Ухвала суду № 138758116, 05.08.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

05 серпня 2026 рокум. Ужгород№ 260/5602/26

Закарпатський окружного адміністративного суду у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці, Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці, Головного управління ДПС у Закарпатській області, у якому просить суд: 1. Визнати протиправною відмову Закарпатської митниці, викладену в листі від 22.07.2026 № 7.7-4/19/13/7043, у застосуванні до податкових повідомлень-рішень від 30.04.2026 № UA3050002026189 та № UA3050002026190 підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. 2. Зобов`язати Закарпатську митницю застосувати до податкових повідомлень-рішень від 30.04.2026 № UA3050002026189 та № UA3050002026190 підпункт 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та прийняти рішення про скасування штрафної санкції в сумі 1 905,11 грн, скасування пені в сумі 64 491,35 грн, нарахованої станом на 03.08.2026, та ненарахування пені надалі у зв`язку з цими ППР. 3. Зобов`язати Закарпатську митницю внести до власних інформаційних систем та передати органам ДПС скориговані відомості про відсутність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу за зазначеними ППР у частині штрафу і пені. 4. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Закарпатській області від 14.07.2026 № 0013004-1308-0716 у частині штрафної санкції 1 905,11 грн та пені 62 743,57 грн. 5. Зобов`язати Головне управління ДПС у Закарпатській області після отримання скоригованих відомостей Закарпатської митниці виключити з інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 штраф у сумі 1 905,11 грн. та всю пеню у сумі 64 491,35 грн станом на 03.08.2026, а також пеню, додатково нараховану після цієї дати, пов`язані з ППР № НОМЕР_1 та №UA3050002026190, та припинити їх облік як податкового боргу.

Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, у якій просить: 1. Зупинити дію податкової вимоги ГУ ДПС у Закарпатській області від 14.07.2026 № 0013004-1308-0716 у неоплаченій спірній частині 64 648,68 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у справі. 2. Зупинити стягнення за податковою вимогою від 14.07.2026 №0013004-1308-0716 у неоплаченій спірній частині 64 648,68 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у справі. 3. Заборонити ГУ ДПС у Закарпатській області та його посадовим особам до набрання законної сили судовим рішенням у справі вживати передбачених статтями 87, 89, 95 ПК України заходів погашення податкового боргу в частині штрафу та пені, пов`язаних із ППР №UA3050002026189 і №UA3050002026190, які станом на 03.08.2026 обліковуються в загальній сумі 66 396,46 грн., включно з пенею, яка може бути додатково нарахована після цієї дати у зв`язку з тими самими ППР, без обмеження виконання інших поточних податкових обов`язків позивача.

Заява позивача обґрунтована тим, що податковою вимогою ГУ ДПС у Закарпатській області від 14.07.2026 № 0013004-1308-0716 визначено податковий борг у загальному розмірі 178 955,02 грн, до складу якого увійшли основне грошове зобов`язання, штрафні санкції та пеня. Позивач зазначає, що основне грошове зобов`язання у сумі 114 306,34 грн було сплачено нею в повному обсязі 16.07.2026, однак станом на 03.08.2026 в електронному кабінеті продовжували обліковуватися штраф у сумі 1 905,11 грн та пеня у сумі 64 491,35 грн. При цьому позивач вказує, що Закарпатська митниця листом від 22.07.2026 № 7.7-4/19/13/7043 відмовила у застосуванні підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а правомірність такої відмови та похідного від неї нарахування й обліку штрафу та пені є предметом заявленого позову. Позивач також наголошує, що не ухилялася від виконання податкового обов`язку, оскільки після фактичного отримання інформації про визначені зобов`язання звернулася до митного органу та сплатила всю суму основного грошового зобов`язання.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України після спливу 30 календарних днів із дня надіслання або вручення податкової вимоги контролюючий орган може вжити заходів щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів та продажу майна платника податків. На думку позивача, існує ризик примусового стягнення спірних сум штрафу та пені ще до вирішення справи по суті, що може істотно ускладнити ефективне поновлення її прав у разі задоволення позову, оскільки повернення стягнутих коштів потребуватиме здійснення окремих процедур та може негативно вплинути на господарську діяльність позивача. З огляду на це позивач вважає заявлені заходи забезпечення позову співмірними та такими, що відповідають положенням статей 150, 151 КАС України, оскільки вони стосуються виключно спірних сум штрафу та пені, не звільняють її від виконання поточних податкових обов`язків, не вирішують спір по суті та спрямовані на збереження існуючого становища до набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви представника позивача про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову та подані матеріали, суд вважає, що означена заява не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно із ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.153 КАС України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз вищенаведеної норми дозволяє зробити висновок, що забезпечення позову це вжиття адміністративним судом певних заходів щодо охорони прав та інтересів позивача для створення можливості реального виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб.

Заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта є винятковим заходом забезпечення позову виключно у випадку очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Стаття 152 КАС України встановлює невичерпний перелік реквізитів і змістовних вимог до такої заяви, в тому числі, спеціальні (предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову).

Тобто, законодавець встановив обов`язок особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.

ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Своєю чергою, у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно із Рекомендацією №R(89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що до розгляду справи по суті неможливо зробити висновок про очевидну протиправність спірних рішень контролюючого органу.

В той же час, наявність очевидних ознак протиправності дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень може бути встановлена судом на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

Крім того, у разі забезпечення даного позову шляхом зупинення дії спірних вимог до набрання законної сили рішенням суду в справі №260/5602/26, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

Оцінюючі доводи позивача, що невжиття заходів щодо забезпечення позову призведе до неможливості виконати рішення у цій справі, суд зазначає, що вони не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, адже сформульовані як можливість/ймовірність настання у майбутньому негативних наслідків, які пов`язані з діями, які мають також відбуватись в майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях.

Натомість, для застосування заходів забезпечення позову існування порушення прав позивача або неможливість їх відновлення без вжиття заходів забезпечення позову має бути реальним, вбачатися з матеріалів справи, чого у даному випадку немає.

Крім того, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки суд здійснює захист реально порушених прав позивача, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому

З огляду на вищевикладене, суд не встановив обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Також, на цій стадії розгляду справи не встановлено очевидних ознак протиправності спірних рішень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.

За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень актів національного законодавства, міжнародного права, суд зробив висновок, що у даному випадку підстави, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, для забезпечення даного позову відсутні, а тому відмовляє у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Керуючись статями 150-154, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі №260/5602/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці, Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Я. М. Калинич