Рішення № 138757336, 27.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Справа № 160/29526/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кучугурної Н.В.

секретаря судового засідання Кропової К.В.

за участю:

позивача: не з`явився;

від позивача: Григоренко В.О., адвокат;

від відповідача: Попенко Ю.К., представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Падалка Юрій Павлович, до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 25.08.2025 № 0480502407, від 25.08.2025 № 0480532407, від 25.08.2025 № 0480512407, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.08.2025 № Ф-0480582407 та рішення від 25.08.2025 № 0480592407.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим повідомленням-рішенням від 25.08.2025 № 0480502407 позивачу нараховано суму податкового зобов`язання з ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11010500), у розмірі 167 400,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 21 150,00 грн. Податковим повідомленням-рішенням від 25.08.2025 № 0480532407 позивачу нараховано суму податкового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11011001), у розмірі 13 950,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 1 762,50 грн. Податковим повідомленням-рішенням від 25.08.2025 № 0480512407 позивачу нараховано суму податкового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб (18050400) у розмірі 600,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 150,00 грн. Вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 25.08.2025 № Ф-0480582407 позивачу нараховано суму податкового зобов`язання з єдиного внеску у розмірі 127 158,75 грн. та рішенням від 25.08.2025 № 0480592407 суму штрафних санкцій у розмірі 57 243,50 грн. Ці податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення складені на підставі акту перевірки від 30.07.2025 № 3343/04-36-24-07/ НОМЕР_1 (надалі Акт/Акт перевірки), проведеної посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Як зазначено в акті перевірки, ФОП ОСОБА_1 включено до складу витрат по правовому супроводженню на загальну суму 930 000,00 грн. (2019 2023 роки). При цьому перевіряючими зазначається, що в наданих актах здачі-приймання та звітах про надання правових послуг не зазначений повний перелік послуг, послуги не деталізовано, а саме вказується лише кількість витрачених годин на надання консультацій. Також перевіряючими зазначається, що відповідно до п.п. 177.4.5 ПКУ не включаються до складу витрат підприємця на загальній системі оподаткування витрати, не пов`язані з провадження господарської діяльності такою фізичною особою підприємцем. Однак, відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, фізична особа підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, має право зменшити суму отриманого доходу на документально підтверджені витрати, безпосередньо пов`язані з отриманням доходу. Факт понесення позивачем витрат на юридичні послуги підтверджується наступними документами: договором; актами наданих послуг; платіжними дорученнями; звітами про надання правових послуг. Зазначені документи відповідають вимогам, передбаченим Законом про бухоблік. Позивач зазначає, що перевіряючим була надана вичерпна відповідь стосовно правових послуг, які надавалися ФОП ОСОБА_2 , та документи, які безпосередньо пов`язані з цими послугами, зокрема, договори, пов`язані з господарською діяльністю, які укладалися ФОП ОСОБА_1 , та правовий аналіз яких здійснювався ФОП ОСОБА_2 , первинні документи, які свідчать про факт виконання цих господарських операцій, аналіз яких також здійснювався ФОП ОСОБА_2 . Також ФОП ОСОБА_2 здійснював консультування з інших правових питань, пов`язаних з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 , зокрема, умови здійснення окремих операцій, допомога у врегулюванні спорів з контрагентами тощо. Також, надавалися документи стосовно отримання ФОП ОСОБА_1 професійної правничої допомоги у відповідності до ст.59 Конституції України, яка надавалася Адвокатом Григоренко В. О. в рамках кримінального права під час проведення слідчої дії тимчасового доступу до речей і документів на підставі ухвали слідчого судді від 17.01.2023 по справі №486/75/23, яка була оформлена протоколом від 09.03.2023. Таким чином, витрати на юридичні послуги / професійну правничу допомогу, понесені ФОП ОСОБА_1 , відповідають критеріям п. 177.4 ПКУ, підтверджені первинними документами, оформленими відповідно до ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та відповідають вимогам ст. 44 ПКУ щодо документального підтвердження господарських операцій. При цьому вимога податкового органу щодо надмірної деталізації змісту послуг суперечить усталеній судовій практиці, яка виходить з того, що визначальною є реальність господарської операції, наявність договору, акту, проведеної оплати та зв`язок витрат із господарською діяльністю.

Також позивач зазначає, що в акті перевірки вказано, що ФОП ОСОБА_1 через заниження доходу (отримання юридичних послуг у розмірі 930 000,00 грн.) занижена база оподаткування єдиним внеском. Однак, відповідно до п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі Закон про ЄСВ) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Тобто податковий орган зробив висновок про заниження бази оподаткування ЄСВ у зв`язку з витратами на юридичні послуги. Але, а ні ПКУ, а ні Закон про ЄСВ не містять підстав вважати понесені витрати «заниженням доходу». База нарахування ЄСВ визначається від фактично отриманого доходу, а не від витрат. Тобто податковий орган безпідставно розширив свої повноваження, фактично встановивши нові обов`язки, не передбачені законом. Незважаючи на зазначене звертаємо увагу, що сам факт понесення витрат на юридичні послуги підтверджений відповідними первинними документами. Ці документи відповідають вимогам, передбаченим Законом про бухоблік. Витрати на юридичні послуги були понесені ФОП ОСОБА_1 у зв`язку з веденням господарської діяльності та окремо із отриманням професійної правничої допомоги від адвоката Григоренко В.О. Детально суть цього питання викладено вище. Таким чином, висновок перевіряючих щодо заниження ФОП ОСОБА_1 бази оподаткування єдиним внеском не відповідає дійсності та вимогам чинного законодавства, а контролюючий орган вийшов за межі своїх повноважень, встановлюючи додаткові вимоги, у тому числи щодо деталізації операцій у первинних документах, яка законом не передбачена. До того ж практика Верховного Суду підтверджує, що визначальним є факт здійснення господарської операції та її зв`язок із підприємницькою діяльністю, а не рівень деталізації акту приймання-передачі.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не включено до складу доходів платника єдиного податку кошти, отримані від Українського ветеранського фонду. Однак, сума коштів, отримана фізичною особою підприємцем платником єдиного податку у вигляді бюджетного гранту не включається до її доходу, але такий дохід оподатковується за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку фізичних осіб.

Враховуючи викладене, позивач уважає висновки перевірки протиправними, а прийняті відповідачем рішення такими, що підлягають скасуванню.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/29526/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду від 20.10.2025 прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження суддею Кучугурною Н.В. одноособово; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

До суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що у ході проведення перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 отримувала послуги від фізичних осіб-підприємців, які не були платниками ПДВ, а саме від ФОП ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , стан 0. платник податків за основним місцем обліку. Розрахунки за придбані послуги проводились у безготівковій формі. При перевірці первинних документів встановлено, що до складу інших витрат ФОП ОСОБА_1 включила витрати по правовому супроводженню, отриманих від ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 930 000,00 грн., в т.ч.: 2019 160 000,00 грн., 2020 220 000 грн., 2021 240 000 грн., 2022 200 000 грн., 2023 110 000 грн. без ПДВ. Між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір від 04.01.2021 № 17/7 про надання правових (юридичних) послуг. За цим договором Виконавець приймає зобов`язання надавати правові послуги Замовнику, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані правові послуги. В наданих актах приймання-передачі робіт та звітах про надання правових послуг встановлено, що первинні документи не несуть в собі повний перелік отриманих послуг, послуги не деталізовано, а саме, вказується лише кількість витрачених годин на надання консультацій. Водночас, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом № 996. Допущене порушення ФОП ОСОБА_1 визначено перевіркою, як триваюче, а саме: 2019-2023. До виявлення порушення контролюючим органом, ФОП ОСОБА_1 не вчиняла певні дії для його усунення. Таким чином, перевіркою визначено, що платник податків створив такі умови, за яких стало можливе вчинення податкового правопорушення, при цьому він мав можливість дотримуватись вимог ПКУ. Отже, дії платника податку перевіркою вважаються як умисні. Також вказані дії умисні, оскільки були створені умови для заниження суми податку на доходи фізичних осіб на суму 167 400,04 грн. через використання схеми ухилення від сплати податків. Вина платника полягає у тому, що він міг дотриматися правил і норм визначених ПКУ, однак вказаного не здійснив та не виконав свого податкового обов`язку.

Крім того, за період з 01.07.2023 по 31.12.2024 ФОП ОСОБА_1 здійснювала діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування (3 група, 3%). При проведенні перевірки встановлено заниження єдиного податку на 600,00 грн., що є порушенням п. 292.1 ст. 292 ПКУ. Згідно платіжного доручення № 30/08/ від 31.08.2023 та інформації з ЦБД в серпні 2023 року ФОП ОСОБА_1 отримала дохід в сумі 20 000 грн. (без ПДВ) від УВФ, код ЄДРПОУ 44565396 (ознака 157 «дохід, виплачений самозайнятiй особi») без ПДВ, що який не було відображено в податковій декларації платника єдиного податку за 9 місяців 2023 року. Відповідно п. 292.1. ст. 292 ПКУ доходом платника єдиного податку є: 1) для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі. До суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). В порушення п. 292.1, 292.3 ст. 292 ПКУ ФОП ОСОБА_1 не включила в розділі ІV податкової декларації платника єдиного податку за 9 місяців 2023 суму отриманих коштів від УВФ, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 в розмірі 20 000,00 грн.

Також відповідач повідомляє, що перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, самостійно визначеного фізичною особою підприємцем, який обрав загальну систему оподаткування, на який нараховується єдиний внесок за період з 01.01.2019 по 30.06.2023 встановлено його заниження на 127 158,75 грн., у тому числі по періодам: 2019 на 35 200,00 грн., 2020 на 48 400 грн., 2021 на 38 608,75 грн., 2022 на 4 950,00 грн. В порушення п. 4 ч. 1, п.1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 встановлено недостовірність відображення у звітності суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено єдиний соціальний внесок на 127 158,75 грн., у тому числі по періодам: 2019 на 35 200,00 грн., 2020 на 48 400 грн., 2021 на 38 608,75 грн., 2022 на 4 950,00 грн. Щодо штрафних санкцій, Відповідач наголошує, що фінансові санкції нараховуються на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464) п. 921 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464, за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10% зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50% суми донарахованого єдиного внеску. Таким чином, з урахуванням вищевказаного, сума штрафу, нарахованого Позивачу, складає 57243,50 грн.

Отже, висновки, наведені в Акті перевірки №3343/04-36-24-07/ НОМЕР_1 від 30.07.2025 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» та винесені ППР є правомірними, винесеними з урахуванням норм чинного законодавства, а поданий Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 позов не підлягає задоволенню.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав доводи, наведені в обгрунтування позовних вимог.

У поданих до суду запереченнях на відповідь на відзив відповідач підтримав доводи, наведені у відзиві на позовну заяву, а також зазначив, що відповідно до п. 52-1 Підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків за період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №533 від 17.03.2020 за період з 01.03.2020 року штрафна санкція не підлягає застосуванню, але відповідно до змін, внесених Законом України від 12.05.2022 №2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» поновлено відповідальність платників податків у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення згідно Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з у рахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9. пункту 112.8 статті 112 Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. Вищевказане також було наведено у розрахунках податкових зобов`язань та фінансових санкцій (штрафів) до акту перевірки ФОП ОСОБА_1 .

Позивач подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що 27 травня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX). У цьому Законі підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції: «У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року. Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику». Таким чином, початково встановлені особливості справляння податків та зборів забезпечували звільнення від відповідальності всіх без винятку платників податків (за умови належного виконання обов`язків у подальшому). Проте, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 звільнення від відповідальності було поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків відповідного обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних. Окрім цього, Закон № 2260-IX доповнив підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються. Згідно з статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Поряд з цим, перевіряючи період з 2019 року податковий орган фактично поширив дію вказаного закону на минулий період. Відповідно до Рішення КСУ № 3-рп/2001 від 05.04.2001, застосування нового закону до правовідносин, які мали місце до набрання ним чинності, заборонено, якщо законом прямо не передбачена ретроактивність Однак, Закон № 2260-ІХ не містить положення про зворотну дію, не пом`якшує відповідальність, а навпаки посилює її (відновлює її застосування), тому не можна застосовуватися до періодів 2019 року. Застосування вказаного Закону 2022 року до періоду 2019 року - пряме порушення ст. 58 Конституції України. У постанові ВС від 28.03.2023 у справі № 440/11471/21 зазначено: ВС наголосив, що застосування норм має відбуватися системно, послідовно і з урахуванням їх змісту на момент виникнення податкового обов`язку. Контролюючий орган незаконно застосував до правовідносин 2019 року норми Законів України № 533-ІХ (2020 р.) та № 2260-ІХ (2022 р.), які не мають зворотної дії та не можуть регулювати завершені податкові правовідносини. Податкові зобов`язання за 2019 рік виникли та завершилися відповідно до норм, чинних у 2019 2020 роках. Будь-які донарахування у 2024 2025 роках на підставі норм, прийнятих після 2019 року, порушують ст. 58 Конституції України, позиції Конституційного Суду України та усталену судову практику Верховного Суду.

Відповідач подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області зазначалося, що при перевірці первинних документів встановлено, що до складу інших витрат ФОП ОСОБА_1 включила витрати по правовому супроводженню, отриманих від ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 930 000,00 грн., в т.ч.: 2019 160 000,00 грн., 2020 220 000 грн., 2021 240 000 грн., 2022 200 000 грн., 2023 110 000 грн. без ПДВ. Було встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір від 04.01.2021 № 17/7 про надання правових (юридичних) послуг. За цим договором Виконавець приймає зобов`язання надавати правові послуги Замовнику, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані правові послуги. Позивачем в ході перевірки було надано акти приймання-передачі робіт та звіти про надання правових послуг, з яких було встановлено, що первинні документи не несли в собі повний перелік отриманих послуг, послуги не деталізовано, а саме в них вказувалася лише кількість витрачених годин на надання консультацій. В порушення п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПКУ ФОП ОСОБА_1 завищено показники інших витрат на загальну суму 930 000,00 грн., в т.ч.: 2019 160 000,00 грн., 2020 220 000 грн., 2021 240 000 грн., 2022 200 000 грн., 2023 110 000 грн. без ПДВ., що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу на 930 000 грн. Таким чином, за результатами перевірки донараховано: податок на доходи фізичних осіб у розмірі 167 400 грн. (930 000,00 грн. *18%= 167 400 грн.), воєнний збір в сумі 13 950,00 грн. (930 000 грн. *1,5%); єдиний соціальний внесок - 127 158,75 грн. (з урахуванням максимальної величини). Відповідно до п. 521 Підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 17.03.2020 № 533 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» за період з 01.03.2020 штрафні санкції за 2020 та 2021 не підлягали застосуванню. Законом України від 12.05.2022 № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з ПКУ, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи. З урахуванням обставин, передбачених п.п. 112.8.9 п. 112.8 ст. 112 ПКУ, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню короно вірусної хвороби, не застосовуються. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, ФОП ОСОБА_4 , були нараховані штрафні санкції в розмірі 25%: по військовому збору за 2022 750,00 грн., 2023 412,50 грн., по ПДФО за 2022 9 000,00 грн., 2023 4 950,00 грн.

В інших поясненнях поданих до суду, Головне управління ДПС в Дніпропетровській області повідомляє, що позивачем у справі до заперечень на акт перевірки було надано такі документи, як договір, додаткові угоди, замовлення на надання правових (юридичних) послуг, рахунки на оплату, звіти про надання правових (юридичних) послуг за певні місяці і т.д. Однак, не зважаючи на те, що Позивачем надавалися зазначені вище документи, їх було досліджено і за результатами розгляду таких заперечень контролюючим органом зазначалося, що комісією з питань розгляду заперечень зроблено об`єктивний і ґрунтовний висновок. Надані ФОП ОСОБА_1 пояснення не спростували наявність фактів порушення останньою норм чинного законодавства з огляду на те, що акти здачі-приймання робіт та звіти про надання правових послуг не несуть в собі повний та інформативний перелік отриманих послуг, послуги не було деталізовано, їх зазначено в узагальненому формулюванні, а саме вказується лише кількість витрачених годин за надання консультацій та, знову ж таки, формальне визначення самої наданої послуги (як приклад із долучених Позивачем звітів: надання консультації з питань застосування норм цивільного та господарського права (договірне право: аналіз договорів, додаткових угод до договорів, специфікацій), консультування з питань застосування норм цивільного та господарського права (претензійна робота), консультування з застосування норм податкового права (поточна діяльність, зміни у законодавстві, консультування з питань застосування норм законодавства про інтелектуальну власність). Вищевказаний перелік послуг, який зазначався у звітах про надання правових (юридичних) послуг є таким що повторюється у кожному із звітів (єдине, що змінюється їх кількість та послідовність), не носить інформативний та змістовний характер, який надав би змогу ідентифікувати характер господарських операцій.

До цих пояснень, відповідач долучив копію Заперечень на акт перевірки від 30.07.2025 № 3343/04-36-24-07/ НОМЕР_4 разом із додатками.

Крім цього, відповідач подав до суду пояснення, в яких зазначив, що перевіркою було встановлено, що в порушення ч. 6 ст. 4 п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ №2464-VI ФОП ОСОБА_1 занизила обов`язкову базу нарахування на 930 000,00 грн.. в т.ч. 2019- 160 000,00 грн., 2020 220 000 грн., 2021- 240 000 грн., 2022 200 000 грн., 2023 110 000 грн. Згідно з п. 9-19 розд. VII Закону України № 2464-VI (розділ VIII доповнено пунктом 9-19 згідно з Законом № 2120-ІХ від 15.03.2022) тимчасово, з 01 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану, будь-який ФОП, в тому числі на загальній системі оподаткування, має право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе. При цьому, такими особами розрахунок єдиного внеску у складі податкової декларації не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього пункту єдиний внесок не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався. З урахуванням вищезазначеного та самостійно сплаченого єдиного соціального внеску ФОП ОСОБА_1 , сума донарахованого єдиного соціального внеску склала 127 158,75 грн (з урахуванням максимальної величини) в т.ч. за періодами, зазначеними в акті перевірки. Фінансові санкції по єдиному соціальному внеску розраховуються на підставі п.3 ч. 11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (Закон № 2464), п. 9-21 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10% зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 % відсотків суми донарахованого єдиного внеску. Таким чином, за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції по єдиному соціальному внеску нараховані в сумі 57 243,50 грн.

05.12.2025 відповідач подав до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи додатків до Акту перевірки від 30 липня 2025 року №3343/04-36-24-07/ НОМЕР_1 : копії ППР від 25.08.2025 № 0480502407, № 0480512407, №0480532407 із розрахунками податкових зобов`язань, копії вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0480582407, копію заперечень б/н б/д (вх. ГУ ДПС від 11.08.2025 № 96380/6/ЕКПП), копії Висновку на заперечення від 21.08.2025 № 530/04-36-24-07, копії Відповіді на заперечення від 21.08.2025 № 73785/6/04-36-24-07, копії Наказу на проведення перевірки від 10.06.2025 № 3815-п, копії підтверджуючих документів надіслання та отримання ППР.

Ухвалою від 20.10.2025 розгляд справи був призначений у підготовчому засіданні на 17.11.2025 на 15:00 год.

Підготовчі судові засідання у цій справі проведені 17.11.2025, 15.12.2025, 14.01.2026.

Підготовче провадження було продовжено ухвалою суду від 15.12.2025.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 14.01.2026, суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 09.02.2026 на 13:00 год.

Судові засідання із розгляду справи по суті відбулись 23.02.2026, 20.04.2026, 20.05.2026, 24.06.2026, 13.07.2026 і 27.07.2026.

Розгляд справи не відбувся 09.02.2026 через оголошений сигнал повітряної тривоги у м. Дніпрі і Дніпропетровській області, 16.03.2026 у зв`язку із перебуванням судді Кучугурної Н.В. на лікарняному.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовну заяву і наполягав на її задоволенні. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

У судовому засіданні 27.07.2026 суд оголосив вступну і резолютивну частини рішення.

Заслухавши учасників справи, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець.

У період із 10.07.2025 по 23.07.2025 була проведена документальна планова виїзна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 31.12.2024, за результатами якої був складений акт від 30.07.2025 №3343/04-36-24-07/ НОМЕР_1 .

Документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення:

1. п.п. 164.2.7 п. 164.2 ст. 164, п. 177.1 п. 177.2 пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПКУ в частині заниження податку на доходи фізичних осіб на суму суму 167 400,04 грн., у тому числі по періодам: 2019 - на 28 800,01 грн., 2020 - на 39 600,01 грн., 2021 - на 43 200,01 грн., 2022 - на 36 000,00 грн., 2023 - на 19 800,01 грн.

2. п.п. 1.2, п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2, ст. 177 ПКУ в частині заниження військового збору у сумі 13 950,00 грн., в т.ч.: за 2019 - на 2 400,00 грн., 2020- на 3 300,00 грн., 2021 - на 3 600 грн., 2022 - 3 000 грн., 2023 на 1 650,00 грн.

3. п. 4 ч. 1, п.1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону № 2464, що призвело до заниження Єдиного соціального внеску на 127 158,75 грн., у тому числі по періодам: 2019- на 35 200,00 грн., 2020 - на 48 400 грн., 2021- на 38 608,75 грн., 2022 - на 4 950,00 грн.

4. п. 198.6. ст. 198, ПКУ ФОП ОСОБА_1 в частині заниження податку на додану вартість за лютий 2022 - на 1 031 грн.

5. п.п. 16.1.3 п. 16.1.ст.16, п.63.3 ст.63 ПКУ в частині не надання до контролюючих органів інформації за формою 20-ОПП;

6. п. 201.1, п.201.10 ст.201 ПКУ в частині несвоєчасної реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

7. абз. 1 п. 293.3 ст. 293 ПКУ ФОП ОСОБА_1 в частині заниження єдиного податку за 9 місяців 2023 на 600 грн.

За наслідками проведеної перевірки були складені:

податкове повідомлення-рішення від 25.08.2025 № 0480502407, яким позивачу нараховано суму податкового зобов`язання з ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11010500), у розмірі 167 400,00 грн та штрафні санкції у розмірі 21 150,00 грн;

податкове повідомлення-рішення від 25.08.2025 № 0480532407, яким позивачу нараховано суму податкового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11011001), у розмірі 13 950,00 грн та штрафні санкції у розмірі 1 762,50 грн;

податкове повідомлення-рішення від 25.08.2025 № 0480512407, яким позивачу нараховано суму податкового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб (18050400) у розмірі 600,00 грн та штрафні санкції у розмірі 150,00 грн;

вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.08.2025 № Ф-0480582407 про нарахування позивачеві суми податкового зобов`язання з єдиного внеску у розмірі 127 158,75 грн;

рішення від 25.08.2025 № 0480592407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 57 243,50 грн.

З цими податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу (недоїмки) і рішенням про нарахування суми штрафних санкцій позивач не погоджується, тому і звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі ПК України в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.177.1 сат.177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Необхідною умовою для віднесення включення сум до витрат, які пов`язані з отриманням доходів, належать саме документально підтверджені такі витрати за конкретний період, перелік який визначений розділом III ПК України.

Відповідно ст. 174 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 174 цього Кодексу);

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп. 177.4.2 п. 177.4 ст. 174 цього Кодексу);

суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (пп. 177.4.3 п. 177.4 ст. 174 цього Кодексу);

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 174 цього Кодексу).

Відповідно до пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 174 ПК України не включаються до складу витрат підприємця витрати, витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати; витрати, щодо яких за сукупністю умов здійснення операції є підстави вважати, що наявні обставини (факти) свідчать про її здійснення з метою надання неправомірної вигоди службовій особі (у тому числі службовій особі іноземної держави); витрати, які контролюючий орган не враховує (не визнає) внаслідок того, що відповідно до законодавства встановлено, що операція здійснена від імені та/або в інтересах платника податку з метою надання неправомірної вигоди під час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 369, 369-2 Кримінального кодексу України, прямо чи опосередковано (через третіх осіб), незалежно від розміру неправомірної вигоди.

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Таким чином, зміст вищенаведених норм свідчить про те, що необхідною умовою для віднесення витрат, понесених платником податку на придбання товарів (послуг), до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є безпосередній зв`язок з отриманням доходу. Фізична особа - підприємець до складу витрат має право включати документально підтверджені витрати господарської діяльності, пов`язані з отриманням такого доходу.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 31.01.2020 у справі № 520/10776/18, від 27.08.2020 у справі № 818/1549/17, від 27.07.2026 у справі №822/3343/17.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування фізичної особи-підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (п. 177.2 ст. 177 Кодексу).

Згідно з пп. 14,1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з абзацом першим пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктами 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; базою оподаткування у фізичної особи є дохід, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно зі статтею 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування», платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 цього Закону, єдиний внесок для платників, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Частиною п`ятою статті 8 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Пунктом 3 частини 11 статті 25 цього ж Закону визначено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції - за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Суд зазначає, що спірні донарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску є похідними від одних й тих самих епізодів порушення, які, за висновками контролюючого органу, полягають у неправомірному віднесенні позивачем певних сум до складу витрат, що спричинило заниження показників, які є базою нарахування відповідних податкових зобов`язань.

Так, в Акті перевірки (стор.8, 15, 17) вказано, що ФОП ОСОБА_1 оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності з 01.01.2019 по 30.06.2023 здійснювала на загальній системі оподаткування, з 01.07.2023 по 31.12.2024 - на спрощеній системі оподаткування (III група, 3%, платник ПДВ), була платником податку з доходів фізичних осіб, єдиного податку, податку на додану вартість, єдиного внеску самозайнятої особи, військового збору.

При перевірці первинних документів встановлено, що до складу інших витрат ФОП ОСОБА_1 включила витрати по правовому супроводженню, отриманих від ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 930 000,00 грн., в т.ч.: 2019 160 000,00 грн., 2020 - 220 000 грн., 2021 240000 грн., 2022 - 200 000 грн., 2023 - 110 000 грн. без ПДВ.

Між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір від 04.01.2021 № 17/7 про надання правових (юридичних) послуг. За цим договором Виконавець приймає зобов`язання надавати правові послуги Замовнику, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані правові послуги.

В наданих актах здачі-приймання робіт та звітах про надання правових послуг встановлено, що первинні документи не несуть в собі повний перелік отриманих послуг, послуги не деталізовано, а саме, вказується лише кількість витрачених годин на надання консультацій.

В порушення пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПКУ ФОП ОСОБА_1 завищено показники інших витрат на загальну суму 930 000,00 грн., в т.ч.: 2019 160 000,00 грн., 2020 - 220 000 грн., 2021 - 240 000 грн., 2022 - 200 000 грн., 2023 - 110 000 грн. без ПДВ.

Отже, за висновками контролюючого органу, позивачем до складу витрат неправомірно були включені витрати на оплату правових (юридичних) послуг, які не підтверджені первинними документами, та, відповідно, не пов`язані з господарською діяльністю Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

У свою чергу суд установив, що 04.01.2017 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) і Фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 (замовник) був укладений договір №7/17 про надання правових (юридичних) послуг (далі Договір) (Т.1 а.с.48-49).

За цим Договором Виконавець приймає зобов`язання надати правові (юридичні) послуги Замовнику, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані правові (юридичні послуги Виконавцем на умовах та в строки, що передбачено умовами цього Договору (п.1.1. Договору).

Згідно з п.1.2.1. Договору послуги, зазначені в п. 1.1. включають, але не обмежуються: послуги, пов`язані з наданням усних та письмових консультацій та роз`яснень з правових питань напрямку податкового, адміністративного та господарського права; складання процесуальних документів; правова допомога при оформленні договорів, заяв, претензій, скарг, листів, запитів та інших документів, які необхідні Замовнику для здійснення його господарської діяльності; представництво інтересів замовника перед державними органами; представництво та захист інтересів Замовника в судах; вишукування, аналіз, порівняння та підготовка характеристик контрагентів; аналіз дотримання інформаційної безпеки, збереження комерційної та конфіденційної інформації.

Відповідно до п.1.2.2. Договору конкретний перелік, вид, строки надання, ціна і загальна вартість послуг за необхідності узгоджуються Сторонами в спільно підписаних завданнях до цього Договору, які є його невід`ємними частинами.

Пунктом 3.1. Договору (з урахуванням Додаткової угоди від 27.01.2017) передбачено, що здача-приймання наданих правових (юридичних) послуг за цим Договором оформлюється Актом здачі-прийняття наданих послуг на підставі Звіту Виконавця, що складається у довільній формі та затверджується Замовником.

Вартість правових послуг, що надаються на умовах цього Договору, складає 2500 грн (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 коп. за одну годину роботи Виконавця. Ціна послуг може бути змінена за згодою сторін, в тому числі за Завданнями, що підписуються сторонами відповідно до підпункту 1.2.2. цього Договору. Оплата правових послуг здійснюється Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця в національній валюті - гривня, після підписання Актів здачі-прийняття наданих послуг та відповідно до виставленого Виконавцем рахунку (пункти 4.1., 4.2. Договору з урахуванням Додаткової угоди №3 від 03.01.2019).

Додатковою угодою від 31.12.2017 №1 сторони дійшли згоди викласти п.8.1. Основного договору в наступній редакції: « 8.1. Даний Договір набирає законної сили з дати його підписання Сторонами та діє до 31.12.2018 включно. Якщо жодна зі сторін, у відповідності до п.8.2. Договору, не заявила про дострокове розірвання цього Договору, його дія автоматично продовжується на один календарний рік.».

На виконання умов Договору сторонами були складені замовлення на надання правових (юридичних) послуг, рахунки на оплату, звіти про надання правових (юридичних) послуг, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (Т.1 а.с.52-144).

Крім цього, 01.03.223 між адвокатом Григоренком Віктором Олександровичем (адвокат/виконавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (клієнт) був укладений договір №010323/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), предметом якого є зобов`язання виконавця надати клієнтові адвокатські послуги в напрямку кримінального права.

Відповідно до п.2.1. цього Договору послуги надаються клієнтові на його замовлення, що укладається як в письмовій, та і усній формі, шляхом: надання усних та письмових консультацій, складання листів, процесуальних і юридичних документів; надання консультацій по правовим питанням та/або правової допомоги та/або представляти інтереси Клієнта як Підозрюваного звинуваченого Потерпілого Свідка при розгляді кримінальних справ в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, при або без безпосередній (-ньої) особистій (-ої) участі Клієнта в судових процесах; представляти інтереси Клієнта в правоохоронних органах, органах прокуратури при або без безпосередній (-ньої) особистій (-ої) участі Клієнта.

За надання адвокатських послуг клієнт виплачує гонорар виконавцеві в сумі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 коп. за одну годину роботи виконавця. Гонорар може бути оплачений як авансовий платіж за домовленістю Сторін (п.4.1. Договору).

Згідно із пунктами 5.1., 5.2. Договору клієнт за даним Договором приймає та затверджує Звіт про надані послуги, та здійснює оплату виконавцеві суми, зазначеної в акті наданих послуг, протягом 3-х робочих днів з дня підписання такого акту на підставі рахунку Виконавця. Клієнт за даним Договором здійснює додаткову оплату коштів за понесені та документально підтверджені виконавцем витрати на: поштові (кур`єрські) послуги, отримання витягів з Державних реєстрів, транспортні та інші витрати, пов`язані із виконанням даного Договору.

На виконання умов цього договору були складені звіт про надання правових послуг по Договору №010323/1 від 09.03.2023, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №130323/1 від 13.03.2023, рахунок на оплату №130323/1 від 13.03.2023 (Т.1 а.с.152-153).

Вказані вище документи надавались позивачем під час перевірки, а також разом із запереченнями на акт перевірки (зокрема із цими запереченнями подавались звіти про надання правових послуг) і були досліджені контролюючим органом.

Таким чином, надані позивачем документи спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині завищення показників інших витрат на загальну суму 930000,00 грн, відповідно, є неправомірним збільшення суми грошового зобов`язання: за платежем ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 167400,00 грн; за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 13950,00 грн.

Отже, є протиправними і такими, що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення від 25.08.2025 №0480502407 у частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 167400,00 грн і від 25.08.2025 №0480532407 у частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 13950,00 грн.

Відповідно до п.123.1. ст.123 Податкового кодексу України, вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу,

- тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п.123.2. ст.123 Податкового кодексу України, діяння, передбачені пунктом 123.1 (крім діянь, передбачених пунктом 123.2-1) цієї статті, вчинені умисно, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як видно із податкових повідомлень-рішень від 25.08.2025 №0480502407 і №0480532407 і розрахунку до них, відповідач нарахував позивачу суму штрафних санкцій на підставі п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України.

Оскільки, вказані податкові повідомлення-рішення були скасовані на суму основного зобов`язання, вони підлягають скасуванню і на суму штрафних (фінансових санкцій).

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 25.08.2025 №0480502407 і №0480532407 є протиправними і такими, що підлягають скасуванню у повному обсязі.

Щодо позовної заяви в частині позовних вимог про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.08.2025 №Ф-0480582407 на суму 127158,75 грн, суд зазначає таке.

В Акті перевірки (стор. 22, 23 Акту) вказано, що платником єдиного соціального внеску ФОП ОСОБА_1 зареєстрована 23.02.2012 за № 0408037560 в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Дніпровська державна податкова інспекція, категорія страхувальника 213.

Платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (п. 4 ч. 1 та абз.3 п.1 ч.1 ст. 4 ЗУ №2464-VI).

Отже, за висновками контролюючого органу, ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного соціального внеску відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування». Вказане підтвердив і представник відповідача у судовому засіданні.

Також в Акті перевірки (стор.23 Акту) вказано, що перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, на який нараховується єдиний внесок встановлено його заниження на 930 000,00 грн.

В порушення ч.6 ст. 4, п. 2 ч.1 ст. 7 ЗУ №2464-VI, ФОП ОСОБА_1 занизила обов`язкову базу нарахування на 930 000,00 грн., в т.ч.: 2019 - 160 000,00 грн., 2020 - 220 000 грн., 2021 240 000 грн., 2022 - 200 000 грн., 2023 - 110 000 грн. без ПДВ (детально порушення викладені в п.2.1.2 акту перевірки).

Суд указує, що відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).

Пунктами другим і третім частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» передбачено, що Єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2);

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.3).

Згідно з п.177.2. ст.177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Як видно з Акту перевірки податковий орган зробив висновок про заниження бази оподаткування ЄСВ у зв`язку з витратами на юридичні послуги. Проте, відповідно до вказаних вище вимог Закону база нарахування ЄСВ визначається від фактично отриманого доходу, а не від витрат.

Враховуючи викладене, а також те, що під час розгляду справи був спростований висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині завищення показників інших витрат на загальну суму 930000,00 грн, суд дійшов висновку про визнання протиправною і такою, що підлягає скасуванню вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.08.2025 №Ф-0480582407 на суму 127158,75 грн.

Як зазначено вище, згідно з пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування», орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції - за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

З огляду на те, що суд скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.08.2025 №Ф-0480582407 на суму 127158,75 грн, є протиправним і рішення від 25.08.2025 № 0480592407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 57 243,50 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.07.2025 №0480512407, суд установив, що цим рішенням позивачеві було збільшено грошове зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на суму 750,00 грн, з яких за податковими та/або іншими зобов`язаннями 600,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 150,00 грн.

Так, перевіркою встановлено (стор.20, 21 Акту перевірки), що згідно платіжного доручення №30/08/ від 31.08.2023 та інформації з ЦБД в серпні 2023 ФОП ОСОБА_1 отримала дохід в сумі 20 000 грн. (без ПДВ) від УВФ, код ЄДРПОУ 44565396 (ознака 157 «дохід, виплачений самозайнятій особі») без ПДВ, що який не було відображено податковій декларації платника єдиного податку за 9 місяців 2023.

В порушення п. 292.1, 292.3 ст. 292 ПКУ ФОП ОСОБА_1 не включила в розділі IV податкової декларації платника єдиного податку за 9 місяців 2023 суму отриманих коштів від УВФ, Код ЄДРПОУ 44565396 в розмірі 20 000,00 грн.

В порушення абз. 1 п. 293.3 ст. 293 ПКУ ФОП ОСОБА_1 занижено єдиний податок за 9 місяців 2023 на 600,00 грн.

Суд установив, що ФОП ОСОБА_1 оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності з 01.07.2023 по 31.12.2024 здійснювала на спрощеній системі оподаткування.

Також з матеріалів справи видно, що відповідно до платіжної інструкції №30/08/2023 від 31.08.2023 позивач отримала грошову допомогу у сумі 20000 грн від платника УВФ.

При цьому, позивач зазначає, що ця сума є бюджетним грантом, тому не включається до її доходу, як платника єдиного податку.

Відповідно до п.291.2 ст.291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3 ст.291 ПК України передбачено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з пунктом 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Підпунктом 14.1.277-1. п.14.1. ст.14 ПК України визначено, що бюджетний грант є цільовою допомогою у вигляді коштів або майна, що надаються на безоплатній і безповоротній основі за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, міжнародної технічної допомоги для реалізації проекту або програми у сферах культури, туризму та у секторі креативних індустрій, спорту та інших гуманітарних сферах у порядку, встановленому законом. Перелік надавачів бюджетних грантів визначає Кабінет Міністрів України.

Аналізуючи наведені норми, суд указує, що до доходу фізичної особи підприємця, яка є платником єдиного податку, не включаються отримані фізичною особою доходи, зокрема, у вигляді бюджетних грантів.

Поряд із цим, матеріали справи не містять доказів того, що отримані позивачем 20000 грн є таким бюджетним грантом.

Враховуючи викладене, суд зазначає про відсутність підстав для визнання неправомірним і скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2025 №0480512407.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).

З огляду на зазначені норми процесуального закону, а також часткове задоволення позовної заяви, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 3109,32 грн.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.08.2025 №0480502407, від 25.08.2025 № 0480532407.

Визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.08.2025 №Ф-0480582407.

Визнати протиправним і скасувати рішення від 25.08.2025 №0480592407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В іншій частині позовних вимог, у їх задоволенні відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3109 (три тисячі сто дев`ять) грн 32 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .

Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

Повний текст рішення складений 05.08.2026.

Суддя Н.В. Кучугурна