Ухвала суду № 138753472, 05.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про забезпечення позову

"05" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2886/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглядаючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 від 03.08.2026р. вх. № ГСОО 2-1551/26, подану по справі №916/2886/26

За позовом: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 )

До відповідача: РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СОБОРУ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ М. ОДЕСА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) (65011, м. Одеса, вулиця Європейська, буд. 55, код ЄДРПОУ 20967313)

За участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: ОДЕСЬКА ЄПАРХІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (код ЄДРПОУ 20997691 65038, м. Одеса, провулок Маячний, буд. 6).

про визнання недійсними рішень загальних зборів та визнання недійсним статуту

Заява ОСОБА_1 від 03.08.2026р. вх. № ГСОО 2-1551/26, розглядається судом відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України без повідомлення учасників справи.

Встановив: В провадженні Господарського суду Одеської області (суддя Малярчук І.А.) перебуває справа №916/2886/26 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СОБОРУ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ М. ОДЕСА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) про визнання недійсними рішень загальних зборів, оформлених протоколом № 1 Парафіяльних зборів ПРАВОСЛАВНОЇ ПАРАФІЇ (РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ) СВЯТО-ТРОЇЦЬКОГО СОБОРУ М. ОДЕСА ОДЕСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ від 20.11.2025 та про визнання недійсним Статуту РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СОБОРУ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ М. ОДЕСА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) у новій редакції, затвердженого загальними зборами, оформлених протоколом № 1 Парафіяльних зборів православної парафії (Релігійної громади) Свято-Троїцького собору м. Одеса Одеської єпархії Української православної церкви від 20.11.2025.

03.08.2026р. до суду ОСОБА_1 надано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.08.2026р. заяву передано на розгляд судді Малярчук І.А.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, пункту 9.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 №916-1/2025 (зі змінами від 06.07.2026 №916-3/2026), у зв`язку з надходженням до суду заяви про заборону вчиняти певні дії за вх.№2-1551/26 від 03.08.2026 по справі №916/2886/26, а також перебуванням судді Малярчук І.А. у відпустці з 03.08.2026 по 21.08.2026, з метою дотримання процесуальних строків, встановлених статтею 140 Господарського процесуального кодексу України, призначено повторний автоматизований розподіл вищевказаної заяви по справі №916/2886/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026р. передано на розгляд судді Д`яченко Т.Г.

В обґрунтування поданої заяви заявником було зазначено суду, що позовну заяву обґрунтовано тим, що особами, які не є членами релігійної організації самовільно та всупереч волі дійсних членів релігійної громади (парафіян) православної парафії Свято-Троїцького собору м. Одеса Одеської єпархії Української Православної Церкви без дотримання кворуму та необхідного обсягу правоздатності було змінено канонічну підлеглість православної парафії Свято-Троїцького собору, самовільно затверджено новий реєстр членів релігійної громади та затверджено новий Статут.

За доводами заявника, ефективний спосіб захисту порушеного права парафіян може бути реалізований виключно шляхом оскарження дій та рішень, що призвели до порушення цього права, та відновлення становища, яке існувало до їх вчинення (прийняття).

Заявник зазначає, що наразі у представників відповідача, як і у будь який інших осіб немає ніяких перешкод у проведені додаткових реєстраційних змін до відомостей про РЕЛІГІЙНУ ОРГАНІЗАЦІЮ РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СОБОРУ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ М. ОДЕСА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) і у разі внесення таких змін спосіб захисту може стати не ефективним через такі реєстраційні дії та змусить додатково звертатись із новим позовом.

Заявником було зазначено суду, що оскільки збори, про проведення яких не були повідомлені парафіяни, настоятель та клірики Свято-Троїцького собору, були організовані невідомими їм особами, під час яких було змінено канонічну підлеглість релігійної громади та визначено нового керівника, у нього виникають, як він вважає, обґрунтовані побоювання, що подібні збори, у тому числі ініційовані в майбутньому новим керівництвом, можуть призвести до ухвалення нових рішень та вчинення подальших реєстраційних дій, що істотно ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення суду у цій справі.

Наразі будь-які заборони чи обмеження щодо внесення змін до відомостей про релігійну організацію та її установчих документів відсутні та до Єдиного державного реєстру вже внесено відомості про нового керівника та зміни до установчих документів, у зв`язку з чим юридична особа формально перебуває під контролем осіб, легітимність повноважень яких оспорюється у даній справі.

Щодо виправданості та необхідності забезпечення позову шляхом заборони проведення реєстраційних дій щодо відповідача заявником було зазначено, що обраний та єдиний вірний спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання недійсним рішення загальних зборів та визнання недійсним Статуту стане не ефективним та не призведе до поновлення порушеного права у разі, якщо станом на дату набрання чинності рішенням суду у даній справі буде проведено реєстраційні зміни до відомостей про юридичну особу через нові загальні збори за результатами яких буде затверджено нову редакцію Статуту, призначено на посаду настоятеля нову особу або знов змінено канонічну підлеглість.

Стороною заявника не висуваються пропозиції з приводу зустрічного забезпечення в порядку ч. 6 ст. 140 ГПК України, адже, вказаний вид забезпечення не передбачає завдання можливих збитків відповідачеві.

Розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 від 03.08.2026р. вх. № ГСОО 2-1551/26, подану по справі №916/2886/26, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Так, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду; забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За положеннями ч. 1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Відповідно до ч.1 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. (ч. 6 ст. 140 ГПК України).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2,5,6,7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Також застосовуючи у вирішенні питання забезпечення позову практику Європейського суду з прав людини суд зазначає що у рішенні ЄСПЛ від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" наголошено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Предметом вказаного позову є вимога позивачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до відповідача - РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СОБОРУ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ М. ОДЕСА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) про визнання недійсними рішень загальних зборів, оформлених протоколом № 1 Парафіяльних зборів ПРАВОСЛАВНОЇ ПАРАФІЇ (РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ) СВЯТО-ТРОЇЦЬКОГО СОБОРУ М. ОДЕСА ОДЕСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ від 20.11.2025 та про визнання недійсним Статуту РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СОБОРУ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ М. ОДЕСА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) у новій редакції, затвердженого загальними зборами, оформлених протоколом № 1 Парафіяльних зборів православної парафії (Релігійної громади) Свято-Троїцького собору м. Одеса Одеської єпархії Української православної церкви від 20.11.2025.

Суд зазначає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (такий висновок наведено Верховним Судом у постанові від 20.01.2025 у справі №910/8275/24)

Отже, з огляду на те, що у цій справі позивачі звернулись до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому разі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивачі не зможуть їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/8225/20, від 13.01.2021 у справі №910/9855/20, від 07.10.2021 у справі №910/2287/21.

Усталена практика Верховного Суду щодо застосування інституту забезпечення позову виходить із того, що у разі, коли спір є немайновим, тобто судове рішення у разі задоволення такого позову не вимагатиме його примусового виконання, не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а досліджується та оцінюється така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, та те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №912/1616/18, від 26.09.2019 у справі №917/751/19, від 15.01.2020 у справі №915/1912/19, від 11.02.2021 у справі №915/1185/20, від 19.12.2024 у справі №910/6192/24, від 28.01.2025 у справі №906/780/24).

З огляду на предмет позову у даній справі, на думку суду, невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулись до суду, оскільки державним реєстратором Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, а також суб`єктами державної реєстрації можуть вчинятися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії щодо юридичної особи - РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СОБОРУ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ М. ОДЕСА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» стосовно державної реєстрації зміни керівника, змін до відомостей про керівника юридичної особи та/або про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, а також реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до установчих документів РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СОБОРУ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ М. ОДЕСА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)».

При цьому, суд зазначає, що заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом заходів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (див. постанови Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 915/508/18, від 12.03.2020 у справі № 916/3479/19, від 07.09.2020 у справі № 904/1766/20, від 19.10.2020 у справі № 916/30/20 від 16.12.2020 у справі № 915/2460/19).

Водночас, постановляючи ухвалу про заборону вчиняти певні дії, суд має визначити, які саме дії забороняється вчиняти, а також визначити коло осіб яким судом заборонено вчиняти певні дії з метою забезпечення позову. Відсутність вказівки у судовому рішенні на чітко окреслене вичерпне коло реєстраційних дій, що забороняються вчиняти, створює умови для потенційного обмеження прав та законних інтересів юридичної особи, ризик втручання в її господарську діяльність (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 910/8594/24, від 16.12.2025 у справі № 910/7726/25).

Так, приймаючи ухвалу про заборону вчиняти певні дії, суд має визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Окремо суд звертає увагу відповідача на те, що в ч.6 ст.140 ГПК України передбачена можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.

Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, відповідач не позбавлений права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.

Керуючись ст.ст.136-138,140,234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 від 03.08.2026р. вх. № ГСОО 2-1551/26, подану по справі №916/2886/26 - задовольнити повністю.

2.Заборони державним реєстраторам Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, органам і суб`єктам державної реєстрації вчиняти в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СОБОРУ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ М. ОДЕСА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» реєстраційні дії щодо державної реєстрації зміни керівника, змін до відомостей про керівника юридичної особи та/або про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, а також реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до установчих документів РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СОБОРУ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ М. ОДЕСА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)» до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/2886/26.

Стягувач за ухвалою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Боржник за ухвалою: РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СОБОРУ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ М. ОДЕСА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) (65011, м. Одеса, вулиця Європейська, буд. 55, код ЄДРПОУ 20967313)

Ухвала набрала законної сили 05.08.2026р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження".

Суддя Д`яченко Тетяна Геннадіївна