Рішення № 138753521, 05.08.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 Справа № 917/1103/26

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., розглянувши матеріали за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Борових Ігоря Авнеровича (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТУР БУД ЛТД" (адреса вул. Небесної сотні, № 4а, м. Полтава, 36020, ЄДРПОУ 43417947)

про стягнення 140124,16 грн заборгованості за Договором про надання послуг № 03072025 від 03 липня 2025 року, а також інфляційних, 3% річних та подвійної облікової ставки НБУ за невчасну оплату послуг,

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява фізичної особи-підприємця Борових Ігоря Авнеровича (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТУР БУД ЛТД» (відповідач) про стягнення 140 124,16 грн, з яких 120 000,00 грн основного боргу, 1 450,02 грн 3% річних, 4 582,80 грн інфляційних нарахувань, 14 091,34 грн пені, в зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору про надання послуг № 03072025 від 03.07.2025 (далі Договір).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вартість його послуг як керуючого припиненням ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», передбачених Договором та наданих за період з липня 2025 по січень 2026, була оплачена відповідачем з порушенням строку оплати, визначеного п.4.3 Договору, а послуги за лютий-червень 2026 на суму 120 000 грн (із розрахунку 24 000 грн основної винагороди за місяць) не була оплачена відповідачем станом на момент подання позову.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що Договір не передбачає передоплату вартості наданих послуг; строк виконання зобов`язань щодо оплати, на його думку, не був передбачений в Договорі, тому вважає, що початком перебігу такого строку є направлення письмової вимоги Позивача про оплату (претензії), яка була надіслана листом від 05.05.2026, а зобов`язання по оплаті виникло з 11.05.2026, відповідно до положень ч.2 ст. 530 ЦК України.

Також відповідач зазначає, що починаючи з квітня 2026 року вважає надані позивачем послуги незадовільними, а тому Акти надання послуг за період квітень-травень 2026 року відповідачем не затверджені та не підписані.

Відповідач також зазначає, що 08.06.2026, до порушення провадження у даній справі, ним було сплачено позивачу 96 000 грн за послуги, надані за Договором, тому вважає, що заборгованість з основного боргу відсутня, а навпаки, є переплата в сумі 48 000,00 грн.

Оскільки позивач, на думку відповідача, неправильно визначив момент прострочення та розмір основного боргу, розрахунок пені вважає необґрунтованим.

Крім того, відповідач також посилається у відзиві на неправильний розрахунок інфляційних нарахувань, а також на те, що одночасне стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних є подвійним стягненням за одне й те саме порушення грошового зобов`язання та надмірним тягарем.

Також відповідач у відзиві просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу, як неспівмірний складності справи, відповідно до ст. 129 ГПК України.

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти доводів позивача та звертає увагу, що п.4.3 Договору передбачено, що основна грошова винагорода Виконавця сплачується відповідачем (Замовником) позивачу (Виконавцю) першого числа місяця, у якому надаються послуги.

Позивач зазначає, що відповідач не наділений повноваженнями контролювати якість та вчасність подання керуючим припиненням звітів до ФДМУ про виконану роботу, проте повідомляє, що відповідні звіти до ФДМУ надавалися не менше одного разу на два місяці, що підтверджується матеріалами справи.

Також позивач звертає увагу, що за час виконання ним своїх повноважень, ні від ФДМУ, ні від відповідача будь-які зауваження щодо наданих послуг або пропозиції про розірвання Договору, у зв`язку з ненаданням або неналежним надання послуг, на його адресу не надходили; доказів порушення позивачем як керуючим припиненням термінів подання звітності до ФДМУ відповідачем до відзиву на позов не надано.

Позивач у відповіді на відзив визнає факт сплати відповідачем 08.06.2026 96 000 грн за послуги, надані за Договором, та зазначає про наявність боргу відповідача станом на день складання відповіді на відзив в розмірі 24 000,00 грн.

Позивач також зазначає, що пеня та інфляційні втрати є різними правовими інструментами, виходячи із норми ст. 625 ЦКУ, інфляційні втрати та 3% річних є способом відшкодування збитків через знецінення грошей, тоді як пеня це штрафна санкція за порушення строків оплати.

Позивач вказує на те, що умовами договору про надання правничої допомоги визначений фіксований розмір винагороди адвоката; відповідачем не доведено і не надано до суду жодних належних і допустимих доказів щодо неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката, заявлених позивачем до стягнення, не надано доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, не відповідності вказаних витрат ринкової вартості, а відтак, на думку позивача, у суду відсутні підстави для зменшення витрат на оплату послуг адвоката.

У наданих суду запереченнях відповідач підтримує викладені ним у відзиві доводи щодо необґрунтованості позовних вимог.

Процесуальні дії суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2026 для розгляду даної справи визначено суддю Пушка І.І.

Ухвалою від 09.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі; постановив справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду, та для подання заперечень до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

Суд належним чином виконав обов`язок щодо повідомлення усіх учасників справи про розгляд справи шляхом надіслання ухвали від 09.06.2026 в електронній формі до Електронних кабінетів сторін та оприлюднення в Державному реєстрі судових рішень.

19.06.2026 суд отримав відзив на позовну заяву (вх. № 8527).

22.06.2026 суд отримав відповідь на відзив (вх. № 8603).

26.06.2026 від відповідача надійшли до суду заперечення на відповідь на відзив (вх. №8867).

Інших заяв чи клопотань від сторін не надходило.

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини.

Відповідно до змісту наказу Фонду державного майна України (ФДМУ) №957 від 03.07.2025 (а.с.36-37), вказаним органом було прийняте рішення про припинення Державного підприємства «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» внаслідок придбання єдиного майнового комплексу зазначеного державного підприємства покупцем ТОВ «КОНТУР БУД ЛТД» (відповідачем).

Згідно з п.2 зазначеного вище наказу, Борових Ігоря Авнеровича (позивача) призначено керуючим припиненням ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» як представника ТОВ «КОНТУР БУД ЛТД»; термін припинення вказаного державного підприємства визначено протягом шести місяців з дати прийняття наказу (п.7 наказу).

Відомості про початок процедури припинення ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (код ЄДРПОУ 00689214) внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та визнаються судом загальновідомими.

Борових Ігор Авнерович має свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1154, видане Міністерством юстиції України 02.07.2013 без обмеження строку дії (а.с.42).

03 липня 2025 року між позивачем як Виконавцем та відповідачем як Замовником було укладено Договір про надання послуг № 03072025 (Договір, а.с.8), в п.1.1 якого визначено, що за завданням Замовника Виконавець надає послуги Керуючого припиненням ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (код ЄДРПОУ 00689214, юридична адреса: 36039, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Крамського, будинок 9) в обсязі та на умовах, визначених Наказом № 957 від 03.07.2025 ФДМУ та цим Договором.

Обов`язки Виконавця визначені у п. 2 Договору, а саме:

2.1 Якісно та вчасно надавати передбачені у визначених Наказі № 957 від 03.07.2025 ФДМУ та Планом графіком послуги Керуючого припиненням ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

2.2 У разі виникнення обставин, які перешкоджають належному виконанню своїх обов`язків за цим Договором, негайно повідомити про це Замовника.

2.3 Вживати будь-яких інших необхідних заходів, потрібних для належного виконання своїх зобов`язань за Договором.

2.4 Підписувати і передавати Замовнику копії звітів строки передбачені Наказом № 957 від 03.07.2025.

Відповідно до п.3.3 Договору, Замовник (відповідач) зобов`язаний оплачувати надані Виконавцем послуги на умовах та в порядку, визначеному цим Договором.

Вартість послуг Виконавця складається з основної грошової винагороди та витрат, пов`язаних з виконанням ним повноважень Керуючого припиненням ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (п.4.1 Договору).

Розмір основної грошової винагороди Виконавця за виконання ним повноважень Керуючого припиненням ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» складає 24 000,00 грн. за кожний місяць виконання повноважень (п.4.2 Договору).

Основна грошова винагорода Виконавця сплачується Замовником Виконавцю першого числа місяця, у якому надаються послуги Керуючого припиненням ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (п.4.3 Договору).

Витрати Виконавця, пов`язані з виконанням ним повноважень Керуючого припиненням ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» відшкодовуються Замовником Виконавцю на підставі документального підтвердження відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг в останній день місяця, у якому надаються послуги Керуючого припиненням. Дозволяється авансування витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг (п.4.4 Договору).

За недотримання строків оплати наданих послуг, визначених у п. 4.2 цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення (п.5.2 Договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання своїх зобов`язань (п. 6.3 Договору).

Договір може бути розірваним за взаємною згодою сторін. Будь-яка із сторін має право розірвати цей договір в односторонньому порядку попередньо письмово повідомивши про це другу сторону за 30 днів(п. 6.4-6.5 Договору).

Згідно з п.1 наказу Фонду державного майна України № 123 від 23.01.2026 було продовжено строк ліквідації юридичної особи ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на шість місяців з 02.01.2026 (тобто, до 02.07.2026).

Сторонами по справі були підписані без зауважень акти надання послуг за Договором за період з липня 2025 по березень 2026 включно, в яких окремо відображено щомісячну вартість основної винагороди Виконавця (24 000 грн) та додаткові витрати Виконавця на загальну суму 4 882,46 грн (а.с.9-17).

Акти наданих послуг за квітень-травень 2026 разом з копіями звітів позивача як керуючого припиненням ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» були направлені позивачем, відповідно, 01.05.2026 та 01.06.2026, на електронну поштову адресу відповідача, визначену самим відповідачем як адреса для листування (а.с.35), що підтверджується копіями актів, звітів та скріншотами відповідних електронних відправлень (а.с.26-35) та не заперечується відповідачем.

Акти наданих послуг за квітень-травень 2026 відповідачем підписані не були.

Як свідчить надана позивачем банківська виписка щодо надходжень платежів від відповідача та розрахунок позовних вимог (а.с.22,зворот-23), а також копії платіжних інструкцій відповідача, додані до відзиву, станом на момент подання позову (04.06.2026) відповідачем була в повному обсязі сплачено вартість додаткових витрат Виконавця на загальну суму 4 882,46 грн, а основна винагорода була оплачена частково на суму 216 000 грн, заборгованість за основну винагороду на момент подання позову складала 120 000 грн за період з лютого по червень 2026 включно.

08.06.2026 (тобто, після подання позову) відповідачем платіжною інструкцією №1113, копія якої додана до відзиву, було сплачено позивачу 96 000 грн, таким чином заборгованість по виплаті основної винагороди за Договором за червень 2026 складає 24 000 грн, що визнається позивачем у відповіді на відзив.

Під час розгляду по суті заявлених позовних вимог судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Спірні правовідносини пов`язані з виконанням сторонами умов Договору про надання послуг.

Ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності.

Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів надання, її власні кількісні характеристики не змінюються).

Під час надання послуг результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто за договором про надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.

Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.

Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим об`єктом цивільних прав, віддільним від послуги як нематеріального блага, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц.

Як було встановлено судом, відповідно до умов Договору позивачем надавались відповідачу як покупцю єдиного майнового комплексу державного підприємства послуги керуючого припиненням ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Враховуючи викладене, спірні правовідносини, окрім норм ЦК України та умов Договору, регулюються також положеннями Закону України «Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України» № 3037-IX (далі Закон № 3037-IX).

За визначенням, наведеним в п.1 ст.1 Закону № 3037-IX, керуючий припиненням - фізична особа, призначена суб`єктом управління для здійснення процедури припинення шляхом реорганізації або ліквідації об`єкта припинення одноособово без створення комісії з припинення.

Після укладення договору купівлі-продажу з переможцем аукціону з продажу єдиного майнового комплексу державного підприємства (далі - покупець) суб`єкт управління державного підприємства приймає рішення про ліквідацію цього державного підприємства або його реорганізацію шляхом приєднання до покупця за його пропозицією. У разі якщо покупець є фізичною особою або акціонерним товариством, суб`єкт управління державного підприємства приймає рішення про припинення державного підприємства шляхом його ліквідації. Керуючим припиненням такого державного підприємства може бути призначено представника покупця (ч. 1 ст.23 Закону № 3037-IX).

Керуючим припиненням може бути призначена особа, яка, зокрема, має право здійснювати діяльність арбітражного керуючого та протягом останніх трьох років як арбітражний керуючий не притягалася до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної чи кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст.6 Закону № 3037-IX).

Керуючий припиненням виконує свої повноваження з моменту призначення до завершення або скасування процедури припинення об`єкта припинення, крім випадків дострокового припинення його повноважень (ч. 1 ст.8 Закону № 3037-IX).

Судом встановлено, що позивач був призначений керуючим припиненням ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» саме як представник відповідача (покупця єдиного майнового комплексу відповідного державного підприємства).

Також судом встановлено, що у спірному періоді (липень 2025 червень 2026) процедура припинення ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» шляхом ліквідації завершена не була, докази дострокового припинення повноважень позивача як керуючого припиненням надані відповідачем не були.

Керуючий припиненням має право на отримання грошової винагороди, яка складається з основної грошової винагороди та додаткової грошової винагороди (ч. 1 ст.9 Закону № 3037-IX).

Відповідно до ч.5 ст. ст.9 Закону № 3037-IX, основна грошова винагорода нараховується:

1) за період з дня призначення керуючого припиненням до дати затвердження суб`єктом управління проміжного ліквідаційного балансу у процедурі ліквідації або передавального акта/розподільчого балансу у процедурі реорганізації, поданого керуючим припиненням;

2) за період з дня затвердження суб`єктом управління проміжного ліквідаційного балансу у процедурі ліквідації або передавального акта/розподільчого балансу у процедурі реорганізації, поданого керуючим припиненням, до дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення об`єкта припинення.

У разі прийняття рішення про скасування процедури припинення основна грошова винагорода нараховується за період з дня призначення керуючого припиненням до дати прийняття такого рішення.

Судом приймається до уваги положення ч.2 ст. ст.23 Закону № 3037-IX, відповідно до якої у разі призначення керуючим припиненням представника покупця у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті, положення цього Закону щодо фінансування та компенсації витрат, пов`язаних із здійсненням процедури припинення, не застосовуються.

Таким чином, оскільки позивач був призначений керуючим припиненням як представник покупця, до його діяльності не застосовується норма щодо джерела фінансування основної винагороди за рахунок грошових коштів об`єкта припинення, у тому числі отриманих внаслідок реалізації його майна під час здійснення процедури припинення, що міститься в ч. 6 ст.9 Закону № 3037-IX.

Водночас, суд констатує, що інші норми Закону № 3037-IX, а саме ч.ч.1,5 ст.9 цього Закону, які передбачають право керуючого припиненням на отримання основної грошової винагороди та визначають період, за який така винагорода має бути отримана (з дня призначення керуючого припиненням до дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення об`єкта припинення) підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, умовами Договору сторони встановили розмір основної винагороди позивача як керуючого припиненням та термін її оплати (перше числа місяця, у якому надаються послуги), в той час як обов`язок відповідача оплачувати вартість основної винагороди, окрім умов Договору, витікає також зі змісту зазначених вище норм Закону № 3037-IX.

Суд також звертає увагу, що п.4.2 Договору прямо передбачено зобов`язання відповідача сплачувати позивачу 24 000 грн за кожний місяць виконання повноважень керуючого припиненням, тобто за здійснення відповідної діяльності, а оплата основної винагороди не ставиться в залежність від досягнення чи не досягнення будь-якого матеріального результату внаслідок надання послуги.

Зазначена умова Договору, за висновком суду, відповідає як змісту ст.901 ЦК України (яка визначає послугу як здійснення певної діяльності), так і нормам Закону № 3037-IX, які передбачають оплату основної винагороди керуючого припиненням саме за здійснення відповідної діяльності, з моменту його призначення до закінчення процедури припинення.

Ні Закон № 3037-IX, ні зміст Договору не пов`язують виникнення у відповідача зобов`язання щодо оплати основної винагороди позивачу з фактом підписання сторонами актів здачі-приймання послуг.

Частиною шостою ст.14 Закону № 3037-IX передбачено, що керуючий припиненням не менше одного разу на два місяці подає звіт про виконану роботу за встановленою типовою формою саме суб`єкту управління; п.2.4 Договору передбачено обов`язок виконавця направляти Замовнику копії таких звітів.

Як свідчать матеріали справи, копії відповідних звітів додавались позивачем (Виконавцем) до всіх актів здачі-приймання послуг за спірних період та направлялись відповідачу, відповідачем факт отримання цих звітів не заперечується.

Відповідачем не надані будь-які докази, які б свідчили про неналежне виконання позивачем своїх функцій керуючого припиненням, зокрема, докази направлення будь-яких претензій чи вимог щодо недоліків діяльності позивача як самому позивачу, так і суб`єкту управління (ФДМУ).

Судом приймається до уваги, що відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК) України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (правова позиція, викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, концепція негативного доказу порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження однієї сторони спору через відсутність спростування цього твердження іншою стороною (п.85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 у справі № № 129/1033/13-ц).

Твердження відповідача про неналежне виконання позивачем своїх обов`язків як керуючого припиненням ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» не підтверджене посиланням на будь-які докази.

Так само, посилання відповідача на те, що продовження строку ліквідації ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на шість місяців з 02.01.2026 (тобто, до 02.07.2026) відповідно до наказу Фонду державного майна України № 123 від 23.01.2026 було пов`язане з неналежним виконанням позивачем своїх обов`язків, є лише припущенням, воно не підтверджене як будь-яким доказами, так і змістом самого наказу ФДМУ.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача, з посиланням на відсутність у нього зобов`язання щодо оплати позивачу основної винагороди за квітень-травень 2026 відповідно до п.п.4.2,4.3 Договору, відхиляються судом як необґрунтовані.

Згідно з частиною першою ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч.2 ст.251 ЦК України).

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.252 ЦК України).

З урахуванням обставин, встановлених судом, суд констатує, що в п.4.3 Договору сторони встановили термін оплати відповідачем послуг позивача як керуючого припиненням ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», визначений певною календарною датою (перше число місяця, у якому надаються послуги), тому доводи відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.530 ЦК України відхиляються судом як необґрунтовані.

Відповідне зобов`язання щодо оплати послуг в певний термін за своїм змістом фактично є зобов`язанням щодо здійснення авансового платежу (попередньою оплатою послуг).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.651 ЦК України).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ч.1 ст.654 ЦК України).

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом (ч.1 ст.907 ЦК України).

Відповідачем не надані докази розірвання Договору, зокрема, шляхом здійснення односторонньої відмови від нього в порядку, визначеному п.п.6.4,6.5 Договору.

Відповідачем також не надані докази погодження сторонами іншого терміну (або строку) оплати послуг, ніж той, що визначений в п.4.3 Договору, шляхом внесення змін до Договору в письмовій формі, тому доводи відповідача про відсутність у нього грошових зобов`язань перед позивачем відхиляються судом.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.

Суд констатує, що станом на момент подання позову через систему «Електронний суд» (04.06.2026) настав термін оплати послуг позивача, які мали бути надані в червні 2026, визначений п.4.3 Договору (перше число червня).

Враховуючи викладене, а також те, що п.4.2 Договору передбачена оплата відповідачем послуг позивача за кожний місяць виконання повноважень керуючого припиненням, в той час як строк ліквідаційної процедури ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та строк здійснення відповідної діяльності позивача як керуючого припиненням було продовжено наказом Фонду державного майна України № 123 від 23.01.2026 на шість місяців з 02.01.2026 (тобто, до 02.07.2026), станом на момент подання позову у відповідача існувала заборгованість по оплаті вартості послуг за Договором за лютий-червень 2026 на суму 120 000 грн (із розрахунку 24 000 грн основної винагороди за місяць).

З урахуванням здійснення відповідачем після подання позову оплати платіжною інструкцією №1113 від 08.06.2026 на суму 96 000 грн, провадження у справі у відповідній частині вимог підлягає закриттю за відсутністю предмета спору (п.2 ч.1 ст.160 ГПК України), а в частині вимог про стягнення 24 000 грн позов визнається судом обґрунтованим та підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням викладеного, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату основної винагороди, передбаченої п.4.2 Договору, в розмірі, визначеному в 5.2 Договору, а саме в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період, відповідно до наданого позивачем розрахунку на загальну суму 14091,34 грн.

Згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При цьому судом приймається до уваги, що оскільки сторонами в п.4.3 Договору погоджено саме термін, а не строк виконання зобов`язання по оплаті (шляхом визначення певної календарної дати - першого числа кожного місяця), положення ч.5 ст.254 ЦК України не застосовуються до спірних правовідносин (відповідна правова позиція викладена в п.п.5-14-5.19 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.03.2024 у справі № 922/1813/23).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що якщо сторонами узгоджено здійснити оплату до визначеної календарної дати, незважаючи на те, що цей день припав на вихідний день, строк прострочення цього зобов`язання відповідно до норм чинного законодавства, а саме статті 253 ЦК, починається з наступного дня від визначеної сторонами календарної дати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом не було виявлено їх завищення з боку позивача. При цьому суд встановив, що розрахунок є методологічно правильним, період нарахування також правильний. Таким чином, суд задовольняє позов в частині вимог про стягнення річних та інфляційних втрат в межах заявлених позивачем сум: 4582,80 грн інфляційних втрат та 1450,02 грн 3% річних.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (відповідна правова позиція є усталеною в судовій практиці та викладена, зокрема, викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).

Враховуючи викладене, доводи відповідача про те, що стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних є подвійним стягненням за одне й те саме порушення грошового зобов`язання та надмірним тягарем, визнаються судом необґрунтованими.

З урахуванням вищевикладених обставин, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, в частині вимог про стягнення 24 000,00 грн основного боргу; 14091,34 грн пені, 4582,80 грн інфляційних втрат та 1450,02 грн 3% річних позов задовольняється, в іншій частині вимог провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю предмета спору.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч.2 ст.129 ГПК України).

Пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

При цьому правовий статус «фізична особа-підприємець» сам по собі не впливає на жодні правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх. Отже, громадяни, які мають статус фізичної особи-підприємця та підпадають під ознаки, зазначені у відповідних пунктах статті 5 Закону України «Про судовий збір», мають право користуватися пільгами, визначеними цією статтею (відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2020 у справі № 903/323/20).

Розмір сплати судового збору за подання позовів майнового характеру визначено п.п.1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Так, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовна заява подана в електронній формі через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС.

Виходячи з розміру позовних вимог, зазначених у прохальній частині позовної заяви (140 124,16 грн) та застосовуючи понижуючий коефіцієнт 0,8, сума судового збору за подання даної позовної заяви складає 2662,40 грн (3328 грн *1,5%*0,8).

Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев`ята статті 129 ГПК України).

Відтак, оскільки сплата частини основного боргу відбулась після подання позову, спір виник з вини відповідача, на відповідача покладається 2662,40 грн судового збору.

Оскільки позивач є особою, яка має статус інваліда ІІ групи безстроково, про що свідчать копії відповідних документів, додані до позовної заяви (а.с.43-45), судовий збір в розмірі 2662,40 грн підлягає стягненню дохід Державного бюджету.

Окрім цього, позивач у позовній заяві заявив про стягнення з відповідача 22 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

При розгляді вказаного клопотання суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України визначено, що втрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових втрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження своєї заяви позивач надав суду копії наступних документів: Договір про надання правничої допомоги від 04.05.2026, укладений між позивачем та Фізичною особою-підприємцем адвокатом Линник С.І., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1786 від 25.07.2017, Ордер на надання правничої допомоги серії ВІ №1402389 від 04.06.2026.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Клопотання про зменшення суми витрат на оплату правничої допомоги, що підлягають стягненню, відповідачем було заявлено у відзиві на позов.

Гонорар адвоката за надання правничої допомоги у даній справі в розмірі 22 000,00 грн був узгоджений сторонами в фіксованому розмірі в п. 4.2 Договору.

Суд, оцінивши укладений сторонами договір про надання правової професійної допомоги та інші документи, які підтверджують надання адвокатом послуг правової допомоги, зазначає, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі, адже їх розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Дана справа не є унікальною чи складною, обсяг виконаної адвокатом роботи під час розгляду справи не вимагав значних витрат часу та вмінь для формування правової позиції для кваліфікованого юриста - справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, а ціна позову склала 140 124,16 грн.

Суд прийшов до висновку, що заявлений розмір вартості витрат на правничу допомогу в сумі 22 000 грн не є співмірний до обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) та витраченого адвокатом часу, тому вважає за необхідне зменшити розмір витрат на послуги з надання правової допомоги до 15 000 грн.

Водночас, суд зазначає, що фіксований у договорі гонорар адвоката не обмежує господарський суд у можливості зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, оскільки останній при вирішенні цього питання повинен виходити з критеріїв реальності, пропорційності, обґрунтованості та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, розумності їх розміру, а також право суду не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.01.2026 у справі № 917/434/25.

За таких обставин, суд покладає на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Окрім цього, оскільки в частині стягнення з відповідача основного боргу провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю предмету спору, суд враховує висновки Верховного Суду з цього питання щодо застосування норм права, викладені у відповідній постанові Верховного Суду (ч.4 ст.236 ГПК України).

Так, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05 березня 2026 року у cправі № 917/1161/25, сформував такий висновок щодо застосування частини 3 статті 130 та пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України:

(1) у позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем;

(2) при цьому немає значення, чи було провадження закрито за клопотанням позивача, відповідача чи з ініціативи суду;

Таким чином, враховуючи, що рішенням у даній справі позов задовольняється частково, відповідно до приписів частин 4, 9 статті 129 ГПК України вищевказані судові витрати на правову допомогу позивача та витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача з урахуванням висновку Верховного Суду про те, що на відповідача покладаються витрати, пов`язані з розглядом справи у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТУР БУД ЛТД" (адреса вул. Небесної сотні, № 4а, м. Полтава, 36020, ЄДРПОУ 43417947) на користь Фізичної особи-підприємця Борових Ігоря Авнеровича (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 24 000,00 грн основного боргу; 4 582,80 грн інфляційних втрат; 1450,02 грн - 3 % річних; 14091,34 грн пені; 15 000,00 грн витрат на правову допомогу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТУР БУД ЛТД" (адреса вул. Небесної сотні, № 4а, м. Полтава, 36020, ЄДРПОУ 43417947) в дохід Державного бюджету України - 2662,40 грн судового збору.

4. В частині вимог про стягнення 96 000,00 грн основного боргу провадження у справі закрити за відсутністю предмету спору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Пушко