Рішення № 138758138, 05.08.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 серпня 2026 року м. Ужгород№ 260/3422/25 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Боржава Текс» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Боржава Текс» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області форми «С» від 21.02.2025 №00015020903 на суму штрафних (фінансових) санкцій 360000,00 грн.; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області форми «С» від 21.02.2025 №00015030903 на суму штрафних - (фінансових) санкцій 680000,00 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що контролюючим органом протиправно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі Закону України №3817-ІХ за правопорушення, допущене у перехідний період. Окрім того, розмір штрафних санкцій нараховано із мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2025 року, тоді як правопорушення було виявлене в листопаді 2024 року. Звернув увагу суду на наявні законодавчі прогалини стосовно алгоритму дій суб`єкта господарювання у разі анулювання ліцензії. Вважає, що дії відповідальних осіб товариства, направлені на негайне усунення порушення щодо несплати чергового платежу, свідчать про добросовісність суб`єкта господарювання. Також звертає увагу суду на те, що чинними законодавчими нормами передбачена можливість зберігання пального на період дії воєнного стану в обсязі до 2000 літрів на кожному об`єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів. Однак дана обставина не була врахована контролюючим органом.

26 травня 2025 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Так, зазначив, що за результатами проведеної фактичної перевірки товариства встановлено, що у період з 05 по 07 листопада 2024 року позивач здійснював зберігання та реалізацію пального за відсутності ліцензії. Залишки пального зафіксовані Z-звітами. При цьому вважає безпідставними посилання позивача на неможливість застосування норми Закону України №3817-ІХ, оскільки такий законодавчий акт набрав чинності 27 липня 2024 року.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №55-п від 17.01.2025 та направлень №162/09-03 від 20.01.2025, №163/09-03 від 20.01.2025, посадовими особами Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі ГУ ДПС у Закарпатській області) у період з 20 по 29 січня 2025 року проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Боржава Текс» (далі ТОВ «Боржава Текс»), що розташоване за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Керецьки, вул. Молодіжна, буд. 55, АЗС з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавством з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладено на органи ДПС.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Закарпатській області складено акт фактичної перевірки №000530.

Як вбачається з висновків акту перевірки, за результатами проведення такої встановлено порушення ст. 28 та п. 2 ст. 29 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 №3817-IX.

Зазначені висновки ґрунтуються на факті встановлення посадовими особами контролюючого органу зберігання та реалізації пального за період з 05 по 06 листопада 2024 року без відповідної ліцензії. Зокрема, у вказаний період товариство реалізувало пальне на загальну суму 61841,70 грн:

- 05 листопада 2024 року реалізовано бензин «А-95-Євро5-Е5» в кількості 436,8 л на загальну суму 24024,00 грн, паливо дизельне «ДП-Л-Євро5-ВО» - 492,58 л на загальну суму 25663,45 грн;

- 06 листопада 2024 року реалізовано бензин «А-95-Євро5-Е5» в кількості 105,76 л на загальну суму 5816,80 грн, паливо дизельне «ДП-Л-Євро5-ВО» - 121,64 л на загальну суму 6337,45 грн.

Окрім того, відповідно до наданих до перевірки Z-звітів реєстратора розрахункових операцій фіскальний номер 3000881103, за період з 05 по 06 листопада 2024 року залишки пального (паливо дизельне, бензин А-95) у резервуарах АЗС, що знаходяться за адресою: Закарпатська область, Хустський район, с. Керецьки, вул. Молодіжна, буд. 55, становили:

- згідно з Z-звіту №1259 за 05 листопада 2024 року залишки палива в резервуарах становили: резервуар №1 бензин «А-95-Євро5-Е5» в кількості 2461,70 л, резервуар №2 бензин «А-95-Євро5-Е5» в кількості 3366,36 л, резервуар №3 паливо дизельне «ДП-Л-Євро5-ВО» в кількості 2753,99 л;

- згідно з Z-звіту №1260 за 06 листопада 2024 року залишки палива в резервуарах становили: резервуар №1 бензин «А-95-Євро5-Е5» в кількості 2461,70 л, резервуар №2 бензин «А-95-Євро5-Е5» в кількості 2975,01 л, резервуар №3 паливо дизельне «ДП-Л-Євро5-ВО» в кількості 2232,62 л;

- згідно з Z-звіту №1261 за 07 листопада 2024 року залишки палива в резервуарах становили: резервуар №1 бензин «А-95-Євро5-Е5» в кількості 2461,70 л, резервуар №2 бензин «А-95-Євро5-Е5» в кількості 2869,25 л, резервуар №3 паливо дизельне «ДП-Л-Євро5-ВО» в кількості 2139,77 л.

За результатами проведеної фактичної перевірки у зв`язку з виявленими порушеннями ГУ ДПС у Закарпатській області прийняло наступні податкові повідомлення-рішення:

- №00015020903 від 21.02.2025, яким за порушення п. 2 ст. 29 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, п. 22 ст. 73 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 360000,00 грн;

- №00015030903 від 21.02.2025, яким за порушення ст. 28 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодекс України, п. 15 ст. 73 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 680000,00 грн.

Вважаючи прийняті ГУ ДПС у Закарпатській області податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційно закріплений принцип законності також міститься і в п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України (далі ПК України) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною, в розумінні пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Спірні правовідносини виникли з приводу застосування контролюючим органом за наслідками проведеної фактичної перевірки штрафних санкцій за зберігання та реалізацію пального без наявності ліцензії.

Так, 27 липня 2024 року набрав чинності Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 №3817-IX (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №3817), норми якого регулюють основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №3817 встановлено, що Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі Закон №481) втрачає чинність з 01 січня 2025 року, крім статті 8 Закону, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 цього Закону. При цьому обумовлено, що положення Закону №481 до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням цього Закону.

Отже, у період з 27 липня 2024 року до 01 січня 2025 року спірні правовідносини регламентувалися нормами Закону №3817 та №481 (в частині, що не суперечить положенням Закону №3817).

В розумінні п. 32 ч. 1 ст. 1 Закону №3817 «зберігання пального» - надання послуг та/або діяльність, пов`язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб).

Роздрібна торгівля пальним це діяльність із придбання або отримання та подальшої реалізації або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з місць роздрібної торгівлі пальним через паливороздавальні колонки, газороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, а також реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, а також заправлення з бункерувальника у водному просторі морських та річкових суден (п. 77 ч. 1 ст. 1 Закону №3817).

Нормами ст. 28 Закону №3817 встановлено, що зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 29 Закону №3817, роздрібна торгівля пальним здійснюється суб`єктом господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Вказане кореспондується з нормами ст. 15 Закону №481.

Відповідно до ст. 15 Закону №481, ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Частиною 3 Перехідних положень Закону №3817 встановлено, що ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, видані відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» до 1 січня 2025 року, вважаються чинними та підтверджують право на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності до завершення строку, на який їх було видано (для ліцензій, виданих на визначений строк), або до дня припинення їхньої дії в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ч. 6 Перехідних положень Закону №3817, суб`єкт господарювання, який починаючи з дня введення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, до дня набрання чинності цим Законом здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої не закінчився у такий період, але за якою не сплачено чергові платежі, зобов`язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

У разі невиконання суб`єктом господарювання протягом визначеного цим пунктом періоду вимоги щодо сплати чергових платежів ліцензія, строк дії якої не закінчився у період, визначений абзацом першим цього пункту, припиняється органом ліцензування у порядку, визначеному Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, з дня несплати першого чергового платежу.

Згідно зі ст. 15 Закону №481, ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження, в тому числі на підставі, у зв`язку з несплатою чергового платежу за ліцензію.

Розпорядження про анулювання ліцензії приймається на наступний робочий день після дати останнього спливу терміну сплати чергового платежу за наступний щорічний строк дії відповідної ліцензії у разі відсутності сплати чергового платежу.

Орган ліцензування на наступний робочий день після прийняття розпорядження про анулювання ліцензії направляє суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про анулювання ліцензії в порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.

Органом ліцензування автоматично формується та направляється суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) в електронній формі засобами електронного зв`язку повідомлення про:

- необхідність внесення чергового платежу за ліцензію - за 90, 75, 60, 45, 30 та за 15 днів до настання терміну сплати чергового платежу за відповідну ліцензію;

- дату, з якої анулюється ліцензія у разі невнесення чергового платежу за ліцензію, - за 9 днів до настання терміну сплати чергового платежу за відповідну ліцензію.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Вищезазначені норми, що регулюють порядок припинення дії ліцензії, кореспондуються з положеннями ст. 46 та 54 Закону №3817.

Окрім того, ч. 5 ст. 46 Закону №3817 встановлено, що рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків.

Орган ліцензування не пізніше наступного робочого дня за днем прийняття рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності направляє суб`єкту господарювання рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності в електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України (п. 3 ч. 6 ст. 46 Закону №3817).

Датою припинення дії ліцензії є день набрання чинності рішенням про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (ч. 10 ст. 46 Закону №3817).

Положеннями ст. 42 Податкового кодексу України врегульовано порядок листування платників податків та контролюючих органів.

Так, п. 42.1 ст. 42 Податкового кодексу України передбачено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Згідно з п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п. 42.4 ст. 42 Податкового кодексу України, платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Для осіб, які є фінансовими агентами, листування з контролюючим органом в електронній формі є обов`язковим у випадках, визначених цим Кодексом.

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків або фінансовому агенту, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та є доступним в електронному кабінеті.

Датою вручення платнику податків або фінансовому агенту документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків/фінансовому агенту. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків/фінансового агента рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків/фінансовому агенту (його представнику).

При цьому строк доставки документа в електронний кабінет, визначений абзацом п`ятим цього пункту, не зараховується до строку надіслання документів, визначеного цим Кодексом.

Вказане кореспондується з приписами ст. 11 Закону України «Про електронні документи і електронний документообіг», відповідно до яких електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження.

У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Відповідно до пп. 14.1.56-2 пункту 14.1 статті 14 ПК України, з метою реалізації платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами своїх прав та обов`язків, визначених Кодексом, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами, був розроблений Порядок функціонування електронного кабінету, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №637.

Таким чином, податковим законодавством передбачено можливість листування контролюючих органів з платниками податків в електронній формі, шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет. Лише квитанція про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично, в якій зазначено дату вручення та час доставки документа платнику податків, є належним доказом відправлення на електронний кабінет платника документів з електронного кабінету контролюючого органу. При цьому, у разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у його постанові від 09.05.2024 року у справі №280/923/23.

Суд встановив, що 08 червня 2021 року ТОВ «Боржава Текс» було видано ліцензії на право зберігання пального №07120414202100082 (термін дії з 08.06.2021 до 08.06.2026) та на право роздрібної торгівлі пальним №07120314202100036 (термін дії з 08.06.2021 до 08.06.2026).

В подальшому у зв`язку з несвоєчасним внесенням позивачем чергових платежів за ліцензії 04 листопада 2024 року ГУ ДПС у Закарпатській області прийняло розпорядження №245 про анулювання ліцензії №07120414202100082 на зберігання пального та №07120314202100036 на право роздрібної торгівлі пальним.

Однак доказів надіслання ТОВ «Боржава Текс» розпоряджень №245 від 04.11.2024 в порядку, передбаченому ст. 42 ПК України, а отже і повідомлення платника податків про анулювання ліцензії матеріали справи не містять.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи суд витребував від контролюючого органу квитанції про доставку у текстовому форматі ТОВ «Боржава Текс» розпоряджень про анулювання ліцензій на право зберігання пального та на право роздрібної торгівлі пальним, виданих 08 червня 2021 року.

На виконання ухвали суду ГУ ДПС у Закарпатській області надало витяги (скріншоти) з інформаційно-комунікаційної системи «Єдине вікно подання електронної звітності», в яких наявна інформація виключно про дату створення електронного документа «Анулювання ліцензії» - 04.11.2024 о 15:21 год (щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №07120314202100036) та 05.11.2024 о 11:19 год (щодо ліцензії на право зберігання пального №07120414202100082).

Хоча надані відповідачем витяги з інформаційно-комунікаційної системи «Єдине вікно подання електронної звітності» містять відмітку про стан вищезазначених розпоряджень «Відправлено», однак жодних даних про дату та час отримання платником податку таких рішень надані відповідачем докази не містять.

Проте з урахуванням положень 42 ПК України та ст. 46 Закону №3817 питання отримання платником податків рішення про анулювання ліцензії є ключовим в спірних правовідносинах.

При цьому суд не бере до уваги наданий ГУ ДПС у Закарпатській області лист Управління контролю за підакцизними товарами №472/07-16-09-04-12 від 11.06.2026, відповідно до змісту якого підсистема «Ліцензії на алкоголь, спирт. тютюн, пальне» інформаційно-комунікаційної системи «Єдине вікно подання електронної звітності» не передбачає можливість отримання квитанцій про доставку інформаційних витягів в електронні кабінету суб`єктів господарювання.

Суд зазначає, що з урахуванням наведених норм податкового законодавства, належним та допустимим доказом надіслання платнику податків документів в електронний кабінет є квитанція про доставку документа із зазначенням дати вручення та часу доставки. Проте такого документа відповідачем не надано. Докази відправлення розпоряджень про анулювання ліцензії рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисте вручення платнику податків (його представнику) у матеріалах справи теж відсутні.

Більше того, відповідно до п. 19 Порядку функціонування електронного кабінету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №637, для забезпечення контролю за роботою та адміністрування Електронного кабінету технічному адміністратору надається право перегляду журналу всіх дій (подій), що відбуваються в Електронному кабінеті, включаючи, зокрема, фіксацію дати і часу відправлення, отримання документів через Електронний кабінет та будь-якої зміни даних, доступних в Електронному кабінеті, за допомогою кваліфікованої електронної позначки часу.

Однак долучені до матеріалів справи витяги з інформаційно-комунікаційної системи «Єдине вікно подання електронної звітності» відомостей щодо фіксації дати і часу відправлення, отримання ТОВ «Боржава Текс» рішень про анулювання ліцензії через Електронний кабінет не містять.

Відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказами в адміністративному судочинстві, в розумінні ч. 1 ст. 72 КАС України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, всупереч своєму процесуальному обов`язку ГУ ДПС у Закарпатській області не надало доказів дати та часу надіслання ТОВ «Боржава Текс» рішень про анулювання ліцензій.

На думку суду, вказані вище дії відповідача позбавили позивача можливості вчасно ознайомитись з розпорядженням та вжити заходів для отримання нової ліцензії.

Спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивача було притягнуто до відповідальності за зберігання та реалізацію пального у період з 05 по 06 листопада 2024 року без відповідної ліцензії. Однак, доказів набрання чинності рішень про анулювання ліцензій відповідно до положень ст. 46 Закону №3817 та ст. 42 ПК України відповідач суду не надав. Тому, враховуючи вищезазначені положення податкового законодавства, у цьому випадку відсутній склад податкового правопорушення, зокрема роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального без наявності ліцензії у період з 05.11.2024 по 06.11.2024, що виключає можливість застосування до позивача нарахованих штрафних санкцій.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюються спірні правовідносини крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Боржава Текс» (місцезнаходження: вул. Молодіжна, 55, с. Керецьки, Хустський район, Закарпатська область, 89334, код ЄДРПОУ 41525104) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Августина Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області форми «С» від 21.02.2025 №00015020903, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боржава Текс» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 360000,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області форми «С» від 21.02.2025 №00015030903, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Боржава Текс» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 680000,00 грн.

4. Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Боржава Текс» (місцезнаходження: вул. Молодіжна, 55, с. Керецьки, Хустський район, Закарпатська область, 89334, код ЄДРПОУ 41525104) 15600,00 грн. (П`ятнадцять тисяч шістсот гривень 00 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін