Рішення № 138755815, 05.08.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1267/26

Провадження № 2/147/704/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, у приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У провадження Тростянецького районного суду Вінницької області надійшла дана позовна заява.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що 19.07.2022 вона уклала шлюб з ОСОБА_2 , який зареєстрований Любешівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис №69.

Від даного шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначено, що ОСОБА_2 не виконує свого зобов`язання щодо матеріального забезпечення дитини.

ОСОБА_2 не проживає з ними однією сім`єю, не виконує свого зобов`язання щодо матеріального забезпечення дитини, офіційно працевлаштований у закладі загальної середньої освіти «Великоглушанський ліцей» Камінь-Каширської міської ради Волинської області та має стабільний дохід, інших утриманців не має, стягнення по виконавчих листах відсутні, батьки на його утриманні не перебувають.

Визначаючись щодо розміру та способу стягнення аліментів, просить суд врахувати, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, а також те, що відповідач інших утриманців не має, здорова, працездатна особа та має можливість надавати матеріальну допомогу, а дитина такої допомоги потребує. А тому, зважаючи на реальні та розумні потреби їх спільної дитини, а також взаємний обов`язок батьків щодо її утримання, вважає справедливим та обґрунтованим стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходу, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подачі позовної заяви, а саме з 21.05.2026.

Окрім, того позивач зазначила, що дитина ОСОБА_3 проживає разом із нею та перебуває на її утриманні. Вона здійснює догляд за дитиною до досягнення дитиною трьох років та отримує допомогу від держави у розмірі 860,00 грн, тому не має можливості працювати, щоб належним чином забезпечити дитину і себе. Також має на утриманні ще одну неповнолітню дитину. Інших джерел доходу, окрім соціальних виплат немає. Відповідач матеріальної допомоги їй не надає.

Враховуючи викладені обставини просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 21.05.2026 та до досягнення дитиною трьох років.

Ухвалою суду від 01.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач у судове засідання не з`явилася, в прохальній частині позовної заяви міститься клопотання про розгляд справи без участі позивача. Не заперечила проти ухвалення заочного рішення.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що остання скористалася своїми процесуальними правами.

Відповідач на виклики в судове засідання не з`явився, хоча у встановленому законом порядку завчасно повідомлявся судом про день, час та місце судового засідання за адресою реєстрації, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв.

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 19.07.2022 уклали шлюб, який зареєстровано Любешівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Камінь-Каширському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис №69.(а.с.6)

Під час перебування у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 в сторін народився син ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.7).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 01.05.2026, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.8)

Місце реєстрації неповнолітньої дитини збігається з місцем проживання та реєстрації позивача ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2025/000942638 від 22.01.2025, а саме за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5, 8).

Положенням ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.

Статтею 141 Сімейного кодексу України (долі СК України) визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У даній справі, між позивачем та відповідачем виник спір з приводу утримання неповнолітнього сина. Тобто, на даний час сторони не дійшли згоди із питання утримання дитини, наполягаючи на його вирішенні в судовому порядку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. ч. 7, 10 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, за змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім`ї.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати для них необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації їх життя.

Відповідно до ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Разом з тим, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

З урахуванням викладеного, суд приймає до уваги надані позивачем докази, які підтверджують, що дитина проживає разом з нею та вона займається її вихованням та утриманням.

Таким чином, право позивача на отримання аліментів на утримання спільної з відповідачем дитини підлягає захисту, шляхом стягнення з відповідача коштів на утримання дитини (аліментів).

ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2817,00 грн., а для дітей віком від 6 до 18 років 3 512,00 грн.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_4 не скористався наданим йому правом на надання відзиву на позов, тобто на висловлення своєї позиції по справі та не надав до суду документи про стан його здоров`я, його доходи, наявність у нього інших дітей чи осіб, які перебувають на його утриманні.

З огляду на викладене вище, враховуючи вимоги чинного законодавства та надані позивачем докази, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подання позовної заяви до суду.

Також позивач просила суд стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Відповідно до ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Судом встановлено, що дитина проживає з матір`ю та знаходиться на її утриманні.

У відповідності до статті 80 СК України, у разі визначення розміру аліментів одному із з подружжя за рішенням суду, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Так, згідно ч.2,4 ст.84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища. Така позиція є вірною, оскільки дружина проживає зі спільною дитиною, а тому, незважаючи на її дохід, чоловік має їй компенсувати втрату можливостей повноцінно себе реалізовувати у кар`єрному зростанні, громадському та світському житті.

Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу. (Постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19).

Як стверджує позивач, і що жодним чином не спростовано відповідачем, ОСОБА_1 доглядає за їхньою з відповідачем малолітньою дитиною, та не має самостійного доходу. Відповідач має власні джерела доходів, а отже може надавати їй допомогу на утримання до досягнення дитиною 3 років.

Варто зазначити, що згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до ч.3 ст. 80 СК України, розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Згідно ч. 1 ст.79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Позивач звернулась до суду з позовною заявою 21.05.2026, а тому аліменти підлягають стягненню саме з цієї дати.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення суду слід допустити до негайного виконання в межах суми аліментних платежів за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З огляду на викладене необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.05.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 21.05.2026 і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок на користь держави (рахунок - UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Рішення суду в частині стягнення суми аліментного платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 05.08.2026.

Суддя О. А. Натальчук