Рішення № 138755802, 05.08.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 129/1140/26

Провадження № 2/147/681/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ «ТАСКОМБАНК» звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 002/11169051-CK_SB7 від 10.08.2021 у розмірі 74364,73 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.08.2021 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було підписано заяву-договір на укладення договору про комплексне банківське обслуговування в межах проєкту «izibank». Заяву-договір на укладання договору про комплексне банківське обслуговування від 10.08.2021 слід розуміти як кредитний договір № 002/11169051-CK_SB.

Позивач зазначає, що під час укладення договору відповідач підтвердила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису для використання в мобільному застосунку «izibank», погодилася з умовами договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, тарифами банку та іншими документами, які є невід`ємними складовими укладеного правочину, а також підтвердила, що ознайомлена з умовами кредитування, порядком нарахування процентів та обов`язком належного виконання прийнятих на себе зобов`язань.

На підставі укладеного договору на ім`я відповідача було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті.

ОСОБА_1 з 30.09.2021 є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий відповідно до заяви-договору на укладання договору про комплексне банківське обслуговування з номером кредитного договору № 002/11169051- CK_SB. Таким чином, позичальнику було встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 200000,00 грн), а саме: надані кредитні кошти в сумі 50 000,00 грн, процентна ставка за встановленим кредитним лімітом 37 %, строк користування 12 місяців з автоматичною пролонгацією.

Позивач вказує, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином та в повному обсязі, відкривши відповідачу поточний рахунок, встановивши кредитний ліміт і надавши можливість користуватися кредитними коштами. Надання кредитних коштів та їх використання відповідачем підтверджується випискою по рахунку, яка відображає рух коштів за рахунком та проведені операції.

Водночас відповідач, користуючись наданими кредитними коштами, належним чином умови кредитного договору не виконувала, у визначені договором строки обов`язкові платежі не здійснювала, унаслідок чого допустила прострочення виконання своїх грошових зобов`язань перед банком.

Як зазначає позивач, з метою врегулювання спору в досудовому порядку банк неодноразово повідомляв відповідача про наявність простроченої заборгованості та необхідність її погашення, а також направляв письмову вимогу про усунення порушень умов договору та погашення заборгованості. Проте вимоги банку залишилися без виконання, а заборгованість не була погашена.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 27.11.2025 утворилася заборгованість у загальному розмірі 74364,73 грн., з яких: 49 989,52 грн. заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена); 24 375,21 грн. заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена).

Таким чином, позичальником було грубо порушено умови кредитного договору № 002/11169051-CK_SB від 10.08.2021.

За вказаних обставини, АТ «ТАСКОМБАНК» звернулося до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 28.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Подала до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача на підставі наявних у суду матеріалів, не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що відповідає положенню п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та правовій позиції КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/77944/18 (61-185-св23). Однак, судові повістки повернулися на адресу суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Окрім того, суд вважає, що факт неотримання відповідачем у справі кореспонденції, яка направлена судом з дотриманням вимог процесуального закону за належною адресою, суд вважає таким, що зумовлений не об`єктивними причинами, а є наслідком суб`єктивної поведінки відповідача.

Суд зазначає, що небажання відповідача надавати докази, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем.

Також, відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач була повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, призначеного на 05.08.2026 через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що в матеріалах справи наявне підтвердження. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 та ст. ст. 280-282 ЦПК України.

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши та оцінивши наявні у справі письмові докази, які наявні в електронному вигляді та прикріплені до матеріалів справи, щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, встановивши фактичні обставини справи, приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Судом встановлено, що 10.08.2021 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було підписано заяву-договір на укладення договору про комплексне банківське обслуговування в межах проєкту «izibank». Заява-договір на укладання договору про комплексне банківське обслуговування від 10.08.2021 є кредитним договором № 002/11169051-CK_SB.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час укладення договору було підтверджено генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (УЕП), погоджено використання такого підпису як аналога власноручного підпису та підтверджено ознайомлення з умовами кредитування.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або стандартних формах і який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до договору в цілому.

Оскільки спірний договір укладено шляхом приєднання відповідача до стандартних умов банківського обслуговування, він за своєю правовою природою є договором приєднання.

Частиною другою статті 639 ЦК України встановлено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у визначеному законом порядку, прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

У постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 зроблено висновок, що електронний договір, укладений із використанням електронного підпису та шляхом приєднання до умов, розміщених у мережі Інтернет, є належною формою правочину та створює для сторін такі ж права й обов`язки, як і договір, укладений у письмовій формі.

Отже, доводи позивача щодо належного укладення кредитного договору підтверджуються матеріалами справи та узгоджуються із чинним законодавством і правовими висновками Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наданих суду доказів убачається, що позивач виконав свої договірні зобов`язання, відкривши відповідачу поточний рахунок НОМЕР_1 у національній валюті та встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 200000,00 грн), а саме: надані кредитні кошти в сумі 50 000,00 грн., процентна ставка за встановленим кредитним лімітом 37 %, строк користування 12 місяців з автоматичною пролонгацією.

Факт надання кредитних коштів та подальшого користування ними підтверджується випискою по рахунку відповідача.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ № 75 від 04 липня 2018 року, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних банком операцій.

У постанові Верховного Суду від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц зазначено, що банківські виписки є належними та допустимими доказами, які підтверджують рух коштів за рахунком позичальника, факт проведення операцій та виконання банком своїх зобов`язань щодо надання кредиту. Верховний Суд також вказав, що факт отримання кредитних коштів може підтверджуватися сукупністю доказів, зокрема кредитним договором, виписками по рахунку, меморіальними ордерами та іншими банківськими документами.

Таким чином, суд вважає доведеним факт надання позивачем кредитних коштів відповідачу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Приписами статті 525 ЦК України встановлено недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язання або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

Зміст наведених норм свідчить про те, що боржник зобов`язаний не лише повернути отримані кошти, а й зробити це в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Судом встановлено, що відповідач припинив належним чином виконувати свої договірні обов`язки щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв`язку із чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється лише належним виконанням.

Оскільки доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань матеріали справи не містять, а відповідачем будь-яких заперечень або контррозрахунку суду не подано, підстав вважати спірне зобов`язання припиненим суд не вбачає.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право кредитодавця на одержання процентів від суми кредиту, а статтею 1049 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути отримані кошти у визначені договором строки.

Крім того, згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України у разі прострочення повернення чергової частини кредиту кредитодавець має право вимагати дострокового повернення усієї непогашеної суми кредиту та сплати належних процентів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач направляв відповідачу вимогу про усунення порушень та погашення заборгованості, однак останній належних висновків не зробив та борг не погасив.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 27.11.2025 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 74364,73 грн., з яких: 49989,52 грн. заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена); 24375,21 грн. заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена).

Перевіривши поданий розрахунок, суд вважає його арифметично правильним, таким, що відповідає умовам кредитного договору та узгоджується з випискою по рахунку. Доказів його неправильності відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «ТАСКОМБАНК» є доведеними належними та допустимими доказами, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №2283413666 від 10.03.2026, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1050, 1052, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 247, 258, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд,-

ухвалив :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором № 002/11169051-CK_SB від 10.08.2021 у сумі 74364 (сімдесят чотири тисячі триста шістдесят чотири) гривні 73 (сімдесят три) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» витрати по сплаті судового збору у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк.

Позивач Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», адреса: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд.30, код ЄДРПОУ: 09806443.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 05.08.2026.

Суддя О.А. Натальчук