Рішення № 138756349, 10.06.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/46/26

Провадження № 2/488/16/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10.06.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд міста Миколаєва

у складі головуючого судді Щеглової Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Чемерової Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без згоди батька,

ВСТАНОВИВ:

08.01.2026 до Корабельного районного суду м. Миколаєва, через підсистему «Електронний суд», надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана її представником адвокатом Притикіним Ігорем Ігоровичем, про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди батька.

У обгрунтування позову зазначала, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07.10.2021 (справа № 488/1457/21). У шлюбі в сторін народилися діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають з матір`ю.

Дитина сторін ОСОБА_3 не була зареєстрована за жодною із адрес місця реєстрації своїх батьків, однак після розірвання шлюбу, фактично продовжувала та продовжує проживати з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрована та проживає позивач та її старша дочка ОСОБА_4 .

Відповідач тривалий час ухиляється від надання згоди на реєстрацію дитини, а 07.11.2025 це стало підставою для чергової відмови в реєстрації дитини за місцем реєстрації позивача у центрі надання адміністративних послуг.

Отримати згоду Відповідача неможливо, оскільки він самоусунувся від виховання обох дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , має заборгованість по аліментах у розмірі 159 741,24 грн. станом на 30.12.2025, оскільки створив нову сім`ю, у цьому шлюбі у відповідача народилася дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Оскільки відсутність реєстрації дитини за місцем реєстрації її матері суперечить інтересам дитини та суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на охорону здоров`я, на освіту та соціальний захист, тому за захистом порушених прав дитини з питання її реєстрації, позивач вимушена звернутися до суду з цим позовом. Також, рішення суду про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька є самостійною підставою для реєстрації дитини за відсутності такої згоди.

Посилаючись на викладене, просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13.01.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в загальному позовному провадженні, призначено підготовче засідання. Відповідачу та третім особам встановлено строк для подання відзиву/пояснень щодо позовних вимог.

Ухвалою суду від 05.03.2026 закрите підготовче провадження у справі та справа призначена до розгляду по суті.

У судове засідання 10.06.2026 сторони не з`явилися.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Треті особи подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, проти позову не заперечували.

Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ "ФПК "ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.

Позивач ОСОБА_8 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_9 змінила прізвище на « ОСОБА_10 » після реєстрації шлюбу з ОСОБА_11 , про що Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис № 260 від 29.08.2025 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 .

Позивач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з дітьми неповнолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З метою належного оформлення місця проживання дочки, позивач 07.11.2025 звернулася до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради із заявою про реєстрацію дитини за місцем її реєстрації матері, однак отримала відмову, через відсутність згоди батька дитини на проведення вказаної дії.

Дитина постійно проживає з позивачем та перебуває на її повному утриманні, тобто виховується та забезпечується усім необхідним без батьківського піклування і допомоги, отримує турботу і увагу, належний догляд та виховання.

Відповідач добровільно згоду на реєстрацію дитини за фактичною адресою проживання не надає, участі у вихованні та утриманні дитини не бере.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно з ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження начального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Частиною 1 ст. 24 ЦК України встановлено, що батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Згідно з частиною 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

За вимогами ст.6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання і зняття з місця реєстрації особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Такої згоди між батьками дитини не було досягнуто.

Пунктом 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016року №207 передбачено, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Згідно з п. 26 Правил, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами зняття з реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним із батьків здійснюється за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Статтею 3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 із змінами, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-ХІІ, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Оскільки невизначеність реєстрації місця проживання малолітньої дитини, за фактичним місцем проживання зі своєю матір`ю суперечить її інтересам та суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров`я та соціальний захист, суд вважає, що позовні вимоги про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька підлягають задоволенню.

З врахуванням того, що суд виходить з пріоритету інтересів дитини, їх найкращого забезпечення враховуючи обставини справи, визначений нормативно-правовим актом порядок реєстрації місця проживання дітей віком до 14 років, тому дійшов висновку, що рішення про надання згоди на зміну місця реєстрації дитини без згоди батька за зареєстрованим місцем проживання матері буде ефективним способом захисту прав дитини.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом ОСОБА_1 сплатила 1331,20 грн. згідно з квитанцією № 2020-6029-4605-4142 від 07.01.2026.

Враховуючи задоволення позовних вимог, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належить стягнути 1331,20 грн. витрат понесених позивачем на оплату судового збору.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 17, 18, 77-81, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 160, 161 СК України, ст. 29 ЦК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без згоди батька задовольнити.

Надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення суду складене 19 червня 2026 року.

Суддя Я.В. Щеглова