Рішення № 138753720, 28.07.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" липня 2026 р. Справа № 924/574/26

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., при секретарі судового засідання Лежніній Я.С. розглянувши матеріали

за позовом Фізичної особи - підприємця Рамського Андрія Олександровича, м. Хмельницький

до Фізичної особи - підприємця Букевич Дарини Едуардівни, с. Грузевиця, Хмельницький район, Хмельницька область

про виселення з нежитлового приміщення, стягнення 202852,61грн. заборгованості, 5000грн. моральної шкоди

Представники сторін:

позивача: Фурман В.В. адвокат за ордером

відповідача: Букевич Д.Е.

У судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою від 05.06.2026 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 24.06.2026. У підготовчому засіданні 24.06.2026 оголошувалась перерва до 15.07.2026. Протокольною ухвалою від 15.07.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 28.07.2026.

Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.

Позивач звернувся із позовом до суду про виселення ФОП Букевич Д.Е з нежитлового приміщення площею 90,8 кв.м., що знаходиться на 1 поверсі будинку за адресою: м. Хмельницький, вул. Свободи, 75, стягнення 202852,61грн. заборгованості із сплати орендної плати та комунальних платежів, 5000грн. моральної шкоди. Обґрунтовуючи позов посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати та комунальних платежів. Крім того вказує, що протиправними діями відповідача, які полягають у несплаті орендної плати, комунальних платежів, тривале неповернення об`єкта оренди та порушення прав позивача на розпорядження своїм майном у зв`язку з чим він повинен докладати всіх зусиль для відновлення своїх прав власника та звернення із позовом до суду, позивачу спричинено душевні страждання та моральну шкоду в розмірі 5000грн.

24.07.2026 через електронний суд надійшло клопотання позивача про поновлення строку для подання заяви про зменшення позовних вимог, а також заява про зменшення розміру позовних вимог в частині виселення ФОП Букевич Д.Е з нежитлового приміщення площею 90,8 кв.м., що знаходиться на 1 поверсі будинку за адресою: м. Хмельницький, вул. Свободи, 75, оскільки відповідно до акту приймання - передачі від 16.07.2026 відповідачем повернуто орендоване приміщення. Судом така заява позивача оцінюється як заява про зміну предмету позову, яка відповідно до ст.46 ГПК України може бути подана до закінчення підготовчого провадження, а тому відмовляє в її задоволенні.

Відповідач у судовому засіданні заперечила щодо наявної заборгованості, однак доказів на її спростування не надала.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

10.11.2025 між ФОП Рамським А.О. (орендодавець) та ФОП Букевич Д.Е. (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 90,8 м.кв, що знаходиться на 1 поверсі будинку за адресою м. Хмельницький, вул. Свободи, 75.

Відповідно до п.2 договору орендар за користування приміщенням сплачує орендодавцю орендну плату та відшкодовує орендні платежі, інші витрати, прямо чи опосередковано пов`язані з використанням приміщення. Розмір місячної орендної плати за орендоване приміщення обчислюється з розрахунку 264,32грн. за квадратний метр та складає 24000грн.

Комунальні платежі орендар сплачує з моменту підписання акта приймання-передачі приміщення, що є невід`ємною частиною договору.

За користування комунальними послугами (опалення, електроенергія, водопостачання, експлуатаційні та інші послуги) орендар сплачує орендодавцю згідно показників лічильників та по фактичних витратах.

Рахунок за комунальні платежі виставляється орендарю до 15 числа поточного місяця.

У разі порушення строків внесення орендної плати та/або комунальних платежів у строки, передбачені цим договором, даний договір припиняється згідно умов, що передбачені п.10.2 цього договору.

Орендна плата вноситься орендарем помісячно до 15-го числа поточного місяця.

Розмір орендної плати може бути переглянутий за згодою сторін, але не частіше одного разу на рік.

Згідно п.7 договору орендар вступає у строкове платне користування приміщенням у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі приміщення, що є невід`ємною частиною цього договору.

Передача приміщення в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на приміщення. Власником приміщення залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку оренди.

У разі припинення дії цього договору майно повертається орендарем орендодавцю протягом п`яти робочих днів з моменту припинення дії договору.

Передача/повернення приміщення одній із сторін цього договору здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу приміщення.

Обов`язок щодо складання акту прийому-передачі покладається на орендодавця.

Відповідно до п.п. 8.2, 8.3 договору у випадку порушення орендарем терміну сплати орендних та комунальних платежів, він сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

У випадку порушення терміну повернення приміщення орендодавцю, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми річної орендної плати за кожен день неповернення приміщення.

Договір укладено строком на 6 місяців, який діє з 10 листопада 2025 року по 10 травня 2026 року включно (п.п.10.1).

Договір підписано сторонами.

Згідно акту прийому - передачі від 10.11.2025 позивачем передано в оренду відповідачу нежитлове приміщення площею 90,8 м.кв, що знаходиться на 1 поверсі будинку за адресою м. Хмельницький, вул. Свободи, 75.

Супровідними листами від 09.01.2026, 07.02.2026 на адресу відповідача було направлено рахунки №2 від 09.01.2026, №5 від 07.02.2026, №6 від 04.03.2026 на сплату орендної плати та комунальних платежів, які залишенні останнім без оплати.

16.03.2026 позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення про дострокове припинення дії договору оренди від 10.11.2025р у зв`язку із несплатою орендної плати та/або орендних платежів протягом місяця.

18.05.2026 позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення про припинення дії договору оренди від 10.11.2025р.

Зазначені повідомлення залишені відповідачем без реагування, а заборгованість без погашення.

16.07.2026 сторонами підписано акт приймання-передачі за яким відповідач передав повивачу нежитлове приміщення площею 90,8 м.кв, що знаходиться на 1 поверсі будинку за адресою м. Хмельницький, вул. Свободи, 75.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення відповідно до умов якого повивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 90,8 м.кв, що знаходиться на 1 поверсі будинку за адресою м. Хмельницький, вул. Свободи, 75.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Положеннями частин 1 та 2 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Підпунктом 2.1 договору за користування приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату та відшкодовує орендні платежі, інші витрати, прямо чи опосередковано пов`язані з використанням приміщення. Розмір місячної орендної плати за орендоване приміщення обчислюється з розрахунку 264,32грн. за квадратний метр та складає 24 000грн.

Судом береться до уваги, що позивачем супровідними листами від 09.01.2026, 07.02.2026 на адресу відповідача було направлено рахунки №2 від 09.01.2026, №5 від 07.02.2026, №6 від 04.03.2026 на сплату орендної плати та комунальних платежів. Станом на 29.05.2026 заборгованість відповідача із сплати орендної плати становить 60000грн., електроенергії - 19142,24грн.

Відповідач у судовому засіданні факту наявної заборгованості не спростував, доказів сплати на надав.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів проти заявлених орендодавцем вимог в частині стягнення 60000 грн. орендної плати та 19142,24грн. вартості використаної електроенергії, беручи до уваги не спростований орендарем факт неналежного виконання ним обов`язків з оплати позивачу орендних платежів за Договором, а також зважаючи на те, що сума основного боргу відповідача, яка складає 79142,24грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надала документів, які свідчать про відсутність чи погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення вказаної суми боргу.

У зв`язку із несвоєчасною сплатою орендної плати та комунальних платежів позивачем нараховані та заявлені до стягнення 6948грн. пені за порушення строку сплати орендних платежів за період 10.01.2026 по 29.05.2026 по кожному рахунку, 3482грн. пені за порушення строку сплати комунальних платежів за період 01.11.2025 по 29.05.2026 по кожному рахунку.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.п. 8.2, 8.3 договору у випадку порушення орендарем терміну сплати орендних та комунальних платежів, він сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Натомість судом береться до уваги, що згідно ст.3 Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Із врахуванням викладеного, судом здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені та встановлено, що обґрунтованою є пеня у розмірі 5723,83грн. за порушення строку сплати орендних платежів та пеня у розмірі 2894,70грн. за порушення строку сплати комунальних платежів. У стягненні 1811,84грн. пені суд відмовляє.

Також, у зв`язку з несвоєчасним поверненням відповідачем орендованого приміщення, позивач нарахував та заявив до стягнення з орендаря 17280грн. пені та 96000грн. неустойки відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України.

Суд зазначає, що Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії Договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами Договору; припинення Договору є підставою виникнення обов`язку наймача протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди або його розірвання звільнити та передати приміщення орендодавцю по акту приймання-передачі (п.5,9 договору).

Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини, з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Правова природа плати за користування безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - повернути наймодавцеві річ.

У той же час, суд звертає увагу, що після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке фактично було передане в користування. Тому права та обов`язки сторін, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням наслідків невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Договором (п.7.3, 7.4) сторони передбачили, що у разі припинення дії цього договору майно повертається орендарем орендодавцю протягом п`яти робочих днів з моменту припинення дії договору; передача/повернення приміщення одній із сторін цього договору здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу приміщення.

Пунктом 8.3 договору визначено, що у випадку порушення терміну повернення приміщення орендодавцю, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми річної орендної плати за кожен день неповернення приміщення.

Перевіривши розрахунок позивача про нарахування 17280грн. пені (за період з 31.03.2026 по 29.05.2026) та 96 000грн. неустойки суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем орендоване приміщення повернуте 16.07.2026 за актом приймання-передачі від 16.07.2026р. Тому в цій частині провадження підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Позивач також просить стягнути з відповідача 5000грн. моральної шкоди. Позиція позивача в цій частині вимог ґрунтується на тому, що протиправними діями відповідача, які полягають у несплаті орендної плати, комунальних платежів, тривалим неповерненням об`єкта оренди та порушення прав позивача на розпорядження своїм майном йому спричинено душевні страждання.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/1111/18.

Таким чином, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачу необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Натомість позивачем, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди, наявності причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та погіршенням фізичного чи емоційного стану, а також вини відповідача у заподіянні такої шкоди.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування 5000грн. моральної шкоди.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і належних доказів на підтвердження належного виконання взятих на себе зобов`язань за Договором чи відсутності прострочення ним виконання своїх грошових обов`язків зі своєчасної оплати орендних та комунальних платежів, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати із сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Букевич Дарини Едуардівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи - підприємця Рамського Андрія Олександровича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 60000грн. заборгованості із сплати орендної плати, 19142,24грн. заборгованості із сплати комунальних платежів, 25898,57грн. пені, 96000грн. неустойки, 2575,22грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позову про виселення ФОП Букевич Д.Е з нежитлового приміщення площею 90,8 кв.м., що знаходиться на 1 поверсі будинку за адресою: м. Хмельницький, вул. Свободи, 75 провадження закрити.

У позові про стягнення 1811,84грн. пені та 5000грн. моральної шкоди відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.08.2026р.

Суддя М.Є. Муха