Ухвала суду № 138753229, 05.08.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"05" серпня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2954/20

Суддя Конюх О.В., розглянувши скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради від 30.07.2026 на бездіяльність державного виконавця, у справі

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», м. Біла Церква Київської області,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Екіпаж», м. Біла Церква Київської області,

про стягнення 235 046,49 грн.

суддя О.В. Конюх,

без виклику представників;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.11.2020 позов КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Екіпаж» на користь КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» 184 783,17 грн. основного боргу; 12 769,28 грн. 3% річних; 19 099,70 грн. інфляційних втрат; 3249,78 грн. судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.

На примусове виконання рішення видано наказ від 23.12.2020 №911/2954/20.

30.07.2026 через систему «Електронний суд» представник КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» подав скаргу на бездіяльність державного виконавця, в якій стягувач просить суд визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Овдієнко Оксани Сергіївни у виконавчих провадженнях №73113014 та №81220355, які входять у зведене виконавче провадження №81397438, щодо невчинення дій зі звернення стягнення на нежитлову будівлю літ. «А» та літ. «Б», за адресою Київська область, місто Біла Церква, вул. Чуйкова (після перейменування - вул. Андрея Шептицького), буд. 85, яка належить ТОВ «Екіпаж», а саме щодо: не здійснення перевірки перебування належного боржнику об`єкту нерухомості під арештом, не проведення опису та арешту такого майна та не внесення відомостей про накладення арешту до реєстру, не визначення вартості нерухомості та не здійснення дій щодо реалізації арештованого майна на електронному аукціоні.

Скарга обґрунтована тим, що 20.10.2023 державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бітюковою Мариною Олександрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73113014 з виконання наказу Господарського суду Київської області від 23.12.2020 у справі №911/2594/20.

Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Щоткін О.В.) від 09.03.2026 у справі №911/3874/25 за позовом КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ТОВ «Екіпаж» про стягнення 1 881 921,76 грн. позов задоволено повністю.

10.06.2026 головним державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Овдієнко Оксаною Сергіївною (далі по тексту державний виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81220355 з виконання наказу Господарського суду Київської області від 11.05.2026 у справі №911/3874/25.

02.07.2026 державним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, за якою виконавчі провадження №73113014 та №81220355 об`єднано у зведене виконавче провадження №81397438.

В ході здійснення виконавчих проваджень державним виконавцем було встановлено відсутність у боржника рахунків, відкритих у банківських установах та транспортних засобів.

Однак, 09.10.2025 стягувач надав державному виконавцю інформацію про те, що боржник є власником об`єкту нерухомості, а саме: нежитлової будівлі літ. «А» та літ. «Б», за адресою Київська область, місто Біла Церква, вул. Чуйкова (після перейменування - вул. Андрея Шептицького), буд. 85. На підтвердження перебування нерухомості у власності боржника стягувач надав державному виконавцю копію дублікату договору купівлі-продажу №16 від 28.06.1996 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.12.2003 року та витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Стягувач твердить, що державний виконавець вчинила протиправну бездіяльність, яка полягає у невчиненні дій, передбачених ст.ст. 48, 50, 56, 57, 61 Законом України «Про виконавче провадження» щодо перевірки перебування належного боржнику об`єкту нерухомості під арештом, проведення опису та арешту такого майна та внесення відомостей про накладення арешту до реєстру, визначення вартості нерухомості та здійснення дій щодо реалізації арештованого майна на електронному аукціоні, тобто, державний виконавець не вчинила дій щодо звернення стягнення на майно, належне боржнику, а саме, на нежитлову будівлю літ. «А» та літ. «Б», за адресою Київська область, місто Біла Церква, вул. Чуйкова (після перейменування - вул. Андрея Шептицького), буд. 85.

Крім того, стягувач звертає увагу, що бездіяльність державного виконавця є триваючим правопорушенням і про порушення своїх прав стягувач довідався 30.07.2026, ознайомившись в Автоматизованій системі виконавчого провадження з матеріалами виконавчих проваджень №73113014 та №81220355, які входять у зведене виконавче провадження №81397438.

Розглянувши скаргу КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», суд зазначає таке.

Відповідно ч.1 ст. 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ст. 339-1 ГПК України).

Пунктом "а" частини першої статті 341 ГПК України встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Відповідно до частини другої цієї статті ГПК України за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04.02.2022 у справі № 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, суд доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).

Суд встановив, що 09.10.2025 стягувач звернувся до державного виконавця із повідомленням №1758/04-1 від 03.10.2025 про наявність майна у боржника, зокрема нежитлової будівлі літ. «А» та літ. «Б», за адресою Київська область, місто Біла Церква, вул. Чуйкова (після перейменування - вул. Андрея Шептицького), буд. 85, та просив вжити заходів щодо накладення арешту на вказане майно.

До повідомлення додано копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.12.2003 та копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Згідно вхідної відмітки, вказане повідомлення зареєстровано 09.10.2025.

Відповідно до ч.8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Суд вважає, що державний виконавець з 09.10.2025 мав щонайменше три місяця щодо виявлення нерухомого майна боржника (перевірки даних, наданих стягувачем) і відповідного накладення арешту не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, а тому стягувач, який подав повідомлення про наявність майна у боржника та просив накласти арешт, не отримавши після 10.01.2026 задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді.

У висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г, від якої Суд не вбачає підстав для відступу.

В силу наведеної вище презумпції обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, саме 10.01.2026 стягувач повинен був дізнатися про стверджуване ним порушення його права і у десятиденний строк звернутися до суду із відповідною скаргою.

Натомість, стягувач звернувся до суду із даною скаргу лише 30.07.2026, тобто майже через 7 місяців від дня, коли він міг дізнатись про порушене право та майже через 10 місяців, від дня, коли він звернувся із повідомленням про наявність майна у боржника.

За правилами статей 113, 115, 119 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлено неможливість такого поновлення.

За приписами частини другої статті 118 ГПК України скарги, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, що не позбавляє скаржника, з урахуванням частини другої статті 341 ГПК України, права на звернення з клопотанням про поновлення такого строку.

Водночас, за відсутності такого клопотання, із зазначенням в ньому поважних причин пропуску скаржником строку подання скарги у виконавчому провадженні, встановленого пунктом "а" частини першої статті 341 ГПК України, суд, з урахуванням положень частини першої статті 119 ГПК України та силу диспозитивності господарського процесу, позбавлений права вирішувати питання про поновлення строку за власною ініціативою.

З огляду на викладене, скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради від 30.07.2026 на бездіяльність державного виконавця слід залишити без розгляду, як таку що подана з порушенням встановленого строку та за відсутності клопотання про його поновлення.

Додатково суд звертає увагу заявника, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339-1 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання конкретного судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Зведене виконавче провадження є формою організації діяльності органів ДВС/приватного виконавця, однак об`єднання виконавчих проваджень не свідчить про об`єднання самих судових справ, за якими видано виконавчі документи. Оскільки скарга на дії або бездіяльність виконавця розглядається в межах конкретної судової справи, об`єднання в одній скарзі вимог щодо виконання рішень за різними судовими справами, чинним процесуальним законодавством не передбачено.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 118-119, 234, 339-341 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради від 30.07.2026 на бездіяльність державного виконавця у справі №911/2954/20 залишити без розгляду.

Ухвала Господарського суду Київської області підписана 05.08.2026, набирає законної сили у порядку, встановленому частиною 2 ст. 235 ГПК України з моменту її підписання суддею та відповідно частини 1 ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом строків, встановлених статтею 256 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх