Ухвала суду № 138753061, 20.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.07.2026Справа № 910/2450/26

За заявою Приватного акціонерного товариства НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ УКРЕНЕРГО

про відстрочення виконання рішення суду

у справі № 910/2450/26

за позовом Публічного акціонерного товариства ЦЕНТРЕНЕРГО

до Приватного акціонерного товариства НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ УКРЕНЕРГО

про стягнення коштів

Суддя Удалова О.Г.

Секретар судового засідання Літовка М.В.

Представники учасників справи:

від позивача Гавкалюк В.В.

від відповідача Остапенко С.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/2450/26 за позовом Публічного акціонерного товариства ЦЕНТРЕНЕРГО до Приватного акціонерного товариства НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ УКРЕНЕРГО про стягнення коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 закрито провадження у справі № 910/2450/26 в частині стягнення з відповідача 488 446 307,48 грн, в іншій частині позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 692 624 023,94 грн, інфляційні втрати у розмірі 76 139 125,64 грн, а також 3% річних у розмірі 30 305 369,82 грн, судовий збір у розмірі 546 524,64 грн.

03.07.2026 від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду, в якій останній просить відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у справі № 910/2450/26 на 1 (один) рік з дня прийняття вказаного рішення.

Ухвалою від 14.07.2026 розгляд заяви Приватного акціонерного товариства НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ УКРЕНЕРГО про відстрочення виконання рішення суду від 26.06.2026 у справі № 910/2450/26 призначено в судовому засіданні на 20.07.2026, а також запропоновано позивачу надати суду письмові пояснення щодо поданої заяви.

17.07.2026 від Публічного акціонерного товариства ЦЕНТРЕНЕРГО надійшли заперечення на заяву відповідача про відстрочення виконання рішення у справі.

У судовому засіданні 20.07.2026 відповідач вимоги заяви про відстрочення виконання рішення суду підтримав та просив задовольнити заяву, представник позивача проти задоволення скарги заперечував.

Дослідивши матеріали справи, подану відповідачем заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

Розглянувши матеріали заяви, Господарський суд міста Києва зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Аналогічна правова позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012, від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 та від 30.06.2009 у справі № 16-рп/2009.

За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Обґрунтовуючи заяву про відстрочення виконання рішення суду у даній справі, відповідач посилається на те, що:

- спір у справі виник у зв`язку з виконанням договору про участь у балансуючому ринку від 30.06.2019, ідентифікатор договору 0423-04013 (далі - Договір), який НЕК «Укренерго» вимушена укласти з позивачем на виконання імперативних вимог ч. 3 ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» (надалі Закон);

- на відповідача (як єдиного в Україні оператора системи передачі) Законом (зокрема, статтею 33), актами НКРЕКП і Статутом покладені функції щодо забезпечення функціонування об`єднаної енергетичної системи України. З цією метою відповідач повинен, зокрема, укладати договори про участь у балансуючому ринку і отримувати відповідну балансуючу електроенергію (у тому числі від позивача). Таким чином, НЕК «Укренерго» не може спрямувати на виконання рішення у справі № 910/2450/26 кошти, для яких Регулятор у структурі тарифу визначив інше цільове призначення;

- відповідач не може спрямувати на виконання рішення у цій справі кошти, для яких Регулятор у структурі тарифу визначив інші напрямки витрат. Більше того, передбачені структурою тарифу кошти одночасно не перебувають у розпорядженні Компанії, а мають бути отримані і витрачені за визначеними напрямками протягом 12 місяців, за умови 100% оплати послуг користувачами послуг учасниками ринку електроенергії. Невідкладне стягнення з відповідача витрат, джерела покриття яких не передбачені, дестабілізує його фінансовий стан, ставить під загрозу його розрахунки з контрагентами і негативно впливає на роботу енергетичної інфраструктури України;

- у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено воєнний стан. Господарська діяльність учасників ринку електричної енергії суттєво ускладнена або взагалі неможлива, наслідком чого є несвоєчасна оплата електричної енергії, наданих Відповідачем послуг з її передачі тощо.

Заперечуючи проти задоволення заяви відповідача, позивач вказав про те, що:

- скрутне фінансове становище чи невиконання контрагентами зобов`язань перед боржником не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду;

- відвідачем також не надано доказів на підтвердження погіршення фінансового стану чи призупинення діяльності підприємства внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, або спрямування фінансових надходження на відновлення знищеного або пошкодженого майна;

- не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого також негативно впливають наслідки, пов`язані з військовою агресією російської федерації;

- відповідач, починаючи з 13 червня 2026 року та станом на сьогодні, не здійснює жодних платежів перед позивачем по заборгованості за договором про участь у балансуючому ринку від 30.06.2019 № 0423-04013, яка виникла внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань;

- матеріали клопотання не містять жодних доказів на підтвердження можливості виконання рішення суду у даній справі в майбутньому, у разі задоволення заяви про відстрочення виконання рішення, не надано доказів хоча б часткової сплати заборгованості перед позивачем. ПрАТ НЕК «Укренерго» не надає жодних документальних підтверджень того, що таке фінансове становище поліпшиться найближчим часом, що дасть змогу боржнику виконати рішення суду у даній справі.

Розглянувши подану відповідачем заяву про відстрочення виконання рішення, суд вказує наступне.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Проте, докази на підтвердження вказаної обставини відповідачем не надані.

Суд відзначає, що між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України (який був чинним на момент виникнення спірних відносин) та Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини, що виникли між позивачем та відповідачем, не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання за порушення господарських зобов`язань.

Окрім того, статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують відповідача та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Суд звертає увагу заявника на те, що розстрочення виконання рішення суду спрямовано саме на забезпечення виконання такого рішення, проте заявником не надано доказів того, що при наданні розстрочки відповідач виконає рішення суду у даній справі.

Крім того, при вирішенні питання про відстрочення виконання рішення суд має врахувати матеріальні інтереси обох сторін.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ УКРЕНЕРГО про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у справі № 910/2450/26 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення. Ухвалу може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст ухвали складено та підписано 05.08.2026.

Суддя О.Г. Удалова