Рішення № 138757770, 03.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/11781/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Хмельницькій області щодо незарахування при призначенні їй пенсії до страхового стажу періодів роботи з 1981 року по 1999 рік, відповідно до записів трудової книжки колгоспника від 10.08.1981 року №1197;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Хмельницькій області зарахувати до її страхового стажу періоди роботи з 1981 року по 1999 рік відповідно до записів трудової книжки колгоспника від 10.08.1981 року № 1197.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 17.03.2026 позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За результатами розгляду заяви відповідачем-1 прийнято рішення від 24.03.2026 № 046750005187 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного у неї страхового стажу. Вказаним рішенням позивачу не зараховано до страхового стажу періоди роботи в колгоспі та КСП з 1981 року по 1999 рік згідно з архівними довідками № 527, № 529, № 530, № 532 від 18.05.2021 та № 369 від 12.04.2021, оскільки у зазначених довідках прізвище, ім`я та по батькові особи зазначено у скороченому вигляді. Зазначено, що для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 1981 року по 1998 рік необхідно встановити належність позивачу даних, зазначених в архівних довідках №527, № 529, № 530, № 532 від 18.05.2021 та № 369 від 12.04.2021. При цьому відповідачем-1 не взято до уваги акти перевірок від 23.04.2025, оскільки за результатами проведених перевірок у первинних документах зазначено скорочений варіант прізвища, ім`я та по батькові, а також не зазначено, що серед працівників відповідних підприємств інших осіб із такими ж персональними даними не виявлено. Позивач вважає, що формальні неточності у зазначених документах не можуть бути підставою для обмеження його конституційного права на соціальний захист, а тому вважає рішення відповідача-1 про відмову у призначенні пенсії протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача-1 надати належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.

До суду 28.05.2026 року від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву разом із пенсійною справою, в якому зазначено, що призначення та перерахунок пенсій здійснюються відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1. Так, відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а згідно зі статтями 56, 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується, зокрема, робота на підставі членства в колгоспах, при цьому основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за її відсутності або відсутності відповідних записів стаж підтверджується в порядку, визначеному постановою КМУ від 12.08.1993 № 637.

Так зза результатами розгляду заяви позивача від 17.03.2026 про призначення пенсії за віком рішенням Головного управління ПФУ в Хмельницькій області від 24.03.2026 №046750005187 у призначенні пенсії відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, при цьому до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача в колгоспі, КСП з 1981 року по 1999 рік згідно з архівними довідками № 527, № 529, № 530, № 532 від 18.05.2021 та № 369 від 12.04.2021, оскільки у зазначених довідках прізвище, ім`я та по батькові особи зазначено скорочено. За розрахунком відповідача-й страховий стаж позивача становить 5 років 11 місяців 15 днів при необхідних 31 роках. Однак, для зарахування спірних періодів роботи необхідно підтвердити належність відомостей, зазначених в архівних довідках, саме позивачу, та посилається на результати проведених перевірок, за якими у первинних документах також зазначено скорочений варіант прізвища, ім`я та по батькові, а відомостей про відсутність інших осіб із відповідними анкетними даними не встановлено. Крім того, відповідач-1 посилається на правові висновки Верховного Суду щодо необхідності дотримання встановленого порядку оформлення документів, що підтверджують страховий стаж, та зазначає, що обчислення страхового стажу, призначення і виплата пенсії належать до повноважень органів Пенсійного фонду України, у зв`язку з чим суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень та перебирати на себе його дискреційні повноваження, що є підставою для відмови у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 01.06.2026 залучено до участі у справі №160/11781/26 в якості відповідача-2 - Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427). Встановлено відповідачу-2 строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких гуртуються заперечення відповідача.

Ухвалою суду від 01.06.2026 клопотання відповідача-1 про проведення розгляду справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін в режимі відеоконференції в порядку статті 195 КАС України із зали судового засідання Хмельницького окружного адміністративного суду залишено без задоволення.

Відповідач-2 позовна заява з додатками та ухвала суду від 01.06.2026 року доставлені до його електронного кабінету 25 червня 2026 року, що підтверджується відповідними довідками наявними матеріалах справи. Але відзиву на позовну заяву, відповідач-2 до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, 17.03.2026 позивач звернувся до територіального органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV ( далі - Закон №1058-ІV). На час звернення із заявою позивач досягла 61 років.

24.03.2026 року Головним управлінням ПФУ в Хмельницькій області розглянуто заяву позивача, за принципом екстериторіальності, та прийнято рішення №046750005187, яким відмовлено їй в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік.

У рішенні зазначено, що до страхового стажу періоди роботи в колгоспі та КСП з 1981 року по 1999 рік згідно із архівними довідками № 527, № 529, № 530, № 532 від 18.05.2021 та № 369 від 12.04.2021, оскільки у зазначених довідках прізвище, ім`я та по батькові особи зазначено у скороченому вигляді. Зазначено, що для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 1981 року по 1998 рік необхідно встановити належність їй даних, зазначених в архівних довідках № 527, № 529, № 530, № 532 від 18.05.2021 та № 369 від 12.04.2021. При цьому відповідачем-1 не взято до уваги акти перевірок від 23.04.2025, оскільки за результатами проведених перевірок у первинних документах зазначено скорочений варіант прізвища, ім`я та по батькові, а також не зазначено, що серед працівників відповідних підприємств інших осіб із такими ж персональними даними не виявлено.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон № 1058-IV).

Згідно із ч.1 ст.8 Закону № 1058-IVправо на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За приписами ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

Згідно із ч.1 ст.24 Закону №1058-IVстраховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону №1058-IV).

Частиною 4 ст.24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ ( далі - Закону № 1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Так, ст.62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року за № 310 ( далі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство у колгоспі: прийняття в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно із пунктом 6 Основних Положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Отже, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Як видно з матеріалів справи, відповідно до трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 , заповненої 17.08.1981 року на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , містяться відомості про її трудову діяльність, а саме:

- 15.03.1981 позивача прийнято в члени колгоспу ім. Леніна Царичанського району Дніпропетровської області, де вона працювала на різних посадах;

- 22.08.1985 позивачку переведено на роботу до кормоцеху колгоспу ім.Леніна Царичанського району Дніпропетровської області, де вона продовжила здійснювати трудову діяльність;

- 28.03.1989 у зв`язку з реорганізацією господарства позивач продовжила трудову діяльність у колгоспі "За мир" Царичанського району Дніпропетровської області, де працювала на різних посадах;

- 25.05.1999 позивача виключено з членів КСП "За мир" Царичанського району Дніпропетровської області (із зазначенням підстави відповідно до запису трудової книжки).

Так, у трудовій книжці позивача містяться відомості про періоди її роботи в колгоспі, а також зазначено кількість відпрацьованих людино-днів та розмір нарахованого заробітку за відповідні роки, що дає можливість ідентифікувати періоди її трудової діяльності та підтверджує факт роботи у відповідні періоди.

На підтвердження зазначених періодів роботи позивачем до органу пенсійного фонду було надано архівні довідки № 527, № 529, № 530, № 532 від 18.05.2021 та № 369 від 12.04.2021, видані на підставі документів, що зберігаються в архівній установі. Однак зазначені довідки не були прийняті відповідачем-1 до уваги при обчисленні страхового стажу позивача з огляду на те, що у них прізвище, ім`я та по батькові особи зазначено у скороченому вигляді.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 13 Основних Положень відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до статуту та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця.

Вказане дає підстави для висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права, а відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Суд наголошує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду висловленими у постанові від 06.04.2022 року у справі № 607/7638/17, від 30.09.2021 у справі №300/860/17

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, позивач не може нести відповідальність за правильність оформлення трудової книжки роботодавцем та на нього не можуть бути покладені негативні наслідки недотримання роботодавцем вимог щодо правильності заповнення трудової книжки та виправлення помилок у ній.

Відповідач-1 не надав суду належних доказів, які б свідчили про те, що позивач не має права на зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи, оскільки недоліки в трудовій книжці останньої, ще не є підставою вважати, що в цей період вона не працювала.

За наведених обставин, суд зазначає, що надана позивачем разом із заявою про призначення пенсії копія трудової книжки у достатній мірі підтверджує періоди її трудової діяльності в колгоспі з 15.03.1981 по 25.05.1999, що мали бути зараховані відповідачем-1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком.

Щодо тверджень відповідача-1 щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи у колгоспі, через те, що прізвище, ім`я та по батькові особи зазначено скорочено в архівних довідках, суд зазначає наступне.

Оцінюючи існуючу невідповідність написання даних позивача в архівних довідках та паспортних даних, суд вважає, що вказана довідка видана саме позивачу та вважає надмірним формалізмом не зарахування спірного періоду до її страхового стажу з тих підстав, що в ній зазначено скорочено прізвище, ім`я та по батькові особи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та перерахунку пенсії.

Окрім того, суд зазначає, що ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

До того ж і відповідно абзацу 3 п.1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1; далі за текстом - Порядок №22-1), у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Проте, у ході розгляду цієї справи пенсійний орган не подав жодних доказів та не навів жодних аргументів на підтвердження правомірності дій з приводу нереалізації управлінської функції у порядку наведених норм.

У даному випадку позивач не може бути позбавлена свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності спірних періодів, у зв`язку з відсутністю уточнених даних.

З огляду на встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що порушення прав позивача виникло саме внаслідок прийняття відповідачем-1 рішення від 24.03.2026 №046750005187 про відмову у призначенні пенсії за віком, яким їй безпідставно не зараховано до страхового стажу періоди роботи в колгоспі та КСП з 1981 по 1999 рік.

Отже, належним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах є саме визнання протиправним та скасування зазначеного рішення відповідача, а не визнання протиправними дій щодо незарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу.

Разом з тим, з метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 17.03.2026 року про призначення пенсії за віком зарахувавши до страхового стажу періоди з 1981 року по 1999 рік відповідно до записів трудової книжки колгоспника від 10.08.1981 року № 1197, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовної заяви відмовити.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 665,5 грн (1 331 грн : 2) підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних відшкодувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №046750005187 від 24.03.2026, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.03.2026 року про призначення пенсії за віком зарахувавши до страхового стажу періоди з 1981 року по 1999 рік відповідно до записів трудової книжки колгоспника від 10.08.1981 року № 1197, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовної заяви відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул.Гната Чекірди, 10, ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 665,5 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма