Ухвала суду № 138752753, 05.08.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

05 серпня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1686/14

Господарський суд Житомирської області у складі судді Лозинської І.В.,

секретар судового засідання Шовтюк І.В., розглядаючи скаргу боржника на дії державного виконавця у справі за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Андрушівському районі Житомирської області

до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка

про стягнення 23408,90 грн

без участі представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Позивач подав до Господарського суду Житомирської області позов про стягнення з ПСП ім. Шевченка боргу на загальну суму 23408,90 грн платежів за мировою угодою, яка була укладена у справі №4/130"Б" про банкрутство відповідача.

Рішенням від 05.03.2015 господарський суд позов задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача 13408,90 грн основного боргу за мировою угодою.

27.03.2015 на виконання вказаного рішення господарського суду видано наказ.

04.06.2026 до суду від ПСП ім. Шевченка надійшла скарга на дії державного виконавця (вх. г/с №01-19/81/26) щодо визнання дій старшого державного виконавця Бердичівського ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області Кобченко В.М. незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №80911323 від 04.05.2026 як неправомірної, оскільки провадження відкрито після закінчення строку на пред`явлення виконавчого документу до виконання (а. с. 9 - 17 відновленої справи).

Ухвалою від 04.06.2026 господарський суд прийняв до розгляду скаргу боржника на дії державного виконавця, призначив засідання суду на 22.06.2026 о 15:30, витребував від органу ДВС документи згідно з резолютивною частиною цієї ухвали (а. с. 19 відн. справи).

15.06.2026 до суду від Бердичівського ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління МЮ України надійшов відзив на скаргу, в якому, серед іншого, зазначено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.05.2026 винесена у межах наданих Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон України) повноважень, у встановлений законом спосіб та строки; що згідно з п. 10 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, а також те, що дії старшого державного виконавця Бердичівського ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області цілком правомірні та грунтуються виключно на правових підставах (а. с. 21 - 35 відновленої справи).

Ухвалою від 22.06.2026 господарський суд відклав розгляд вказаної скарги боржника на 09.07.2026 о 15:30; витребував у сторін та Бердичівського ВДВС відповідні письмові пояснення (а. с. 40 відновленої справи).

06.07.2026 до суду від Бердичівського ВДВС надійшли пояснення із зазначенням дат пред`явлення наказу №906/1686/14 від 27.03.2015 до виконання, починаючи з 2023 року (а. с. 43 - 53 відновленої справи).

09.07.2026 до суду від боржника надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю представника (а. с. 54 - 56 відновленої справи).

Ухвалою від 09.07.2026 господарський суд відклав розгляд скарги ПСП ім. Шевченка на дії державного виконавця на 24.07.2026 о 12:00, витребував від стягувача та органу ДВС письмові пояснення із зазначенням хронології пред`явлення наказу №906/1686/14 від 27.03.2015 до виконання, починаючи з дати його винесення, з відповідними належними доказами щодо цього, а у боржника - належні докази, за наявності, щодо сплати стягувачу 13408,90 грн основного боргу за мировою угодою згідно із рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.03.2015 у справі №906/1686/14 (а. с. 58 відновленої справи).

16.07.2026 до суду від Бердичівського ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області електронною поштою, а 20.07.2026 - поштовим зв`язком надійшло пояснення від 16.07.2026, вих. №84181 з додатками щодо правомірності дій старшого державного виконавця Бердичівського ВДВС Кобченко В.М. (а. с. 60 - 64; 65 - 74 відновленої справи).

Ухвалою від 24.07.2026 господарський суд постановив відкласти розгляд скарги ПСП ім. Шевченка на дії державного виконавця на 05.08.2026 о 16:00; боржнику невідкладно надіслати господарському суду належні докази, за наявності, щодо сплати стягувачу 13408,90 грн основного боргу за мировою угодою згідно із рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.03.2015 у справі №906/1686/14 (а. с. 76 відновленої справи).

30.07.2026 до суду від ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшли письмові пояснення з зазначенням дат пред`явлення наказу №906/1686/14 від 27.03.2015 до виконання та повернення останнього стягувачеві; з урахуванням зазначеного просить відмовити у задоволенні скарги (а. с. 80 - 90 відновленої справи).

Представники сторін в засідання суду не прибули.

Відповідно до ч.2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Оцінивши подані скаржником документи та підстави, наведені в обґрунтування заявленої ним скарги, заперечення державного виконавця та стягувача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон України). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця. За його положеннями, саме на виконавчу службу покладається обов`язок щодо забезпечення виконання судового рішення та вчинення всіх послідовних дій щодо такого виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Під час виконавчого провадження кожна дія або рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання дій та прийняття рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені Законом строки виконання окремих дій або прийняття окремих рішень.

Розумний строк в контексті виконавчого процесу - це строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) здійснення виконавчого провадження.

За ч. 1 ст. 13 Закону України під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В свою чергу, в силу ст. 339-1 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2015 Господарським судом Житомирської області був виданий наказ №906/1686/14 про стягнення з ПСП ім.Шевченка на користь Управління Пенсійного фонду України в Андрушівському районі Житомирської області 13408,90 грн основного боргу за мировою угодою. Термін пред`явлення до примусового виконання один рік (до 27.03.2016 включно).

ПСП ім. Шевченка у скарзі стверджує, що виконавче провадження по наказу №906/1686/14 від 27.03.2015 відкрито 04.05.2026, що, на думку скаржника, є незаконним у зв`язку із закінченням строку пред`явлення наказу до виконання. При цьому вважає, що дії державного виконавця є протиправними, оскільки відповідно до статті 22 Закону, в редакції від 02.02.2014, чинній на момент винесення судового наказу, він може бути пред`явлений протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 5 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 в редакції від 09.02.2025 повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України (в редакції, чинній на момент пред`явлення до виконання наказу - 09.04.2015) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання, зокрема, протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Судом встановлено, що вперше наказ №906/1686/14 від 27.03.2015 був направлений на виконання 09.04.2015 заявою від 06.04.2015 №1124 (а. с. 81 відновленої справи), тобто в межах строку встановленого виконавчим документом і діючим на той момент Законом України "Про виконавче провадження".

07.04.2015 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу від 27.03.2015 виданого на виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 05.03.2015 (а. с. 81 на звороті відновленої справи).

27.12.2018 постановою начальника відділу ДВС Шатило А.М. наказ був повернутий стягувачу згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 "Про виконавче провадження" у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення (а. с. 82 на звороті відновл. справи).

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до п. 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

В подальшому, як підтверджено наявними у справі доказами, наказ №906/1686/14 від 27.03.2015 направлявся на виконання ДВС і повертався з виконання декілька разів, зокрема:

- наказ № 906/1686/14 після повернення повторно було пред`явлено на примусове виконання ВП № НОМЕР_1 від 13.02.2019 та повернуто держаним виконавцем 05.11.2019, про що свідчить відмітка державного виконавця Заєць М.В. завірена підписом та печаткою на зворотній частині наказу (а. с. 83 на звороті відновленої справи);

- 09.11.2020 начальником Андрушівського районного відділу ДВС Центрально- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_6 та 17.04.2023 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, який надійшов на його адресу 22.05.2023 (а. с. 84 на звороті відновленої справи);

- 26.05.2023 повторно пред`явлено на примусове виконання наказ №906/1686/14 (а. с. 85 на звороті відновленої справи);

- 24.07.2023 відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 та 16.11.2023 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, який надійшов на його адресу 05.02.2024 (а. с. 86 відновленої справи);

- 09.02.2024 повторно пред`явлено на примусове виконання наказ №906/1686/14 (а. с. 86 на звороті відновленої справи);

- 05.03.2024 відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_3 та 21.06.2024 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, який надійшов на його адресу 23.10.2024 (а. с. 87 на звороті відновленої справи);

- 28.10.2024 повторно пред`явлено на примусове виконання наказ

№906/1686/14 (а. с. 88 відновленої справи);

- 09.12.2024 відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_4 та 25.12.2025 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, який надійшов на його адресу 04.03.2026 (а. с. 89 відновленої справи);

-13.03.2026 повторно пред`явлено на примусове виконання наказ

№906/1686/14 (а. с. 89 на звороті відновленої справи);

- 04.05.2026 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 та наказ перебуває на примусовому виконанні по теперішній час (а. с. 32, 33 відновленої справи).

У кожному випадку за змістом постанов встановлено, що майно, яке б підлягало опису й арешту не виявлено; при проведенні виконавчих дій встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися без результативними, стягнень не проводились.

Згідно статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (ч. 5 ст. 12 Закону).

Тобто, після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання, перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Таким чином, судом встановлено, що виконавчий документ направлявся на виконання вчасно, строки його направлення на виконання неодноразово переривалися відправленням на виконання і, станом на 04.05.2026, строк для його виконання не закінчився.

Разом з тим, суд зауважує, на дату повернення наказу - 27.12.2018, 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" (від 02.06.2016 № 14041-VIII). У свою чергу, 5 жовтня 2016 року Закон України "Про виконавче провадження" у попередній редакції № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року втратив свою чинність.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.09.2021 у справі №240/10258/19.

Враховуючи викладене, строк пред`явлення наказу Господарського суду Житомирської області у даній справі був перерваний у зв`язку з пред`явленням його до виконання, проте після переривання строку пред`явлення наказу суду до виконання перебіг строку почався заново з наступного дня після його повернення.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання ним чинності. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону №1404-VIII від 02.06.2016 до виконавчих документів, пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності. Аналогічний по суті висновок зроблений в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 905/6977/13, від 02.05.2018 у справі №5016/149/2011(17/6) та від 01.08.2018 у справі № 553/1951/14-ц.

Тож суд, на підставі зазначеного, вважає постанову державного виконавця Кобченко Валентини Миколаївни від 04.05.2026 по ВП № НОМЕР_5 про відкриття виконавчого провадження законною, оскільки строк повторного подання виконавчого документа до виконання після повернення його стягувачу згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" не завершився у зв`язку з його перериванням у минулому.

Звернення стягнення на кошти боржника є одним із заходів виконавчого провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 цього Закону. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення (ч. 2 ст. 13 Закону України).

Отже, державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови від 04.05.2026 у виконавчому провадженні №80911323 діяв із дотриманням вимог чинного законодавства.

Згідно зі статтею 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З наведеного в сукупності, доводи скаржника про те, що державним виконавцем неправомірно прийнято постанову від 04..05.2026, у зв`язку із вищевказаними обставинами суд вважає помилковими та безпідставними і відмовляє у задоволенні скарги.

Керуючись ст. 232 - 236, 339 - 345 ГПК України, Законом України "Про виконавче провадження", господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка від 04.06.2026 на дії державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Кобченко В.М. (вх. г/с №01-19/81/26).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтями 254-259 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 05.08.2026

Суддя Лозинська І.В.

Друк:

1 - до справи

2,3 - сторонам Електронний суд

4 - Бердичівському ВДВС на електронну адресу: berdychiv_dvs@ukr.net