Рішення № 138755620, 04.08.2026, Іллінецький районний суд Вінницької області

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 129/1135/26

Провадження № 2/131/398/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2026 р. м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого - судді Марчук В.І.,

за участю секретаря судового засідання Курман Ю.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

25 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» (надалі ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ»/позивач) через систему «Електронний суд» звернулося до Гайсинського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 (надалі відповідач/позичальник) про стягнення заборгованості за Кредитним договором № Z19.200.73806, укладеним 22.04.2016 року між Публічним акціонерним товариством «ІДЕЯ БАНК» (надалі ПАТ «ІДЕЯ БАНК»/ АТ «ІДЕЯ БАНК») та ОСОБА_1 , у розмірі 81640,77грн. та судових витрат в розмірі 2808,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 22.04.2016 р. між ПАТ «ІДЕЯ БАНК» було укладено кредитний договір № Z19.200.73806, за умовами якого Банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 23600,00грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його з процентними платежами, які на день укладання договору становлять 15,5000 % і комісіями згідно умов Договору кредиту та Додатками до даного договору.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, натомість позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість станом на 15.11.2023 становить 81640,77 грн., яка складається з: заборгованість за основним боргом - 15812,17 грн., заборгованість за відсотками - 20089,04 грн., заборгованість за комісією - 45739,56 грн.

Згідно із Договором факторингу №15/11/23 від 15.11.2023 АТ "ІДЕЯ БАНК" відступило ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» право вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № Z19.200.73806 в якому Відповідач виступає Позичальником.

Таким чином ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» набуло право вимоги до Відповідача та стало новим кредитором за вищевказаним Договором.

Загальна сума заборгованості Відповідача у відповідності до Реєстру боржників до договору факторингу № №15/11/23 від 15.11.2023 за кредитним договором Z19.200.73806 складає 81640,77 грн., яка складається з: заборгованість за основним боргом - 15812,17 грн., заборгованість за відсотками - 20089,04 грн., заборгованість за комісією - 45739,56 грн. Позивачем не перераховувався вказаний розмір заборгованості по тілу, процентам та комісіям, оскільки вказаний в Реєстрі боржників розмір заборгованості нарахований первісним кредитором до моменту передачі права вимоги.

Тому, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в у розмірі 81640,77грн. та стягнути судові витрати.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 02 квітня 2026 року цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Іллінецького районного суду Вінницької області.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 травня 2026 року позовну заву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін роз`яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання. Копія позовної заяви з доданими до неї матеріалами направлені відповідачу стороною позивача.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 17 червня 2026 року витребувано у АТ «ІДЕЯ БАНК» докази.

Представник позивача, ТОВ "ФК "СУПЕРІУМ", належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав. Крім того, в позовні заяві просив розгляд справи провести за відсутності сторони позивача, позов задовольнити, не заперечив проти винесення судом заочного рішення в справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву у встановлений в ухвалі суду про відкриття провадження від 18 травня 2026 року строк. В поданій до суду 04.08.2026 року заяві вказав, що надає суду довідку Іллінецького ВДВС у Вінницькій області про те, що нього було стягнуто борг по зазначеній справі. Клопотань про відкладення розгляду справи та заперечень щодо розгляду справи у його відсутності не заявлено.

Вказане відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 8 ст. 178, 223, ч. 5 ст. 279 ЦПК України дає суду підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності відповідача.

Враховуючи, що відповідно до положень ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності учасників справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 22 квітня 2016 року між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z19.200.73806.

Згідно з умовами кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 23600,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2. Договору Банк надає кредит у день підписання даного Договору строком на 48 місяців.

Сторони погодили, що за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,50% (маржу банку) (п. 1.3).

Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9,50 %, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15,0000 % (п. 1.4).

Відповідно до п.1.11 договору за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Також у даному кредитному договорі сторони узгодили графік щомісячних платежів за кредитним договором.

Пунктом 1.7 договору передбачено, що позичальник надає свою згоду на укладення за рахунок Позичальника як Страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя. Цим Договором Позичальник доручає та дає розпорядження Банку: переказати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного Страховику, через транзитний рахунок Банку. Позичальник погоджується на страхування своїх, як застрахованої особи, пов`язані із життям майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України, згідно згідно договору страхування вигодо набувачем за яким виступає Банк. Детальна інформація щодо страхування міститься у Заяві на страхування, яка долучається до даного Договору.

Позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 48 щомісячних внесках включно до 22 дня/числа кожного місяця згідно Графіку платежів (п.2.1 договору).

Пунктом 2.7 договору передбачено, що нарахування процентів здійснюється 2 рази на місяць за методом «факт/факт», а плата за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, з дати видачі кредиту. Нарахування процентів і плати за обслуговування кредитної заборгованості припиняється після повного повернення кредиту, а також у інших випадках, передбачених цим Договором. Базою для нарахування процентів є непогашена сума кредиту, базою для нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості є початкова сума кредиту. Графік щомісячних платежів Позичальника за цим Договором в розрізі сум погашення кредиту, процентів і плати за обслуговування кредитної заборгованості є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п 5.2 договору сторони дійшли згоди, що договір є укладеним з дня його підписання сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь - якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за договором.

Кредитний Договір, Договір страхування життя № Z19.200.73806 від 22.04.2016 р. з Додатковою угодою №1, підписані відповідачем власноручно.

Відповідачем 22.04.2016 року також підписано згоду фізичної особи-суб`єкта кредитної історії, заяви та довідку-повідомлення, якою він підтвердив, що кредитодавець ПАТ "ІДЕЯ БАНК" до підписання кредитного договору надав йому в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту та графік щомісячних платежів за кредитним договором.

Судом також встановлено, що первісний кредитодавець виконав свої зобов`язання за укладеним договором у повному обсязі, відповідно до умов такого, надавши відповідачу грошові кошти у сумі та на умовах, визначених договором, що підтверджується ордером-розпорядженням №1 про видачу кредиту від 22.04.2016 року.

Крім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «ІДЕЯ БАНК» надало виписку по рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 за період з 22.04.2016 по 15.11.2023, з якого вбачається 22.04.2016 р., видача кредиту згідно кредитного договору в сумі 23600,00 грн. та перерахування страхового платежу в розмірі 3078,26 грн., відповідно до умов кредитного договору.

Отже, позивачем доведений факт укладення Кредитного договору між ПАТ «ІДЕЯ БАНК» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1

20.12.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. на кредитному договорі № Z19.200.73806 від 22.04.2016 року було вчинено виконавчий напис нотаріуса за реєстровим номером 2303 про стягнення грошової суми у розмірі 38980,44 грн. з ОСОБА_1 на користь кредитора ПАТ «ІДЕЯ БАНК» за період з 22 квітня 2017 року по 13.11.2017 року включно.

В подальшому, відповідно до договору факторингу №15/11/23 від 15 листопада 2023 року, АТ «ІДЕЯ БАНК» відступило ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» право вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z19.200.73806 від 22.04.2016 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 15 листопада 2023 року до договору факторингу №15/11/23, ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z19.200.73806 від 22.04.2016 року у сумі 81640,77 грн., яка складається із заборгованості: за основним боргом 15812,17 грн.; за відсотками 20089,04 грн.; за комісіями 45739,56грн. Зазначено кількість просторочених днів 2396 та стадію примусового стягнення «виконавче провадження завершено».

Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів не заперечується відповідачем.

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» за вих. №09/03-2026 від 09.03.2026 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № Z19.200.73806 від 22.04.2016 року становить 81640,77 грн., з яких: заборгованість за основним боргом 15812,17 грн., за відсотками 20089,04 грн., за комісіями 45739,56грн.; кількість днів прострочення - 2396.

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «ІДЕЯ БАНК» надав детальний розрахунок за кредитним договором № Z19.200.73806 від 22.04.2016 року, з якого вбачається, що нарахування відсотків за кредитним договором відбувалось з 22.04.2016 по 26.09.2021 року, та станом на 14.11.2023 року заборгованість склала: 81640,77грн., що складається з простроченого боргу - 15812,17 грн., прострочених відсотків та комісії 20089,04 грн., простроченої плати за обслуговування 45739,56 грн.

Вказуючи про те, що борг за вказаним кредитним договором стягнуто відповідачем подано до суду довідку №12058/19.2-26 від 31.07.2026 року, видану Іллінецьким відділом ДВС у Вінницькому районі Вінницької області. Згідно даних вказаної довідки, згідно виконавчого напису №2303 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 20.12.2017 року (ВП №55693699) з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ПАТ «ІДЕЯ БАНК» було стягнуто та перераховано кошти в сумі 5932,75грн. Залишок нестягнутої суми заборгованості становить 34647,69грн. З приводу вказаного суд зазначає, що вказана сума 5932,75грн. врахована у розрахунку поданому АТ «ІДЕЯ БАНК» на виконання ухвали суду, та зарахована на погашення заборгованості за тілом кредиту. Виконавче провадження завершено. Докази погашення заборгованості за кредитним договором відсутні.

24 вересня 2024 року ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» надіслало ОСОБА_1 досудову вимогу про необхідність погашення заборгованості за зазначеним вище кредитним договором у розмірі 81640,77 грн., однак дана вимоги залишена ним без задоволення. Суму заборгованості перед позивачем відповідач в добровільному порядку не сплачує.

Суд вважає, що між сторонами мають місце цивільно-правові відносини із зобов`язального права по кредитному договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Частина 1 ст.530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

В свою чергу ч.1 ст. 1078 ЦК України, закріплює положення про предмет договору факторингу, яким може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов`язання по погашенню кредитної заборгованості, розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач порушив умови кредитного договору та не в повному обсязі розраховувався за отримані грошові кошти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, стосовно заборгованості за тілом кредиту, в розмірі 15812,17 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача процентів за вказаним кредитним договором від 22.04.2016 року в розмірі 20089,04грн. суд зазначає наступне.

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий висновок є усталеним у судовій практиці, висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №214-10цс18), постановах Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 947/25785/19 (провадження №61-3732св22), від 20 травня 2022 року у справі №336/4796/18 (провадження №61-6356св21), від 15 серпня 2023 року у справі №753/6745/17 (провадження №61-7633св22).

Надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

У постанові від 14 лютого 2018 року у справі №564/2199/15-ц Верховний Суд дійшов висновку, що кредитний договір припиняє свою дію після направлення боржнику вимоги про дострокове погашення всієї суми боргу, тому вимоги про стягнення процентів після цієї дати задоволенню не підлягають.

За умовами укладеного між сторонами кредитного договору відповідач зобов`язався сплачувати АТ «ІДЕЯ БАНК» 15,0000 % від залишкової суми кредиту протягом 48 місяців, до 22.04.2020 року.

Згідно витребуваних судом доказів, а саме детального розрахунку АТ «ІДЕЯ БАНК» станом на 21.04.2020 заборгованість з прострочених відсотків за договором склала: 9200,54 грн. При цьому зазначено, що відсотки в розмірі 20089,04грн. нараховано за 2396 днів прострочення, проте з умов кредитного договору та матеріалів справи не вбачається підстав для їх нарахування поза межами строку дії договору, який становить 48 місяців.

Таким чином, позивач, розпорядившись своїми правами на власний розсуд, не надав детального розрахунку заборгованості та доказів належного продовження строків кредитування чи правових підстав для нарахування процентів поза межами погодженого строку.

Згідно зі ст.1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, а також у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 300/438/18.

Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза межами строку дії договору суперечить вимогам Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі №922/3578/18 зазначила, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (пункт 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18).

Матеріали справи свідчать про те, що позивач фактично заявив до стягнення проценти за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитного договору, не заявляючи при цьому вимог про стягнення сум у порядку ст.625 ЦК України та не надаючи відповідних розрахунків.

Регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України та охоронна норма ч.2 ст.625 ЦК України не можуть застосовуватися одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

Враховуючи вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором від 22.04.2016 року, в розмірі 20089,044 грн., підлягають частковому задоволенню, в розмірі 9200,54 грн.

Разом з тим, суд вважає, що розрахунки заборгованості по комісії за вищезазначеним кредитним договором не можуть вважатися належними та допустимим доказами стосовно нарахування банком комісії за обслуговування кредиту в розмірі 45739,56грн, і відповідно заборгованості відповідача ОСОБА_1 по даній комісії з огляду на наступне.

Так, умовами кредитного договору№ Z19.200.73806 від 22.04.2016, (п.1.11) встановлено обов`язок позичальника за обслуговування кредиту сплачувати Банку плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Згідно з п.6 кредитного договору «Графік щомісячних платежів за кредитним договором», визначені розміри щомісячних платежів в рахунок сплати плати за обслуговування кредитної заборгованості (комісія).

Як вбачається з витребуваних доказів у справі, а саме детального розрахунку заборгованості складеного АТ «ІДЕЯ БАНК», банком було нараховано відповідачу комісію за кредитним договором в розмірі 45739,56грн.

Таким чином, встановлено, що умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зроблено висновок, що:

«10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено у такій редакції:

«Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Законом України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного Банку України постановою від 08.06.2017 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.09.2019 справа № 186/1333/16-ц, провадження № 61-27618св18, викладено правовий висновок про те, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Так, Верховний Суд у постанові від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16 дійшов висновку, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Необхідність внесення плати за обслуговування кредитної заборгованості встановлена пунктом 1.11 кредитного договору.

У даній справі, у кредитному договорі, укладеному між сторонами, зазначено, що відповідачу видається споживчий кредит на поточні потреби.

Поряд з цим, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Позивачем не наданого жодного підтвердження факту надання послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна плата за обслуговування кредиту. Позивач не зазначив та не надав доказів наявності конкретного переліку таких послуг, які надаються більше, ніж один раз на місяць, погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, підтверджень факту надання таких послуг в обсязі, що перевищує право споживача за законом.

Та обставина, що оплата таких послуг внесена в графік погашення кредиту, не нівелює обов`язок позивача довести позовні вимоги належним чином.

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення пункту 4 кредитних договорів щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину (чи окремих його умов) недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 8 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22) та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).

Враховуючи зазначене вище, стягнення комісії за обслуговування кредиту за кредитним договором № Z19.200.73806 від 22.04.2016 року, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» заборгованість за кредитним договором № Z19.200.73806 від 22.04.2016 року, в загальному розмірі 25012,71 грн., з яких 15812,17 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 9200,54 грн., - заборгованість за відсотками.

Відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем заявлено вимогу стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 2662,40 та поштові витрати у розмірі 146,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на 30,64%), тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 860,50 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 526, 625, 651, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273-279, 284 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» (місцезнаходження: 04053, Київська область, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд.23-А, нежитлове приміщення №35А, код ЄДРПОУ 42024152) заборгованість за Кредитним договором № Z19.200.73806, укладеним 22.04.2016 року між Публічним акціонерним товариством «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 , у розмірі 25012,71грн. /двадцять п`ять тисяч дванадцять гривень сімдесят одну копійку/.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ» 860,50 грн. (вісімсот шістдесят гривень п`ятдесят копійок) витрат по оплаті судового збору.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 04 серпня 2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СУПЕРІУМ», місцезнаходження: 04053, Київська область, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд.23-А, нежитлове приміщення №35А, код ЄДРПОУ 42024152;

відповідач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК