Рішення № 138758537, 04.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Київ справа №320/10605/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження та Офісу Генерального прокурора (далі по тексту також відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, про накладення дисциплінарного стягнення на начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Хмельницької обласної прокуратури від 28.09.2022 №161дп-22;

- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 19.10.2022 №29дк, яким начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді заборони на строк один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Суд зазначає, що з відповіді №3002654 від 08.07.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань найменування юридичної особи з ідентифікаційним кодом 41356563 - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів. Про перейменування Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження на Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів також зазначено у клопотанні про розгляд справи у судовому засідання з повідомленням сторін, поданому Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

Оскільки з означеної відповіді не вбачається про реорганізацію заявленого в межах цієї адміністративної справи відповідача - Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, суд вважає, що належним найменуванням відповідача є Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (далі по тексту також відповідач 1, КДКП).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що він з 2008 року працює в органах прокуратури, за час роботи в органах прокуратури неодноразово заохочувався Генеральним прокурором та прокурором Хмельницької області. Проте, оскаржуваним рішенням відповідача 1 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення, на підставі якого оскаржуваним наказом відповідача 2 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому ОСОБА_1 обіймає посаду.

Позивач пояснив, що підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності вказано керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння з відмовою від проходження обстеження на стан алкогольного сп`яніння, що не підтверджується документально та спростовується долученими до справи доказами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2022 адміністративну справу №320/10605/22 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2022 прийнято адміністративну справу до провадження та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.

09.05.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали цієї адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Шевченко А.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 (суддя Шевченко А.В.) прийнято адміністративну справу до провадження та вирішено здійснити розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідач 1, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що доводи позивача є безпідставними, суперечать встановленим в межах дисциплінарного провадження обставинам.

Відповідач пояснив, що за результатами розгляду скарги керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Яковлева А.С. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_1 , висновку про наявність дисциплінарного проступку 28.09.2022 ухвалено рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідач 1 наголосив на тому, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 18.12.2021 №049145 позивач керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації руху. Надалі від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку у лікаря-нарколога спеціалізованої медичної установи відмовився, про що свідчить висновок від 18.12.2022 №2034, відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, пояснення лікаря-психіатра ОСОБА_2 . Означені докази, на переконання КДКП, свідчать про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що мало наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Щодо посилань позивача на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.02.2022 у справі №686/177/22, якою закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідач 1 зазначив, що у дисциплінарному провадженні Комісія з`ясовувала питання наявності чи відсутності в діях прокурора ознак дисциплінарного проступку у частині порушення норм професійної етики, а не доведеності вини цієї особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що перебуває за межами компетенції КДКП.

Таким чином, на думку відповідача 1, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідач 2, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що зі спірного рішення вбачається про надходження на адресу Комісії скарги про вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_1 . Відповідно до висновку службового розслідування стосовно позивача відомості про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення від 18.12.2021 підтвердились. Факти перебування позивача в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та його відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння після зупинки свого підтвердження не знайшли. Відповідач 2 зазначив, що Комісія також виходила з того, що рішення суду про закриття провадження стосовно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення не є преюдиційним для вирішення питання про наявність або відсутність в діях/бездіяльності прокурора складу дисциплінарного проступку, оскільки в межах дисциплінарного провадження не досліджується питання наявності або відсутності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а надається правова оцінка наявності або відсутності вчинення прокурором саме дисциплінарного проступку. Відтак, за результатами аналізу матеріалів дисциплінарного провадження відповідач 1 дійшов висновку, що ОСОБА_1 , відмовившись від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння вчинив дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, тобто, дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру». Також відповідач 2 зазначив, що Комісія виходила з того, що своєю поведінкою під час освідування на стан алкогольного сп`яніння як на вулиці біля автомобіля, так і в медичному закладі, а також повідомлення недостовірної інформації, що позивач є безробітним, прокурор ОСОБА_1 грубо порушив норми професійної етики. На підставі викладеного позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення спірними рішенням та наказом.

Щодо позовних вимог, заявлених до Офісу Генерального прокурора, відповідач 2 повідомив, що Генеральний прокурор не здійснює дослідження та оцінювання обставин, які слугували підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення, а в межах своєї компетенції видає наказ на підставі рішення Комісії. При цьому, законодавством не передбачено можливості незастосування Генеральним прокурором до прокурора дисциплінарного стягнення або діяти на власний розсуд.

Таким чином, на думку відповідача 2, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку з перебуванням судді Шевченко А.В. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку адміністративна справа була передана для повторного автоматизованого розподілу.

За результатами автоматизованого розподілу справа 10.04.2024 була передана на розгляд судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 адміністративну справу прийнято до провадження для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відмовлено у задоволенні клопотання КДКП про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 є прокурором та працює в органах прокуратури з березня 2008 року, на посаді начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Хмельницької обласної прокуратури перебував з 22.09.2021 до моменту виникнення спірних відносин.

Рішенням Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 28.09.2022 №161дп-22 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності на накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді заборони на строк один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Наказом Офісу Генерального прокурора від 19.10.2022 №29дк, керуючись пунктом 4 частини першої, частиною другою статті 9, пунктом 2 частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру», за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді заборони на строк один рік на переведення до органу прокуратури та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (пункти 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру»).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачами цих рішення та наказу, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі по тексту - Закон №1697-VII).

Згідно з пунктами 2, 4, 10 частини першої статті 3 Закону №1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності; презумпції невинуватості; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

За правилами частин першої та другої статті 45 Закону №1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на вебсайті Офісу Генерального прокурора.

Ця процедура передбачає:

1) відкриття дисциплінарного провадження та проведення перевірки дисциплінарної скарги (стаття 46 Закону №1697-VII);

2) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора (стаття 47 Закону №1697-VII);

3) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора (стаття 48 Закону №1697-VII);

4) застосування одного з видів дисциплінарного стягнення (стаття 49 Закону №1697-VII);

5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження (стаття 50 Закону №1697-VII).

Частинами четвертою та десятою статті 46 Закону № 1697-VII визначено, що після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки.

Член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 47 Закону № 1697-VII висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор:

1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності;

2) не з`явився на засідання, не повідомивши про причини неявки;

3) не з`явився на засідання повторно.

Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження.

Прокурор, який не братиме участі в засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, вправі надіслати письмові пояснення щодо висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, які оголошуються на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.

Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заслуховуються пояснення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.

За приписами частини першої статті 48 Закону № 1697-VII відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

Частинами третьою - шостою статті 48 Закону № 1697-VII визначено, що при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

У разі відсутності підстав для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, своїм рішенням закриває дисциплінарне провадження.

Рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити:

1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності;

2) обставини, встановлені під час здійснення провадження;

3) мотиви, з яких відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, ухвалила рішення;

4) суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення;

5) порядок і строк оскарження рішення.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону №1697-VII на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

1) догана;

2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора);

3) звільнення з посади в органах прокуратури.

Згідно з частинами першою, другою статті 43 Закону №1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків;

2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;

3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;

4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;

6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;

7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;

8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;

9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.

З метою визначення основних принципів, моральних норм та правил прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою, Всеукраїнська конференція прокурорів затвердила Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів, який був чинним на час вчинення позивачем дій, котрі Комісія кваліфікувала як дисциплінарний проступок.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 цього Кодексу прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність.

Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов`язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

За приписами статей 32, 33 Кодексу етики та поведінки прокурорів оцінка дотримання норм професійної етики та поведінки прокурора може проводитися під час дисциплінарного провадження та надаватися при вирішенні питань щодо підвищення по службі, присвоєння класного чину, підготовці характеристик та рекомендацій.

Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» прокурори зобов`язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Наказом Генеральної прокуратури України від 13.04.2017 №111, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.05.2017 за № 623/30491 відповідно до вимог статей 9, 16, 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 1, 20, 65 Закону України «Про запобігання корупції» та з метою забезпечення належної організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури затверджено Порядок організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України (далі по тексту - Порядок №111), який визначає загальні засади організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури, спрямованої на забезпечення додержання прокурорами Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих, військових прокуратур, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, слідчими (далі - прокурори) Присяги прокурора, правил прокурорської етики, запобігання вчиненню дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також щодо дотримання законодавства у сфері запобігання корупції іншими працівниками прокуратури.

Відповідно до пункту 2 Порядку №111 до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать, зокрема, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані.

Пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону №1697-VII визначено, що прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Відповідно до Стандартів професійної відповідальності та основних прав і обов`язків прокурорів, прийнятих Міжнародною асоціацією прокурорів 23.04.1999, прокурори повинні завжди підтримувати честь та гідність професії; поводитись професійно, відповідно до закону, правил та етики їхньої професії; у будь-який час дотримуватись найвищих норм чесності.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що прокурор зобов`язаний не лише неухильно дотримуватися вимог законодавства під час здійснення службових повноважень, а й поза службою утримуватися від будь-якої поведінки, яка може дискредитувати органи прокуратури або викликати сумнів у його доброчесності, неупередженості та незалежності. При цьому самостійною підставою дисциплінарної відповідальності є не лише встановлений факт керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а й відмова прокурора від проходження огляду на стан сп`яніння, якщо такі обставини підтверджені належними та допустимими доказами і свідчать про вчинення дій, що порочать звання прокурора або становлять грубе порушення правил прокурорської етики. Саме Закон №1697-VII визначає поняття дисциплінарного провадження, порядок розгляду скарги, повноваження дисциплінарного органу, права прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, види дисциплінарних стягнень та порядок оскарження рішення, ухваленого за результатами дисциплінарного провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2024 у справі №9901/865/18 зазначила, що для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності КДКП має установити, зокрема, факт поведінки, що скомпрометувала звання працівника прокуратури, зашкодила репутації працівника прокуратури та авторитету прокуратури, викликала негативний громадський резонанс. При цьому обов`язкова наявність судового рішення, яким би було визнано особу прокурора винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є умовою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд враховує наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини як такі, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки з їх змісту вбачається, що дисциплінарна відповідальність прокурора є самостійним видом юридичної відповідальності, яка має власні підстави, мету та предмет доказування, а тому не ставиться у залежність від наявності обвинувального вироку чи іншого судового рішення про притягнення особи до кримінальної або адміністративної відповідальності. Вирішальним для дисциплінарного органу є встановлення факту вчинення прокурором поведінки, яка порочить звання прокурора, підриває авторитет органів прокуратури та свідчить про порушення вимог професійної етики, за умови належного дослідження та оцінки всіх доказів у межах дисциплінарного провадження.

Отже, сама по собі відсутність судового рішення про притягнення позивача до кримінальної чи адміністративної відповідальності не виключає можливості притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Разом із тим це не звільняє КДКП від обов`язку довести належними, допустимими та достатніми доказами факт вчинення прокурором дисциплінарного проступку, надати належну оцінку всім обставинам справи та належним чином мотивувати висновок про те, що поведінка прокурора дійсно скомпрометувала його звання, зашкодила авторитету прокуратури та утворює склад дисциплінарного проступку. Саме дотримання цих вимог підлягає перевірці судом у межах розгляду даної справи.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, від Офісу Генерального прокурора надійшла дисциплінарна скарга про вчинення прокурором дисциплінарного проступку з проханням відкрити дисциплінарне провадження про вчинення начальником управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. До скарги долучено, зокрема, копію висновку службового розслідування Хмельницької обласної прокуратури, пояснення ОСОБА_1 , копію постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області та інші матеріали.

Рішенням Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 04.05.2022 №07/3/2-253дс-95дп-22 відкрито дисциплінарне провадження відносно позивача та виконано ряд дій, спрямованих на з`ясування обставин, викладених у скарзі, зокрема, витребувано матеріали службового розслідування стосовно позивача, службову характеристику, копію Присяги працівника прокуратури, аркуш ознайомлення позивача з Кодексом професійної етики, запропоновано позивачу надати пояснення тощо. Надалі відповідачем 1, складено висновок, який був розглянутий на засіданні Відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження і став основою, на підставі якої ухвалено оскаржуване рішення.

У висновку відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, зазначено, що 18.12.2021 стосовно прокурора ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП у зв`язку з керуванням транспортним засобом із ознаками алкогольного сп`яніння. За результатами службового розслідування встановлено, що факт складення такого протоколу підтвердився, однак не знайшли підтвердження обставини перебування прокурора у стані алкогольного сп`яніння та його відмови від проходження огляду. При цьому матеріали дисциплінарного провадження містили пояснення працівників поліції та лікаря про те, що прокурор не забезпечив належне проведення дослідження за допомогою приладу «Драгер», що було розцінено ними як відмова від огляду, тоді як сам прокурор наполягав, що не відмовлявся від освідування, пояснював неможливість належного видиху наслідками перенесеного захворювання на COVID-19, неодноразово ініціював проведення дослідження крові та згодом самостійно пройшов таке дослідження, за результатами якого алкоголю в крові не виявлено. Також встановлено, що прокурор не повідомив керівництво прокуратури про складення щодо нього адміністративного протоколу. Крім того, постановою суду провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У висновку відповідач 1, оцінивши діяльність прокурора Максимчука М.В. на предмет відповідності законодавчо встановленим вимогам, дійшов висновку про наявність порушень прокурором приписів чинного законодавства із зазначенням, що рішення суду про закриття провадження стосовно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення не є преюдиційним для вирішення питання про наявність або відсутність в діях/бездіяльності прокурора складу дисциплінарного проступку, оскільки в межах дисциплінарного провадження не досліджується питання наявності або відсутності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення прокурором саме дисциплінарного проступку.

Також у висновку відповідачем 1 зазначено, що ним не досліджуються питання наявності або відсутності вини прокурора у вчиненні адміністративного правопорушення, що інкримінувалося прокурору, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку у частині порушення норм професійної етики та вчиненням ним дій, що порочать звання прокурора.

Відповідач 1 зазначив, що виходячи з аналізу змісту пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій, стосовно якого є підозри про перебування його у стані сп`яніння, саме зобов`язаний пройти огляд у встановленому законом порядку. Вказаний обов`язок водія спрямований на безпеку руху, тому факт відмови від проходження такого огляду законодавство автоматично прирівнює до перебування його у стані сп`яніння. Таке формулювання є цілком виправданим та логічним, оскільки B протилежному випадку, водії, відмовляючись від такого огляду, мали б можливість приховувати свій стан, і як наслідок уникати юридичної відповідальності.

Пояснення прокурора Максимчука М.В. оцінено Відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження критично як такі, що подані з метою ухилення від відповідальності із зазначенням, що неможливо погодитися із його твердженням, що він не міг продути необхідний об`єм повітря під час обстеження за допомогою приладу «Драгер», оскільки під час таких обстежень у різний час працівники поліції та медичні працівники стверджували, що він не видихав належним чином повітря, при цьому обстеження проведені лікарем вказали, що у нього немає ознак дихальної недостатності, сатурація достатня. Недостатнє видихання повітря ОСОБА_1 при обстеженні за допомогою приладу «Драгер» та небажання на цім докласти максимуму зусиль підтверджено й на долучених до дисциплінарної скарги відеозаписах.

Протягом усього часу ОСОБА_1 повідомляв, що бажає здати кров для аналізу, проте пізніше повідомив, що не хоче чекати дві години та поїде додому, хоча, будучи фаховим юристом та ознайомленим із вимогами щодо прокурорської етики, перебуваючи на посаді в органах прокуратури, за наявності обґрунтованих сумнівів щодо перебування у стані алкогольного сп`яніння, міг усвідомлювати наслідки пропуску двогодинного терміну для проходження медичного обстеження. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 вчасно не вчинив усіх необхідних дій для спростування такого факту.

Щодо повідомлення ОСОБА_1 недостовірних відомостей під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, то зазначення місця роботи у вказаному протоколі не є тотожним поняттю «статус прокурора» та не може свідчити про використання службового становища.

За результатами аналізу матеріалів дисциплінарного провадження відповідач 1 констатував, що прокурор ОСОБА_1 грубо порушив норми професійної етики, такі дії суперечать основним принципам, моральним нормам та правилам прокурорської етики, якими повинен керуватися прокурор під час виконання своїх службових обов`язків та поза службою. Допущення подібної поведінки підриває як авторитет самого прокурора, органів прокуратури, так і держави в цілому.

Отже, прокурором ОСОБА_1 порушено вимоги статті 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 16, 19, 21 Кодексу, пункту 2 Розділу 1 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, чим вчинено проступки, відповідальність за які передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», і наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Зазначено, що вчинення прокурором ОСОБА_1 вказаних дисциплінарних проступків підтверджується: висновком службового розслідування; поясненнями працівників поліції ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; поясненнями лікаря-психіатра ОСОБА_2 ; відеозаписами нагрудних камер поліцейських; актом медичного огляду №2034 від 18.12.2021.

Пропонуючи вид дисциплінарного стягнення стосовно прокурора ОСОБА_1 , відповідачем 1 прийнято до уваги характеристику позивача, грубий характер проступку, ступінь вини, а тому виснував про можливість накладення на нього стягнення у виді заборони на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду. Також враховано, що ОСОБА_1 на час вчинення дисциплінарного проступку обіймав високу адміністративну посаду, з огляду на що та свій досвід мав бути зразком доброчесності та законослухняності, а тому стосовно нього не може бути застосовано легше за видом стягнення - догану. Також з огляду на те, що під час дисциплінарного провадження не вдалося довести перебування позивачем під час керування автомобілем 18.12.2021 у стані алкогольного сп`яніння, а настання інших негативних наслідків від діянь ОСОБА_1 скаржником не доведено, відповідач 1 дійшов висновку, що відсутні підстави для застосування відносно позивача найтяжчого виду стягнення - звільнення.

Велика Палата у постанові від 23.05.2024 у справі №9901/865/18 зазначила, що повноваження КДКП стосовно оцінювання обставин, пов`язаних з дисциплінарним проступком прокурора, його особистих якостей, наявність чи відсутність шкоди авторитету прокуратури внаслідок дій чи бездіяльності прокурора, якому ставлять у провину вчинення дисциплінарного проступку, вибір виду дисциплінарного стягнення - є дискреційними та належать до її виключних повноважень, у зв`язку із чим результати такої оцінки не можуть бути об`єктом судового контролю. Проте Велика Палата вкотре наголошує, що дискреція не може перетворюватися на свавілля.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

У постанові від 10.10.2024 у справі №640/18630/20 Верховний Суд наголосив, що в контексті характеру спірних правовідносин та висновків Великої Палати Верховного Суду, адміністративний суд крізь призму вимог статті 2 КАС України може оцінити повноту дослідження та врахування відповідним дисциплінарним органом усіх фактів та обставин, які ним з`ясовувались щодо діянь особи у контексті дотримання процедури, не втручаючись при цьому у дискреційні повноваження стосовно визначення «грубості» дисциплінарного правопорушення, суворості обраного дисциплінарного стягнення і наданої юридичної оцінки доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок на предмет їх достатності.

Позивач стверджує, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора є повне доведення його вини в ході службового розслідування чи дисциплінарного провадження, метою якого є саме з`ясування обставин вчинення дисциплінарного проступку, уточнення ступеня вини особи. Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях прокурора ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Позивач посилається на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 017.02.2022, якою закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, яке набрало законної сили. При цьому, позивач не погоджується з обставинами, відображеними у цьому судовому рішенні, з огляду на те, що вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, позивач стверджує, що відповідачем 1 не підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, відмову та ухилення від проходження обстеження на стан алкогольного сп`яніння, настання інших негативних наслідків, визначених Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, а тому твердження Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, є безпідставним.

Дослідивши зміст постанови Хмельницького міськрайонного суду від 07.02.2022 у справі №686/177/22, судом встановлено, що цією постановою закрито провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з порушенням процедури проведення огляду на стан сп`яніння, яка визначена КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України та МОЗ України, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1452/735.

Проте, суд зазначає, що означена постанова, а особливо підстави її винесення, не заперечують описаної вище власне події, справжності (дійсності) фактичних обставин цієї події; обсягу, перебігу та набору фактів цього діяння; кола учасників та ролі (поведінки) кожного з них окремо і спільно як до, так і після її настання; часу, умов та обстановки, які передували цій події; поведінку позивача як прокурора під час з`ясування обставин настання події тощо. Ця постанова не спростовує того, що під час зупинки позивача він міг знаходитися в стані алкогольного сп`яніння та не містить преюдиційних фактів, якими слід керуватися крізь призму положень частини четвертої статті 78 КАС України.

Крім того, суд наголошує, що в межах дисциплінарного провадження відносно позивача досліджується питання наявності чи відсутності в діях прокурора ознак дисциплінарного проступку в частині порушення ним норм професійної етики, а не встановлення вини цієї особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.06.2022 у справі №9901/159/19, помилковими є доводи позивача щодо неврахування відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення постанови суду, відповідно до якої провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що адміністративна і дисциплінарна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності, мають різний склад порушення, тому притягнення чи непритягнення до дисциплінарної відповідальності не може обумовлюватись наявністю чи відсутністю складу іншого правопорушення чи фактом притягнення до іншого виду відповідальності. Суд у межах розгляду цієї справи не досліджує питання наявності або відсутності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №800/531/17 та від 12.02.2019 у справі №9901/711/18.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем 1 під час здійснення дисциплінарного провадження досліджено, зокрема і постанову Хмельницького міськрайонного суду від 07.02.2022 у справі №686/177/22, проте, така постанова не є належним доказом відсутності у спірних діях позивача ознак дисциплінарного проступку. При цьому, за результатами дослідження матеріалів дисциплінарного провадження відповідач 1 кваліфікував поведінку позивача як грубе порушення правил прокурорської етики шляхом ігнорування заборон на поведінку, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури, критично оцінивши пояснення позивача як такі, що подані з метою ухилення від відповідальності, не погоджуючись із твердженням, що він не міг продути необхідний об`єм повітря під час обстеження за допомогою приладу «Драгер», оскільки під час таких обстежень у різний час працівники поліції та медичні працівники стверджували, що ОСОБА_1 не видихав належним чином повітря, під час обстеження, проведеного лікарем, вказано, що у нього немає ознак дихальної недостатності, сатурація достатня. Недостатнє видихання повітря ОСОБА_1 при обстеженні за допомогою приладу «Драгер» та небажання докласти максимум зусиль підтверджено і на долучених до дисциплінарної скарги відеозаписах. Також відповідач 1 зауважив, що протягом усього часу ОСОБА_1 повідомляв, що бажає здати кров для аналізу, проте пізніше повідомив, що не хоче чекати 2 години та поїде додому, хоча, будучи фаховим юристом та ознайомленим з вимогами щодо прокурорської етики, перебуваючи на посаді в органах прокуратури, за наявності обґрунтованих сумнівів щодо перебування у стані алкогольного сп`яніння, міг усвідомити наслідки пропуску двогодинного терміну проходження медичного обстеження. Вказане, на думку відповідача 1, свідчить про те, що позивач вчасно не вчинив всіх необхідних дій для спростування такого факту.

Щодо повідомлення ОСОБА_1 , недостовірних відомостей під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, відповідач 1 наголосив, що зазначення місця роботи у вказаному протоколі не є тотожним поняттю «статус прокурора» та не може свідчити про використання службового становища.

Таким чином, за результатами аналізу матеріалів дисциплінарного провадження відповідач 1 виснував, що ОСОБА_1 , відмовившись від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, вчинив дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів в його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, тобто дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 5 частини першої статті 43 Закону №1697-VII. Крім цього, своєю поведінкою під час освідування на стан алкогольного сп`яніння як на вулиці біля автомобіля, так і в медичному закладі, а також повідомленням недостовірної інформації, що є безробітним, прокурор ОСОБА_1 грубо порушив норми професійної етики. Такі дії суперечать основним принципам, моральним нормам та правилам прокурорської етики, якими повинен керуватися прокурор під час виконання своїх службових обов`язків та поза службою, підривають авторитет самого прокурора, органів прокуратури, так і держави в цілому, та кваліфікуються як одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, тобто, дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 6 частини першої статті 43 Закону №1697-VII.

Отже, відповідач 1 у спірному рішенні аргументував, які саме обставини та у зв`язку із чим, на його думку, можуть негативно вплинути на суспільну довіру до органів прокуратури. Таке рішення ухвалено на відкритому засіданні на підставі наявних у Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, матеріалів, після їх дослідження та обговорення обставин, що стали підставою для відкриття дисциплінарного провадження, на підставі волевиявлення більшості його членів за результатом дослідження обставин на відкритому засіданні, яке відбулося за участі позивача.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що рішення відповідного органу, який здійснює дисциплінарне провадження, ґрунтується на факті складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та суперечить постанові суду про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки з його змісту вбачається, що відповідач 1 не ототожнював факт складення протоколу із доведеністю вчинення дисциплінарного проступку та не виходив із презумпції винуватості прокурора.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач 1, розглядаючи дисциплінарну скаргу, діяв в межах наданих йому законом повноважень, дослідив матеріали дисциплінарного провадження, надав оцінку поясненням позивача та іншим доказам, навів мотиви, з яких дійшов висновку про наявність у його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру». При цьому сам по собі факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не спростовує можливості притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності та не свідчить про протиправність спірного рішення, оскільки адміністративна і дисциплінарна відповідальність мають різні правові підстави, предмет доказування та мету. За таких обставин доводи позивача про незаконність оскаржуваного рішення з підстав відсутності судового рішення про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення є необґрунтованими.

Отже, суд дійшов висновку, що рішення відповідача 1 не ґрунтується виключно на факті складення щодо позивача протоколу про адміністративне правопорушення чи на постанові суду у справі про адміністративне правопорушення, а прийняте за результатами самостійної оцінки сукупності доказів, зібраних під час дисциплінарного провадження, та поведінки позивача крізь призму вимог Закону України «Про прокуратуру» і Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.

Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, про накладення дисциплінарного стягнення на начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Хмельницької обласної прокуратури від 28.09.2022 №161дп-22.

Оскаржуваний наказ відповідача 2 є актом індивідуальної дії, прийнятим на реалізацію рішення відповідача 1 від 28.09.2022 №161дп-22.

Оскільки суд дійшов висновку про правомірність рішення, на виконання якого відповідачем 2 видано оскаржуваний наказ, підстави для визнання останнього протиправним та його скасування відсутні. При цьому суд враховує, що такий наказ є похідним від зазначеного рішення та прийнятий на його виконання в межах наданих відповідачу 2 повноважень. Відтак похідна позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу відповідача 2 задоволенню не підлягає.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.