Ухвала суду № 138752888, 04.08.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 5010/1133/2012-Б-26/30

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.08.2026 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: головуючого судді Шкіндера П.А., суддів Рочняк О. В. та Гули У. І., секретаря судового засідання Попович Л.І., розглянувши матеріали скарги арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича від 16.07.2026 (вх. №6641/26 від 16.07.2026) на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус"

за участю:

від скаржника: Оберемко Р.А.

від ПАТ "Імексбанк": Мізунський А.І.

установив: в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус".

16.07.2026 до Господарського суду Івано-Франківської області від арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича надійшла скарга (вх. №6641/26) на дії (бездіяльність) державного виконавця, в якій просить визнати бездіяльність державного виконавця Загорського Юрія Юрійовича протиправною; зобов`язати державного виконавця вжити заходів з метою виконання рішення суду у відповідності до вимог діючого законодавства та винести постанову про розшук майна; вжити заходів щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Заява обгрунтована тим, що скаржник вважає неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо невжиття ним заходів по притягненню керівника боржника ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 188-13 КУпАП за подання недостовірних відомостей у декларації про майно; невинесення державним виконавцем постанови про розшук автотранспортних засобів боржника за клопотанням стягувача від 14.07.2026. При цьому зазначає, що 23.06.2026 арбітражним керуючим Оберемко Р.А. зроблено запит до ГСЦ МВС в м. Києві про надання інформації щодо зареєстрованих транспортних засобів за ПАТ Імексбанк та за результатами якого отримано відповідь №31/26/1864222026 від 27.06.2026 про те, що за останнім числиться 30 транспортних засобів.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2026 (підстава проведення повторного автоматизованого розподілу - перебування судді Неверовської Л.М. (головуюча суддя у справі №5010/1133/2012-Б-26/30) у відпустці) головуючим у даній справі визначено суддю Шкіндера П.А. та відповідно до протоколу розподілу склад колегії складає: головуючий суддя - Шкіндер П.А. та суддів Рочняк О.В., Гула У.І

Ухвалою суду від 21.07.2026 розгляд скарги арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича на дії (бездіяльність) державного виконавця призначено до розгляду в судовому засіданні.

29.07.2026 від Публічного акціонерного товариства Імексбанк надійшло заперечення на скаргу (вх.№14253/26 від 29.07.2026), в якому останній не погоджується з доводами скаржника, посилаючись на безпідставність та необгрунтованість скарги, у зв`язку із чим просить в її задоволенні відмовити. Свої заперечення обгрунтовує відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях керівника ПАТ Імексбанк. При цьому зазначає, що відомості щодо майна боржника зазначені в деклараціях є правдивими, оскільки банк перебував в стані ліквідації. 17.05.2022 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №341 затверджено ліквідаційний баланс та звіт про виконання ліквідаційної процедури ПАТ Імексбанк. У зв`язку із ліквідацією банку все майно реалізовано.а нові власники не здійснили перереєстрацію вказаних транспортних засобів. Стверджує, що відомості з МВС про реєстрацію транспортних засобів за банком не є безумовним доказом права власності за останнім.

У своїх запереченнях ПАТ "Імексбанк" посилається також на зловживання скаржником своїми процесуальними правами шляхом подання до суду аналогічних скарг у третє, за результатами розгляду яких господарський суд відмовив у їх задоволенні попередніх скарг (ухвала від 13.05.2026, залишена в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026; та ухвала від 15.05.2026).

В судовому засіданні арбітражний керуючий вимоги скарги підтримав з підстав наведених у скарзі та просив про її задоволення.

Представник ПАТ "Імексбанк" в судовому засіданні проти скарги заперечив з підстав зазначених у запереченнях та просив суд в задоволенні скарги відмовити.

Державний виконавець в судове засідання не з`явився, пояснення (заперечення) на скаргу не подав.

Розглянувши матеріали скарги, вислухавши учасників справи, оцінивши докази у справі та надавши їм належної правової оцінки, судом встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1133/2012-Б-26/30 від 03.12.2025 задоволено заяву ліквідатора арбітражного керуючого Оберемко Романа Анатолійовича та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" на користь арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича 118791 грн основної грошової винагороди у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус" за період виконання повноважень ліквідатора, про що видано наказ.

14.04.2026 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову у виконавчому провадженні ВП № 80744989 про примусове виконання наказу у справі № 5010/1133/2012-Б-26/30 Господарського суду Івано-Франківської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 17; ідентифікаційний код 20971504) (надалі боржник) на користь арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - 118791 грн основної грошової винагороди у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус" за період виконання повноважень ліквідатора.

Постановою про відкриття виконавчого провадження зобов`язано боржника, протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

14.05.2025 керівником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Білай Ольгою Сергіївною подано декларацію про майновий стан боржника, у якій зазначено про відсутність майна у боржника.

Разом з тим, 21.05.2026 року скаржник звертався до державного виконавця Загорського Ю.Ю. з клопотанням про винесення постанови про розшук автотранспортних засобів, які належать боржнику.

Не погоджуючись із вказаною вище декларацією (відсутність достовірної інформації у ній) та відсутністю винесення виконавцем постанови про розшук автотранспортних засобів, арбітражний керуючий Оберемко Р.А. були подані до Господарського суду скарги за вх.№4137/26 від 04.05.2026 та за вх.№ 4795/26 від 22.05.2026, відповідно до яких просив суд визнати бездіяльність державного виконавця Загорського Юрія Юрійовича протиправною; зобов`язати державного виконавця вжити заходів з метою виконання рішення суду у відповідності до вимог діючого законодавства, а саме: вжити заходів до притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та винести постанову про розшук майна боржника.

За результатами розгляду скарг в задоволенні скарг відмовлено, про що постановлено відповідні ухвали від 13.05.2026 (залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026) та від 15.06.2026.

Підставами відмови в задоволенні скарги про вжиття заходів щодо виконання наказу Господарського суду відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження та зобов`язання державного виконавця вжити заходи щодо винесення постанови про розшук майна боржника слугувало передчасне звернення із скаргами з підстав відсутності виконання ПАТ Імексбанк вимог виконавця про надання декларації про доходи та майно (при розгляді скарги вх.№4137/26 від 04.05.2026); та передчасність звернення скаржника з вимогами про зобов`язання державного виконавця винести постанову про розшук майна боржника (по розгляду скарги вх. №4795/26 від 22.05.2026) з підстав недоведення скаржником факту внесення недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, а наявність відповіді з МВС №329546007 від 14.04.2026, як доказ перебування у власності боржника транспортних засобів, недопустимим та неналежним доказом, з причин відсутній КЕП на вказаному документі, що не уможливило встановлення судом недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника.

За наведеного, 23.06.2026 арбітражним керуючим Оберемком Р.А. здійснено запит до РСЦ МВС в м. Києві щодо реєстрації транспортних засобів за Публічним акціонерним товариством Імексбанк.

Листом-відповіддю РСЦ МВС в м. Києві № 31/26/1864222026 від 27.06.2026 повідомлено про наявність зареєстрованих за ПАТ Імексбанк 30 транспортних засобів, про що додано відповідний перелік транспортних засобів.

13.07.2026 арбітражний керуючий Оберемко Р.А. повторно звернувся до державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Загорського Ю.Ю. із клопотанням про розшук майна боржника. До вказаного клопотання долучив копію відповіді Регіонального Сервісного центру ГЦС МВС в м. Києві № 31/26/1864222026 від 27.06.2026 з відповідним додатком.

Проте, вказане вище клопотання арбітражного керуючого залишено державним виконавцем без реагування, що зумовило звернення ОСОБА_2 з скаргою (вх. №6641/26) на дії (бездіяльність) державного виконавця, в якій просить визнати бездіяльність державного виконавця Загорського Юрія Юрійовича протиправною; зобов`язати державного виконавця вжити заходів з метою виконання рішення суду у відповідності до вимог діючого законодавства та винести постанову про розшук майна; вжити заходів щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

За наведеного, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 18 ГПК України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суд зазначає, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Разом з тим, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України Про виконавче провадження.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими Законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно із статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За змістом ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, розпоряджень, постановлень ухвал, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання подань, повідомлень, інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 5-7 ст. 26 цього ж закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 2 статті 48 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно ч. 4 статті 48 Закону України Про виконавче провадження на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

У відповідності до ч. 5 Закону України Про виконавче провадження у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно ч. 8 Закону України Про виконавче провадження виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України Про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Згідно ч. 3 Закону України Про виконавче провадження у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

З отриманої відповіді Регіонального Сервісного центру ГЦС МВС в м. Києві № 31/26/1864222026 від 27.06.2026 встановлено, що за ПАТ Імексбанк зареєстровані транспортні засоби в кількості 30 штук, більшість з яких знаходяться на реєстрації в Одеській області та м. Києва.

Вказане і спростовує твердження ПАТ Імексбанк про відсутність майна у нього та їх продаж, у зв`язку із ліквідацією банку. При цьому, суд звертає увагу, що на підтвердження своїх посилань останнім не надано суду жодних доказів щодо їх купівлі-продаж та оформлення права власності за третіми особами.

Суд звертає увагу, що сама по собі наявність інформації про реєстрацію транспортного засобу за боржником без розшуку майна та фактичного встановлення місця знаходження цього майна та його вилучення (арешту) не забезпечує реального виконання судового рішення, чим порушує право стягувача.

Оскільки транспортний засіб є рухомим майном, яке здатне швидко змінювати своє місцезнаходження, а тому відсутність винесення постанови про його розшук є неефективним заходом.

Отже, у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» після отримання відомостей про наявність транспортного засобу виконавець зобов`язаний: - винести постанову про арешт майна (транспортного засобу) боржника та оголосити заборону на його відчуження (ст.48 Закону); - винести постанову про розшук транспортного засобу боржника та направити її до підрозділів Національної поліції для затримання майна й поміщення його на спеціальний майданчик (ст.36 Закону); - у разі виявлення транспортного засобу здійснити його опис, вилучення та передачу на реалізацію в порядку, передбаченому ст. 57, 61 Закону.

У разі зволікання виконавця боржник отримує можливість приховати, пошкодити або перереєструвати (знищити) рухоме майно. Тому отримання інформації про наявність транспортного засобу є безпосередньою підставою для негайного винесення постанови про його розшук.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що формальне вчинення виконавцем окремих дій (отримання відповіді МВС) без вжиття всіх передбачених законом заходів для реального виконання рішення (включаючи розшук майна) свідчить про невиконання обов`язків, покладених на нього ст. 18 Закону. А аналіз судової практики Касаційного господарського суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду свідчить про те, що формальне направлення запитів без вчинення подальших дій щодо фактичного розшуку та вилучення майна оцінюється судами як неправомірна бездіяльність виконавця.

Отже, невжиття державним виконавцем відповідних заходів щодо розшуку транспортних засобів у відповідності до вимог чинного законодавства Про виконавче провадження свідчить про його бездіяльність та неправомірну поведінку, що порушує вимоги чинного законодавства по їх виявленню. Наведене спростовується відсутністю винесення відповідної постанови виконавцем про розшук транспортних засобів, які числяться за ПАТ Імексбанк.

Відповідно до ч. 1 ст. 3391 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у двадцятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

За наведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог скарги в частині визнання бездіяльності державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Загорського Юрія Юрійовича неправомірною та зобов`язання державного виконавця вжити заходів з метою виконання рішення суду у відповідності до вимог діючого законодавства.

Щодо вимог в частині скарги про зобов`язання державного виконавця вжити заходів притягнення до адміністративної відповідальності Білай Ольгу Сергіївну за подання недостовірної інформації у декларації про майно та доходи боржника, то суд вважає їх безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

У відповідності до ст. 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання на вимогу державного виконавця, приватного виконавця декларації про доходи та майно, що подається відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", чи зазначення у такій декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну відомостей, які зазначаються у декларації, неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також неявка без поважних причин за викликом державного виконавця, приватного виконавця - тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 244-21 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи державної виконавчої служби розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з невиконанням законних вимог державного виконавця (стаття 188-13). Від імені органів державної виконавчої служби розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право начальники органів державної виконавчої служби, яким безпосередньо підпорядковані державні виконавці.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню, визначаються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Розділом XIV (Відповідальність у виконавчому провадженні) Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) передбачено порядок притягнення осіб до відповідальності за правопорушення, вчинені під час виконавчого провадження, здійснюється відповідно до статей 75 та 76 Закону.

Відповідно до пункту 4 Розділу XIV Інструкції у разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, чи порушення законних вимог виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення (далі - протокол) на бланку за встановленою формою (додаток 11).

Так, згідно п. 5 Інструкції, протокол державного виконавця про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про адміністративне правопорушення державного виконавця розглядається начальником органу державної виконавчої служби у п`ятнадцятиденний строк з дня його одержання в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

При отриманні протоколу начальником формується справа про адміністративне правопорушення.

Начальник органу державної виконавчої служби при розгляді справи про адміністративне правопорушення діє за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та неупередженому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись нормами законодавства і правосвідомістю.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності зазначеної особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло письмове повідомлення про відкладення розгляду справи.

Начальник органу державної виконавчої служби при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення з`ясовує: правильність складання протоколу державним виконавцем; сповіщення осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце розгляду; витребування необхідних додаткових матеріалів; підлягання задоволенню письмових повідомлень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законних представників.

За результатами розгляду справи начальник органу державної виконавчої служби виносить одну з таких постанов: постанова про накладення адміністративного стягнення (додаток 13); постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення (додаток 14).

Постанова у справі про адміністративне правопорушення підписується начальником органу державної виконавчої служби, скріплюється печаткою та має відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 4 Закону.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови у справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів вручається під підпис або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення особі, стосовно якої винесено постанову, про що робиться відповідна відмітка у справі.

Таким чином, вищенаведеними нормами передбачено порядок притягнення особи до відповідальності та накладення штрафу за правопорушення передбачене статтею 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, вказані приписи законів та підзаконного акту дають підстави для однозначного висновку про те, що для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно боржника необхідним є наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, а саме порушення законних вимог виконавця. Тобто, обов`язок вчинення оспорюваної дії має бути покладено на виконавця виключно за наявності складу адміністративного правопорушення.

Вищевказані норми Закону України Про виконавче провадження свідчать про те, що повноваження з прийняття рішень щодо складення адміністративного протоколу за фактом вчинення передбаченого статтею 188-13 КУпАП правопорушення, покладається саме на державного виконавця відповідно до частини першої статті 76 Закону України Про виконавче провадження. Право на вчинення такої дії лежить в площині дискреційних повноважень державного чи приватного виконавця в залежності від наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення для вжиття такої дії.

За наведеного, вимога скаржника про зобов`язання державного виконавця Загорського Юрія Юрійовича винести постанову у виконавчому провадженні № 80744989 про накладення штрафу на ОСОБА_1 за подання недостовірної інформації у декларації про майно та доходи ПАТ «Імексбанк» не узгоджується з вищенаведеними нормативними положеннями.

При цьому, постанову про накладення адміністративного стягнення (штрафу) за результатами розгляду справи виносить начальник органу державної виконавчої служби, а не державний виконавець.

За наведеного, суд приходить до висновку в частині скарги щодо вжиття державним виконавцем заходів щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за подання недостовірної інформації у декларації про майновий стан боржника відмовити.

Статтею 343 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до Закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статтей 74, 76, 77,78, 86 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов`язковим. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на наведені обставини та вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарг арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича від 16.07.2026 (вх. №6641/26 від 16.07.2026) на бездіяльність державного виконавця у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус". Зокрема, визнати бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Загорського Юрія Юрійовича неправомірною та зобов`язати державного виконавця вжити заходів з метою виконання рішення суду у відповідності до вимог діючого законодавства. В решті скарги відмовити.

Керуючись ст. 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

п о с т а н о в и в :

скаргу арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича від 16.07.2026 (вх. №6641/26 від 16.07.2026) на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус" - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Загорського Юрія Юрійовича неправомірною.

Зобов`язати державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Загорського Юрія Юрійовича вжити заходів з метою виконання рішення суду у відповідності до вимог діючого законодавства.

В решті скарги - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України, ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства строк та порядку.

Ухвалу складено та підписано 05.08.2026.

Головуючий суддя П. А. Шкіндер

Суддя О.В. Рочняк

Суддя У.І. Гула