Ухвала суду № 138754316, 05.08.2026, Дарницький районний суд міста Києва

справа № 753/15695/25

провадження № 2-п/753/63/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Піхота А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервісматеріали" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з утримання та обслуговування машиномісця, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості,суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у електронній формі звернувся до суду із заявою від 04 червня 2026 року про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від від 21 квітня 2026 року по справі за позовом ТзОВ "Будсервісматеріали" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з утримання та обслуговування машиномісця, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Заява вмотивована тим, що він як відповідач не з`явився в судові засідання з поважних причин, про що до суду подано клопотання про відкладення, проведений розгляд справи за його відсутності порушило рівність його як сторони у справі, зокрема, право на відзив, участь в судовому засіданні, а докази, на які посилається, мають істотне значення для розгляду справи, а саме відсутність жодних договірних відносин між сторонами, не отримання ним послуг від позивача, який не надавав йому послуги з обслуговування машиномісця, а ним такі послуги від позивача не отримувались (не споживались).

Відтак, прийнявши вказане рішення, суд взяв за основу лише доводи позивача, внаслідок чого зробив помилковий висновок та невірно вирішив спір.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду поданої заяви про перегляд заочного рішення- рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади (суду), засобами електронного зв"язку, який доставлено завчасно до судового засідання, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа, заявою відповідача про відкладення розгляду заяви, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади (суду).

Відповідачем подано до канцелярії суду клопотання про витребування доказів, яке не підлягає розгляду в межах заяви про переглчд заочного рішення.

Позивач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду заяви відповідача про перегляд заочного рішення- рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, засобами електронного зв`язку, які доставлено завчасно до судового засідання, що підтверджується Довіркою про доставлення електронного документу 29.07.2026 року, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади (суду).

Позивачем подано заперечення від 03.08.2026 рокуна заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва, вважаючи, що відповідач належним чином був повідомлений судом про час та місце розгляду справи, право на відзив на позов ним не реалізоване без поважних причин, підстави для скасування заочного рішення, вважає, відсутніми з підстав обгрунтованості та доведеності позивачем позовних вимог належними й достатніми доказами, оцінку яким суд надав у рішенні суду, відповідачем у заяві не забезпечені докази на спростовання спірних правовідносин, тобто матеріали заяви не містять інформацію про докази на спростування позовних вимог.

Матеріали справи містять заяву позивача про розгляд справи (заяви) за відсутності представника позивача з підтримананям позовних вимог.

Суд вважає, що неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце засідання про перегляд заочного рішення не перешкоджає розгляду заяви відповідно до ч.1 ст.287 ЦПК України.

Враховуючи, що в матеріалах справи та поданої заяви достатньо даних про права та взаємовідносини сторін в межах розгляду заяви про перегляд заочного рішення суду, форму судочинства - спрощеного провадження із викликом в судове засідання сторін, суд визнав можливим вирішити заяву про переглад заочного рішення за відсутності сторін на підставі наявних у ній матеріалів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

У постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 викладено позицію, що неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, а тому не може бути перешкодою для розгляду судом питання по суті.

Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Наведені обставини свідчать, що сторони завчасно повідомлені про розгляд заяви судом, а виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали заяви про перегляд заочного рішення, доводи заяви, у їх сукупності, вважає, що вимога заяви відповідача про скасування заочного рішенняне обґрунтована, обставини, викладені в заяві, не підтверджуються наявними в матеріалах справи та встановленими в ході судового засідання доказами.

Відзив на позов відповідно до ст.191 ЦПК України відповідачем не подано, як і докази за правилом ст..83 ЦПК України про спростування позовних вимог, а тому суд застосовав правило ч.2 ст.191 ЦПК України й вирішив спір за наявними матеріалами справи.

Так, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи ч.2 ст.191 ЦПК України.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч.2 ст..83 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.8, 9 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) вказано, що:

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

За змістом вимог частин третьої, четвертої статті 83 ЦПК України, відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позовну заяву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано, причини, з яких не може бути подано доказ у зазначений строк, докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України)".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 161/4985/17 (провадження № 14-71 цс 19) вказано, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи: позовній заяві; відзиві на позовну заяву (відзиві); відповіді на відзив; запереченнях; поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву (частини перша та друга статті 174 ЦПК України). Заяви по суті справи мають бути оформлені згідно з вимогами статей 175-181 ЦПК України.

Так, заочним рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2026 року позов ТзОВ "Будсервісматеріали" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з утримання та обслуговування машиномісця, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості,задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали», код ЄДПРОУ - 30936619, 13 400 грн. 00 коп. - заборгованості за період з 01.11.2023 року по 30.06.2025 року з утримання та обслуговування машиномісця, 2 559 грн. 58 коп. - інфляційну складову боргу, 642 грн. 10 коп. - три відсотки річних, нарахованих на суму заборгованості, 3 028 грн. 00 коп. - судового збору, 3 500 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу, а всього - 23 129 (двадцять три тисячі сто двадцять дев`ять) грн. 68 (шістдесят вісім) коп. (а.с.135-145).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до Договору купівлі-продажу від 24.02.2010 року, рішення про державну реєстрацію права власності з 13.07.2010 року, є власником автостоянки НОМЕР_2 площею 14, 7 кв м, в підвалі підземної автостоянки по АДРЕСА_1 (а.с.97, 98-99).

Автостоянка за адресою: АДРЕСА_1 обладнана відповідно до вимог Державних будівельних норм України «Споруди транспорту, автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБР В.2.З.- 15:2007», має перший (верхній) поверх і підвальний (нижній) поверх, кожен з яких має окремий в`їзд і виїзд, та відповідну кількість машино-місць (паркомісць).

Нумерація паркомісць на кожному поверсі автостоянки починається з порядкового номеру № 1 та продовжується, тобто на кожному поверсі є місця з однаковими номерами. Для зручності і можливості ідентифікувати конкретне місце на автостоянці, місця першого (верхнього) поверху позначаються літерою «В», а підвального (нижнього) поверху - літерою «Н».

У зазначені типу майна (паркомісць) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно існують відмінності, зокрема, місця можуть мати назву: «гараж», «машиномісце», «паркомісце», «автостоянка», «підземна автостоянка» тощо.

Для обслуговування автостоянки (паркінгу) та утримання її в належному стані ТзОВ «Будсервісматеріали»укладені договори з підрядними організаціями (постачання електроенергії, води, технічного обслуговування установок автоматичної пожежної сигналізації (АПС) та оповіщення про пожежу (ОГТ), послуг диспетчеризації, тривожної кнопки охорони тощо), здійснюється пропускний і внутрішній режим, охорона автостоянки.

Факт надання ТзОВ «Будсервісматеріали» послуг відповідачу підтверджується актами наданих послуг (виконаних робіт) за спірний період листопад 2023 року по 30 червня 2025 року, які підтверджують, що саме ТзОВ «Будсервісматеріали»здійснює експлуатацію підземної автостоянки по АДРЕСА_1 , утримання її в належному стані та технічне обслуговування, а відтак має право вимоги до відповідача (а.с.25-95).

Витрати по утриманню та експлуатації стоянки розраховуються позивачем, виходячи із фактичних витрат на утримання за попередній період з урахуванням планового прибутку та податків, шляхом ділення на загальну кількість машино (парко) місць, що становить 125 машино-місць.

З 01.09.2023 року вартість витрат за обслуговування одного машиномісця становила 670 грн. щомісячно.

Між сторонами існував договір № 04-12-25н/СР14 про надання послуг від 04.12.2024 року предметом якого було обслуговування машиномісця № НОМЕР_2 в відвалі автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , однак на підставі заяви відповідача від 17.01.2017 року вказаний Договір припинив свою дію у зв`язку зі спливом строку, на який його було укладено (п.7.2 Договору) (а.с.104-105, 106, 107).

Отже, між сторонами відсутній договір про надання послуг з утримання та обслуговування автосятонки (машиномісця) № НОМЕР_2 в підвалі підземної автостоянки по АДРЕСА_1 .

Водночас, позивачем на адресу відповідача надсилалась пропозиція № 71 від 12.08.2024 року про укладення нового договору разом із двома примірниками проекту договору № 12-08-24-25Н/Ср14А про надання послуг з обслуговування паркінгу від 12.08.2024 року (а.с.109, 110-112, 113), однак підписаний примірник договору відповідачем на адресу позивача не повернувся.

Разом із тим, відсутність письмового договору між сторонами не може бути підствою для звільнення відповідача від оплати за фактично надані йому послуги з утримання машиномісця.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 753/11308/15, згідно якого відсутність договору на утримання парко місця не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати наданих послуг.

Верховний Суд вказав, що, незважаючи на відсутність письмового договору про надання послуг з утримання та обслуговування автостоянки, із фактичних правовідносин, що склалися між сторонами, вбачається, що такі договірні відносини між ними існують, оскільки позивачем надаються у встановленому порядку послуги відповідачу з утримання і обслуговування автостоянки, у зв`язку із цим товариство несе витрати, а тому відповідач повинен також нести зобов`язання по їх оплаті, як власник машиномісць (автостоянок/гаражів/парко місць).

Відповідно до ст.13 Конституції України та ст.319 ЦК України власність зобов`язує. Відповідно до положень ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовом у засіданні.

А відповідно до частини 1 статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто процесуальним законом передбачені обов"язкові сукупні умови для скасування заочного рішення.

Проте, судом встановлено, що законні підстави для задоволення заяви відповідача відсутні за недоведеності відповідачем вказаних ознак сукупних умов для скасування заочного рішення.

Так, відповідач належним чином двічі повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, що підтверджується судовими повістками надісланими рекомендованою поштою з повідомленням про вручення на 23.12.2025 року 15.00 год., 21.04.2026 року 12.30 год., тим самим забезпечивши реалізацію права відповідача на відзив, участь в судовому засіданні, яке ним/його представником не реалізовано без поважних причин.

Відповідачем подано клопотання від 13.12.2025 року про відкладення розгляду справи, призначеної на 23.12.2025 року 15.00 год. (а.с.127) з метою забезпечення права на правову допомогу, яке судом задоволено із відкладеннмя розгляду справи на 21.04.2026 року 12.30 год., у яке відповідач повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення.

У поданому клопотанні відповідач, окрім вказаного, зазначив, що не має жодних договірних відновин із позивачем, від якого не отримував послуг з утримання та обслуговування машиномісця, а тому не має заборгованості перед таким підприємством.

Відзив на позов відповідно до ст.191 ЦПК України відповідачем не подано, як і докази за правилом ст..83 ЦПК України про спростування позовних вимог, а тому суд застосовує правило ч.2 ст.191 ЦПК України й вирішив спір за наявними матеріалами справи.

Що спростовує доводи заяви про те, що суд не врахував подану заяву про відкладення розгляду справи, не забезпечив процесуальне право відповідача як строни у справі на відзив на позов, участь в судовому засіданні.

Окрім того, згідно положень п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місця проживання, а відтак за матеріалами справи відповідач вважається належно повідомленим про час розгляду.

А тому доводи заяви про те, що суд у порушення принципу змагалності не запезпечив процесуальні права відповідача, суд відзиляє, як такі, що не відповідають матеріалам справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі №161/4985/17 (провадження № 14-71 цс19) вказано, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи: позовній заяві; відзиві на позовну заяву (відзиві); відповіді на відзив; запереченнях; поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву (частини перша та друга статті 174 ЦПК України). Заяви по суті справи мають бути оформлені згідно з вимогами статей 175-181 ЦПК України.

У розумінні «справедливого балансу» між сторонами, який вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (справи «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands», рішення ЄСПЛ від 27 жовтня1993 р., заява № 14448/88, п. 33, та «Ankerl v. Switzerland», рішення ЄСПЛ від 23 жовтня1996 р., заява № 17748/91, п. 38, судом забезпечено дотримання вказаного права відповідача.

Відповідно, доводи заяви про те, що суд порушив принципи змагальності та рівності сторони відповідача, спростовується матеріалами справи й висновком суду.

Положеннями статті 83 ЦПК України визначені правила подання сторонами та іншими учасниками справи доказів по справі, й такі правила відповідачем не дотримані й не реалізовані.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Витрати по утриманню та експлуатації стоянки розраховані позивачем, виходячи із фактичних витрат на утримання за попередній період з урахуванням планового прибутку та податків, шляхом ділення на загальну кількість машино (парко) місць, що становить 125 машино-місць.Так, З 01.11.2023 року вартість витрат за обслуговування одного машиномісця становила 670 грн. щомісячно за машиномісце : 670 грн. 00 коп. (вартість послуги щомісячно) х 20 місяців (період заборгованості) = 13 400,00 грн., що підтверджуються розрахунком витрат по утриманню та експлуатації стоянки (а.с.114).

Позивачем на адресу відповідача надсилався проект договору про надання послуг з обслуговування паркінгу, однак підписаний відповідачем примірник договору на адресу позивача не повертався.

Відтак, між сторонами відсутній письмовий договір про надання послуг з утримання та обслуговування автостоянки НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас відсутність договірних відносин між сторонами не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати за фактично надані йому послуги з утримання машиномісць.

При цьому, відповідач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що послуги з обслуговування підземної автостоянки надає не ТзОВ «Будсервісматеріали», а інша особа, або він такі послуги не отримував. Також, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов`язань по оплаті наданих послуг на спростування розміру заборгованості та наданих позивачем розрахунків тощо.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України), адже обов`язок доказування покладається на сторони.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення .

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Ч.2 ст. 78 ЦПК України визначені критерії допустимості доказів. Так, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ст. 89 ЦПК України)

За таких процесуальних підстав заява задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного та, п.9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, керуючись ст. ст. 287, 288 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 квітня 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервісматеріали" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з утримання та обслуговування машиномісця, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, - залишити без задоволення.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Копію ухвали невідкладно вручити присутнім в залі суду сторонам, відсутнім - надіслати рекомендованою поштою з повідомленням про вручення для відома.

СУДДЯ: