Ухвала суду № 138757039, 03.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

03 серпня 2026 р. Справа № 120/10968/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 21.07.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом:

- надання доказів сплати судового збору в розмірі 1331 грн 20 коп. за наступними реквізитами: одержувач: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, код ЄДРПОУ: 37979858, банк: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.

Позивачем 27.07.2026 подано заяву у якій останні просить звільнити його від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", або п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", оскільки предметом позову є захист соціальних та трудових прав.

Розглянувши подане клопотання, суд виходить з наступного.

Із матеріалів позовної заяви слідує, що позивачем, окрім іншого, заявлено вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за затримку остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 316264,36 грн.

Позивач вважає себе звільненим від сплати судового збору на підставі положень п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI як учасник бойових дій, а тому просить звільнити його від сплати судового збору.

Так, з долученої до матеріалів позовної заяви копії посвідчення встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни регулюється Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі Закон від 22.10.1993 № 3551-XII).

Статтею 22 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту (в тому числі учасники бойових дій), отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у ст. 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII. Серед наданих Законом пільг, відсутнє право на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами щодо відшкодування середнього розміру грошового забезпечення (середнього заробітку) за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

При цьому, конструкція п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, в якому йдеться про "справи, пов`язані з порушенням їхніх прав", вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавало у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Враховуючи, що виникнення права на виплату середнього розміру грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні пов`язане з статусом позивача як колишнього військовослужбовця, а статус позивача як учасника бойових дій не впливає на зміст та обсяг його права на спірну виплату, отже відсутні підстави для застосування пільги передбаченої п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI. Тому судовий збір при зверненні до суду у цій справі повинен бути сплачений на загальних підставах.

Таку ж оцінку процесуальному питанню пов`язаному із застосуванням пільг із сплати судового збору учасниками бойових дій надавала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 06.05.2020 в справі № 9901/70/20 та у постанові від 09.10.2019 в справі №9901/311/19, а також Верховний Суд у постанові від 19.10.2020 в справі № 240/934/20.

Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 сформулювала правовий висновок про те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (про звільнення від сплати судового збору в усіх судових інстанціях позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі) не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ. За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Верховний Суд в ухвалі від 22.04.2025 в справі №420/21015/23 зазначив, що ураховуючи предмет спору, а саме стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судовий збір за звернення з цією касаційною скаргою належить сплаті на загальний підставах.

Разом з тим, досліджуючи питання застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд дійшов висновку, що хоча указана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які, в свою чергу, встановлені Конституцією України та іншими законами.

Зазначеного правового висновку дійшов Верховний Суд у справі № 200/9942/25 (ухвала від 09.03.2026).

Щодо прохання позивача про звільнення від сплати судового збору, на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з тим, що предметом позову є захист соціальних та трудових прав, суд зазначає наступне.

Частинами 1, 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зроблено правовий висновок про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону № 108/95-ВР, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19, досліджуючи правову природу понять «середній заробіток за час затримки розрахунку» та «середній заробіток за час вимушеного прогулу».

При цьому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, підлягає грошовій оцінці, а тому вказана позовна заява належить до об`єктів справляння судового збору.

З огляду на викладене, за позовну вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судовий збір підлягає сплаті.

Крім того, у розумінні приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин.

При цьому суд має обов`язково врахувати саме майновий стан сторони, і за наявності відповідних умов, визначених в пунктах 1 - 4 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд може своєю ухвалою за клопотанням сторони, зокрема звільнити її від сплати судового збору.

В той же час, прийняття рішення щодо звільнення від сплати судового збору чи відстрочення його сплати на визначений строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, є правом суду.

Враховуючи предмет позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є ані окремим видом грошового забезпечення військовослужбовця, ані правовим аналогом платежу з оплати праці (служби), при цьому позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про неможливість сплати судового збору внаслідок незадовільного майнового стану.

В той же час, суд зазначає, що до матеріалів позовної заяви не додано документ про сплату судового збору.

Таким чином, позивачем вимоги ухвали суду від 21.07.2026 не виконані.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою (ч. 6 ст. 121 КАС України).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність продовження процесуального строку для усунення позивачем недоліків позовної заяви, шляхом:

- надання доказів сплати судового збору в розмірі 1331 грн 20 коп. за наступними реквізитами: одержувач: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, код ЄДРПОУ: 37979858, банк: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність продовження процесуального строку для усунення позивачем недоліків позовної заяви, при цьому суд вважає, що такий строк слід продовжити на 5 днів, що буде достатнім для можливості позивачу усунути недоліки позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 121, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Продовжити позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, які зазначені в мотивувальній частині цієї ухвали, на 5 днів з дня отримання копії даної ухвали.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна