Рішення № 138752106, 29.07.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2026 р. Cправа № 902/671/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.,

за участю представників:

позивача - Олійник Олег Ігорович (поза межами суду)

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Приватного агропромислового підприємства "АГРОПРОДСЕРВІС" (с. Настасів, Тернопільський район, Тернопільська область, 47734)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС" (вул. Стеценка, буд. 57, м. Вінниця, 21009)

про: стягнення 549114,35 грн

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного агропромислового підприємства "АГРОПРОДСЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС" про стягнення 549114,35 грн за договором поставки №20-08 від 20.08.2025.

Ухвалою суду від 22.05.2026 відкрито провадження у справі №902/671/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 16.06.2026.

09.06.2026 на адресу суду надійшла заява представника позивача (б/н від 09.06.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 10.06.2026 забезпечено участь представника Приватного агропромислового підприємства "АГРОПРОДСЕРВІС" - адвоката Фльоркова Олександра Володимировича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистемі "ЄСІТС".

В судовому засіданні 10.06.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.07.2026.

Ухвалою суду від 16.06.2026 повідомлено відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.07.2026.

20.07.2026 на адресу суду надійшла заява представника позивача (б/н від 09.06.2026) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 27.07.2026 забезпечено участь представника Приватного агропромислового підприємства "АГРОПРОДСЕРВІС" - адвоката Олійника Олега Ігоровича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистемі "ЄСІТС".

В судовому засіданні 29.07.2026 прийняв участь представник позивача. Представник відповідача правом участі в судовому засіданні не скористався.

Щодо повідомлення відповідача про судове засідання суд зазначає наступне.

Ухвалу суду від 16.06.2026 направлено відповідачу в зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Згідно довідки про доставку електронних листів, що оформлена відповідальним працівником Господарського суду Вінницької області ухвалу суду від 16.06.2026 надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС" та доставлено до електронного кабінету.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення до електронного кабінету особи.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, однак останній не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності належно повідомленого представника позивача.

Стислий виклад процесуальних позицій сторін.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 20.08.2025 між Приватним агропромисловим підприємством "АГРОПРОДСЕРВІС" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС" (Покупець) укладено договір поставки №20-08.

Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця продукти харчування (Продукція), а Покупець прийняти та оплатити Продукцію в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

Поставка Продукції здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість Продукції кожної партії узгоджується сторонами шляхом оформлення замовлень на поставку Продукції відповідно до умов, визначених цим договором (п. 1.3 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору загальна сума договору дорівнює сумам усіх видаткових накладних на товар, поставлених за цим договором.

Покупець здійснює оплату за поставлений Товар після його реалізації кінцевому споживачеві кожних 7 (сім) календарних днів (один раз на тиждень), одночасно надаючи звіт на електронну адресу r.melnyk@aps.te.ua про реалізований Товар. Остаточний розрахунок за поставлену партію товару не може перевищувати 90 днів (п. 2.2 Договору).

Оплата товару здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, в національній валюті України - гривні (п. 2.3 Договору).

Розрахунки між Постачальником та Покупцем вважаються здійсненими з моменту зарахування відповідних коштів на розрахункові рахунки сторін (п. 2.5 Договору).

За змістом п. 3.4 Договору разом із товаром Постачальник зобов`язаний надати Покупцю: видаткову накладну на товар; рахунок; копію документів на підтвердження якості товару (п.3.6 Договору).

Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2026.

На виконання умов договору в період з 27.08.2025 по 15.01.2026 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на зальну суму 937974,04 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими та товаро-транспортними накладними №9753 від 27.08.2025 та ТТН №Р9753 від 27.08.2025; №10276 від 04.09.2025 та ТТН №Р10276 від 04.09.2025; № 11927 від 19.09.2025 та ТТН №Р11927 від 19.09.2025; №13027 від 03.10.2025 та ТТН №Р13027 від 03.10.2025; №15344 від 13.11.2025 та ТТН №Р15344 від 13.11.2025; № 277 від 15.01.2026.

Відповідачем частково здійснено розрахунки за поставлений товар в сумі 388859,69 грн. В підтвердження чого до матеріалів справи додано виписку АТ "Райффайзен Банк" по особовому рахунку.

Також позивачем в підтвердження виконання зобов`язань сформовано податкові накладні №3764 від 27.08.2025; №247 від 04.09.2025; №1460 від 19.09.2025; №280 від 03.10.2025; №413 від 13.11.2025; №301 від 15.01.2026.

Станом на 18.05.2026, за відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 549 114,35 грн (937974,04 грн - 388859,69 грн).

14.05.2026 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію (вих. №14-05/26-1) щодо погашення заборгованості за поставлений товар. Зазначена претензія залишена без реагування.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки №20-08 від 20.08.2025.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт поставки відповідачу товару за договором підтверджено первинними документами - видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, тощо.

Доказів погашення заборгованості в повному обсязі матеріали справи не містять.

Таким чином, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості суду не представив, вимоги позивача про стягнення з відповідача 549114,35грн основного боргу з оплати поставленого товару підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Разом з тим відповідачем не подано до суду жодних доказів в підтвердження або спростування заявлених позовних вимог.

За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", тому судові витрати зі сплати судового збору, з урахуванням пониженої ставки судового збору, на підставі ст. 129 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача в сумі 6589,37 грн.

Надмірно сплачений судовий збір в сумі 1647,35 грн може бути повернений позивачу на підставі окремої заяви.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-92, 129, 238-240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСНОВА ТРЕЙД ПЛЮС" (вул. Стеценка, буд. 57, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ - 44796564) на користь Приватного агропромислового підприємства "АГРОПРОДСЕРВІС" (с. Настасів, Тернопільський район, Тернопільська область, 47734, код ЄДРПОУ - 30356854) 549114,35 - заборгованості, 6589,37 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Примірник повного судового рішення направити сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 05 серпня 2026 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи