Рішення № 138755276, 22.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/45936/25

Провадження № 2/761/5459/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Анохіна А.М.,

при секретарі судового засідання - Лазуренко А.В.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

В С Т А Н О В И В :

30 жовтня 2025 року позивач звернулася з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем, який було розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23.11.2010.

Від шлюбу вони мають сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має інвалідність з дитинства.

Вказує, що син після досягнення повноліття продовжує навчання за денною формою на платній основі у Nottingham Trent International College (м. Ноттінгем, Велика Британія) на шляху до вступу до Nottingham Trent University.

Зазначає, що навчання у Великій Британії пов`язане зі значними витратами на вартість навчання, а також супутніми витратами на проживання, харчування, транспорт та інші побутові потреби, які позивач несе самостійно.

Син проживає разом із позивачем та перебуває на її утриманні. При цьому відповідач відмовляється брати участь у витратах на утримання сина, пов`язаних з його навчанням, навіть частково, хоча має для цього достатні матеріальні можливості.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити її вимоги та стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі в розмірі 81 773 грн 99 коп., щомісячно, з дня звернення до суду і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

31 жовтня 2025 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Анохіну А.М.

Ухвалою суду від 04.11.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

13 січня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. У даному відзиві представник відповідача зазначив, що вибір навчального закладу та країни навчання з відповідачем не погоджувався, а син має можливість здобувати освіту в Україні. Вказує, що позивачем не доведено матеріальної можливості відповідача, який не обіймає на підприємстві посад і не отримує дивідендів, а дохід від продажу корпоративних прав до переліку доходів для визначення розміру аліментів не належить. Зазначає, що позивач не має права на звернення до суду, оскільки син проживає за місцем навчання, а не з матір`ю. Крім того, на утриманні відповідача перебувають інші особи, а сам відповідач має незадовільний стан здоров`я.

Просить відмовити в задоволенні позову як необґрунтованому.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши позивача, її представника, представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2010 року.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2013 року у справі № 2610/23392/2012 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 жовтня 2012 року та до досягнення дітьми повноліття.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у справі № 761/39512/18 змінено спосіб стягнення аліментів та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі 20 270,00 грн щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року у справі № 761/43598/21, залишеним у частині визначення розміру заборгованості без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року та постановою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року, визначено розмір заборгованості відповідача зі сплати аліментів згідно з рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2013 року за період з 01 січня 2013 року по 10 березня 2020 року в сумі 2 498 972,85 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року у справі № 761/26570/24, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 липня 2025 року, з відповідача на користь позивача стягнуто неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 2 498 972,85 грн, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 518 725,15 грн та інфляційні втрати від простроченої суми у розмірі 2 307 188,71 грн, а всього 5 324 886,71 грн.

Як встановлено судом та підтверджується сторонами, заборгованість відповідача зі сплати аліментів погашена в повному обсязі. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 досяг повноліття, у зв`язку з чим постановою державного виконавця від 08 жовтня 2025 року виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового стягнення аліментів закінчено.

Після досягнення повноліття ОСОБА_5 продовжує навчання. Відповідно до листа Nottingham Trent International College від 26 вересня 2025 року, ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер студента НОМЕР_4) навчається у Nottingham Trent International College за денною формою на платній основі за спеціальністю «Диплом з основ бізнесу, права та соціальних наук», дата початку навчання - 15 вересня 2025 року, дата закінчення - 14 серпня 2026 року, вартість навчання - 17 625,00 фунтів стерлінгів. Після завершення зазначеного курсу ОСОБА_5 продовжить навчання у Nottingham Trent University за спеціальністю «Диплом бакалавра наук (повна вища освіта) з психології та кримінології» тривалістю 3 роки, з датою початку у вересні 2026 року та вартістю навчання 17 500,00 фунтів стерлінгів на рік.

Загальна вартість навчання ОСОБА_5 на 2025-2026 навчальний рік, з урахуванням вартості навчання у розмірі 17 625,00 фунтів стерлінгів та обов`язкових супутніх витрат, становить 18 750,00 фунтів стерлінгів. Зазначену вартість навчання за 2025-2026 навчальний рік позивач сплатила у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з рахунків АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Універсал Банк».

Вартість проживання ОСОБА_5 за місцем навчання на 2025-2026 навчальний рік становить 10 535,88 доларів США, яку позивач сплатила, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з рахунку АТ КБ «ПриватБанк».

Середньомісячні витрати на харчування ОСОБА_5 становлять 40000,00 грн, що підтверджується випискою АТ «Універсал Банк» за період з 01 по 30 вересня 2025 року про регулярні перекази коштів позивачем на користь сина.

Обставини щодо продовження ОСОБА_5 навчання, розміру понесених позивачем витрат на його утримання відповідачем не оспорюються та не є предметом його заперечень.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 199 CК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання).

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину) (пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Згідно зі статтею 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіряючи наявність сукупності юридичних фактів, з якими закон пов`язує виникнення у відповідача обов`язку утримувати повнолітнього сина, суд виходить з наступного.

ОСОБА_5 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 та не досяг двадцяти трьох років, після досягнення повноліття продовжує навчання. Навчання за денною формою на платній основі об`єктивно обмежує його можливості працювати та отримувати самостійний дохід. Крім того, перебування за місцем навчання у Великій Британії пов`язане з істотними витратами на проживання, харчування, транспорт та інші необхідні потреби, типові для здобувача вищої освіти за кордоном. Враховуючи відсутність у ОСОБА_5 самостійного доходу та значний обсяг витрат, об`єктивно пов`язаних із продовженням ним навчання, суд вважає доведеним факт його потреби у матеріальній допомозі.

Позивачем здійснено обґрунтування розміру заявлених аліментів з урахуванням рівного обов`язку обох батьків утримувати дитину та частки відповідача у розмірі 50 відсотків зазначених витрат. Вартість навчання за навчальний рік у розмірі 18 750,00 фунтів стерлінгів становить 9 375,00 фунтів стерлінгів на кожного з батьків, а у місяць - 781,25 фунтів стерлінгів (9 375,00 / 12), що за офіційним курсом Національного банку України станом на 30 жовтня 2025 року (1 фунт стерлінгів - 55,4636 грн) складає 43 330,94 грн. Вартість проживання за навчальний рік у розмірі 10 535,88 доларів США становить 5 267,94 доларів США на кожного з батьків, а у місяць - 439,00 доларів США (5 267,94 / 12), що за офіційним курсом Національного банку України станом на 30 жовтня 2025 року (1 долар США - 42,0115 грн) складає 18 443,05 грн. Витрати на харчування у розмірі 40 000,00 грн становлять 20 000,00 грн на кожного з батьків щомісячно. Отже, розмір щомісячних аліментів, обрахований як частка відповідача у розмірі половини витрат на навчання та утримання сина, становить 81 773,99 грн (43 330,94 + 18 443,05 + 20 000,00).

Суд вважає обґрунтованим та доведеним відповідний розрахунок розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, підтвердженим належними, достатніми та допустимими доказами, а визначений у такий спосіб розмір аліментів - необхідним і достатнім для забезпечення потреб сина, який продовжує навчання.

Щодо наявності у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідач проживає у Федеративній Республіці Німеччина (м. Берлін) та знятий з реєстрації місця проживання в Україні, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про зняття з реєстрації місця проживання, а також зазначено самим відповідачем у відзиві на позовну заяву. При цьому відомостей про свої доходи чи їх відсутність, працевлаштування або інші джерела засобів існування, як і доказів неможливості надавати матеріальну допомогу, відповідач суду не надав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є принцип змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Натомість позивачем доведено наведені нижче обставини щодо майнового стану відповідача.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач, який значиться у реєстрі як громадянин Сполученого Королівства, є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Медичний центр «Гемафонд» (код ЄДРПОУ 33301813) та ТОВ «Медична біотехнологічна компанія «Гемафонд» (код ЄДРПОУ 36070004). Єдиним учасником ТОВ «Медичний центр «Гемафонд» є ТОВ «ПА ПА БА НК» (код ЄДРПОУ 37309994) з розміром внеску до статутного капіталу 10 138 640,00 грн. Одним з учасників ТОВ «ПА ПА БА НК», у свою чергу, є компанія Селдот ГмбХ, зареєстрована у Федеративній Республіці Німеччина за адресою: м. Берлін, вул. Кантштрасе, 105, що відповідає адресі проживання відповідача. Через зазначену структуру відповідач здійснює контроль над названими товариствами. Крім того, відповідач є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Український аналітичний центр» (код ЄДРПОУ 36632517).

За даними фінансової звітності ТОВ «Медичний центр «Гемафонд», у 2024 році дохід товариства становив 102,0 млн грн, а чистий прибуток - 8,5 млн грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами та даними фінансової звітності.

Зі змісту публікацій, розміщених на офіційному вебсайті ТОВ «Медичний центр «Гемафонд» (hemafund.com) та в засобах масової інформації, копії яких наявні в матеріалах справи, вбачається, що товариство продовжує активну діяльність та розширює її на ринок Європейського Союзу, у тому числі із заснуванням у Федеративній Республіці Німеччина біотехнологічної компанії. Зокрема, у 2025 році товариство уклало з ізраїльською біотехнологічною компанією ексклюзивну угоду, яка, як очікується, принесе обом сторонам понад 100 мільйонів доларів США. У публікаціях засобів масової інформації відповідач особисто згадується як засновник товариства.

Крім того, під час розгляду цієї справи, 10 березня 2026 року, відповідач за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу (реєстровий № 474) відчужив належний йому в Україні житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , отримавши до підписання договору кошти в сумі 4 550 000,00 грн, що є еквівалентом 89 720,23 євро за офіційним курсом Національного банку України на день укладення договору. Копію зазначеного договору долучено до матеріалів справи.

Суд також враховує, що заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 2 498 972,85 грн відповідачем погашена в повному обсязі у 2024 році, а на виконання судового рішення у справі № 761/26570/24 відповідачем упродовж 2025 року сплачено неустойку (пеню), три проценти річних та інфляційні втрати на загальну суму 5 324 886,71 грн, що визнано представником відповідача у судовому засіданні. Сплата коштів у зазначених розмірах протягом 2024-2025 років свідчить про наявність у відповідача відповідних фінансових ресурсів.

Суд відхиляє посилання сторони відповідача на те, що ані дохід від продажу корпоративних прав, ані наявність у відповідача часток у статутних капіталах господарських товариств не підлягають врахуванню при визначенні розміру аліментів з огляду на затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 перелік видів доходів. Зазначений перелік застосовується при визначенні розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) платника, тоді як у цій справі аліменти заявлено до стягнення у твердій грошовій сумі, розмір якої визначається судом з урахуванням обставин, передбачених статтею 182 СК України, яка прямо відносить наявність у платника аліментів майна, грошових коштів та корпоративних прав до обставин, що враховуються при визначенні розміру аліментів.

Суд також відхиляє посилання сторони відповідача на перебування на його утриманні інших осіб. Надана відповідачем копія свідоцтва про народження підтверджує, що відповідач є батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який на час розгляду справи досяг повноліття. При цьому доказів продовження ним навчання, його потреби у матеріальній допомозі та фактичного перебування на утриманні відповідача суду не надано. Що ж до посилання на перебування на утриманні відповідача його батька, то, за поясненнями представника відповідача в судовому засіданні, батько відповідача під час розгляду справи помер, у зв`язку з чим ця обставина не може враховуватися.

Надані відповідачем медичні документи стосуються стану здоров`я сина ОСОБА_5 , а не самого відповідача, у зв`язку з чим вони не підтверджують втрати відповідачем працездатності чи наявності у нього такого стану здоров`я, який унеможливлював би надання ним утримання сину, який продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги.

Наведені обставини у їх сукупності свідчать про наявність у відповідача матеріальної можливості надавати повнолітньому сину матеріальну допомогу у заявленому розмірі.

Та обставина, що відповідач виїхав за межі України, не займає посад у зазначених товариствах та не отримує задекларованих в Україні доходів, сама по собі не свідчить про відсутність у нього коштів для сплати аліментів, оскільки не виключає отримання ним доходів від підприємницької та іншої діяльності, у тому числі за кордоном.

Суд зважає й на те, що відомості про доходи та активи відповідача за кордоном перебувають переважно поза межами доступу позивача. Отримання таких відомостей об`єктивно ускладнене, оскільки потребує встановлення конкретної держави та відповідних установ, використання механізмів міжнародної правової допомоги і пов`язане зі значними витратами часу без гарантованого результату. За таких умов покладення на позивача обов`язку довести точний розмір закордонних доходів відповідача було б надмірним, тоді як саме відповідач, який володіє повними відомостями про власний майновий стан, будь-яких доказів на його підтвердження суду не надав.

За таких обставин, з урахуванням принципу змагальності сторін, висновок про наявність у відповідача матеріальної можливості сплачувати аліменти у заявленому розмірі є більш вірогідним, ніж протилежний. Доказів, які б спростовували цей висновок та підтверджували неможливість надання ним утримання сину, відповідач суду не надав, хоча саме на нього покладено обов`язок довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Щодо доводів сторони відповідача про відсутність у позивача права на звернення до суду з цим позовом з огляду на те, що син проживає за місцем навчання, а не разом з матір`ю, суд зазначає наступне.

Відповідно до витягу з реєстру Київської територіальної громади від 28 серпня 2025 року № 2025/012488290, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_5 з 25 березня 2014 року є: АДРЕСА_2 . За цією ж адресою з 15 січня 2004 року зареєстроване місце проживання позивача ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру Київської територіальної громади від 24 жовтня 2025 року № 2025/015708050.

Згідно з частиною першою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частиною шостою статті 29 ЦК України передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Отже, проживання ОСОБА_5 у житлі за місцем навчання на час здобуття освіти не виключає наявності у нього іншого місця проживання за адресою його реєстрації разом з позивачем.

Крім того, як встановлено судом, витрати на навчання, проживання та харчування ОСОБА_5 несе саме позивач, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та відповідачем не оспорюється.

За таких обставин твердження сторони відповідача про те, що ОСОБА_5 не проживає разом з позивачем, не знайшли свого підтвердження, а право позивача на звернення до суду з цим позовом ґрунтується на положеннях частини третьої статті 199 СК України.

Доводи відзиву про те, що вибір навчального закладу та країни навчання не було погоджено з відповідачем, а син має можливість здобувати освіту в Україні, суд відхиляє. Стаття 199 СК України не містить такої умови виникнення обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, як погодження вибору навчального закладу, країни чи форми навчання з тим із батьків, з кого стягуються аліменти. Зазначений обов`язок виникає за сукупності наведених вище юридичних фактів, до яких погодження вибору навчального закладу не належить.

Крім того, суд критично оцінює зазначені доводи, оскільки вони суперечать попередній поведінці самого відповідача. Як зазначено відповідачем у відзиві та підтверджується доданим ним рахунком-фактурою, відповідач особисто оплачував навчання ОСОБА_5 у Британській міжнародній школі в м. Києві, а 13 березня 2022 року за власним зверненням влаштував сина до навчального закладу «Berlin Brandenburg International School» у м. Берліні. Матеріалами справи підтверджується також, що ОСОБА_5 є громадянином Сполученого Королівства. Крім того, як вбачається зі змісту рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року у справі № 761/43598/21 за участю тих самих сторін, відповідач посилався на здійснення ним самостійної оплати навчання своїх дітей у приватних навчальних закладах в Україні та у Великій Британії, зокрема навчання старшого сина у Великій Британії. Отже, здобуття ОСОБА_5 вищої освіти у Сполученому Королівстві є послідовним продовженням освіти, яку для синів обирав та оплачував сам відповідач, у зв`язку з чим доводи про непогодження вибору навчального закладу та країни навчання є безпідставними.

Враховуючи доведеність сукупності юридичних фактів, з якими закон пов`язує обов`язок батьків утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, а саме: досягнення ОСОБА_5 віку, що перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ним навчання за денною формою на платній основі; потреби у матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання та відсутністю самостійного доходу; наявності у відповідача можливості надавати таку допомогу, - позовні вимоги є обґрунтованими.

Указане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах: від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 (провадження № 61-12495св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 592/2798/16-ц (провадження № 61-19463св18), від 05 червня 2019 року у справі № 754/866/18 (провадження № 61-7125св18).

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому судова практика у цій категорії справ є сталою.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем доведено її позовні вимоги, в той час як доводи сторони відповідача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, які належить стягнути з відповідача, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище сторін, недоведеність наявності у відповідача інших утриманців, а також встановлений судом розмір необхідних витрат на навчання та утримання сина. Крім того, суд вважає, що заявлений розмір аліментів не є надмірним фінансовим тягарем для відповідача.

Інші доводи відповідача та його представника суд до уваги не приймає, оскільки вони не підтверджуються належними доказами по справі і підстав для відмови в позові не дають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про присудження аліментів з відповідача, починаючи з 30 жовтня 2025 року.

Позивач, як одержувач аліментів, від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції звільнена (п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), відтак, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір в сумі 1211,20 грн за подання позовної заяви підлягає стягненню з відповідача до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 182, 191, 199, 200 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 10, 12, 19, 76-82, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 274-279, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання у розмірі 81773 гривень 99 копійок, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, а саме 30.10.2025 та до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено протягом п`яти днів з дня його проголошення.

Суддя Андрій АНОХІН