Рішення № 138753519, 05.08.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 Справа № 917/944/26

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Сілаєвій О.Ф., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружбокраянське" (адреса 64401, Харківська область, смт. Зачепилівка, вул. Некрасова Максима, буд.46, ЄДРПОУ 32464785)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (адреса 36004, м. Полтава, Проспект Миру, буд.16А, ЄДРПОУ 39291937)

про стягнення 1 539 896,09 грн заборгованості за договором поставки № 220101 від 22.01.2026

представники сторін: згідно з протоколом судового засідання

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача попередньої оплати за договором. Позивач у позовній заяві зазначав, що на виконання укладеного між ним та відповідачем договору поставки № 220101 від 22.01.2026 та відповідно до Специфікацій № 32 від 22.01.2026, 259 від 06.03.2026, 264 від 06.03.2026 він перерахував останньому 2 534 400,20 грн, в рахунок попередньої оплати за поставку товару, що становить 100 % від загальної вартості товару, який відповідач зобов`язався поставити відповідачу.

Посилаючись на те, що в обумовлений договором строк товар на суму попередньої оплати відповідач йому в повному обсязі не передав, одержані кошти не повернув, позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 1 389 400,09 грн попередньої оплати, а також 97 781,48 грн пені; 43 251,80 грн інфляційних втрат; 9 462,72 грн 3% річних.

Відповідач наявність основного боргу визнає, про що зазначив у відзиві на позовну заяву та вказує, що через військові ризики та складнощі внутрішнього виробництва відбулося помітне зменшення обсягів виробництва вітчизняними виробниками, що обумовило необхідність здійснення імпорту мінеральних добрив, що призвело до удорожчання вартості товару на українському ринку. За посиланням відповідача вказане спричинило істотні зміни в обставинах, якими керувалось ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» при підписанні Договору поставки № 220101 від 22.01.2022 та об`єктивно вплинуло на можливість своєчасного та повного виконання зобов`язань за договором. Відповідач зазначив, що не ухиляється від виконання своїх зобов`язань, проте у нього на даний час не має можливості погасити заборгованість у повному обсязі одноразово. Окрім цього, посилається, що нараховані позивачем штрафні санкції є надмірними та такими, що не відповідають реальним наслідкам порушення зобов`язання, особливо з урахуванням об`єктивних обставин ведення господарської діяльності під час воєнного стану.

Процесуальні дії суду.

Ухвалою від 18.05.2026 позовна заява була залишена без руху відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

19.05.2026 суд отримав від позивача заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 22.05.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі з викликом представників сторін на 16.06.2026.

Про дату та місце проведення судового засідання позивач та відповідач були повідомлені шляхом направлення ухвали до Електронного кабінету 22.05.2026, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа.

11.06.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8091) з пропуском процесуального строку на його подання. Ухвалою від 16.06.2026 суд поновив відповідачу строк для подачі відзиву від 11.06.2026.

Від відповідача надійшло клопотання від 15.06.2026 (вх. № 8218) про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Через загрозу безпеці учасників справи та працівників суду, у зв`язку з тим, що на запланований час проведення засідання у Полтавському районі оголошувались одна за одною повітряні тривоги, підготовче судове засідання у справі, призначене на 16.06.2026, не відбулось, тому суд призначив нову дату підготовчого засідання у справі на 14.07.2026, про що постановлена відповідна ухвала, яка направлена сторонам.

Ухвалою від 14.07.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.08.2026.

Представники сторін в судове засідання 05.08.2026 не з`явилися, про час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Від позивача подана заява від 05.08.2026 про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

22 січня 2026 року між ТОВ «ХІМАПГРОСТЕП» (постачальник, відповідач) та ТОВ «ДРУЖБОКРАЯНСЬКЕ» (покупець, позивач) укладено договір поставки № 220101, відповідно до умов якого ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» у порядку та на умовах, визначених Договором зобов`язується передати (поставити) ТОВ «ДРУЖБОКРАЯНСЬКЕ» у його власність товар, асортимент, кількість та ціна якого визначені у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору, а ТОВ «ДРУЖБОКРАЯНСЬКЕ» зобов`язується прийняти та оплатити товар (далі - Договір).

Постачальник одночасно з Товаром зобов`язаний передати Покупцеві документи, що стосуються Товару та підлягають переданню разом із Товаром відповідно до актів цивільного законодавства (п.1.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ціна Договору визначається як сума вартості (ціни) Товару, переданого Постачальником Покупцеві за видатковими накладними згідно усіх Специфікацій за цим Договором протягом строку дії Договору.

Оплата Товару за Договором здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, протягом строку та на умовах зазначених у Специфікаціях до Договору (п.3.3. Договору).

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Постачальник зобов`язаний поставити та передати Товар Покупцеві на умовах та у строк, встановлений за домовленістю Сторін у Специфікації (п. 4.1. Договору).

У разі, якщо Постачальником не може бути здійснено поставку Товару на адресу Покупця у строк, який визначено у Специфікації, Постачальник має направити на адресу Покупця до дати поставки Товару, визначеної у Специфікації, письмове повідомлення із зазначенням причини неможливості поставити Товар в строк, та узгодити з Покупцем новий строк поставки Товару шляхом підписання нової Специфікації або внесення відповідних змін до чинної Специфікації до цього Договору. У випадку виконання цього пункту Договору, Постачальник звільняється від відповідальності та інших наслідків невчасної поставки Товару ( п.4.4. Договору).

П. 6.6. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної поставки, поставки не в повному обсязі, поставки Товару неналежної якості (що має бути документально підтверджено Покупцем) крім випадків, передбачених п. 4.4 та розділом 5 цього Договору (форс-мажор), Постачальник зобов`язується впродовж 7 (семи) днів з дати отримання Постачальником письмової претензії, поставити недопоставлений Товар та/або замінити Товар неналежної якості на Товар належної якості. У випадку порушення Постачальником вказаного зобов`язання, Постачальник зобов`язується на вимогу Покупця сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від вартості недопоставленого Товару та/або Товару неналежної якості за кожен день прострочення поставки.

На виконання умов Договору, 22.01.2026 року ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» направлено покупцю Специфікацію №32 від 22.01.2026 року, якою передбачалося передання ТОВ «ДРУЖБОКРАЯНСЬКЕ» товару, а саме Амофос 11:52 в біг-бегах, кількістю 48 т. на загальну суму 2 198 400,19 грн (а.с. 14).

Судом встановлено, що специфікації до Договору укладені сторонами в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Суд враховує, що положеннями законодавства України передбачена можливість підписання документів у електронному вигляді з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису.

Пунктом 1.3. Специфікації передбачено, що Товар поставляється в термін до 13 лютого 2026 року при умові виконання п.1.4. даної Специфікації. Допускається поставка Товару окремими партіями.

Пунктом 1.4. Специфікації передбачено, що оплата за Товар здійснюється шляхом перерахування Покупцем на поточний рахунок Постачальника 50% загальної вартості Товару, що вказана в п.1.2. даної Специфікації. (1 099 200,10 грн) до 22 січня 2026 року; 50% загальної вартості Товару, що вказана в п.1.2. даної Специфікації. (1 099 200,10 грн.) до 28 січня 2026 року.

На виконання умов Договору та Специфікації, 22.01.2026 року ТОВ «ДРУЖБОКРАЯНСКЕ» на розрахунковий рахунок ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» перераховано кошти в сумі 1 099 200,09 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №21750712 з призначенням платежу: «Сплата за добриво зг.рах.№32 від 22.01.2026р. у т.ч. ПДВ 20% 183200.02 грн.» (а.с. 13).

27.01.2026 року ТОВ «ДРУЖБОКРАЯНСЬКЕ» на розрахунковий рахунок ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» перераховано кошти в сумі 1 099 199,10 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №21750719 з призначенням платежу: «Сплата за добриво зг.рах.№32 від 22.01.2026р. у т.ч. ПДВ 20% 183199.85 грн.» (а.с. 15) та відповідним рахунком на оплату (а.с. 44).

Таким чином, у строки визначені п. 1.4 Специфікації ТОВ «ДРУЖБОКРАЯНСЬКЕ» виконало свої зобов`язання щодо попередньої оплати за товар на суму 2 198 399,19 грн, у зв`язку з чим, у ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» виникло зобов`язання у строки визначені п. 1.3 Специфікації, тобто до 13 лютого 2026 року поставити визначений цією специфікацією товар.

Згідно з видатковою накладною №32 від 25.02.2026 постачальником була здійснено постачання на суму 1 145 000,10 грн. з ПДВ (а.с. 16). Отже, в порушення п. 4.1. Договору та п. 1.3. Специфікації, ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» здійснило лише часткове постачання товару 25.02.2026 року, а саме Амофос 11:52 в біг-бегах в кількості лише 25т., а не 48т., які були визначені в специфікації №32.

Таким чином загальна вартість недопоставленого за специфікацією № 32 товару становить 1 053 399,09 грн.(Амофос 11:52 в біг-бегах в кількості 23 т.)

06.03.2026 року ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» направлено покупцю Специфікацію №259 від 06.03.2026 року, якою передбачалося передання ТОВ «Дружбокраянське» товару, а саме Амофос 11:52 в біг-бегах, кількістю 5 т. на загальну суму 240 000,00 грн. Специфікація підписана сторонами в електронному вигляді (а.с. 17).

Пунктом 1.3. Специфікації №259 передбачено, що Товар поставляється в термін до 24 квітня 2026 року при умові виконання п. 1.4. даної Специфікації. Допускається поставка Товару окремими партіями.

Пунктом 1.4. Специфікації передбачено, що оплата за Товар здійснюється до 09.03.2026 року шляхом перерахування Покупцем на поточний рахунок Постачальника 100% загальної вартості Товару, що вказана в п.1.2. даної Специфікації.

На виконання умов Договору та Специфікації № 259, 06.03.2026 року ТОВ «ДРУЖБОКРАЯНСЬКЕ» на розрахунковий рахунок ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» перераховано кошти в сумі 240 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №21750822 з призначенням платежу: «Сплата за добриво зг.рах.№259 від 06.03.2026р. у т.ч. ПДВ 20% 40 000.00 грн.» (а.с. 18) та відповідним рахунком на оплату (а.с. 42).

06.03.2026 року ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» направлено покупцю Специфікацію №264 від 06.03.2026 року, якою передбачалося передання ТОВ «Дружбокраянське» товару, а саме Амофос 11:52 в біг-бегах, кількістю 2 т. на загальну суму 96 000,00 грн. Специфікація підписана сторонами в електронному вигляді (а.с. 19).

Пунктом 1.3. Специфікації №264 передбачено, що Товар поставляється в термін до 24 квітня 2026 року при умові виконання п.1.4. даної Специфікації. Допускається поставка Товару окремими партіями.

Пунктом 1.4. Специфікації передбачено, що оплата за Товар здійснюється до 09.03.2026 року шляхом перерахування Покупцем на поточний рахунок Постачальника 100% загальної вартості Товару, що вказана в п.1.2. даної Специфікації.

На виконання умов Договору та Специфікації № 264, 09.03.2026 року ТОВ «ДРУЖБОКРАЯНСЬКЕ» на розрахунковий рахунок ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» перераховано кошти в сумі 96 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №21750825 з призначенням: «Сплата за добриво зг.рах.№264 від 06.03.2026р. у т.ч. ПДВ 20% 16000.00 грн.» (а.с. 20) та відповідним рахунком на оплату (а.с. 43).

Таким чином, ТОВ «ДРУЖБОКРАЯНСЬКЕ» виконало належним чином зобов`язання перед ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» щодо здійснення попередньої оплати за товар в розмірах, визначених Специфікаціями до Договору поставки № 220101 від 22.01.2026 року, а загальна сума перерахованих Позивачем коштів становить 2 534 399,19 грн.

В свою чергу, ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» здійснило поставку зазначеного в специфікаціях товару лише на загальну суму 1 145 000,10 грн. з ПДВ з порушенням строків поставки, визначених Специфікаціями, доказів протилежного матеріали справи не містять.

30 березня 2026 року на адресу ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» направлено претензію з вимогою протягом 3-х робочих днів з моменту її отримання здійснити поставку залишку товару («Амофос 11:52 в біг бегах») у кількості 23 тонн, або в строк до 06.04.2026 року добровільно повернути сплачені грошові кошти в розмірі 1 053 400,00 грн (а.с. 21-22).

У відповідь на претензію ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» повідомило позивача, що готове здійснити поставку замість недопоставленого товару в межах Договору поставки №220101 від 22.01.2026 року інше рідке комплексне добриво в недопоставленій кількості 23т. (а.с. 23).

ТОВ «ДРУЖБОКРАЯНСЬКЕ» листом від 09.04.2026 року відхилило пропозицію відповідача про заміну товару та повідомило про розірвання зобов`язань за Специфікацією № 32 від 03.04.2026 і вимагало повернення грошових коштів за недопоставлений товар (а.с.23).

Посилання позивача на направлення та отримання відповідачем претензії від 30.04.2026 з повідомленням про розірвання договору судом до уваги не приймаються, оскільки до позовної заяви не додано ні текст цієї претензії, ні докази її відправки та отримання відповідачем.

При розгляді спору по суті суд приймає до уваги наступні обставини.

Відповідно до ст. 11, 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Як встановлено судом, передача товару за цим Договором здійснюється на умовах та в строки, встановлених в специфікаціях, а саме: за Специфікацією № 32 товар поставляється в термін до 13.02.2026; за Специфікаціями № 259 та № 264 товар поставляється в термін до 24.04.2026.

Разом з тим, розрахунки за товар здійснюються у розмірі 100 % попередньої оплати, про що сторони погодили також в Специфікаціях, а а саме: за Специфікацією № 32 50% загальної вартості товару оплачується в термін до 22.01.2026, а 50% вартості товару до 28.01.2026; за Специфікаціями № 259 та № 264 вартість товару сплачується в термін до 09.03.2026.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було сплачено 2 534 399,19 грн попередньої оплати.

Таким чином, позивачем було виконано умови Договору в частині внесення попередньої оплати, а у відповідача відповідно виник обов`язок з передачі товару.

Згідно з ч. 1 ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач всупереч досягнутих домовленостей порушив свої зобов`язання - передачу товару в повному обсязі не здійснив.

За специфікацією № 32 від 22.01.2026 року залишок недопоставленого товару на суму 1 053 399,09 грн., за специфікацією № 259 від 06.03.2026 на суму 240 000,00 грн., за специфікацією №264 від 06.03.2026 року на суму 96 000,00 грн., а загальна суму недопоставленого товару становить 1 389 399,09 грн.

Згідно з ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту листа позивача від 09.04.2026, позивач відмовився від прийняття виконання за Договором за Специфікацією № 32 від 03.04.2026 щодо недопоставленого товару та отримав право вимагати повернення попередньої оплати в порядку ч. 2. ст. 693 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Лист щодо розірвання зобов`язань за Специфікацією № 32 від 03.04.2026 з вимогою повернення коштів в сумі 1053400,09 грн направлений відповідачу 09.04.2026, що підтверджується описом вкладення до листа чеком та накладною відділу поштового зв`язку. Таким чином відповідач є таким, що прострочив зобов`язання.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вище встановлені судом обставини, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 1 389 399,09 грн або поставки товару на вказану суму, визнання вказаної суми заборгованості відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 1 389 399,09 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення основного боргу суд задовольняє на вказану суму.

Щодо нарахованих позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат суд враховує таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19, правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Таким чином у відповідача (постачальника) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, зазначеного у специфікаціях.

Оскільки відповідач не повернув всю суму попередньої оплати, то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 року в справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, яку суд враховує на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на правову природу правовідносин сторін суд дійшов висновку, що у даному випадку наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 625 ЦК України.

Як вбачається із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 43251,80 грн інфляційного збільшення суми боргу за період з 14.02.2026 по 25.02.2026 на 2 534 400,19 грн боргу та в період з 26.02.2026 по 11.05.2026 на 1 053 400,09 грн боргу; 9 462,72 грн 3 % річних за загальний період з 14.02.2026 по 11.05.2026. Також позивач заявив до стягнення 97 781,48 грн пені за несвоєчасну поставку товару відповідно до п. 6.6. Договору за загальний період прострочення з 14.02.2026 по 11.05.2026 (детальний розрахунок за кожною специфікацією окремо міститься в тексті позовної заяви).

Як встановлено судом, відповідач є таким, що прострочив грошове зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Щодо нарахування пені та 3% річних, судом встановлено, що внаслідок неправильного визначення позивачем суми боргу за специфікацією № 32, на який може бути нарахована пеня та річні, неврахування тієї обставини, що день фактичної часткової поставки товару не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені та 3% річних (25.02.2026 року за видатковою накладною поставлено товар на суму 1145000,10 грн, проте позивач включив цей день до розрахунку прострочки), арифметичних помилок, розміри пені та відсотків річних завищено.

Судом здійснено перерахунок сум пені та 3% річних, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, та встановлено, що стягненню підлягають:

за специфікацією № 32 від 22.01.2026 за період прострочення з 14.02.2026 по 24.02.2026 на суму боргу 2198399,19 грн: 1987,59 грн 3% річних та 19875,94 грн пені; за період прострочення з 26.02.2026 по 11.05.2026 на залишок боргу в розмірі 1053399,09 грн 3% річних складають 6493,56 грн та 64935,56 грн пені;

за специфікацією № 259 від 06.03.2026 за період прострочення з 25.04.2026 по 11.05.2026 на суму боргу в розмірі 240 000,00 грн: сума 3 % річних складає 335,34 грн, а пені 3353,42 грн;

за специфікацією № 264 від 06.03.2026 за період прострочення з 25.04.2026 по 11.05.2026 на суму боргу в розмірі 96 000,00 грн: сума 3 % річних складає 134,14 грн, а пені 1341,37 грн.

Всього до стягнення підлягає 8 950,63 грн 3% річних та 89 506,29 грн пені.

Сума інфляційних втрат задовольняється судом в межах заявлених позовних вимог 43251,80 грн за загальний період прострочення з 14.02.2026 по 11.05.2026 з урахуванням часткової поставки товару та граничних дат поставки товару за кожною специфікацією окремо.

Перевірка правильності розрахунку пені, річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи «Ліга 360».

Таким чином, позовні вимоги задовольняються судом частково: 1 389 399,09 грн основного боргу, 8 950,63 грн 3% річних, 89 506,29 грн пені та 43251,80 грн інфляційних втрат. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Стосовно доводів відповідача про надмірний розмір неустойки, судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до частини третьої ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції, викладеної в п.п.7.17-7.18 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року по справі № 911/2269/22, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Водночас, відповідачем не зазначено будь-які обставини, які свідчать про існування підстав для зменшення неустойки та не додано будь-яких доказів для зменшення розміру неустойки у спірних відносинах в розумінні статті 74,76 ГПК України та статті 551 ЦК України (власного майнового стану, відомості про фінансові результати господарської діяльності, зокрема, внаслідок виконання Договору, наявність збитків чи прибутків у відповідному періоді, тощо).

За таких обставин, наведені посилання відповідача відхиляються судом як необґрунтовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 73, 79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На час розгляду справи відповідач свої зобов`язання в частині поставки товару не виконав, попередню оплату не повернув, позовні вимоги не спростував.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог частково, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (адреса 36004, м. Полтава, Проспект Миру, буд.16А, ЄДРПОУ 39291937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружбокраянське" (адреса 64401, Харківська область, смт. Зачепилівка, вул. Некрасова Максима, буд.46, ЄДРПОУ 32464785): 1 389 399,09 грн основного боргу, 8 950,63 грн 3% річних; 89 506,29 грн пені; 43251,80 грн інфляційних втрат; 18 373,30 грн судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України.

Суддя І.І. Пушко