Рішення № 138754586, 05.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/8595/25

Провадження №: 2/755/6423/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Борщенко О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (далі - ТОВ «Сіроко Фінанс») звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 17 квітня 2023 року № 78885333 в розмірі 36 000,00 грн та судові витрати в розмірі 3 028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «Сіроко Фінанс» є юридичною особою за законодавством України, фінансовою установою (свідоцтво Нацкомфінпослуг № ФК 1207), яка здійснює господарську діяльність та надає фінансові послуги на підставі чинної ліцензії на діяльність фінансової компанії (з правом надання послуг факторингу, надання коштів та банківських металів у кредит), безстрокової, в бездокументарній формі, дата і номер рішення щодо зміни обсягу ліцензії: 05 квітня

2024 року № 21/288-рк, дата внесення запису до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензії: 21 березня 2024 року, переоформлена з ліцензій: надання послуг з факторингу, надання послуг з фінансового лізингу, надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, виданих згідно з Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 04 червня 2019 року № 1013.

03 липня 2023 року між TOB «Сіроко Фінанс» (Фактор) та TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт), укладено Договір факторингу № 034-030723, за умовами якого Клієнт відступив Фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги. Згідно з Реєстром прав вимоги № 05/09/23 року Клієнт відступив Факторові, у тому числі Право Вимоги за Договором позики № 78885333, укладеним

17 квітня 2023 року між TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , право вимоги за яким на дату відступлення настало і перейшло до ТОВ «Сіроко Фінанс» з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимоги.

Договір позики від 17 квітня 2023 року № 78885333, право вимоги за яким набуте ТОВ «Сіроко Фінанс», укладений між ОСОБА_1 та TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» дистанційно, в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційних систем. За умовами зазначеного договору позики позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути суму позики та сплатити плату від суми позики за весь час користування коштами позики, в порядку і на умовах, що визначені договором позики.

На виконання умов договору позики TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 17 квітня 2023 року перерахувало на вказаний ОСОБА_2 рахунок грошову позику за умовами договору в сумі

9 000,00 грн, виконавши належним чином взяті на себе договірні зобов`язання.

Натомість відповідач у встановлені умовами договору строки суму позики не повернув, проценти не сплатив, в зв`язку з чим за час користування коштами позики на суму позики були нараховані проценти відповідно до умов договору (відповідно до доданого розрахунку), а загальний борг склав 36 000,00 грн.

24 грудня 2024 року ТОВ «Сіроко Фінанс» направлялося на адресу боржника письмова вимога про погашення заборгованості, що у випадку несплати боргу Товариство має намір вчинити необхідні дії, направлені на стягнення боргу в судовому порядку, яке було боржником проігнороване.

Таким чином, сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Сіроко Фінанс» за договором позики від 17 квітня 2023 року № 78885333 на дату позовної заяви складає 36 000,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 27 000,00 грн.

На підставі вказаного просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від

17 квітня 2023 року № 78885333 у розмірі 36 000,00 грн, та судові витрати.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 травня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача та про згоду на ухвалення заочного рішення.

Копію ухвали про відкриття провадження позивачем та відповідачем отримано 26 травня 2025 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документу до електронного кабінету.

27 травня 2025 року (вхід. № 30196) відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 755/8595/25. Того ж дня відповідач ознайомився з матеріалами вказаної цивільної справи та отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі.

17 червня 2025 року (вхід. від 18 червня 2025 року № 34980) через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бабанін А.М., подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, просив поновити строк на подання відзиву, з таких підстав.

Представник відповідача зазначає, що про наявність вказаної судової справи ОСОБА_1 дізнався 26 травня 2025 року, а вже 27 травня 2025 року в приміщені суду особисто ознайомився з матеріали справи, оскільки юридичної освіти відповідач не має, то вирішив звернутись за допомогою до адвоката. З огляду на те, що відповідач з 25 березня 2022 року перебуває в лавах Збройних Сил України, то лише

17 червня 2025 року зміг укласти з адвокатом Бабаніним А.М. договір про надання правової (правничої) допомоги, надавши адвокату право представляти його інтереси в суді, а відтак строк на подання відзиву пропущено з поважних причини.

Щодо наведених позивачем обставин та підстав позову представник відповідача зазначив, що відповідач позовні вимоги не визнає, факту отримання позики від TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заперечує, з огляду на таке.

Позивачем на підтвердження надання ОСОБА_1 грошових коштів за договором позики долучено копію листа Акціонерного товариства «Таскомбанк» (далі -АТ «Таскомбанк) від 13 грудня

2024 року за вих. № 39392/47.1, однак вказаний документ не є первинним обліковим документом в розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Також, до матеріалів справи позивачем не долучено виписку по картковому рахунку відповідача, яка б підтвердила, що останній користувався кредитними коштами на власний рахунок, а наявний в справі розрахунок заборгованості складений самим позивачем, а тому не може бути взятий до уваги.

Також позивачем не доведено факту переходу права грошової вимоги від TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором позики від 17 квітня 2023 року № 78885333, оскільки долучені позивачем договір факторингу від 03 липня 2023 року № 034-030723, витяг з реєстру прав вимоги від 05 вересня 2023 року № 034-030723 до договору факторингу, та розрахунок заборгованості не містять підписів сторін.

Крім того, як вже зазначалось, з 25 березня 2022 року відповідач перебуває на військовій службі в лавах Збройних Сил України, брав участь в антитерористичній операції, має статус учасника бойових дій, а тому відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проценти за користування кредитом не повинні нараховуватись.

З огляду на зазначене, просив у задоволенні позову позивача відмовити в повному обсязі.

Позивач правом подання відповіді на відзив не скористався.

30 червня 2025 року (вхід. від 02 липня 2025 року № 38022) через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до суду надійшло клопотання позивача ТОВ «Сіроко Фінанс» про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 липня 2025 року клопотання позивача задоволено частково, витребувано інформацію у АТ КБ «ПриватБанк».

09 вересня 2025 року (вхід. від 53171) на адресу суду від АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 04 липня 2025 року надійшла витребувана інформація, а саме: виписка рахунку

№ НОМЕР_1 , за період з 17 квітня 2023 року по 31 серпня 2023 року. АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку здійснено зарахування коштів на суму 9 000,00 грн, що відображено у виписці по рахунку. Крім того, у відповіді АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що ОСОБА_1 в телефонному режимі звертався до банку з приводу незрозумілих списань на позики по новій перевипущеній карті (не по карті № НОМЕР_1 ), картку не блокував.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 17 квітня 2023 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 78885333, відповідно до пункту 1 якого, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Відповідно до пунктів 2.1-2.3 Договору, сума позики становить 9 000,00 грн, строк позики (строк договору) - 30 днів, процентна ставка (базова) / день - 2,5 % (фіксована), дата надання позики 17 квітня 2023 року, дата повернення позики (останній день) - 17 травня 2023 року, знижена процентна ставка / день, % (застосовується у відповідності до умов програми лояльності) - 0,625 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день, % (не застосовується у період карантину) - 2,70 %, пеня % / день (не застосовується у період карантину) - 2,70 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 709,17 %, орієнтовна загальна вартість позики - 10 687,50 грн.

Відповідно до пункту 4 договору, проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Згідно із пунктом 5 договору, підписанням цього договору позичальник підтверджує, що: ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ТМ «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «ОН MY FREEDOM (перша позика 0,01 %)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (TM «MYCREDIT»), до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documen license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, йому зрозумілі.

Відповідно до пункту 16 договору, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Позичальник несе повну відповідальність перед позикодавцем за повернення позики, сплату процентів та належне виконання зобов`язань за цим договором усім своїм майном. У разі невиконання або неналежного виконання обов`язків за договором позикодавець несе відповідальність згідно чинного законодавства.

Пунктом 20 договору, передбачено, що Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, із застосуванням електронного підпису та одноразового ідентифікатора згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Як встановлено з договору, позичальник ОСОБА_1 підписав договір, використавши електронний підпис одноразовим ідентифікатором pFflKlkmAa.

Додаток № 1 до договору позики від 17 квітня 2023 року № 78885333 містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики від 17 квітня 2023 року № 78885333 станом на 15 серпня 2023 року (до 05 вересня 2023 року розрахунок не змінено) загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 36 000,00 грн, з яких: 9 000,00 грн - залишок заборгованості за основним боргом, 27 000,00 грн - залишок заборгованості за відсотками.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Як встановлено судом, договір позики від 17 квітня 2023 року № 78885333 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідачем не спростовано факту укладення договору позики від 17 квітня 2023 року

№ 78885333, власного контррозрахунку заборгованості за договором не надано.

Суд враховує, що договір позики від 17 квітня 2023 року № 78885333 у встановленому законом порядку не укладеним або недійсним не визнавався.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від

23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

З матеріалів справи судом встановлено таке.

03 липня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено Договір факторингу № 034-030723, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується відступити ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ціну придбання за відповідний реєстр плату, у передбачений договором спосіб.

Згідно з платіжною інструкцією кредитного переказу коштів від 06 червня 2024 року № 1279, ТОВ «Сіроко Фінанс» сплатило грошові кошти у сумі 5 202,00 грн, отримувач ТОВ «1Банк», призначення платежу: сплата фінансування згідно реєстру, Договір Факторингу № 034-030723 від 03 липня 2023 року. Без ПДВ.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги від 05 вересня 2023 року № 05/09/23 за договором факторингу від 03 липня 2023 року № 034-030723, ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики від 17 квітня 2023 року № 78885333 у розмірі 36 000,00 грн, з яких: 9 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 27 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

24 грудня 2024 року ТОВ «Сіроко Фінанс» надіслав до ОСОБА_1 письмову вимогу про погашення заборгованості за договором позики від 17 квітня 2023 року № 78885333.

Щодо доводів представника відповідача про не доведеність факту переходу права грошової вимоги, через відсутності підпису сторін на договорі факторингу та витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу, суд зазначає таке.

У постановах Верховного Суду від 2 листопада 2021 року № 905/306/17, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Отже, для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.

На підтвердження права вимоги за Договором позики 17 квітня 2023 року № 78885333 позивач надав: копію Договору факторингу від 3 липня 2023 року № 034-030723, укладений між ТОВ «Сіроко Фінанс (Фактор) та ТОВ «ФК» «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт), за умовами якого Клієнт відступив Фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, додаток № 1 до договору факторингу (форма реєстру прав вимоги з печатками та підписами Фактора та Клієнта), інші додатки до договору факторингу, витяг з Реєстру прав вимоги № 05/09/23 від 5 вересня 2023 року до договору факторингу № 034-030723 від 3 липня 2023 року, в якому ОСОБА_1 зазначений як боржник за вищевказаним договором позики 17 квітня 2023 року № 78885333, заборгованість за основною сумою - 9 000,00 грн, заборгованість за відсотками 27 000,00 грн.

З дослідженої судом копії договору факторингу від 03 липня 2023 року № 034-030723, вбачається, що вказаний договір містить підписи та печатки директорів ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Наявна в матеріалах справи форма реєстру прав вимоги з печатками та підписами Фактора (ТОВ «Сіроко Фінанс») та Клієнта (та ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів»), витяг з Реєстру прав вимоги № 05/09/23 від 05 вересня 2023 року підписаний ЕЦП позивача. Договір Факторингу недійсним не визнавався та є таким що укладений, а підстави визнавати такий витяг з реєстру неналежним доказом відсутні.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що факт набуття ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до відповідача за Договором позики 17 квітня 2023 року № 78885333 є доведеним.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «Сіроко Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики від 17 квітня 2023 року № 78885333 на суму 36 000,00 грн, з яких: 9 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 27 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

На підтвердження належного виконання первісним кредитором зобов`язань за договором від

17 квітня 2023 року № 78885333 позивачем надано довідку про підтвердження платежу видану АТ «ТаскомБанк», з якої вбачається, що банк в рамках договору від 03 серпня 2020 року № 74 про організацію взаємодії при переказів коштів фізичним особам, підтверджує здійснення 17 квітня 2023 року переказу грошових коштів у сумі 9 000,00 грн на картку № НОМЕР_1 , код авторизації - 739525, відправник - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Також, відповідно до наданої АТ КБ «ПриватБанк» виписки по картковому рахунку

№ НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) вбачається, що 17 квітня

2023 року на картковий рахунок зараховано переказ у розмірі 9 000,00 грн.

Отже, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на виконання умов договору позики

17 квітня 2023 року № 78885333 здійснило перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі

9 000,00 грн, що підтверджується відповідними доказами.

Відповідач доказів на спростування факту отримання коштів в позику не надав.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов`язань з повернення грошових коштів за договором позики від 17 квітня 2023 року № 78885333 утворилась заборгованість станом на 05 вересня 2023 року у розмірі 36 000,00 грн, з яких: 9 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 27 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками. Розрахунок здійснено у період з 17 квітня 2023 року по 15 серпня 2023 року.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем за тілом кредиту в розмірі 9 000,00 грн.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк, кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 9 000,00 грн, що підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин, вимоги в цій частині позову є обґрунтованими, підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9 000,00 грн.

Щодо нарахованих відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.

Відповідно до статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від

28 березня 2018 року у справі №444/9519/12. Вказаний висновок також підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Судом встановлено, що сторони погодили, що строк кредитування становить 30 днів та триває до 17 травня 2023 року (включно). Доказів щодо пролонгації строку кредитування відповідно до умов договору позики та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, після

17 травня 2023 року до матеріалів справи не долучено.

Відтак, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилося 17 травня 2023 року, після цієї дати права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики від 17 квітня 2023 року № 78885333, станом на 05 вересня 2023 року наявна заборгованість у розмірі 36 000,00 грн, з яких: 9 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 27 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками. Розрахунок здійснено у період з 17 квітня 2023 року по 15 серпня 2023 року.

Як зазначалося раніше, погоджена сторонами орієнтовна загальна вартість позики становить 10 687,50 грн, з яких: 9 000,00 грн - сума боргу за тілом кредиту, 1 687,50 грн - відсотки за користуванням кредитом.

Заявлена позивачем сума нарахованих відсотків за користування кредитом перевищує погоджений сторонами розмір відсотків за користування кредитом в межах встановленого строку кредитування. Підстави для нарахування відсотків у сумі 27 000,00 грн позивачем не обґрунтовано.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 1 687,50 грн, які нараховано у межа строку дії договору позики від

17 квітня 2023 року № 78885333 (з 17 квітня 2023 року по 17 травня 2023 року).

Водночас, представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечував щодо стягнення відсотків за користування кредитом, з огляду на перебування відповідача на військовій службі в лавах Збройних Сил України.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( в редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Частиною дев`ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із

05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався і діє станом на дату ухвалення рішення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті

76, 77 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження проходження відповідачем військової служби, до відзиву на позовну заяву представником відповідача долучено копії наступних документів: військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , посвідчення серії НОМЕР_5 , довідку від 03 травня 2023 року № 1054, довідку від 03 червня 2025 року № 4566.

З довідки від 03 травня 2023 року № 1054 виданої т.в.о. командира військової частини

НОМЕР_6 капітаном ОСОБА_3 , вбачається, що солдат ОСОБА_1 в період з 03 квітня 2022 року по

05 травня 2022 року, з 07 липня 2022 року по 01 жовтня 2022 року, з 08 жовтня 2022 року по 20 жовтня 2022 року, з 06 листопада 2022 року по 09 грудня 2022 року, з січня 2023 року по 18 січня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій.

Відповідно до довідки від 03 червня 2025 року № 4566 виданої начальником відділення кадрової роботи секції персоналу штабу військової частини НОМЕР_7 , солдат ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20 травня 2025 року по теперішній час.

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 на момент укладення договору позики від 17 квітня 2023 року № 78885333 перебував на військовій службі в лавах Збройних Сил України.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за договором позики від 17 квітня 2023 року № 78885333 у розмірі 27 000,00 грн, що нараховані у період проходження відповідачем військової служби в лавах Збройних Сил України, з урахуванням пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», задоволенню не підлягає.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач частково знайшли підтвердження під час судового розгляду справи, а тому заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати, а саме витрати на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 25 квітня 2025 року № 595 про оплату судового збору на суму

3 028,00 грн.

Згідно із статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору у сумі 757,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтями 512, 514, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» заборгованість за тілом кредиту за договором позики від 17 квітня 2023 року № 78885333 у розмірі 9 000,00 грн (дев`ять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» судовий збір у розмірі 757,00 грн (сімсот п`ятдесят сім гривень 00 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42827134, адреса місцезнаходження: вул. Митрополита Василя Липківського, 45, офіс 510А м. Київ.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації:

АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 05 серпня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова