Постанова № 138756787, 04.08.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/6302/26

н\п 3/490/1731/2026

УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua

Код ЄДРПОУ 02892528

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Миколаїв

Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Демінська О.І., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, що надійшли від Головного управління ДПС у Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , головного бухгалтера ПП «СУЗІР`Я СТРІЛЬЦЯ», яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Головним державним інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту ГУ ДПС в Миколаївській області Коркач Н.В. було складено протокол № 426 від 07.07.2026 року, згідно якого за адресою: м. Миколаїв, вул. 1 Воєнна, буд. 5, головним бухгалтером ПП «СУЗІР`Я СТРІЛЬЦЯ» ОСОБА_1 вчинено порушення п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.п. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2026 року на 214 664 грн., а саме: не підтверджено реальність здійснення операцій з реалізації соняшника ТОВ «ФАНЧІ-ІНВЕСТ» на адресу ПП «СУЗІР`Я СТРІЛЬЦЯ» в квітні 2026 року; п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.п. «в» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 25 871 грн, а саме: завищення рядка 21 Декларації за квітень на суму 25 871 грн.

Вказано, що своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

31.07.2026 р. ОСОБА_1 надала до суду заперечення, згідно яких остання проти притягнення її до адміністративної відповідальності заперечувала в повному обсязі, оскільки не погодившись із висновками Акту перевірки від 18.06.2026 №10336/14-29-07-04/24059297, ПП «СУЗІР`Я СТРІЛЬЦЯ» подало Заперечення на Акт. 22.07.2026 р. ГУ ДПС у Миколаївській області направило на адресу ПП «СУЗІР`Я СТРІЛЬЦЯ» відповідь №14953/6/14-29-07-04-02 щодо результату розгляду заперечень до Акту перевірки від 18.06.2026 в якій зокрема зазначено, що документальною позаплановою виїзною перевіркою не встановлено порушень при відображенні ПП «СУЗІР`Я СТРІЛЬЦЯ» у Декларації за квітень 2026 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 395652 гривні.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

За ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленим законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

В обґрунтування провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.163-1 КУпАП, Головне управління ДПС в Миколаївській області надало до суду матеріали, які містять: протокол про адміністративне правопорушення № 426 від 07.07.2026 р. та акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «СУЗІР`Я СТРІЛЬЦЯ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2026 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету від 18.06.2026 №10336/14-29-07-04/24059297.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними у ст.129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Основного Закону та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Положеннями ч.2 ст.251 КУпАП передбачено, що обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Обов`язок доведення інкримінованих певній особі обставин вчинення адміністративного правопорушення покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про такі адміністративне правопорушення, а суд при розгляді справ про адміністративні правопорушення позбавлений можливості і права відшуковувати докази провини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Частиною 1 ст.163-1 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність за цією нормою закону настає за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Відповідно до змісту п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки контролюючого органу щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, тобто такий акт та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків, не породжують, не змінюють та не звужують права особи, не встановлюють для неї додаткових обов`язків та не покладають відповідальність.

Згідно положень ст.58 цього ж Кодексу, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Статтями 55-56 такого ж Кодексу, передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Процедура оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Отже, якщо за результатами податкової перевірки складено акт, то контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «СУЗІР`Я СТРІЛЬЦЯ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2026 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, податківцями були складені податкові повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, доказів, які б підтверджували ці обставини в матеріалах справи також відсутні.

Такі відомості стали відомі лише з клопотання ОСОБА_1 , з яких вбачається, що не погоджуючись з висновками Акту перевірки, і як наслідок, з прийнятими Головним управлінням ДПС в Миколаївській області податковими повідомленнями-рішеннями, ПП «СУЗІР`Я СТРІЛЬЦЯ» було подано до ДПС України заперечення на Акт перевірки від 18.06.2026 №10336/14-29-07-04/24059297.

Згідно відповіді ГУ ДПС у Миколаївській області від 22.07.2026 р. щодо результатів розгляду заперечень до акту перевірки від 18.06.2026 №10336/14-29-07-04/24059297, документальною позаплановою виїзною перевіркою не встановлено порушень при відображенні ПП «СУЗІР`Я СТРІЛЬЦЯ» у Декларації за квітень 2026 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 395652 гривні. Комісія дійшла висновку, що надані заперечення, спростовують встановлені актом перевірки порушення.

Відповідно до п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Крім того, відповідно до положень ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Положеннями п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України надано право платнику податків на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, при цьому грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, за змістом наведених норм у випадку оскарження платником податків податкового повідомлення - рішення, прийнятого за результатами перевірки, сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. Єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративні правопорушення, передбаченого ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті фактичної перевірки.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.09.2021 у справі №640/20588/18, від 06.12.2022 у справі №804/8776/15, від 16.08.2024 у справі №640/12981/21), зазначено, що висновки викладені в акті перевірки, є відображенням дій посадових особі контролюючого органу і самі собою не породжують правових наслідків для позивача та відповідно такий акт, дії по його складанню та висновки у ньому не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача або настання негативних наслідків, не порушують його прав, свобод або інтересів.

Із зазначеного випливає, що на момент розгляду справи за результатами розгляду заперечень ПП «СУЗІР`Я СТРІЛЬЦЯ» до висновку акту від 18.06.2026 №10336/14-29-07-04/24059297 внесено зміни та надані заперечення спростовують встановлені актом перевірки порушення, у зв`язку з чим прийняті повідомлення-рішення не породжують для ПП «СУЗІР`Я СТРІЛЬЦЯ», в особі головного бухгалтера ОСОБА_1 , жодних правових наслідків.

Також слід зауважити, що Верховний Суд у справі №489/4827/16-а (постанова від 15.04.2020 року) зробив остаточний висновок, що протокол не може вважатись об`єктивним доказом порушення, не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки особа, яка складає такий протокол, у спірних правовідносинах виступає в якості суб`єкта владних повноважень, що зацікавлений у розгляді справи.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відтак, наведені обставини обумовлюють висновок суду про те, що на теперішній час відсутні належні докази, що безпосередньо встановлюють вину ОСОБА_1 , яка притягається до адміністративної відповідальності, у порушенні порядку ведення податкового обліку, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.

З огляду на ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди використовують практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Так, за висновками Європейського суду з прав людини, викладених, зокрема, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.09.2011 року) та у справі «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2018 року), Суд неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».

Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Наведені обставини обумовлюють висновок про те, що матеріалами справи про притягнення, провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу або події адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.1, 7, 163-1, 245, 247, 251, 256, 268, 276-280, 283 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення № 426 від 07.07.2026 року, складеного відносно неї.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду, через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.І.Демінська