Рішення № 138757072, 05.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 серпня 2026 р. Справа № 120/9694/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваної постанови державного виконавця від 19.06.2026 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн., в межах виконавчого провадження ВП № 80898877.

Ухвалою від 01.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 КАС України. Також даною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначає, що боржник (ГУ ПФУ у Вінницькій області) у встановлений строк судове рішення не виконав та умисно ухиляється від обов`язків, покладених на нього статтями 14, 370 КАС України та статтею 129-1 Конституції України. Позиція боржника про неможливість виплати коштів через обмеження Порядку КМУ № 821 є безпідставною, оскільки вказаний Порядок регулює виключно погашення минулої заборгованості й не поширюється на поточну виплату пенсії. Проте за час перебування виконавчого документа на виконанні боржник виплачував пенсію стягувачу ОСОБА_1 не в повному обсязі (6248,51 грн замість призначених 14336,82 грн), внаслідок чого загальний залишок невиплачених коштів станом на 23.06.2026 року зріс із 124 670,61 грн до 130 075,52 грн, що підтверджує невиконання рішення суду навіть частково.

Водночас відповідач зауважує, що позивач у позовній заяві не обґрунтував належним чином протиправність дій виконавця та не спростував факт невиконання рішення суду, що робить позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представником третьої особи подано пояснення, в яких позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив наступне.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі №120/1885/25 адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести ОСОБА_1 з 01.02.2025 року перерахунок та виплату пенсії передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" щомісячно, з урахуванням вже виплачених сум.

28.11.2025 Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №120/1885/25.

На підставі вказаного виконавчого листа, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Плахотнюк Н.Ю. від 01.05.2026 відкрито виконавче провадження №80898877 щодо виконання судового рішення. Серед іншого, у цій постанові зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, надати обґрунтовану відповідь та документальне підтвердження щодо виконання рішення суду.

Листом №0200-0902-5/52767 від 18.05.2026 ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило державного виконавця, що з 01.02.2025 стягувачу здійснено перерахунок та виплату пенсії передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" щомісячно, з урахуванням вже виплачених сум, що підтверджується рішенням №905090177942 від 18.11.2025. Зазначено, що сума нарахованих коштів згідно рішення суду за період з 01.02.2025 року по 31.12.2025 року складає 89598,26 грн, поточне нарахування за період з 01.01.2026 року по 31.05.2026 року складає 38235,35 грн та внесене до переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень відповідно до Порядку №821.

В наданому листі зазначено, що сума нарахувань в розмірі 1103,00 грн була виплачена в лютому 2026 року, в розмірі 1083,00 грн була виплачена в березні 2026 року та в розмірі 977,00 грн була виплачена в квітні 2026 року. Залишок невиплачених нарахувань станом на 05.05.2026 на користь стягувача склав 124670,61 грн. Подальша виплата коштів буде здійснюватись відповідно до покладених судом зобов`язань в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету, згідно з Порядком №821.

19.06.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Плахотнюк Н.Ю. винесено постанову в рамках ВП №80898877 про накладення штрафу на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин рішення Вінницького окружного адміністративного суду №120/1885/25.

Вважаючи винесену державним виконавцем постанову про накладення штрафу протиправною, позивач (пенсійний орган) звернувся до суду з вимогами про її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Правовідносини щодо примусового виконання рішення суду та інших органів у виконавчому провадженні державними виконавцями врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Положеннями статті 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Статтею 63 Закону №1404-VIII врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною 1 статті 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

При цьому, частина 3 статті 63 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до частини 1 і 2 статті 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу вказаних норм слідує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 19.09.2019 у справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі №420/70/19.

Як встановлено судом вище, спір у цій справі стосується виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.07.2025, яке набрало законної сили, у справі №120/1885/25.

У пункті 1 Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 (далі - Порядок №821) вказано, що цим порядком визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Пунктом 2 Порядку №821 регламентовано, що перераховані пенсії за рішенням суду - сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.

Згідно з пунктами 5-8 Порядку №821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Разом з тим, Кабінетом Міністрів України раніше вже було прийнято схожий порядок, а саме Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою було затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, який, як в ньому зазначено, визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету (далі - Порядок №649).

Отже, проаналізувавши приписи Порядку №821 та Порядку №649, якими визначено сферу регулювання цих нормативних актів, суд дійшов правильного висновку, що дані акти мають однакову мету нормативне регулювання порядку виплати призначених (перерахованих) рішенням суду пенсійних виплат.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №640/5248/19 Порядок №649 визнано протиправним та скасовано. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 змінено шляхом викладення пункту 2 його резолютивної частини у наступній редакції: Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

Згадане рішення переглянуто судом касаційної інстанції та постановою Верховного Суду від 26.05.2021 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019, з урахуванням внесених апеляційним судом змін, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі № 640/5248/19 залишено без змін.

При вирішенні даної справи, касаційний суд дійшов висновку, що законодавець делегував Уряду повноваження на забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту, але не надавав Уряду повноважень щодо встановлення механізму виконання судових рішень, які набрали законної сили, оскільки такий механізм визначений, Законом України Про виконавче провадження та Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, а обов`язковість виконання судових рішень визначена Конституцією України та Законом України Про судоустрій та статус суддів.

Згідно вищенаведеного, Верховний Суд при розгляді справи № 640/5248/19 окреслив свою позицію щодо неможливості встановлення підзаконним нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України механізму, який фактично створює нову модель погашення заборгованості за судовими рішеннями у сфері пенсійних виплат через черговість чи обмеження асигнувань, якщо такий механізм призводить до відтермінування або частковості виконання остаточних судових рішень та порушує принципи верховенства права й обов`язковості судового рішення.

Дані висновки Верховного Суду є правозастовними і до Порядку №821 та обставин цієї справи.

Суд зауважує, що застосування до виплати пенсії ОСОБА_1 .. Порядку №821 призводить до обмеження її конституційного права на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом.

У зв`язку з чим, суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо невиконання у повному обсязі судового рішення через обов`язок пенсійного органу при виконанні таких рішень дотримуватись вимог Порядку №821.

Як зазначалося вище, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі №120/1885/25 адміністративний позов задоволено частково, окрім іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести ОСОБА_1 з 01.02.2025 року перерахунок та виплату пенсії передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" щомісячно, з урахуванням вже виплачених сум.

Наведене свідчить, що розмір присудженої ОСОБА_1 пенсії є змінним та залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

За приписами частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Згідно зі статтею 7 законів України про Державний бюджет України на 2023-2025 роки прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, станом на 01 січня 2023 року становив 2093 гривні, станом на 01 січня 2024 року - 2361 гривню, станом на 01 січня 2025 року - 2361 гривню.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2595 гривень.

Таким чином, на виконання судового рішення боржник повинен був здійснити з 01 січня 2026 року нарахування та виплату позивачу основної пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб на рівні 2595 гривень.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснено нарахування пенсії ОСОБА_1 , виходячи із прожиткового мінімуму у розмірі 2361 гривень і після 01 січня 2026 року, що підтверджується протоколом перерахунку пенсії останнього.

Такі дії боржника суперечать вимогам чинного законодавства та постановленому у справі № 120/1885/25 судовому рішенню, оскільки після 01 січня 2026 року при нарахуванні пенсії відповідач повинен застосовувати розмір прожиткового мінімуму на рівні 2595 гривень.

Відтак наведені обставини не можуть свідчити про фактичне і повне виконання позивачем рішення суду станом на день прийняття постанови про накладення штрафу.

Окрім того, суд звертає увагу й на те, що боржник, на дату винесення спірної постанови про накладення штрафу, не надав державному виконавцю жодних доказів вчинення дій, спрямованих на повне фактичне виконання рішення суду (зокрема, щодо початку виплати поточної пенсії у належному розмірі), тому державний виконавець правомірно склав акт про невиконання без поважних причин судового рішення та наклав штраф відповідно до вимог ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII.

Що ж стосується доводів позивача про те, що невиконання судового рішення зумовлено недостатнім фінансовим забезпеченням пенсійного органу, то суд зауважує, що боржником не надано органу державної виконавчої служби документів, які б підтверджували відсутність бюджетних асигнувань чи фактичну неможливість здійснення виплати (копії кошторисів, довідок органів казначейства, інформації про залишки коштів на рахунках тощо), а також не доведено, що ним вживались заходи з метою отримання відповідного фінансування.

Таким чином, доводи позивача про відсутність бюджетного фінансування як на поважну причину невиконання рішення не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки такі обставини не були належним чином підтверджені органу державної виконавчої служби під час примусового виконання та не доведені належними і допустимими доказами в суді.

Окремо суд звертає увагу, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25 постанову Кабінету Міністрів України №821 визнано протиправною та нечинною. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 зазначене рішення залишено без змін.

Отже, правова підстава, на яку посилається позивач в обґрунтування виплати заборгованості виключно в межах бюджетних асигнувань та у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №821, втратила чинність.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що ГУ ПФУ у Вінницькій області на момент прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу (19.06.2026) неналежно виконало рішення суду у спосіб, встановлений судом.

Відтак, оскаржувана постанова про накладення штрафу в сумі 5100 грн державним виконавцем винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з метою недопущення порушень положень Закону №1404-VIII, а тому є правомірною та скасуванню не підлягає.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази сторін, надані на підтвердження правомірності своїх дій, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи, що у задоволені позову відмовлено, підстави для присудження судового збору на користь позивача відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)

Відповідач: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницьке міжрегіональне управління міністерства юстиції України (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 45798761)

Третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Суддя Віятик Наталія Володимирівна