Рішення № 138752244, 05.08.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/1598/26

Провадження № 2/727/1961/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :

головуючого судді Смотрицького В.Г.

секретарі судових засідань Бурлаці А.

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про визначення місця проживання дітей, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до відповідачапро визначення місця проживання дітей.

В обґрунтування позову посилався на те, що в шлюбі з відповідачкою у них народилось троє неповнолітніх дітей син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Двоє старших дітей зареєстровані за адресою батька в АДРЕСА_1 , а найменший син зареєстрований за адресою матері в АДРЕСА_2 .

Після початку повномасштабного вторгнення військ російської федерації в України вони сім`єю були змушені виїхати до м. Чернівці, потім повернулись у м. Київ.

У подальшому відповідач забрала всіх дітей і проживає в АДРЕСА_2 . Ця квартира складається з двох житлових кімнат, там фактично проживає сім осіб.

Він неодноразово намагався домовитися з матір`ю дітей, щоб старші діти продовжили навчання в м.Києві та проживали разом з ним у м. Києві, у квартирі, яка належить на праві власності йому та його матері. Ця квартира складається з двох окремих кімнат та має загальну площу 51,8 кв.м., житлові умови є набагато кращими для дітей чим ті, в яких вони проживають зараз. Відповідач займається вихованням меншого сина, а старші діти змушені підлаштовуватись під графік меншого, що впливає на їхній розвиток, буває пропускають школу, обмежені у виборі гуртків, оскільки виникають труднощі з супроводом старших дітей.

Він неодноразово наполягав, що має можливість та бажання забезпечити старшим дітям кращі умови проживання, забезпечити навчальний процес та організувати позакласне навчання в гуртках. Жодних перешкод у спілкуванні з матір`ю він не чинив і не збирався чинити.

Проте з відповідачем по справі вони не можуть знайти спільного компромісного рішення в цьому питанні, тому був змушений звернутися до суду.

Він має маму пенсіонерку, яка залюбки допоможе у разі необхідності з внуками.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він має відстрочку та не підлягає призову на військову службу під час мобілізацій, відстрочка діє до завершення мобілізації.

Позивач переконаний, що їхні двоє старших дітей повинні проживати разом з ним, він має можливість постійно про них піклуватися, забезпечити всім необхідним, слідкувати за станом здоров`я, їх розвитком, й забезпечити й задовольнити їхні потреби.

У нього з дітьми психологічний контакт, прив`язаність один до одного.

Відповідач зайнята вихованням найменшого сина, сторонньої фізичної допомоги майже не отримує, що в результаті має значний вплив на розвиток старших дітей.

З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів старших дітей просив визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з ним за його місцем проживання у м. Києві.

Позивач та його представник в судовому засіданні в режимі відео конференції позов підтримали і в своїх поясненнях підтвердили обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні, в своїх поясненнях підтвердила обставини, викладені у відзиві.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Чернівецької міської ради в судове засідання не з`явився, до початку розгляду справи надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, що вшлюбі у сторін народилось троє неповнолітніх дітей син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Двоє старших дітей зареєстровані за адресою батька в АДРЕСА_1 ( а.с. 9 ) ( двохкімнатна квартира загальною площею 51,8 кв.м., розмір житлових кімнат невідомо ), а найменший син зареєстрований за адресою матері в АДРЕСА_2 ( двохкімнатна квартира загальною площею 73,7 кв.м., розмір житлових кімнат 28,5 кв.м. та 32,4 кв.м. )

З літа 2024 року відповідач разом з усіма дітьми проживають в АДРЕСА_2 у кімнаті площею 32,4 кв.м.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач має відстрочку та не підлягає призову на військову службу під час мобілізацій, відстрочка діє до завершення мобілізації ( а.с. 25 ).

Син ОСОБА_3 з 2025 року навчається у Чернівецькій гімназії № 11 та КБУ «Музична школа № 1 м. Чернівців» на відділі народних струнних інструментів ( а.с. 65, 67 ), донька ОСОБА_4 відвідує заклад дошкільної освіти № 54 «Зернятко» та займається в аматорській цирковій студії «Капітошка» КБУ «Центральний палац культури м. Чернівців» ( а.с. 66, 69 ).

Психологічною характеристикою на відповідача від 28.04.2026р. ( а.с. 73 ), підготовленою практичним психологом ОСОБА_6 на основі глибокої діагностики (за методиками АСВ, Варги-Століна, Ейдеміллера) підтверджується високий рівень її батьківської компетентності, відсутність будь-яких дисфункцій у системі виховання та наявність здорових, міцних структурно-рольових зв`язків між нею та всіма трьома дітьми. У психологічному висновку експерт робить категоричний висновок: "розлучення з матір`ю є вкрай небажаним з психологічної точки зору, оскільки це несе пряму загрозу психоемоційному благополуччю дітей та матері". Страх розриву тісних емоційних зв`язків між трьома дітьми є цілком обґрунтованим. Відокремлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від їхнього найменшого брата ОСОБА_5 , з яким вони зростають разом, завдасть глибокої травми їхній психіці та зруйнує природну підсистему сиблінгів (братів і сестер).

Орган опіки та піклування у своєму висновку ( а.с. 88, 89 ) вважав за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей разом з матір`ю ОСОБА_2 , не порушуючи права батька на участь у вихованні дітей.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частинами першою-другою статті 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно з частиною першою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Відповідно до частини першої статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, з огляду на те, що дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним.

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права і практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У частинах четвертій та п`ятій статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Водночас у частині шостій вказаної статті зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Щодо аргументів позивача про те, що відповідач з трьома малолітніми дітьми проживає у маленькій квартирі, необхідно зазначити таке.

Дійсно відповідач з трьома малолітніми дітьми проживає у двохкімнатній квартирі загальною площею 73,70 кв.м., житловою площею 60,90 кв.м. але площа цих кімнат є просторою - перша кімната має 28,50 кв.м., друга кімната 32,40 кв.м. Такі параметри житла забезпечують абсолютно комфортне розміщення мешканців, наявність ігрових зон, місць для навчання та відпочинку дітей. Суд погоджується з твердженням відповідача, що ці умови об`єктивно є набагато кращими за умови позивача, який пропонує переселити двох дітей у квартиру загальною площею лише 51,8 кв.м. у місті Києві, де, крім нього проживає його матір пенсійного віку.

Крім того, факт належних житлових умов підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов від 27 квітня 2026 року ( а.с. 70 ), складеним комісією дільничного комітету за участі сусідів.

Також необхідно врахувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України у постанові № 16 від 12.06.1998 року та сталу практику КЦС ВС, згідно з якими перевага в матеріально-побутовому стані або розмірі заробітної плати одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей на виховання.

Щодо тверджень позивача про обмеження повного та всебічного забезпечення розвитку дітей необхідно зазначити таке.

Син ОСОБА_3 з 2025 року навчається у Чернівецькій гімназії № 11 та КБУ «Музична школа № 1 м. Чернівців» на відділі народних струнних інструментів ( а.с. 65, 67 ), донька ОСОБА_4 відвідує заклад дошкільної освіти № 54 «Зернятко» та займається в аматорській цирковій студії «Капітошка» КБУ «Центральний палац культури м. Чернівців» ( а.с. 66, 69).

На думку суду це підтверджує пояснення відповідача про те, що вона як матір, володіє високим рівнем батьківської відповідальності, тайм-менеджменту та повною мірою забезпечує освітні, культурні та духовні потреби своїх дітей. Їхній розклад є стабільним, продуманим та насиченим.

Відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 18 березня 2020 року у справі № 336/1205/19 та ін.), при вирішенні справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання та психологічний стан.

Дійсно, можливий переїзд ОСОБА_3 та Софії до міста Києва може призвести до катастрофічного руйнування їхніх міцних соціальних зв`язків, необхідності зміни навчальних закладів, музичної школи та циркової студії, втрати друзів та наставників, може бути жорстоким стресом для дитячої психіки і жодним чином не відповідає їхнім інтересам.

Найбільш неспроможною підставою позовних вимог є бажання позивача розділити трьох рідних дітей: забрати до себе лише двох старших ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) та залишити з відповідачкою найменшого сина ( ОСОБА_5 ).

Міжнародні стандарти захисту прав дітей та національне законодавство України категорично забороняють розлучення братів та сестер без наявності екстраординарних обставин, які загрожують їхньому життю. Актуальна судова практика Верховного Суду формує єдину та непохитну позицію з цього питання. Зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 04 липня 2024 року у справі № 361/1872/21 чітко зазначено, що головне завдання суду не порушити для дитини відчуття стабільності та спокою і врахувати якнайкращі її інтереси, не допускаючи розлучення братів і сестер. Крім того, у постанові від 19.01.2025 року у справі № 405/239/22 Верховний Суд зобов`язав з`ясовувати, чи буде відповідати інтересам дитини роз`єднання сестер і братів, наголосивши, що збереження єдності між ними є ключовим елементом у забезпеченні найкращих інтересів дитини. Будь-яке рішення про їх розділення має бути винятковим.

З 24 лютого 2022 року в Україні триває повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації, війна продовжується. Але позивач бажає повернути двох малолітніх дітей до столиці, де небезпека і загроза життю, які пов`язані з війною в країні, у місті Києві є об`єктивно та значно вищими, ніж у місті Чернівці. Це є загальновідомим фактом.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності обов`язкового врахування безпекових факторів в умовах воєнного стану при вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини (зокрема, постанови КЦС ВС від 15.01.2025 р. у справі № 760/2096/22).

Діти стабільно проживають у місті Чернівці, яке є безпечним, віддаленим від фронту тиловим регіоном, куди не долітає більшість засобів повітряного нападу ворога. Натомість місто Київ регулярно зазнає масованих ракетних ударів, атак балістичним озброєнням та постійних нальотів ударних безпілотників, що супроводжується тривалими повітряними тривогами та необхідністю перебування в укриттях. Примусове переміщення двох малолітніх дітей з мирного середовища до зони підвищеного військового ризику та постійного стресу буде грубо порушувати їхнє базове, невід`ємне право на життя, безпеку та здоровий розвиток.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей першочергова увага завжди приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно з ч. 1, 2 ст. 161 Сімейного кодексу України, під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини судом беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини, вік, стан здоров`я та інші істотні обставини.

Суд погоджується з твердженнями відповідачки про те, що вона як матір, повністю, віддано та всебічно задовольняє всі без винятку потреби своїх трьох дітей матеріальні, медичні, духовні, освітні та емоційні. Позивачем суду не надано жодного доказу, що це спростовує.

Дійсно зміна місця проживання двох старших дітей, розлучення їх з молодшим братом та матір`ю, буде не в їх інтересах.

З досліджених в судовому засіданні аудіо файлів голосових повідомлень відповідача позивачу, які позивач записав і надав суду, не встановлено, що відповідач не може займатись вихованням дітей, що вона не забезпечує їх всім необхідним, що вона не може створити належні для їхнього життя умови.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлений позивачем позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 24, 51 Конституції України, ст.ст. 19, 160, 161 СК України, ст. 29 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 3, 4, 11, 12, 13, 19, 76, 80, 81, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про визначення місця проживання дітей відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 07 серпня 2026 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: