Ухвала суду № 138756779, 05.08.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3085/26

н\п 2-о/490/182/2026

УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі судді Саламатіна О.В., за участю

секретаря судового засідання Зубко Б.Г., заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, про встановлення факту перебування на утриманні,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, про встановлення факту перебування на утриманні, а саме щодо встановлення факту перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на повному матеріальному утриманні свого сина - ОСОБА_3 , який визнаний ососбою, зниклою безвісти за особливих обставин, на момент його зникнення.

В обгрунтування заяви вказано, що син заявників - ОСОБА_3 , визнаний особою, зниклою безвісти за особливих обставин, натомість заявники є особами пенсійного віку та проживали разом із сином за однією адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою ВПО. Син надавав заявникам матеріальну допомогу, забезпечував усі життєві потреби, у зв`язку з чим вони перебували на його утриманні. Заявники неодноразово зверталися до органів Пенсійного фонду України щодо переходу на пенсію у зв`язку зі втратою годувальника, але отримували відмову. Також заявники безрезультатно оскаржували дії ПФУ до окружного адміністративного суду.

09.07.2026 року до суду надійшли пояснення від заінтересованої особи в яких зазначено таке.

Відповідно до ст. 36 Закону №1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні , за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону №1058 непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п. 2. 3 постанови Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 №22-1 Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі Порядок № 22-1) до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, зокрема, це документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Згідно пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі Постанова №5) справи, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть бути порушені в суді за заявами як безпосередньо заінтересованих у цьому осіб, так і інших громадян та організацій, коли за законом вони вправі звернутись до суду в інтересах інших осіб, а також за заявою прокурора.

Відповідно до пункту 7 Постанови №5 суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Відповідно до пункту 8 постанови №5 судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди (п.2 ст.273 ЦПК ( 1502-06)), якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення в судовому порядку факту перебування на утриманні. Така довідка оцінюється судом за правилами ст.62 ЦПК (1501-06 ). При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що:

- за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були а його утриманні (ст.37 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ));

- для встановлення факту перебування на утриманні з метою оформлення права на спадщину необхідно, що утриманець був непрацездатним на день смерті спадкодавця і перебував на утриманні останнього незалежно від родинних чи шлюбних відносин з ним (ст.531 Цивільного Кодексу України (ЦК) ( 1540-06 )) не менше одного року;

- для встановлення факту перебування на утриманні при відшкодуванні шкоди в разі втрати годувальника не має значення чи знаходився непрацездатний утриманець в родинних чи шлюбних відносинах з годувальником (статті 456, 457, 461 ЦК).

Оскільки, Заявники звернулися до територіального органу управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок (переведення на пенсію по втраті годувальника) відповідно до Закону № 1058 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було прийнято рішення від 01.07.2025 №948180128527 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення від 30.06.2025 №948180130487 про відмову в перерахунку (переведені на пенсію по втраті годувальника) у зв`язку з не підтвердженням факту перебування на утриманні, у даних правовідносинах наявний спір про право і Заявники у разі незгоди з рішенням, повинні були б оскаржувати вищевказане рішення в порядку адміністративного судочинства.

Також в пояснення міститься клопотання про розгляд справи без участі представника заінтересованої особи.

В судовому засіданні заявники вимоги заяви підтримали з підстав наведених в ній та просили задовольнити.

Суд заслухавши пояснення заявників та дослідивши аояснення заінтересованої особи зазначає таке.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна

або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Суддя відмовляє в відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

При цьому, суд зазначає, що заявники звертаючись до суду зі вказаною заявою обгрунтовують її тим, що необхідність встановлення факту перебування на утриманні їх сина, має значення для переходу на пенсію по втраті годувальника, а Пенсійний фонд України розглянувши подані документи відмовив заявникам у такому.

Судом враховано, що заінтересованою особою (за принципом екстериторіальності) вже розглядалися подані заявниками документи (які заявники подали до суду в обгрунтування вимог заяви) та зроблено відповідний висновок (щодо непідтвердження факту перебування заявників на утриманні свого сина - ОСОБА_3 ), з яким заявники не погоджуються, що в свою чергу свідчить про наявність спору про право.

З огляду на встановлені судом під час розгляду справи обставини та з урахуванням положень частини четвертої статті 315 ЦПК України суд вважає за необхідне залишити дану заяву без розгляду, що не перешкоджає заявникам із цими вимогами звернутися в порядку позовного провадження.

Керуючись ст. ст. 260, 293, 315, 353 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, про встановлення факту перебування на утриманні, залишити без розгляду.

Роз`яснити заявникам, що вони не позбавлені права із цими вимогами звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня постановлення ухвали.

Суддя О.В. Саламатін