла. Звертає увагу на те, що основним методом визначення митної вартості товарів є визначення такої за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України. Зазначає, що заявлена позивачем митна вартість підтверджується інвойсом, платіжними дорученнями про сплату повної вартості товару, прайс-листом, калькуляціями ціноутворення, тощо. Зауваження митного органу щодо розбіжностей та неповноти інформації є безпідставними та не свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані у поданих документах.

Позивач вважає, що інформація щодо митної вартості іншого товару, відмінного від задекларованого позивачем, не могла слугувати підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

29.05.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Під час здійснення митного контролю відповідач опрацював інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, порушення при поданні митної декларації, а саме: - відповідно до п. 2.1 та п.6.1.1 зовнішньоекономічного контракту 02.12.2025 № 02/12/2025 товар вважається доставленим за якістю згідно сертифікату якості. Проте даний документ декларантом не надано митному органу, що являється порушенням вимог даної угоди. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи що підтверджують виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44;- відповідно до п. 2.1 якість повинна відповідати специфікації, узгодженій сторонами за цим контрактом та проформами інвойсами. Ні специфікації, ні проформи інвойс до митного оформлення не подано;- відповідно до п.14.4 контракту ніякі зміни та поправки даного контракту цілком або частково не можуть мати юридичної сили, якщо вони не викладені письмово та не підписані обома сторонами; - згідно з п.4.2 та п.6.1.2 товар за кількістю постачається згідно пакувального листа, який до митного оформлення не подавався;- комерційний інвойс № QMSC26002 від 23.01.2026 не містить ідентифікації особи, уповноваженої на укладення таких документів, що, в свою чергу, ставить під сумнів об`єктивність числових даних, зазначених у таких документах;- з огляду на маршрут транспортування товару (Ningbo Gdansk Україна)при умовах поставки FOB Ningbo (Китай) експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту Gdansk. Разом з тим, згідно з графою 21 декларації митної вартості, поданої до ЕМД від 16.04.2026 № 26UA209230034675U9, декларантом не включено до заявленої митної вартості таку складову як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язану з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. - до митного оформлення та додатково не надано документ на морське перевезення за кодом 0705 Коносамент (Bill of loading), що є необхідним за даних умов поставки.( FOB-CN- Qingdao).- відповідно до п.1.3. Договору на перевезення від 01.02.2025 № 02/02 подається заявка, яка не подана до митного оформлення.- експортна декларація країни відправлення 310420260549894561 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення,які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту,через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. В даній декларації (в розділі "Номер коносаменту") зазначено відомості про коносамент, який до митного оформлення не надано. - графа "номер договору та інвойсу" містить посилання на документ, який до митного оформлення не подано.- не надано переклад та не зроблено верифікацію експортної митної декларації, відповідно до ст. 254 МКУ та вимог листа ДМСУ від 08.10.2010 № 11/2-10.16/11627 ЕП.- у рахунку на перевезення від 13.04.2026 № 13042026 зазначені експедиційні послуги по території України. Однак, відповідні витрати щодо експедиційних послуг поза територією України в рахунку відсутні з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу. Законом України від 01.07.2004 №1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на комерційних умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи. Винагорода експедитора щодо надання послуг по експедируванню вантажу до місця ввезення на митну територію України документально не підтверджено та, відповідно, не включено до складу митної вартості товару. Якщо в рахунках на оплату транспортних витрат відсутня розбивка винагорода експедитора за надання послуг за межами території України та на території України, то до транспортних витрат на доставку товару до митного кордону України враховується вся сума експедиторської винагороди зазначеної в рахунку ТЕО. Не включено усі числові значення митної вартості. Отже, Львівська митниця встановила невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

03.06.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій просить суд позов задоволити повністю. Вказана відповідь обґрунтована тим, що під час митного оформлення позивач подав: зовнішньоекономічний контракт № 02/12/2025 від 02.12.2025; комерційні інвойси QMSC26002, QMS26004, QMS26006 від 23.01.2026; Специфікації № 1, № 2, № 3 до інвойсу QMSC26002 (з підписами та печатками XIXIA QUANMAN FOOD Co., Ltd.); транспортні накладні (CMR, залізнична накладна); рахунки-фактури на транспортно-експедиційні послуги №№ 13042026, 13042026/1, 17042026; коносамент № ZH260200057; копії митних декларацій країни відправлення; Сертифікат непреференційного походження C26MADTJFKC70004; платіжні інструкції на загальну суму 34 020,00 дол. США; видаткові накладні. Верховний Суд у постановах від 12.11.2021 (справа № 815/3976/16), від 14.08.2018 (справа № 821/1617/17), від 29.01.2019 (справа №815/6827/17) прямо зазначив: "витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації". Відповідач у відзиві не вказав жодного числового значення складової митної вартості, яке б було відсутнє або суперечливе у поданих документах.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 15.05.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Малком Один" та компанією-нерезидентом "Xixia Quanman Food" Co., Ltd, зареєстрованою у Китайській Народній Республіці, укладено зовнішньоекономічний контракт від 02.12.2025 № 02/12/2025.

На виконання умов контракту Експортер здійснив поставку на митну територію України товару: "Гриби шампіньйони роду Agaricus консервовані, повністю піддані глибокій тепловій обробці, порізані, без додання оцту чи оцтової кислоти, в металевих банках по 3100мл. Торговельна марка "Rio"" (код УКТ ЗЕД 2003102000), що підтверджується документами з описом товару.

Для здійснення процедури митного оформлення ввезеного вантажу у режим імпорту у квітні 2026 року уповноваженим митним брокером позивача - ТОВ "ФСО ГРУП УА", що підтверджується укладеним Договором про надання послуг по декларуванню товарів №118-2018 від 02.02.2024, було подано до Львівської митниці три електронні митні декларації:

1) № 26UA209230034675U9 від 16.04.2026;

2) № 26UA209230034063U2 від 14.04.2026;

3) № 26UA209230035897U4 від 19.04.2026.

Митну вартість товарів правомірно визначено позивачем за основним (першим) методом за ціною договору (контракту) згідно зі статтею 58 Митного кодексу України. Фактурна вартість кожної партії товару згідно з поданими інвойсами становила 11 340,00 доларів США. З урахуванням транспортних витрат, заявлена митна вартість становила 14 226,3500 доларів США за партію.

Відповідач відмовив у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, відхилив можливість застосування методів 2а-2г (ст. 57 МК України) та застосував резервний метод (метод 2ґ) на підставі статті 64 МК України. Наслідком цього стало винесення Львівською митницею трьох оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів:

1) Рішення про коригування митної вартості товарів від 16.04.2026 №UA209000/2026/000604/2;

2) Рішення про коригування митної вартості товарів від 16.04.2026 №UA209000/2026/000607/2;

3) Рішення про коригування митної вартості товарів від 20.04.2026 №UA209000/2026/000624/2.

За цими рішеннями митну вартість було збільшено до 40 739,16 доларів США (2,2137 доларів США за 1 кг) на підставі інформації з іншої митної декларації.

Відповідач оформив три Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме:

1) № UA209230/2026/001125 від 16.04.2026 на митну декларацію 26UA209230034675U9;

2) № UA209230/2026/001127 від 16.04.2026 на митну декларацію 26UA209230034063U2;

3) № UA209230/2026/001147 від 20.04.2026 на митну декларацію 26UA209230035897U4.

Уповноважений брокер позивача здійснив митне оформлення товарів за новими митними деклараціями:

1) № 26UA209230035033U2 від 16.04.2026;

2) № 26UA209230035108U1 від 17.04.2026;

3) № 26UA209230036244U4 від 20.04.2026.

Брокер Позивача надав фінансове забезпечення (гарантію) на суми донарахованих платежів. Загальна сума замороженого фінансового забезпечення становить 1112272,36 грн, з яких: 369 187,30 грн за МД № 26UA209230035033U2, 370 331,29 грн за МД №26UA209230035108U1 та 372 753,77 грн за МД № 26UA209230036244U4.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача щодо коригування митної вартості та картками відмови, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

і. Вихідні положення

Частина друга статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначає обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Перевіряючи оскаржені рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає таке.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункту 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Надаючи оцінку правомірності рішенню відповідача про коригування митної вартості товарів , суд виходить з наступного.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються, серед іншого Митним кодексом України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).

Так, відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частина третя статті 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях

Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.

Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.

За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.

Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

iі. Аналіз обґрунтованості виставлення відповідачем вимоги про витребування додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості

Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.

Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.

Щодо рішення про коригування митної вартості від 16.04.2026 №UA209000/2026/000604/2, суд зазначає таке.

Суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості від 16.04.2026 № UA209000/2026/000604/2 відповідач зазначив, що відповідно до п. 2.1 та п.6.1.1 зовнішньоекономічного контракту 02.12.2025 № 02/12/2025 товар вважається доставленим за якістю згідно сертифікату якості. Проте такий документ декларантом не надано митному органу, що, на думку відповідача, є порушенням вимог угоди. Декларант не надав документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи що підтверджують виробника товару та ТМ. Відповідач зазначає, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно з графою 44. Окрім цього, щодо якості товару відповідач також вказав, що відповідно до п. 2.1 якість повинна відповідати специфікації, узгодженій сторонами за цим контрактом та проформами інвойсами. Ні специфікації, ні проформи інвойс до митного оформлення не подано.

Суд з цього приводу зазначає, що відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Суд висновує про те, що відповідно до вимог Митного кодексу України документи, що підтверджують виробника товару та ТМ, а також сертифікат походження товару, не є документами, що підтверджують митну вартість.

Також слід зазначити, що відповідно до умов контракту ціна товару не поставлена в залежність від якості та походження товару.

Тож ненадання продавцем документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, а також сертифікату походження товару, може свідчити про невиконання продавцем умов контракту, проте не може свідчити про заниження митної вартості.

У свою чергу, Львівська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17. До того ж, обставини щодо ненадання сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) продавцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.

Суд також встановив, що специфікації QMSC26002 no1, no2, no3, підписані та скріплені печаткою XIXIA QUANMAN FOOD Co., Ltd., були подані до митного оформлення. Кожна специфікація фіксує: товар "CANNED MUSHROOMS PIECES AND STEMS IN BRINE, 3100MLX6TINS/CTN", ціна USD 10,50/CTN, кількість 1 080 CTNs, сума USD 11 340,00 за контейнер, зазначено конкретний номер контейнера (MSNU2884678, TRHU1549458, TLLU3451365 відповідно). Числові значення у специфікаціях без жодних розбіжностей збігаються з інвойсом та митними деклараціями.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що відповідно до п.14.4 контракту ніякі зміни та поправки даного контракту цілком або частково не можуть мати юридичної сили, якщо вони не викладені письмово та не підписані обома сторонами.

Суд з цього приводу зазначає, що відповідач не зазначив, як вказане зауваження стосується митної вартості товару.

З таких підстав, суд вважає, що висновки відповідача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що згідно з п.4.2 та п.6.1.2 товар за кількістю постачається згідно з пакувальним листом, який до митного оформлення не поданий.

Суд з цього приводу зазначає, що відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Суд висновує про те, що відповідно до вимог Митного кодексу України пакувальний лист не є документом, що підтверджує митну вартість.

З таких підстав, суд вважає, що висновки відповідача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

В оскарженому рішенні відповідач також вказав, що комерційний інвойс №QMSC26002 від 23.01.2026 не містить ідентифікації особи, уповноваженої на укладення таких документів, що, в свою чергу, ставить під сумнів об`єктивність числових даних, зазначених у таких документах.

Дослідивши комерційний інвойс №QMSC26002 від 23.01.2026, суд встановив, що такий містить усі необхідні ідентифікаційні дані.

Слід зазначити, що Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" регулює правовідносини щодо ведення бухгалтерського обліку на території України. Інвойс № QMSC26002 від 23.01.2026 складений резидентом Китайської Народної Республіки, при цьому відповідач не послався на конкретну норму закону, яка б передбачала, що інвойс іноземного контрагента має обов`язково містити такі реквізити, як номер контракту, умови поставки та країна походження кожної позиції.

Статтею 53 МК України не передбачено обов`язкових реквізитів для рахунку-фактури (інвойсу). Зазначені відповідачем обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що з огляду на маршрут транспортування товару (Ningbo Gdansk Україна) при умовах поставки FOB Ningbo (Китай) експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту Gdansk. Разом з тим, згідно з графою 21 декларації митної вартості, поданої до ЕМД від 16.04.2026 № 26UA209230034675U9, декларантом не включено до заявленої митної вартості таку складову як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язану з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Також відповідач вказав, що до митного оформлення та додатково не надано документ на морське перевезення за кодом 0705 Коносамент (Bill of loading), що є необхідним за даних умов поставки.( FOB-CN- Qingdao). У рахунку на перевезення від 13.04.2026 № 13042026 зазначено, що перевізником товару являється ФОП ОСОБА_1 , разом з тим у коносаменті № ZH260200057 зазначений перевізник ICS LTD. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару. Коносамент № ZH260200057, проте в декларації країни відправлення зазначений інший номер коносаменту, який до митного оформлення не подано. Проте документів які спростовують решту розбіжностей, виявлених митним органом, декларантом не надано. У даному коносаменті у лівому правому кутку міститься посилання на документ 177LNCNCN21.601A, який до митного оформлення не подано. У вищезазначеному коносаменті, зазначено передоплата, проте платіжних документів не подано. На товаросупровідному документі (коносаменті) відсутні печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордону. Відповідно до Конвенції ООН "По договорам повністю або часткового морського міжнародного перевезення вантажів" від 11.12.2008, Конвенції ООН "Про морське перевезення" від 1978 року, транспортним документом морського перевезення, який прирівнюється до договору морського перевезення та містить відповідну інформацію, є коносамент (BILL OF LADING), зокрема лінійний коносамент (MASTER BILL OF LADING). Згідно із згаданими міжнародними Конвенціями та міжнародної практики, коносамент містить дані, що характеризують вантаж і дозволяють його ідентифікувати, дані щодо умов перевезення, найменування відправника/перевізника, місце приймання/ завантаження вантажу, місце призначення, відомості щодо фрахту (сплачений чи підлягає сплаті), його розміру, умов зберігання в порту відправлення/прибуття та інші істотні умови перевезення/оплати за товар. Таким чином, MASTER BILL OF LADING, як договір морського перевезення, та інвойс складений до нього містять ключову інформацію необхідну митним органам для здійснення перевірки достовірності декларування складових митної вартості, відповідно до умов розділу ІІІ Кодексу. Водночас, зазначений документ на морське перевезення (саме MASTER BILL OF LADING та інвойс/и до нього) на розгляд митному органу не надано.

Як встановив суд, ICS LTD зазначена в коносаменті виключно в графі "Forwarding agent references" (Агент/Експедитор), а не як перевізник. Фактичне морське перевезення здійснювалось судном "MSC BENEDETTA XIII/GA604W"; коносамент підписаний "Unicorn (Shenzhen) Supply Chain Co., Ltd. AS AGENT FOR THE CARRIER". Нiякого зв`язку мiж ФОП ОСОБА_2 та ICS LTD не виникає, оскiльки ICS LTD є агентом перевiзника, а не стороною договору на перевезення з Позивачем. E графі "Freight & charges" і в окремому блоці коносаменту чітко надруковано "FREIGHT COLLECT" - фрахт сплачується одержувачем, що відповідає умовам поставки FOB Ningbo.

З таких підстав, суд вважає, що висновки відповідача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

В оскарженому рішенні відповідач також вказав, що відповідно до п.1.3. Договору на перевезення від 01.02.2025 № 02/02 подається заявка, яка не подана до митного оформлення.

Суд зазначає, що стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості. Серед зазначеного переліку немає замовлень. При цьому, згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, замовлення/заявка не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Замовлення/заявка не має вплив на числові визначення митної вартості.

З таких підстав суд вважає, що висновки відповідача у цій частині не стосуються неможливості визнання задекларованої митної вартості.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що експортна декларація країни відправлення 310420260549894561 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення,які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. В даній декларації (в розділі "Номер коносаменту") зазначено відомості про коносамент, який до митного оформлення не надано. Графа "номер договору та інвойсу" містить посилання на документ, який до митного оформлення не подано.- не надано переклад та не зроблено верифікацію експортної митної декларації, відповідно до ст. 254 МКУ та вимог листа ДМСУ від 08.10.2010 № 11/2-10.16/11627 ЕП.

Так, митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу України її декларант може подати за власним бажанням.

Крім того, згідно з пунктом 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Більше того, позивач не може впливати на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримує від відправника.

З таких підстав, суд вважає, що висновки відповідача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що у рахунку на перевезення від 13.04.2026 № 13042026 зазначені експедиційні послуги по території України. Однак, відповідні витрати щодо експедиційних послуг поза територією України в рахунку відсутні з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу. Законом України від 01.07.2004 №1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на комерційних умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи. Винагорода експедитора щодо надання послуг по експедируванню вантажу до місця ввезення на митну територію України документально не підтверджено та, відповідно, не включено до складу митної вартості товару. Якщо в рахунках на оплату транспортних витрат відсутня розбивка винагорода експедитора за надання послуг за межами території України та на території України, то до транспортних витрат на доставку товару до митного кордону України враховується вся сума експедиторської винагороди зазначеної в рахунку ТЕО. Не включено усі числові значення митної вартості.

Як встановив суд, кожен з трьох рахунків-фактур ФОП ОСОБА_1 (№ 13042026 від 13.04.2026 - конт. MSNU2884678; № 13042026/1 від 13.04.2026 - конт. TLLU3451365; №17042026 від 17.04.2026 - конт. TRHU1549458) містить таку постатейну деталізацію: Витрати за межами митної території України (до кордону): п.1 - морський фрахт Нінгбо (Китай) - Гданськ (Польща): 68 000,00 грн; п.2 - портові збори та перевантаження в порту Гданськ: 22 600,00 грн; п.3 - транспортна послуга Гданськ (Польща) - Мостиська (Україна): 35 000,00 грн. Витрати на митній території України (після перетину кордону): п.4 - транспортна послуга ПП Мостиська (Україна) - Стрептів (Україна): 6 000,00 грн; п.5 - експедиційні послуги по території України: 1 000,00 грн. Загальна сума рахунку: 132600,00грн.

Отже, митний орган мав чіткі документально підтверджені дані для виокремлення транспортних витрат до митного кордону. Висновок відзиву про "відсутність розбивки" прямо суперечить змісту поданих документів.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що платіжні інструкції № 70 та № 77 не можуть бути взяті до уваги, оскільки такий документ є платіжною інструкцією, що не є документом, який засвідчує факт переведення коштів. В них міститься посилання на проформу, яка не подана.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про платіжні послуги" платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Частина сьома статті 40 Закону України "Про платіжні послуги" визначає, що Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання. Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189 (далі за текстом - Постанова №216), а саме розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, п. 14 передбачено обов`язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах.

Суд зазначає, що банківські платіжні документи, подані до митного оформлення, містять усі необхідні реквізити, визначені законодавством для можливості ідентифікації даних платіжних інструкцій, що стосуються оцінюваних товарів.

У Постанові №216 не вказано, що платіжна інструкція повинна містити обов`язковий реквізит найменування платника, зокрема, п.п. 3 п. 14 Постанови №216 визначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті повинна містити або унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду - із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Відповідно до пункту 7 Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20.12.2023 № 172, установа зобов`язана забезпечити можливість перевірки цілісності та справжності електронних документів, створених з використанням технології, визначеної установою. Обов`язок доведення цілісності та справжності електронних документів, створених з використанням технології, визначеної установою, покладається на установу (незалежно від технологічних можливостей і компетенцій персоналу установи).

Згідно з пунктом 26 Положення №216 надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.

Позивач надав митному органу електронні платіжні інструкції, що були сформовані з використанням банківського платіжного застосунку, та містили електронний підпис відповідальної особи платника. Перевірка наявності такого підпису та цілісності електронних документів була здійснена банком перед проведенням платежу відповідно до затвердженого порядку. Наявність всіх обов`язкових реквізитів платіжних інструкцій, в тому числі підпису платника, є обов`язковою умовою для виконання банком таких платіжних інструкцій та перерахування коштів. Відтак, наявність на платіжних інструкціях в іноземній валюті або банківських металах відмітки банку про проведення платежу, свідчить про відповідність цих платіжних інструкцій вимогам Положення № 216 та наявність електронного підпису уповноваженої особи платника.

Отже, банківські платіжні документи містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є підтверджуючими документами, що посвідчують здійснену позивачем на рахунок контрагентів оплату за товар, що поставляється.

Отже, зауваження митного органу, висловлені у рішенні про коригування митної вартості товарів є безпідставними та не давали підстав відповідачу визначати митну вартість не за основним, а за резервним методом.

Щодо рішення про коригування митної вартості від 16.04.2026 №UA209000/2026/000607/2, суд зазначає таке.

Суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості від 16.04.2026 № UA209000/2026/000607/2 відповідач зазначив, що відповідно до п. 2.1 та п.6.1.1 зовнішньоекономічного контракту 02.12.2025 № 02/12/2025 товар вважається доставленим за якістю згідно сертифікату якості. Проте такий документ декларантом не надано митному органу, що, на думку відповідача, є порушенням вимог угоди. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи що підтверджують виробника товару та ТМ. Відповідач вважає, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно з графою 44. Відповідно до п. 2.1 якість повинна відповідати специфікації, узгодженій сторонами за цим контрактом та проформами інвойсами. Ні специфікації, ні проформи інвойс до митного оформлення не подано.

Суд з цього приводу зазначає, що відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Суд висновує про те, що відповідно до вимог Митного кодексу України документи, що підтверджують виробника товару та ТМ, а також сертифікат походження товару, не є документами, що підтверджують митну вартість.

Також слід зазначити, що відповідно до умов контракту ціна товару не поставлена в залежність від якості та походження товару.

Тож ненадання продавцем документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, а також сертифікату походження товару, може свідчити про невиконання продавцем умов контракту, проте не може свідчити про заниження митної вартості.

В свою чергу, Львівська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17. До того ж, обставини щодо ненадання сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) продавцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.

Суд також встановив, що специфікації QMSC26002 no1, no2, no3, підписані та скріплені печаткою XIXIA QUANMAN FOOD Co., Ltd., були подані до митного оформлення. Кожна специфікація фіксує: товар "CANNED MUSHROOMS PIECES AND STEMS IN BRINE, 3100MLX6TINS/CTN", ціна USD 10,50/CTN, кількість 1 080 CTNs, сума USD 11 340,00 за контейнер, зазначено конкретний номер контейнера (MSNU2884678, TRHU1549458, TLLU3451365 відповідно). Числові значення у специфікаціях без жодних розбіжностей збігаються з інвойсом та митними деклараціями.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що відповідно до п.14.4 контракту ніякі зміни та поправки даного контракту цілком або частково не можуть мати юридичної сили, якщо вони не викладені письмово та не підписані обома сторонами.

Суд з цього приводу зазначає, що відповідач не зазначив, як вказане зауваження стосується митної вартості товару.

З таких підстав, суд вважає, що висновки відповідача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що згідно з п.4.2 та п.6.1.2 товар за кількістю постачається згідно з пакувальним листом, який до митного оформлення не подавався.

Суд з цього приводу зазначає, що відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Суд висновує про те, що відповідно до вимог Митного кодексу України пакувальний лист не є документом, що підтверджує митну вартість.

З таких підстав, суд вважає, що висновки відповідача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

В оскарженому рішенні відповідач також вказав, що комерційний інвойс №QMSC26002 від 23.01.2026 не містить ідентифікації особи, уповноваженої на укладення таких документів, що, в свою чергу, ставить під сумнів об`єктивність числових даних, зазначених у таких документах.

Дослідивши комерційний інвойс № QMSC26002 від 23.01.2026, суд встановив, що такий містить усі необхідні ідентифікаційні дані.

Суд зазначає, що Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" регулює правовідносини щодо ведення бухгалтерського обліку на території України. Інвойс № QMSC26002 від 23.01.2026, складений резидентом Китайської Народної Республіки, при цьому відповідач не послався на конкретну норму закону, яка б передбачала, що інвойс іноземного контрагента має обов`язково містити такі реквізити, як номер контракту, умови поставки та країна походження кожної позиції.

Статтею 53 МК України не передбачено обов`язкових реквізитів для рахунку-фактури (інвойсу). Зазначені відповідачем обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що з огляду на маршрут транспортування товару (Ningbo Gdansk Україна) при умовах поставки FOB Ningbo (Китай) експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту Gdansk. Разом з тим, згідно з графою 21 декларації митної вартості, поданої до ЕМД від 14.04.2026 № 26UA209230034063U2, декларантом не включено до заявленої митної вартості таку складову як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язану з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Також відповідач вказав, що до митного оформлення та додатково не надано документ на морське перевезення за кодом 0705 Коносамент (Bill of loading), що є необхідним за даних умов поставки ( FOB-CN- Qingdao). У рахунку на перевезення від 13.04.2026 № 13042026/1 зазначено, що перевізником товару являється ФОП ОСОБА_1 , разом з тим у коносаменті № ZH260200057 зазначений перевізник ICS LTD. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару. Коносамент № ZH260200057, проте в декларації країни відправлення зазначений інший номер коносаменту,який до митного оформлення не подано. Проте документів які спростовують решту розбіжностей, виявлених митним органом, декларантом не надано. У даному коносаменті у лівому правому куртку міститься посилання на документ 177LNCNCN21.601A, який до митного оформлення не подано. У зазначеному коносаменті, зазначено передоплата, проте платіжних документів не подано. На товаросупровідному документі (коносаменті) відсутні печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордону. Відповідно до Конвенції ООН "По договорам повністю або часткового морського міжнародного перевезення вантажів" від 11.12.2008, Конвенції ООН "Про морське перевезення" від 1978 року, транспортним документом морського перевезення, який прирівнюється до договору морського перевезення та містить відповідну інформацію, є коносамент (BILL OF LADING), зокрема лінійний коносамент (MASTER BILL OF LADING). Згідно з вищевказаними міжнародними Конвенціями та міжнародної практики, коносамент містить дані, що характеризують вантаж і дозволяють його ідентифікувати, дані щодо умов перевезення, найменування відправника/перевізника, місце приймання/ завантаження вантажу, місце призначення, відомості щодо фрахту (сплачений чи підлягає сплаті), його розміру, умов зберігання в порту відправлення/прибуття та інші істотні умови перевезення/оплати за товар. Таким чином, MASTER BILL OF LADING, як договір морського перевезення, та інвойс складений до нього містять ключову інформацію необхідну митним органам для здійснення перевірки достовірності декларування складових митної вартості, відповідно до умов розділу ІІІ Кодексу. Водночас, зазначений документ на морське перевезення (саме MASTER BILL OF LADING та інвойс/и до нього) на розгляд митному органу не надано.

Як встановив суд, ICS LTD зазначена в коносаменті виключно в графі "Forwarding agent references" (Агент/Експедитор), а не як перевізник. Фактичне морське перевезення здійснювалось судном "MSC BENEDETTA XIII/GA604W"; коносамент підписаний "Unicorn (Shenzhen) Supply Chain Co., Ltd. AS AGENT FOR THE CARRIER". Нiякого зв`язку мiж ФОП ОСОБА_2 та ICS LTD не виникає, оскiльки ICS LTD є агентом перевiзника, а не стороною договору на перевезення з Позивачем. E графі "Freight & charges" і в окремому блоці коносаменту чітко надруковано "FREIGHT COLLECT" - фрахт сплачується одержувачем, що відповідає умовам поставки FOB Ningbo.

З таких підстав, суд вважає, що висновки відповідача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

В оскарженому рішенні відповідач також вказав, що відповідно до п.1.3. Договору на перевезення від 01.02.2025 № 02/02 подається заявка, яка не подана до митного оформлення.

Суд зазначає, що стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості. Серед зазначеного переліку немає замовлень. При цьому, згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, замовлення/заявка не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Замовлення/заявка не має вплив на числові визначення митної вартості.

За наведеного, суд вважає, що описане відповідачем зауваження щодо неподання замовлення жодним чином не стосуються неможливості визнання задекларованої митної вартості.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що експортна декларація країни відправлення 310420260549894558 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення,які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту,через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. В даній декларації (в розділі "Номер коносаменту") зазначено відомості про коносамент, який до митного оформлення не надано. Графа "номер договору та інвойсу" містить посилання на документ, який до митного оформлення не подано.- не надано переклад та не зроблено верифікацію експортної митної декларації, відповідно до ст. 254 МКУ та вимог листа ДМСУ від 08.10.2010 № 11/2-10.16/11627 ЕП.

Так, митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу України її декларант може подати за власним бажанням.

Крім того, згідно з пунктом 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Більше того, позивач не може впливати на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримує від відправника.

З таких підстав, суд вважає, що висновки відповідача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що у рахунку на перевезення від 13.04.2026 № 13042026/1 зазначені експедиційні послуги по території України. Однак, відповідні витрати щодо експедиційних послуг поза територією України в рахунку відсутні з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу. Законом України від 01.07.2004 №1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на комерційних умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи. Винагорода експедитора щодо надання послуг по експедируванню вантажу до місця ввезення на митну територію України документально не підтверджено та, відповідно, не включено до складу митної вартості товару. Якщо в рахунках на оплату транспортних витрат відсутня розбивка винагорода експедитора за надання послуг за межами території України та на території України, то до транспортних витрат на доставку товару до митного кордону України враховується вся сума експедиторської винагороди зазначеної в рахунку ТЕО. Не включено усі числові значення митної вартості.

Як встановив суд, кожен з трьох рахунків-фактур ФОП ОСОБА_1 (№ 13042026 від 13.04.2026 - конт. MSNU2884678; № 13042026/1 від 13.04.2026 - конт. TLLU3451365; №17042026 від 17.04.2026 - конт. TRHU1549458) містить таку постатейну деталізацію: Витрати за межами митної території України (до кордону): п.1 - морський фрахт Нінгбо (Китай) - Гданськ (Польща): 68 000,00 грн; п.2 - портові збори та перевантаження в порту Гданськ: 22 600,00 грн; п.3 - транспортна послуга Гданськ (Польща) - Мостиська (Україна): 35 000,00 грн. Витрати на митній території України (після перетину кордону): п.4 - транспортна послуга ПП Мостиська (Україна) - Стрептів (Україна): 6 000,00 грн; п.5 - експедиційні послуги по території України: 1 000,00 грн. Загальна сума рахунку: 132600,00грн.

Отже, митний орган мав чіткі документально підтверджені дані для виокремлення транспортних витрат до митного кордону. Висновок відзиву про "відсутність розбивки" прямо суперечить змісту поданих документів.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що платіжні інструкції № 70 та № 77 не можуть бути взяті до уваги, оскільки такий документ являється платіжною інструкцією, що не є документом, який засвідчує факт переведення коштів. В них міститься посилання на проформу, яка не подана.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про платіжні послуги" платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Частина сьома статті 40 Закону України "Про платіжні послуги" визначає, що Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання. Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189 (далі за текстом - Постанова №216), а саме розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, п. 14 передбачено обов`язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах.

Суд зазначає, що банківські платіжні документи, подані до митного оформлення, містять усі необхідні реквізити, визначені законодавством для можливості ідентифікації даних платіжних інструкцій, що стосуються оцінюваних товарів.

У Постанові №216 не вказано, що платіжна інструкція повинна містити обов`язковий реквізит найменування платника, зокрема, п.п. 3 п. 14 Постанови №216 визначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті повинна містити або унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду - із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Відповідно до пункту 7 Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20.12.2023 № 172, установа зобов`язана забезпечити можливість перевірки цілісності та справжності електронних документів, створених з використанням технології, визначеної установою. Обов`язок доведення цілісності та справжності електронних документів, створених з використанням технології, визначеної установою, покладається на установу (незалежно від технологічних можливостей і компетенцій персоналу установи).

Згідно з пунктом 26 Положення №216 надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.

Позивач надав митному органу електронні платіжні інструкції, що були сформовані з використанням банківського платіжного застосунку, та містили електронний підпис відповідальної особи платника. Перевірка наявності такого підпису та цілісності електронних документів була здійснена банком перед проведенням платежу відповідно до затвердженого порядку. Наявність всіх обов`язкових реквізитів платіжних інструкцій, в тому числі підпису платника, є обов`язковою умовою для виконання банком таких платіжних інструкцій та перерахування коштів. Відтак, наявність на платіжних інструкціях в іноземній валюті або банківських металах відмітки банку про проведення платежу, свідчить про відповідність цих платіжних інструкцій вимогам Положення № 216 та наявність електронного підпису уповноваженої особи платника.

Отже, банківські платіжні документи містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є підтверджуючими документами, що посвідчують здійснену позивачем на рахунок контрагентів оплату за товар, що поставляється.

Отже, зауваження митного органу, висловлені у рішенні про коригування митної вартості товарів є безпідставними та не дають підстав відповідачу визначати митну вартість не за основним, а за резервним методом.

Щодо рішення про коригування митної вартості від 20.04.2026 №UA209000/2026/000624/2, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості від від 20.04.2026 № UA209000/2026/000624/2 відповідач зазначив, що відповідно до п. 2.1 та п.6.1.1 зовнішньоекономічного контракту 02.12.2025 № 02/12/2025 товар вважається доставленим за якістю згідно сертифікату якості. Проте такий документ декларантом не надано митному органу, що, на думку відповідача, є порушенням вимог даної угоди. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи що підтверджують виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44. Відповідно до п. 2.1 якість повинна відповідати специфікації, узгодженій сторонами за цим контрактом та проформами інвойсами. Ні специфікації, ні проформи інвойс до митного оформлення не подано.

Суд з цього приводу зазначає, що відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Суд висновує про те, що відповідно до вимог Митного кодексу України документи, що підтверджують виробника товару та ТМ, а також сертифікат походження товару, не є документами, що підтверджують митну вартість.

Також слід зазначити, що відповідно до умов контракту ціна товару не поставлена в залежність від якості та походження товару.

Тож ненадання продавцем документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, а також сертифікату походження товару, може свідчити про невиконання продавцем умов контракту, проте не може свідчити про заниження митної вартості.

В свою чергу, Львівська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17. До того ж, обставини щодо ненадання сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) продавцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.

Суд також встановив, що специфікації QMSC26002 no1, no2, no3, підписані та скріплені печаткою XIXIA QUANMAN FOOD Co., Ltd., були подані до митного оформлення. Кожна специфікація фіксує: товар "CANNED MUSHROOMS PIECES AND STEMS IN BRINE, 3100MLX6TINS/CTN", ціна USD 10,50/CTN, кількість 1 080 CTNs, сума USD 11 340,00 за контейнер, зазначено конкретний номер контейнера (MSNU2884678, TRHU1549458, TLLU3451365 відповідно). Числові значення у специфікаціях без жодних розбіжностей збігаються з інвойсом та митними деклараціями.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що відповідно до п.14.4 контракту ніякі зміни та поправки даного контракту цілком або частково не можуть мати юридичної сили, якщо вони не викладені письмово та не підписані обома сторонами.

Суд з цього приводу зазначає, що відповідач не зазначив, як вказане зауваження стосується митної вартості товару.

З таких підстав, суд вважає, що висновки відповідача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що згідно з п.4.2 та п.6.1.2 товар за кількістю постачається згідно пакувального листа, який до митного оформлення не подавався.

Суд з цього приводу зазначає, що відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Суд висновує про те, що відповідно до вимог Митного кодексу України пакувальний лист не є документом, що підтверджує митну вартість.

З таких підстав, суд вважає, що висновки відповідача у цій частині безпідставними та необґрунтованими.

В оскарженому рішенні відповідач також вказав, що комерційний інвойс №QMSC26002 від 23.01.2026 не містить ідентифікації особи, уповноваженої на укладення таких документів, що, в свою чергу, ставить під сумнів об`єктивність числових даних, зазначених у таких документах.

Дослідивши комерційний інвойс № QMSC26002 від 23.01.2026, суд встановив, що він містить усі необхідні ідентифікаційні дані.

Слід зазначити, що Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" регулює правовідносини щодо ведення бухгалтерського обліку на території України. Інвойс № QMSC26002 від 23.01.2026 складений резидентом Китайської Народної Республіки, при цьому відповідач не послався на конкретну норму закону, яка б передбачала, що інвойс іноземного контрагента має обов`язково містити такі реквізити, як номер контракту, умови поставки та країна походження кожної позиції.

Статтею 53 МК України не передбачено обов`язкових реквізитів для рахунку-фактури (інвойсу). Зазначені відповідачем обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що з огляду на маршрут транспортування товару (Ningbo Gdansk Україна)при умовах поставки FOB Ningbo (Китай) експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту Gdansk. Разом з тим, згідно з графою 21 декларації митної вартості, поданої до ЕМД від 19.04.2026 № 26UA209230035897U4, декларантом не включено до заявленої митної вартості таку складову як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов`язану з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Також відповідач вказав, що до митного оформлення та додатково не надано документ на морське перевезення за кодом 0705 Коносамент (Bill of loading), що є необхідним за даних умов поставки ( FOB-CN- Qingdao). у рахунку на перевезення від 17.04.2026 № 17042026 зазначені експедиційні послуги по території України. Однак, відповідні витрати щодо експедиційних послуг поза територією України в рахунку відсутні з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу. Законом України від 01.07.2004 №1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на комерційних умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи. Винагорода експедитора щодо надання послуг по експедируванню вантажу до місця ввезення на митну територію України документально не підтверджено та, відповідно, не включено до складу митної вартості товару. Якщо в рахунках на оплату транспортних витрат відсутня розбивка винагорода експедитора за надання послуг за межами території України та на території України, то до транспортних витрат на доставку товару до митного кордону України враховується вся сума експедиторської винагороди зазначеної в рахунку ТЕО. Не включено усі числові значення митної вартості. Також згідно цього рахунку п.3 Транспортна послуга Гданськ (Польща) Мостиська (Україна), що передбачає залізничне транспортування, не надано залізничну накладну. В залізничній накладній від 08.04.2026 в п.3 зазначено договір № 16/2024-ЦЮ від 02.01.2024, який до митного оформлення ненаданий. Також в даній накладній перевізником зазначено PCC Intermodal S.A., проте будь-який договір доручення чи інший посередницький договір з вищезазначеним суб`єктом, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару.

Як встановив суд, Договір № 16/2024-ЦЮ від 02.01.2024 (залізнична накладна) є договором PCC Intermodal S.A. з перевізником, а не документом, що підтверджує вартість товару.

З таких підстав, суд вважає, що висновки відповідача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

В оскарженому рішенні відповідач також вказав, що відповідно до п.1.3. Договору на перевезення від 01.02.2025 № 02/02 подається заявка, яка не подана до митного оформлення.

Суд зазначає, що стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості. Серед зазначеного переліку немає замовлень. При цьому, згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, замовлення/заявка не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Замовлення/заявка не має вплив на числові визначення митної вартості.

З таких підстав, суд вважає, що висновки відповідача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що експортна декларація країни відправлення 310420260549894562 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення,які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту,через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. В даній декларації (в розділі "Номер коносаменту") зазначено відомості про коносамент, який до митного оформлення не надано. Графа "номер договору та інвойсу" містить посилання на документ, який до митного оформлення не подано.- не надано переклад та не зроблено верифікацію експортної митної декларації, відповідно до ст. 254 МКУ та вимог листа ДМСУ від 08.10.2010 № 11/2-10.16/11627 ЕП.

Так, митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу України її декларант може подати за власним бажанням.

Крім того, згідно з пунктом 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Більше того, позивач не може впливати на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримує від відправника.

З таких підстав, суд вважає, що висновки відповідача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що у рахунку на перевезення від 17.04.2026 № 17042026 зазначені експедиційні послуги по території України. Однак, відповідні витрати щодо експедиційних послуг поза територією України в рахунку відсутні з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу. Законом України від 01.07.2004 №1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на комерційних умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи. Винагорода експедитора щодо надання послуг по експедируванню вантажу до місця ввезення на митну територію України документально не підтверджено та, відповідно, не включено до складу митної вартості товару. Якщо в рахунках на оплату транспортних витрат відсутня розбивка винагорода експедитора за надання послуг за межами території України та на території України, то до транспортних витрат на доставку товару до митного кордону України враховується вся сума експедиторської винагороди зазначеної в рахунку ТЕО. Не включено усі числові значення митної вартості.

Як встановив суд, кожен з трьох рахунків-фактур ФОП ОСОБА_1 (№ 13042026 від 13.04.2026 - конт. MSNU2884678; № 13042026/1 від 13.04.2026 - конт. TLLU3451365; №17042026 від 17.04.2026 - конт. TRHU1549458) містить таку постатейну деталізацію: Витрати за межами митної території України (до кордону): п.1 - морський фрахт Нінгбо (Китай) - Гданськ (Польща): 68 000,00 грн; п.2 - портові збори та перевантаження в порту Гданськ: 22 600,00 грн; п.3 - транспортна послуга Гданськ (Польща) - Мостиська (Україна): 35 000,00 грн. Витрати на митній території України (після перетину кордону): п.4 - транспортна послуга ПП Мостиська (Україна) - Стрептів (Україна): 6 000,00 грн; п.5 - експедиційні послуги по території України: 1 000,00 грн. Загальна сума рахунку: 132 600,00 грн.

Таким чином, митний орган мав чіткі документально підтверджені дані для виокремлення транспортних витрат до митного кордону. Висновок відзиву про "відсутність розбивки" прямо суперечить змісту поданих документів.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що платіжні інструкції № 70 та № 77 не можуть бути взяті до уваги, оскільки такий документ являється платіжною інструкцією, що не є документом, який засвідчує факт переведення коштів. В них міститься посилання на проформу, яка не подана.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про платіжні послуги" платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Частина сьома статті 40 Закону України "Про платіжні послуги" визначає, що Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання. Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189 (далі за текстом - Постанова №216), а саме розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, п. 14 передбачено обов`язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах.

Суд зазначає, що банківські платіжні документи, подані до митного оформлення, містять усі необхідні реквізити, визначені законодавством для можливості ідентифікації даних платіжних інструкцій, що стосуються оцінюваних товарів.

У Постанові №216 не вказано, що платіжна інструкція повинна містити обов`язковий реквізит найменування платника, зокрема, п.п. 3 п. 14 Постанови №216 визначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті повинна містити або унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду - із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Відповідно до пункту 7 Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20.12.2023 № 172, установа зобов`язана забезпечити можливість перевірки цілісності та справжності електронних документів, створених з використанням технології, визначеної установою. Обов`язок доведення цілісності та справжності електронних документів, створених з використанням технології, визначеної установою, покладається на установу (незалежно від технологічних можливостей і компетенцій персоналу установи).

Згідно з пунктом 26 Положення №216 надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.

Позивач надав митному органу електронні платіжні інструкції, що були сформовані з використанням банківського платіжного застосунку, та містили електронний підпис відповідальної особи платника. Перевірка наявності такого підпису та цілісності електронних документів була здійснена банком перед проведенням платежу відповідно до затвердженого порядку. Наявність всіх обов`язкових реквізитів платіжних інструкцій, в тому числі підпису платника, є обов`язковою умовою для виконання банком таких платіжних інструкцій та перерахування коштів. Відтак, наявність на платіжних інструкціях в іноземній валюті або банківських металах відмітки банку про проведення платежу, свідчить про відповідність цих платіжних інструкцій вимогам Положення № 216 та наявність електронного підпису уповноваженої особи платника.

Отже, банківські платіжні документи містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є підтверджуючими документами, що посвідчують здійснену позивачем на рахунок контрагентів оплату за товар, що поставляється.

Отже, зауваження митного органу, висловлені у рішенні про коригування митної вартості товарів є безпідставними та не є такими, що дозволяли визначити митну вартість не за основним, а за резервним методом.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неподання позивачем додаткових документів до митного оформлення з огляду на таке.

Згідно з пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.

Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №826/8799/16, від 19.12.2019 у справі №810/5295/15, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16.

Суд вважає, що твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребувані відповідачем додаткових документів, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статею 53 Митного кодексу України. Не надання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду справа № 809/857/17 від 02.03.2021; справа № 804/150/16 від 05.07.2022.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

У свою чергу декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 справа № 803/916/17 та від 08.10.2019 справа №803/776/17.

Відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.

iii. Щодо застосування резервного методу

Частина друга статті 55 МК України визначає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Суд встановив:

- у рішенні про коригування митної вартості товарів від 16.04.2026 №UA209000/2026/000604/2 відповідач вказує, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД № 26UA100320304193U6 від 11.02.2026, де митна вартість товару "ГРИБИ ПЕЧЕРИЦІ МАРИНОВАНІ, СТЕРИЛІЗОВАНІ" становить 2.2137 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за методом 2ґ.

- у рішенні про коригування митної вартості товарів від 16.04.2026 №UA209000/2026/000607/2 відповідач вказує, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД № 26UA100320304193U6 від 11.02.2026, де митна вартість товару "ГРИБИ ПЕЧЕРИЦІ МАРИНОВАНІ СТЕРИЛІЗОВАНІ" становить 2.2137 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за методом 2ґ.

- у рішенні про коригування митної вартості товарів від 20.04.2026 №UA209000/2026/000624/2 відповідач вказує, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД № 26UA100320304193U6 від 11.02.2026, де митна вартість товару "ГРИБИ ПЕЧЕРИЦІ МАРИНОВАНІ. СТЕРИЛІЗОВАНІ." становить 2.2137 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за методом 2ґ..

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співрозмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.

З урахуванням викладеного, суд висновує про протиправність рішень відповідача про коригування митної вартості товарів від 16.04.2026 № UA209000/2026/000604/2; від 16.04.2026 № UA209000/2026/000607/2; від 20.04.2026 № UA209000/2026/000624/2, у зв`язку з чим такі необхідно скасувати.

Окрім цього, у частині позову щодо визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то суд вказує, що у постанові від 23.07.2021 у справі №820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: "Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою".

Відтак, беручи до уваги вказані висновки, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 16.04.2026 UA209230/2026/001125; від 16.04.2026 UA209230/2026/001127; від 20.04.2026 UA209230/2026/001147 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 13348,00 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Малком один" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 16.04.2026 №UA209000/2026/000604/2; від 16.04.2026 №UA209000/2026/000607/2; від 20.04.2026 № UA209000/2026/000624/2.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 16.04.2026 UA209230/2026/001125; від 16.04.2026 UA209230/2026/001127; від 20.04.2026 UA209230/2026/001147.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Малком один" код ЄДРПОУ 45384332, адреса: 04123, м. Київ, вул.Світлицького, буд. 35, прим. 108/4, офіс 2 судовий збір у розмірі 13348 (тринадцять тисяч триста сорок вісім) грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович