Рішення № 138757788, 05.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокуСправа №160/8699/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі позивач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області) до ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ), в якій позивач просить стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 248 642,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що підставою для звернення позивача з вимогою про стягнення вказаної суми у судовому порядку є несплата відповідачем у добровільному порядку сум грошових зобов`язань нарахованих контролюючим органом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

До суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому зазначено, що про існування податкового повідомлення-рішення відповідачу стало відомо з матеріалів судової справи № 160/8699/26. Відповідач стверджує, що він не отримував у строки та спосіб, встановлений ПК України податкове повідомлення-рішення, на підставі якого ГУ ДПС у Дніпропетровській області було визначено його податкові зобов`язання. ГУ ДПС у Дніпропетровській області було обрано спосіб надіслання податкових повідомлень-рішень на адресу за зареєстрованим місцем проживання відповідача, з повідомленням про вручення. В матеріалах справи ГУ ДПС у Дніпропетровській області було надано інформацію про направлення податкового повідомлення-рішення, яка підтверджує неотримання ППР відповідачем, причини повернення рекомендованих листів зазначено: "за закінченням терміну зберігання". Податкова вимога від 05.12.2024 року була сформована на підставі інших податкових повідомлень-рішень, законність яких на сьогодні є предметом судового оскарження в межах окремого адміністративного провадження. Таким чином, сама підстава виникнення податкового боргу, зазначеного у податковій вимозі від 05.12.2024 року, наразі перебуває під судовим контролем та не отримала остаточної правової оцінки. За таких обставин використання податкової вимоги, сформованої щодо спірних та оскаржених податкових повідомлень-рішень, як універсальної підстави для подальшого стягнення інших сум податкових зобов`язань суперечить принципу правової визначеності та фактично нівелює гарантії судового захисту платника податків. Позивач не надав суду жодного доказу того, що після виникнення спірного податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 03.02.2025 року відповідачу була сформована та направлена нова податкова вимога. У матеріалах справи відсутня будь-яка податкова вимога, яка б стосувалася саме спірного податкового боргу. Відсутні також докази її відправлення, вручення, повернення поштового відправлення або направлення через електронний кабінет платника податків. Таким чином, позивач не довів дотримання обов`язкової передумови для застосування механізму судового стягнення податкового боргу. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відправлення здійснювалося саме за актуальною податковою адресою відповідача, визначеною відповідно до вимог Податкового кодексу України та відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків. Позовна заява також не містить належних доказів того, що податкове повідомлення- рішення від 03.02.2025 року було належним чином вручено відповідачу. Відсутність доказів належного вручення виключає можливість встановлення моменту початку перебігу строку для його оскарження, а відтак і моменту набуття відповідним грошовим зобов`язанням статусу узгодженого. За таких умов твердження позивача про існування податкового боргу є передчасним та ґрунтується виключно на припущеннях. Крім того, відповідач звертає увагу суду на істотне процесуальне порушення, допущене позивачем при зверненні до суду. Копія позовної заяви та доданих до неї документів була направлена не відповідачу, а іншій особі. Такі дії свідчать про недотримання позивачем принципів добросовісності та змагальності процесу і фактично створили перешкоди для своєчасної реалізації відповідачем свого права на захист. Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів існування передбачених законом умов для звернення контролюючого органу до суду із вимогою про стягнення спірної суми. Позивач як фізична особа, і як ФОП, протягом 2021-2023 звітних років перебував на обліку як платник податків у ГУ ДПС у м. Києві, а податковою адресою визначено: АДРЕСА_1 . Відтак, податкові повідомлення-рішення не можуть і не могли бути направлені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області. На підставі вище наведеного податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, було нараховано контролюючим органом з порушенням норм чинного законодавства. Позивач не довів належного вручення податкового повідомлення - рішення, не довів набуття ним статусу узгодженого грошового зобов`язання, не довів направлення податкової вимоги щодо суми боргу, яка є предметом позову, не довів дотримання процедури, встановленої статтями 59 та 95 Податкового кодексу України, а тому заявлені вимоги є передчасними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 05.06.2026 року продовжено строк розгляду даної справи на 60 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

На обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області перебуває ОСОБА_1 та за яким рахується податковий борг у розмірі 248642,00 гривень.

Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченому фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (КБК 18010300) виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань згідно податкового повідомлення-рішення (форма Ф) №0071362-2416-0482-UA12140110000060935 від 03.02.2025 терм.спл. 24.06.2025 на суму 248 642,00 грн.

Доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку податкового повідомлення-рішення №0071362-2416-0482-UA12140110000060935 від 03.02.2025 відповідачем не надано.

Контролюючий орган сформував відповідачу податкову вимогу від 05.12.2024 року №0033525-1307-0436, яку було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку, проте ним не отримано. На адресу позивача повернувся конверт.

У зв`язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку сум грошових зобов`язань, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).

Згідно до п.14.1.156 ст.14 Податкового Кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов`язання протягом установленого строку.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків в т.ч. зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 20.1.19. п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п.п.20.1.34 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Статтею 36 ПК України встановлено податковий обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок платника податків виникає за кожним податком та збором.

Згідно пп. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3. статті 57 ПК України).

У свою чергу, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Підстави та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків врегульовано ст.59 Податкового кодексу України.

Так, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього строку безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. Отже доводи представника відповідача те, що позивач повинен був сформувати нову податкову вимогу є необґрунтованими.

Щодо доводів представника відповідача про те, що податкова вимога від 05.12.2024 року була сформована на підставі інших податкових повідомлень-рішень, законність яких на сьогодні є предметом судового оскарження в межах окремого адміністративного провадження. Таким чином, сама підстава виникнення податкового боргу, зазначеного у податковій вимозі від 05.12.2024 року, наразі перебуває під судовим контролем та не отримала остаточної правової оцінки, то до суду не було надано доказів такого оскарження.

Кодекс адміністративного судочинства України наділяє учасників справи правом звернутися до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі у разі, якщо вважає, що існує об`єктивна неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Однак ані відповідач, ані його представник цим правом не скористались, з відповідним клопотанням до суду не звертались.

Щодо доводів відповідача про те, що копія позовної заяви та доданих до неї документів була направлена не відповідачу, а іншій особі.

Так, після отримання даної позовної заяви судом було встановлено, що її копія дійсно була направлена іншій особі.

З урахуванням зазначеного, судом було постановлено ухвалу від 13.04.2026 року, якою позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, залишено без руху.

Позивачу встановлено десятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати: докази направлення позовної заяви з додатками відповідачу.

На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки та направив відповідачу за адресою місця реєстрації копію позовної заяви з додатками.

Щодо доводів представника відповідача про неналежне направлення та вручення податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, відсутності підстав для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків у відповідності із п. 87.2 ст. 87 ПК України, є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 87.9. ст. 87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Отже, у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу, тощо.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 58.3 ПК України).

За приписами п. 45.1 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Платник податків, який обирає спосіб взаємодії з контролюючим органом засобами електронного зв`язку в електронній формі, зобов`язаний під час обрання способу взаємодії повідомити контролюючому органу свою електронну адресу (адреси) шляхом внесення цієї інформації до своїх облікових даних через електронний кабінет (п. 45.3 Податкового кодексу України).

Отже нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

У межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань.

Так, податковий борг у відповідача виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0071362-2416-0482-UA12140110000060935 від 03.02.2025.

Суд звертає увагу, що оцінка податкового правопорушення, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.

У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 у справі №160/7345/20 та інших.

При цьому суд наголошує, що межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування пені. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2023 року у справі № 160/13436/22, від 16 січня 2025 року у справі №460/2820/24.

Доводи відповідача, викладені ним у відзиві були б слушними у разі звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення №0071362-2416-0482-UA12140110000060935 від 03.02.2025.

Однак відповідачем до суду не надано доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку податкового повідомлення-рішення, а відтак сума податкового зобов`язання вважається узгодженою, що є підставою для її стягнення.

Згідно з п.95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно наданих до суду доказів вбачається, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 248642,00 грн.

Таким чином, оскільки податкове повідомлення рішення відповідачем не оскаржене, то грошові зобов`язання на момент розгляду даної справи є узгодженими, а відтак становлять податковий борг, в зв`язку із чим, суд вважає, що факт порушення відповідачем вимог податкового законодавства України доведений.

Інші доводи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підставі викладеного, з урахуванням відсутності відзиву та доказів сплати, з огляду на наявність боргу, суд доходить висновку, що позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст. ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 27 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та при зверненні до суду ним не були понесені судові витрати, відсутні підстави для стягнення судових витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 242-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про стягнення податкового боргу, задовольнити.

Стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 248 642 (двісті сорок вісім тисяч шістсот сорок дві) грн. 00 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.08.2026 року.

Суддя О.М. Неклеса