Рішення № 138758365, 05.08.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2026 р. справа № 300/3827/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Падучак І.І., в інтересах ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо ненарахування та невиплати державної соціальної допомоги на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особи з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи А, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитини з інвалідністю, за період з 01.06.2025 по 25.07.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату державної соціальної допомоги, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особи з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи А, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитини з інвалідністю, за період з 01.06.2025 по 25.07.2025 з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог представник позивач посилається на те, що рішенням Виконавчого комітету Галицької міської ради Івано-Франківської області №63 від 08.05.2025 встановлено піклування над ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та призначено їм піклувальнка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є бабусею дітей по материнській лінії та фактично здійснює їх виховання, утримання та захист їхніх прав та інтересів. Зазначено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи А, встановленою безстроково (без переогляду) у зв`язку із психічним захворюванням. ОСОБА_3 є дитиною з інвалідністю, яка відповідно до висновків лікарсько-консультативної комісії та норм чинного законодавства має право на отримання державної соціальної допомоги та надбавки на догляд. Наголошено, що до моменту зміни піклувальника державна соціальна допомога на користь дітей призначалася та виплачувалася у встановленому законом порядку, що свідчить про наявність безперервного державного визнання права дітей на соціальне забезпечення. Після зміни законного піклувальника, здійсненої рішенням виконавчого комітету №63 від 08.05.2025, право дітей на державну соціальну допомогу не припинилося, оскільки інвалідність дітей не скасовувалася, правовий статус осіб з інвалідністю залишався чинним, а підстави для отримання державної соціальної допомоги продовжували існувати безперервно. Разом із тим, у період з 01.06.2025 по 25.07.2025 виплата державної соціальної допомоги та надбавки на догляд фактично не здійснювалися, що, на думку представника позивача, призвело до тимчасового позбавлення дітей гарантованого державою матеріального забезпечення. Так, 25.07.2025 позивач, як новопризначений законний піклувальник дітей, звернулася до відповідача із заявою про оформлення та продовження виплати державної соціальної допомоги на дітей, над якими встановлено піклування, з метою реалізації їх права на соціальне забезпечення у зв`язку зі зміною законного представника. За результатами розгляду зазначеної заяви відповідачем було поновлено виплату державної соціальної допомоги, однак виключно з 25.07.2025, без врахування періоду з 01.06.2025 по 25.07.2025, за який допомога фактично не була виплачена. Такі дії представник позивача вважає протиправними.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 даний позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

У подальшому, представником позивача 17.06.2026 на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху усунуто недоліки позовної заяви, зокрема надано заяву про поновлення строку звернення до суду із обґрунтуванням поважності такого пропуску.

Судом визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10.07.2026 від Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області надійшов відзив на позов, за змістом якого представник заперечує щодо задоволення позовних вимог. Так, зазначено, що ОСОБА_1 в період з 01.06.2025 по 24.07.2025 до Головного управління із заявою про призначення державної соціальної допомоги особам з інвалідністю дитинства та дітям з інвалідністю не зверталася. При цьому, оскільки позивач звернулася із заявою про призначення державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю 25.07.2025, а право на призначення допомоги підтверджено після набрання законної сили ухвалою суду про встановлення опіки над дітьми, державну соціальну допомогу призначено з дня звернення. Так, згідно поданої заяви від 25.07.2025 ОСОБА_1 призначено державну соціальну допомогу на особу з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю ОСОБА_3 з 25.07.2025 по 12.12.2027 у розмірі 3 250,70 грн щомісячно. Також згідно поданої заяви від 25.07.2025 ОСОБА_1 призначено державну соціальну допомогу на особу з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю ОСОБА_2 з 25.07.2025 по 27.01.2026 у розмірі 8 044,70 грн щомісячно. Враховуючи наведене, представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити.

Головуючий по справі суддя Кафарський В.В. в період з 02.07.2026 по 17.07.2026 та з 23.07.2026 по 03.08.20206 перебував у відпустці, у зв`язку з чим, строк розгляду справи продовжено.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_2 є особою з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи А, встановленою безстроково (без переогляду) у зв`язку із психічним захворюванням, що підтверджується висновком ЛКК №18 від 06.02.2026 (а.с. 21).

ОСОБА_3 також є дитиною з інвалідністю, що підтверджується Корінцем медичного висновку №23 від 14.07.2023 про дитину-інваліда віком до 18 років (а.с. 25).

Вказані факти не заперечуються відповідачем.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 10.09.2013 у справі №341/2121/13-ц батьків ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було позбавлено батьківських прав (а.с. 29-30).

Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули статусу дітей, позбавлених батьківського піклування, у розумінні Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 №2342-IV та положень Сімейного кодексу України.

Рішенням Виконавчого комітету Галицької міської ради Івано-Франківської області №63 від 08.05.2025, прийнятим на підставі статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 246, 247, 249, 250, 251 Сімейного кодексу України, статей 56, 58, 59, 61, 62, 63, 75, 76 Цивільного кодексу України, а також пунктів 49-50 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866, звільнено ОСОБА_4 від виконання повноважень піклувальника над зазначеними дітьми. Також цим же рішенням встановлено піклування над ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та призначено їм піклувальнка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є бабусею дітей по материнській лінії (а.с. 31-32).

25.07.2025 ОСОБА_1 , як новопризначений законний піклувальник дітей, звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про оформлення та продовження виплати державної соціальної допомоги на дітей, над якими встановлено піклування та державної соціальної допомоги на догляд, з метою реалізації їх права на соціальне забезпечення у зв`язку зі зміною законного представника (а.с. 70-72).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, за результатами розгляду згаданої заяви, відповідачем поновлено виплату державної соціальної допомоги з дня звернення, а саме з 25.07.2025.

Позивач та її представник неодноразово звертались до відповідача щодо виплати спірної виплати за період з 01.06.2025 по 25.07.2025, що підтверджується запитами, заявами та відповідями на них, наявними в матеріалах справи (а.с. 45-57).

Так, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 26.05.2026 №0900-0202-8/28034 представнику позивача повідомлено про призначені державні соціальні допомоги ОСОБА_1 згідно з поданою заявою від 25.07.2025 (а.с. 33).

Зі змісту листа вбачається, що фактично відповідачем відмовлено у нарахуванні та виплаті державної соціальної допомоги за спірний період 01.06.2025 по 25.07.2025 із посиланням на пункт 9 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №79.

Вважаючи протиправними такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, представник позивача звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Відповідно до статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 16.11.2000 №2109-ІІІ (далі Закон №2109-ІІІ) (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Частиною 1 ст. 1 Закону №2109-ІІІ передбачено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім`ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

Згідно із статтею 4 Закону № 2109-ІІІ встановлено період, на який призначається державна соціальна допомога.

Зокрема, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства призначається на весь час інвалідності. На дітей з інвалідністю державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, але не більш як по місяць досягнення дитиною з інвалідністю 18-річного віку.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2109-ІІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 79 «Деякі питання призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», затверджений Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю дитинства та дітям з інвалідністю (далі Порядок №79).

Згідно з п. 3 Порядку №79, призначення і виплата державної соціальної допомоги, надбавки на догляд та допомоги на поховання здійснюються органами Пенсійного фонду України. Заява про призначення державної соціальної допомоги, надбавки на догляд та допомоги на поховання з необхідними документами та/або відомостями подається до органу Пенсійного фонду України незалежно від зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування) заявника.

Пунктом 5 Порядку №79, передбачено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства та діти з інвалідністю віком до 18 років.

За вибором осіб з інвалідністю з дитинства (законних представників осіб з інвалідністю з дитинства, визнаних недієздатними, та дітей з інвалідністю віком до 18 років), які мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», на пенсію та на державну соціальну допомогу згідно із Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», призначається державна соціальна допомога відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» або пенсія, або державна соціальна допомога згідно із Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю». При цьому, якщо особа з інвалідністю з дитинства або дитина з інвалідністю має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю») і на державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», такі виплати призначаються одночасно.

Пунктом 6 Порядку №79, передбачено, що для призначення державної соціальної допомоги заявником, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або іншим документом, що посвідчує особу (посвідка на постійне проживання/посвідчення біженця (для іноземця та особи без громадянства)/посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), подаються такі документи: заява за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2025 р. № 695 «Деякі питання надання окремих видів державної соціальної допомоги Пенсійним фондом України»; копія свідоцтва про народження дитини з інвалідністю віком до 18 років; довідка з місця навчання із зазначенням перебування (неперебування) на повному державному утриманні.

Пунктом 9 Порядку №79 встановлено, що державна соціальна допомога (в тому числі надбавка на догляд) призначається з дня звернення за їх призначенням, якщо протягом трьох місяців подано всі необхідні документи. Якщо до заяви подано документи не в повному обсязі, орган Пенсійного фонду України повідомляє заявнику про прийняття відповідних документів із зазначенням дати їх прийняття, а також про документи, які у тримісячний строк необхідно подати (повідомлення видається/надсилається йому у паперовій або електронній формі (за наявності електронної адреси).

Пунктом 11 Порядку №79 передбачено, що державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь строк інвалідності, встановленої МСЕК або експертною командою.

Відповідно до статті 249 Сімейного кодексу України пенсії, аліменти, інші види соціальних виплат, а також відшкодування шкоди, що належать дитині, є власністю дитини, а не законного представника, і використовуються виключно в її інтересах.

Статтею 14 Закону №2109-III передбачено підстави припинення виплати державної соціальної допомоги.

Так, згідно з правилами вказаної статті виплата у повному розмірі державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства в разі влаштування їх до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини. У разі влаштування дитини з інвалідністю віком до 18 років до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання виплата державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю у повному розмірі відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини. Виплата державної соціальної допомоги продовжується незалежно від зміни місця проживання одержувача цієї допомоги. Виплата державної соціальної допомоги продовжується з того часу, з якого вона була припинена за попереднім місцем проживання.

Отже, зміна опікуна або піклувальника не припиняє права дитини на отримання державної соціальної допомоги, оскільки таке право є особистим майновим правом дитини та не залежить від адміністративних змін її законного представника.

Так, судом встановлено, що позивачем подано 25.07.2025 до Пенсійного фонду України відповідну заяву та саме з 25.07.2025 було призначено, зокрема, державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, а також надбавка на догляд.

Водночас, суд бере до уваги, що відповідно до медичних документів (висновку ЛКК

№18 від 06.02.2026 (а.с. 21) та корінця медичного висновку №23 про дитину-інваліда віком до 18 років (а.с. 25)), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дітьми-інвалідами з дитинства, тобто особами, що мають гарантоване державою право на отримання державної соціальної допомоги та надбавки на догляд відповідно до норм чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю».

Так, як уже встановлено, відповідачем призначено державну соціальну допомогу позивачу з дати звернення (25.07.2025), втім, відповідачем не виплачено таку за період з 01.06.2025 по 25.07.2025.

З цього приводу суд наголошує, що з наведених вище норм Закону №2109-ІІІ та Порядку №79 висновується, що спірна соціальна допомога та надбавка за догляд є цільовою державною допомогою та призначається особам з інвалідністю. У разі якщо відносно таких осіб встановлено опіку (піклування), опікун (піклувальник) вважається одержувачем допомоги, а не особою якій таку допомогу призначено.

Призначається допомога на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

З наявних доказів вбачається, що інвалідність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлена без переогляду, тобто безтерміново.

Відтак, з часу призначення державної соціальної допомоги, такі мають право на отримання допомоги довічно.

При цьому, зміна одержувача допомоги із ОСОБА_4 на ОСОБА_1 відповідно до рішенням Виконавчого комітету Галицької міської ради Івано-Франківської області №63 від 08.05.2025 не є законною підставою для позбавлення останньої соціальних платежів, адже такі суми є фактично майном дітей, піклувальником яких є позивач.

Так, у разі зміни піклувальника та тимчасової відсутності одержувача допомоги, оспорювані соціальні платежі повинні нараховуватися, а процедура їх виплати за минулий час врегульована ст. 12 Закону №2109-III та п. 26 Порядку №79.

Так, відповідно до ст. 12 Закону №2109-III суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням.

Суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю чи її офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування особи з інвалідністю на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об`єктивні обставини, коли особа з інвалідністю чи її батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Аналогічні за змістом положення містяться в Порядку №79.

Отже, спірна допомога за період з 01.06.2025 по 25.07.2025 підлягає виплаті на користь ОСОБА_2 ОСОБА_5 , піклувальником яких є ОСОБА_1 .

За таких обставин, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо ненарахування та невиплати державної соціальної допомоги на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особи з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи А, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитини з інвалідністю, за період з 01.06.2025 по 25.07.2025 є протиправними.

При вирішенні даного спору суд бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Верховним Судом у справі №580/1617/19 зазначено, що адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на встановлені у справі обставини, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача, слід зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату державної соціальної допомоги, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особи з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи А, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитини з інвалідністю, піклувальником яких є ОСОБА_1 , за період з 01.06.2025 по 25.07.2025 з урахуванням раніше проведених виплат.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку пенсійний орган не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають до задоволення.

Розподіл судових витрат згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо ненарахування та невиплати державної соціальної допомоги на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особи з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи А, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитини з інвалідністю, за період з 01.06.2025 по 25.07.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату державної соціальної допомоги, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особи з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи А, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитини з інвалідністю, піклувальником яких є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), за період з 01.06.2025 по 25.07.2025 з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Представнику позивача та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.