Рішення № 138757491, 05.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокуСправа №160/18942/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

03.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення від 11.05.2026 №104550026636 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, повторно розглянути заяву на призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 , з врахування до страхового стажу період навчання згідно диплома серія НОМЕР_1 з 01.09.1983.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що при досягненні пенсійного віку він звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, яку за принципом екстериторіальності було передано на розгляд відповідача. За результатами розгляду заяви відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії з тих підстав, що до страхового стажу не враховано період навчання згідно з дипломом серії НОМЕР_1 . Позивач зазначив, що за записами трудової книжки його стаж перевищує 27 років, а період навчання підтверджений дипломом та відповідним записом у трудовій книжці. Позивач вважає, що працівник не може нести відповідальність за правильність і повноту оформлення документів роботодавцем, а неврахування періоду навчання позбавляє його права на соціальний захист, гарантованого ст. 46 Конституції України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Авдіївським МВ УМВС України в Донецькій області 19.07.1999.

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.04.2026 № 3244-7002427264 зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 , фактичним місцем проживання АДРЕСА_2 .

Відповідно до диплома серії НОМЕР_1 , реєстраційний № 10126, виданого 01.03.1988, ОСОБА_1 у 1983 році вступив до Ясинуватського будівельного технікуму транспортного будівництва та у 1988 році закінчив повний курс названого технікуму за спеціальністю «санітарно-технічні пристрої будівель»; рішенням державної кваліфікаційної комісії від 25.02.1988 йому присвоєно кваліфікацію техніка-сантехніка.

Згідно із записом № 2 трудової книжки серії НОМЕР_3 період навчання позивача становить з 01.09.1983 по 01.03.1988; підставою внесення запису зазначено диплом серії НОМЕР_1 .

Згідно із записом № 1 трудової книжки у період з 31.10.1984 по 02.12.1986 позивач проходив військову службу.

Проходження позивачем строкової військової служби у зазначений період підтверджується також військовим квитком серії НОМЕР_4 .

04.05.2026 позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, яку передано на розгляд відповідача, що підтверджується оскаржуваним рішенням.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.05.2026 № 104650026636 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. У рішенні зазначено, що пенсійний вік за ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років, необхідний страховий стаж 33 роки; до страхового стажу не враховано періоди навчання згідно з дипломом серії НОМЕР_1 з 01.09.1983 по 25.02.1988, оскільки періоди навчання перетинаються з періодами проходження військової служби; рекомендовано надати уточнюючу довідку. Загальний стаж особи визначено у 27 років 0 місяців 15 днів. Додатковим коментарем зазначено, що у призначенні пенсії відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Незгода з відмовою у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

За ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого пенсійного віку та мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними системи персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження цієї системи на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Абзацом шостим ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Законодавством, що діяло до 01.01.2004, є Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII).

Пунктами «в», «д» ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується також військова служба (п. «в») та навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (п. «д»).

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пп. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 64 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та від фізичних осіб відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, призначенням і виплатою пенсій, а також інші відомості, необхідні для виконання покладених на них функцій.

Період навчання позивача у Ясинуватському будівельному технікумі транспортного будівництва мав місце до 01.01.2004, а тому питання його зарахування до страхового стажу вирішується за правилами Закону № 1788-XII, до якого відсилає ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV.

Навчання у середньому спеціальному навчальному закладі прямо віднесено п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-XII до періодів, що зараховуються до стажу роботи. Факт навчання позивача підтверджується дипломом серії НОМЕР_1 та записом № 2 трудової книжки серії НОМЕР_3 .

Отже, сама по собі наявність у позивача періоду навчання, що підлягає зарахуванню до стажу роботи, відповідачем не спростована.

Підставою відмови у зарахуванні цього періоду відповідач визначив те, що періоди навчання перетинаються з періодами проходження військової служби.

Суд зауважує, що така обставина справді має місце: за записами трудової книжки позивач у період з 31.10.1984 по 02.12.1986 проходив військову службу, і цей період повністю перебуває в межах періоду навчання з 01.09.1983 по 25.02.1988.

Разом з тим, збіг двох періодів у часі за приписом абз. шостого ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV означає лише те, що страховий стаж за такий проміжок часу враховується в одинарному розмірі, тобто відповідний проміжок не може бути зарахований двічі. Наведена норма не дає підстав для повного виключення зі стажу періоду навчання, у тому числі тієї його частини, яка з військовою службою не збігається.

Періодами навчання, що не збігаються зі строковою військовою службою позивача, є проміжки з 01.09.1983 по 30.10.1984 та з 03.12.1986 по 25.02.1988. Жодних перешкод для їх зарахування до страхового стажу за п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-XII відповідач не навів.

Відмовивши у зарахуванні всього періоду навчання через те, що його частина збігається з військовою службою, відповідач застосував наслідок, не передбачений законом, а тому оскаржуване рішення в цій частині не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.

Суд також враховує, що в самому оскаржуваному рішенні відповідач рекомендував позивачу надати уточнюючу довідку. Витребування додаткових документів є правом органу, що призначає пенсію, і за наявності сумнівів щодо тривалості періодів відповідач мав можливість самостійно звернутися за відповідними відомостями в порядку п. 1 ч. 1 ст. 64 Закону № 1058-IV, а не покладати весь тягар усунення розбіжностей на заявника. Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 11.11.2020 у справі № 677/831/17.

Водночас суд не вбачає підстав для зарахування до страхового стажу періоду навчання з 31.10.1984 по 02.12.1986, оскільки цей проміжок збігається з періодом проходження позивачем строкової військової служби, який уже враховано відповідачем при обчисленні стажу, а повторне його врахування суперечило б абз. шостому ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Належним способом захисту порушеного права позивача суд вважає зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04.05.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідач правомірності відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів навчання, що не збігаються з військовою службою, не довів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у повному обсязі попри часткове задоволення позовних вимог, зважаючи, що спір у цілому вирішений на користь позивача.

Керуючись ст. 9, 7277, 90, 139, 241246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення від 11.05.2026 №104550026636 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.05.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез