Рішення № 138751539, 05.08.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/10170/25

Провадження № 2/712/334/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Пономаря В.О.,

за участі секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,

позивача за первісним позовом, відповідача

за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

представника позивача за первісним позовом,

відповідача за зустрічним позивача ОСОБА_2 ,

відповідача за первісним позовом, позивача

за зустрічним позовом ОСОБА_3

представника відповідача за первісним позовом,

позивача за зустрічним позовом Мельниченко А.М.,

відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 ,

представника третьої особи Івангородської Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог Виконавчий комітет Черкаської міської ради як орган опіки та піклування про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення позивачки та виселення відповідачів та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на проведення ремонтних робіт та зі сплати комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

1.1. Короткий виклад позиції позивача, відповідача та третіх осіб

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей Черкаської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення позивачки та виселення відповідачів.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власницею житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки площею 0,0408 га за адресою: АДРЕСА_1 . У 2017-2018 роках вона надала згоду на вселення до будинку свого сина ОСОБА_5 , його дружини ОСОБА_3 та їхнього сина ОСОБА_4 .

Після початку повномасштабного вторгнення та мобілізації сина позивачка тимчасово переселилася до сараю, облаштованого для проживання. Після загибелі сина ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , за твердженням позивачки, відмовляється допустити її до будинку, не передає ключі, не реагує на вимоги про звільнення житла, ображає її та не сплачує комунальні платежі. Через стан здоров`я та відсутність належного опалення позивачка не може надалі проживати в господарській споруді.

Позивачка також зазначає, що відповідачі мають інше житло квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку вони набули у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 . Водночас ОСОБА_3 у спірному будинку не зареєстрована. Направлена їй 18.07.2025 претензія про виселення залишилася без відповіді.

Посилаючись на порушення свого права власності, позивачка просить усунути перешкоди в користуванні будинком шляхом її вселення до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; виселити з нього ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без надання іншого житлового приміщення; стягнути з ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу.

У відзиві на позов представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_6 зазначила, що разом із сином тривалий час проживає у спірному домоволодінні як член сім`ї власниці, а їх реєстрація була здійснена за згодою ОСОБА_1 . На її думку, підстав для виселення, передбачених житловим законодавством, немає, а права неповнолітнього на житло підлягають особливому захисту.

ОСОБА_3 заперечила твердження про створення перешкод власниці. Вказала, що ОСОБА_1 проживає окремо в переобладнаному та придатному для проживання приміщенні літ. «Б, б, б?», яке має опалення, санвузол, кухню та інші зручності. Наявну у відповідачів по 1/3 частці квартири площею 43,4 кв. м вважала недостатньою для їх проживання.

ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування вартості ремонтно-будівельних робіт та сплачених комунальних послуг.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що з 2009 року ОСОБА_3 проживала однією сім`єю із сином відповідачки - ОСОБА_5 , шлюб із яким зареєструвала 24.03.2021. Подружжя виховувало двох синів - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

За твердженням позивачки за зустрічним позовом, домоволодіння на АДРЕСА_1 перебувало в непридатному для проживання стані. Із відома та за згодою ОСОБА_1 вона разом із чоловіком власними силами, із залученням найманих працівників та за власні кошти провела реконструкцію і ремонт спочатку господарської будівлі - «времянки» літ. Б, б, б?, а надалі - житлового будинку літ. А1-1, а?. У приміщеннях були облаштовані ванна кімната й туалет, проведено електропроводку, змонтовано теплу підлогу, утеплено стіни, відремонтовано покрівлю, вирівняно стіни, укладено плитку та виконано інші роботи. Значну частину витрат, за її доводами, становив ремонт кухні.

ОСОБА_3 зазначає, що ремонт проводився впродовж 2009-2024 років з метою постійного проживання її сім`ї у домоволодінні. ОСОБА_1 нібито погоджувалася переселитися до відремонтованої господарської будівлі та обіцяла надалі оформити житловий будинок на сина ОСОБА_9 , позивачку або онука ОСОБА_8 . Покладаючись на ці домовленості, позивачка та її чоловік продовжували вкладати кошти в ремонт і поліпшення нерухомого майна.

Після загибелі ОСОБА_5 позивачка залишилася проживати у будинку разом із неповнолітнім сином. Надалі ОСОБА_1 змінила свою позицію та почала вимагати їхнього виселення. Позивачка вважає, що внаслідок проведених за її рахунок робіт вартість належного відповідачці майна істотно збільшилася, а тому відповідачка без достатньої правової підстави зберегла майно за її рахунок.

На підтвердження обсягу та вартості робіт ОСОБА_3 посилається на висновок експертно-будівельного дослідження № 11-25 від 07.07.2025, відповідно до якого вартість ремонтно-будівельних робіт, виконаних у 2009-2024 роках у житловому будинку літ. А1-1, а? та господарських будівлях літ. Б, б, б?, становить 1 963 478 грн.

Крім того, позивачка зазначає, що з 2020 року самостійно сплачувала комунальні платежі за домоволодіння. За наданим нею розрахунком загальна сума цих витрат становить 171 947,73 грн.

Посилаючись на положення ст. 1212 ЦК України про повернення безпідставно набутого або збереженого майна, ОСОБА_3 просить стягнути з ОСОБА_1 1 963 478 грн вартості ремонтно-будівельних робіт та 171 947 грн витрат на оплату комунальних послуг, загалом - 2 135 425 грн.

У відзиві на зустрічну позовну заяву представник ОСОБА_1 адвокат Білоглазенко Г.П. просить відмовити в її задоволенні. По суті вимог представник ОСОБА_1 заперечує існування між сторонами домовленості щодо проведення ремонтно-будівельних робіт та їх подальшого відшкодування. Стверджує, що ремонт здійснював син власниці ОСОБА_5 для поліпшення умов проживання своєї сім`ї та матері, а в роботах також брали участь інші члени родини. На думку сторони, позивачка за зустрічним позовом не довела, які саме роботи, коли, за чиї кошти та в якому обсязі були виконані нею і ОСОБА_5 , а також не підтвердила збільшення вартості нерухомого майна внаслідок цих робіт.

Представник ОСОБА_1 вважає безпідставним застосування ст. 1212 ЦК України, оскільки витрати здійснювалися добровільно під час спільного проживання членів сім`ї, без зобов`язання власниці компенсувати їх. Також посилається на сплив загальної позовної давності щодо частини витрат, понесених у попередні роки.

Заперечуючи проти стягнення 171 947 грн комунальних платежів, представник зазначає, що послугами користувалися ОСОБА_3 та члени її сім`ї, а надані платіжні документи не підтверджують заявленої суми, періоду її формування та частки витрат, яка припадає на кожного мешканця.

Висновок експерта від 07.07.2025 № 11-25 представник вважає неналежним доказом розміру вимог, посилаючись на те, що він складений на підставі переліку робіт, наданого ОСОБА_3 , не встановлює осіб, які оплатили та виконали роботи, часу їх проведення і фактичного розміру понесених витрат. Окрім того, до розрахунку, за твердженням сторони, включено обладнання, світильники, побутову техніку та інше рухоме майно, а питання про збільшення ринкової вартості будинку внаслідок поліпшень експертом не вирішувалося. У зв`язку із цим представник ОСОБА_1 просить відмовити ОСОБА_3 у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

У відповіді на відзив ОСОБА_3 заперечила проти доводів ОСОБА_1 та просила задовольнити зустрічний позов. Зазначила, що вимоги ґрунтуються на ст. 1212 ЦК України, а відсутність між сторонами договірних відносин не виключає виникнення зобов`язання з повернення безпідставно збережених коштів.

Пояснила, що вона та її чоловік ОСОБА_5 із 2009 року власними силами й коштами здійснювали перебудову господарського приміщення та ремонт будинку. За її твердженням, із ОСОБА_1 існувала домовленість щодо оформлення домоволодіння та його подальшої передачі онуку ОСОБА_8 . Після зникнення чоловіка вона продовжувала роботи, оскільки не знала про його загибель і розраховувала на виконання цієї домовленості.

Щодо комунальних платежів ОСОБА_3 вказала, що оплачувала послуги за приміщення, яким користувалася ОСОБА_1 , тому вважає заявлені витрати такими, що підлягають відшкодуванню.

Заперечення проти висновку експерта від 07.07.2025 № 11-25 вважала необґрунтованими, оскільки експерт провів обстеження приміщень та визначив обсяги і вартість виконаних робіт. Зазначила, що включене до розрахунку обладнання є вбудованим, однак погодилася зменшити вимоги на вартість майна, яке можливо відокремити без пошкодження.

1.2. Рух справи в суді першої інстанції, процесуальні рішення

Позовна заява ОСОБА_1 25.07.2025 надійшла до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 01.08.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків.

Представником позивача ОСОБА_2 06.08.2025 подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.08.2025 відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 надійшов 14.08.2025 до Соснівського районного суду м. Черкаси. Ухвалою судді від 19.08.2025 вказаний позов прийнято до провадження.

Представником відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 28.08.2025 подала відзив на зустрічну позовну заяву.

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6 10.10.2025 подала відповідь на відзив.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_6 10.10.2025 подала відзив.

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6 10.10.2025 подала заяву про забезпечення позову, яку ухвалою судді від 15.10.2025 повернуто.

Ухвалою суду від 27.10.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду.

Представник третьої особи ОСОБА_10 27.10.2025 заявила клопотання про долучення доказів, яке ухвалою суду від 27.10.2025, внесеною до протоколу судового засідання, задоволено.

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6 29.10.2025 подала заяву про забезпечення позову, яку 31.10.2025 ухвалою суду задоволено.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_2 25.11.2025 подала клопотання про приєднання доказів та витребування доказів, у задоволенні якого ухвалою суду від 09.12.2025, внесеною до протоколу судового засідання відмовлено.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_2 04.06.2026 подала клопотання про заміну третьої особи, яке ухвалою суду від 09.06.2026 задоволено.

Ухвалою суду від 09.06.2026, внесеною до протоколу судового засідання, суд повернувся зі стадії судових дебатів до стадії дослідження доказів.

Ухвалою суду від 09.06.2026 витребувано докази у Виконавчого комітету Черкаської міської ради.

Суд 28.07.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

1.3. Позиції сторін в судовому засіданні

У судових дебатах представник ОСОБА_1 - адвокат Білоглазенко Г.П. підтримала первісний позов у повному обсязі. Зазначила, що право власності позивачки на спірне домоволодіння підтверджене належними доказами, однак відповідачі не допускають її до будинку та не передають ключі. На думку представника, проживання позивачки у переобладнаній господарській будівлі не позбавляє її права користуватися власним житлом. Виселення відповідачів вважала законним і пропорційним, оскільки вони мають частки в іншій квартирі, а неповнолітній може проживати разом із матір`ю.

Щодо зустрічного позову представник просила відмовити в його задоволенні. Вказала, що ОСОБА_3 не довела існування домовленості про компенсацію ремонтних витрат, фактичного понесення нею заявленої суми, збільшення ринкової вартості будинку та виконання конкретних робіт саме за її кошти. Висновок експерта № 11-25 вважала неналежним і недостатнім доказом, оскільки він ґрунтується на наданому позивачкою переліку робіт, містить вартість обладнання та рухомого майна і не встановлює джерела фінансування робіт. Вимоги про відшкодування комунальних платежів також вважала недоведеними, оскільки послугами користувалися ОСОБА_3 та члени її сім`ї, а надані документи не дають змоги визначити витрати, понесені саме за ОСОБА_1 . Просила первісний позов задовольнити, а в зустрічному позові відмовити.

У судових дебатах ОСОБА_3 , її представник ОСОБА_6 та ОСОБА_4 просили відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.

Щодо первісного позову зазначили, що ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_4 вселилися до спірного будинку за згодою власниці як члени сім`ї її сина та тривалий час проживають у ньому. Передбачених законом підстав для їх виселення не доведено. На їх думку суд має врахувати право відповідачів на житло, принцип пропорційності втручання та найкращі інтереси неповнолітньої дитини. Твердження про створення перешкод власниці заперечили, посилаючись на добровільне переселення ОСОБА_1 до відремонтованої господарської будівлі.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, зазначили, що ОСОБА_3 та її покійний чоловік за відома і згоди ОСОБА_1 здійснили значний обсяг ремонтно-будівельних робіт, унаслідок яких майно власниці було істотно поліпшено. Послалася на висновок експерта про вартість робіт у сумі 1 963 478 грн, платіжні документи та показання свідків. Вважають, що ОСОБА_1 без належної правової підстави зберегла результати невід`ємних поліпшень і кошти, витрачені на комунальні послуги, тому заявлені за зустрічним позовом суми підлягають стягненню.

Представник третьої особи ОСОБА_10 просила проводити судове засідання за її відсутності. При ухваленні рішення просила врахувати висновок органу опіки та піклування від 15.07.2026 № 14453/16697-01-21 та прийняти рішення в найкращих інтересах дитини.

ІІ. Мотивувальна частина рішення

2.1. Положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 316, 317, 321 ЦК України право власності є непорушним; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо нього будь-які дії, що не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, у тому числі шляхом виселення особи, яка перешкоджає власнику в реалізації цього права.

У ч. 1 ст. 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 ст. 402 ЦК України вказано, шо сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Права члена сім`ї власника житла на користування цим житлом визначено у статті 405 ЦК України, у якій зазначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У ст. 406 ЦК України унормовано питання припинення сервітуту.

Сервітут припиняється у разі, зокрема, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.

Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 6 ст. 19 Сімейного кодексу України суд враховує висновок органу опіки та піклування щодо житлових прав дитини, однак такий висновок не має наперед встановленої доказової сили і оцінюється судом у сукупності з іншими доказами, а рішення ухвалюється з урахуванням найкращих інтересів дитини.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно.

За змістом частини четвертої статті 390 ЦК України добросовісний володілець чужого нерухомого майна, який здійснив у ньому невіддільні поліпшення, має право на відшкодування здійснених витрат у розмірі, що не перевищує розміру збільшення вартості цього майна. Цей підхід підлягає врахуванню й у спорах про відшкодування вартості поліпшень чужого майна за правилами глави 83 ЦК України розмір відшкодування визначається не вартістю виконаних робіт як такою, а приростом ринкової вартості майна внаслідок цих робіт.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

2.2. Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши письмові докази, висновок експерта, пояснення учасників справи та показання свідків у їх сукупності, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є власницею житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ця обставина підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 436248025 від 21.07.2025, відповідно до якої за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок загальною площею 81,4 кв. м, житловою площею 36,5 кв. м. До складу об`єкта входять житловий будинок із прибудовою літ. «А1-1, а?», сараї літ. «Б, б, б?», погріб літ. «З», вбиральні літ. «К, И» та вигрібна яма № II.

Підставами державної реєстрації права власності зазначені договір про поділ житлового будинку, що перебував у спільній частковій власності, від 13.11.2024, документ про присвоєння адреси та технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Згідно з технічним паспортом, виготовленим 17.02.2025 та сформованим 24.02.2025, у житловому будинку розташовані три житлові кімнати площею 7,0 кв. м, 14,1 кв. м і 15,4 кв. м, кухня площею 18,6 кв. м, коридори площею 2,4 кв. м, 14,4 кв. м і 5,5 кв. м та веранда площею 4,0 кв. м. Загальна площа будинку становить 81,4 кв. м, з яких житлова - 36,5 кв. м, допоміжна - 40,9 кв. м.

ОСОБА_1 також належить земельна ділянка площею 0,0408 га, кадастровий номер 7110136700:04:031:0067, із цільовим призначенням для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Право власності на земельну ділянку зареєстровано 27.08.2015, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Наявні в реєстраційних документах різні варіанти адреси - АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 - стосуються одного домоволодіння.

Із нотаріально посвідченого договору про поділ житлового будинку від 13.11.2024 встановлено, що до його укладення ОСОБА_1 належала 31/100 частка, ОСОБА_11 - 12/25 часток, а ОСОБА_12 - 21/100 частка у праві спільної часткової власності на домоволодіння.

У пункті 12 договору зазначено, що право користування частиною домоволодіння має неповнолітній ОСОБА_4 . Договір укладено з дозволу Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 534 від 25.10.2024.

Наказом Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради № 5235-а від 07.02.2025 виділеному ОСОБА_1 об`єкту нерухомого майна присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

Зі свідоцтва про народження встановлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його матір`ю є ОСОБА_1 .

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Попасна Сєвєродонецького району Луганської області у віці 44 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його батьками у свідоцтві про народження зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_13 .

Шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_13 зареєстровано 24.03.2021, після чого дружині присвоєно прізвище ОСОБА_14 .

Сторони не заперечували, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вселилися до домоволодіння і проживали в ньому за згодою ОСОБА_1 як дружина та син ОСОБА_5 .

Відповідно до відповіді Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради № 14793/21438-01-10 від 21.07.2025 безпосередньо за новоприсвоєною адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані особи відсутні. Водночас за об`єднаною адресою: АДРЕСА_5 , зареєстровані ОСОБА_1 - з 25.10.1977, ОСОБА_11 та ОСОБА_15 - з 21.01.1995, ОСОБА_16 - з 20.07.2002, ОСОБА_4 - з 01.07.2015. Відомості про реєстрацію ОСОБА_3 за цією адресою відсутні.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 436184468 від 21.07.2025 встановлено, що квартира АДРЕСА_6 має загальну площу 43,4 кв. м, житлову - 17,7 кв. м.

Право спільної часткової власності на цю квартиру 28.03.2025 зареєстровано за ОСОБА_16 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - по 1/3 частці за кожним на підставі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 .

Із пояснень сторін та показань свідків установлено, що після проведення ремонтних робіт у господарській будівлі літ. «Б, б, б?» ОСОБА_1 переселилася до цієї будівлі, а ОСОБА_3 із чоловіком і дітьми проживала у житловому будинку літ. «А1-1, а?».

Точний час переселення ОСОБА_1 сторони та свідки визначали по-різному - орієнтовно у 2018-2019 роках. Водночас вони погоджувалися, що переселення відбулося за життя ОСОБА_5 та спочатку мало добровільний характер.

Після загибелі ОСОБА_5 відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 погіршилися. ОСОБА_1 заявила про намір повернутися до житлового будинку, однак фактично продовжувала проживати у будівлі літ. «Б, б, б?».

ОСОБА_1 . 18.07.2025 направила ОСОБА_3 письмову претензію, в якій вимагала до 25.07.2025 звільнити житловий будинок. У претензії вона зазначила, що ОСОБА_3 не допускає її до будинку та не передає ключі від вхідних дверей. Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

В акті опитування сусідів від 22.07.2025, складеному за участю ОСОБА_1 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , зазначено, що ОСОБА_1 фактично проживає у господарській будівлі на території домоволодіння, у якій відсутнє належне теплопостачання, а ОСОБА_3 не допускає її до житлового будинку та не передає ключі.

Стан здоров`я ОСОБА_1 підтверджується санаторно-курортною картою № 11 від 26.06.2025. У медичній документації зазначено про консолідований перелом хірургічної шийки лівої плечової кістки, остеохондроз хребта з ураженням декількох його відділів, остеопороз та інші захворювання опорно-рухового апарату. Позивачці рекомендовано санаторно-курортне лікування.

Відповідно до висновку виконавчого комітету Черкаської міської ради від 15.07.2026 ОСОБА_4 є дитиною-напівсиротою, має статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, і перебуває на обліку як дитина, що опинилася у складних життєвих обставинах.

Органом опіки та піклування встановлено, що неповнолітній із 2018 року проживає у домоволодінні на АДРЕСА_1 за згодою його власниці, зареєстрований за цією адресою з 01.07.2015, має окрему належно облаштовану кімнату, стійкий зв`язок із місцем проживання та соціальним оточенням.

За результатами обстеження умов проживання встановлено, що в кімнаті дитини наявні окреме ліжко, стіл для навчання, крісло, місця для зберігання речей і шкільного приладдя, комп`ютер та телевізор.

Виконавчий комітет Черкаської міської ради дійшов висновку, що виселення ОСОБА_4 зі спірного домоволодіння є недоцільним, не відповідає найкращим інтересам дитини та призведе до звуження обсягу її житлових прав.

Сторони не заперечували, що в житловому будинку літ. «А1-1, а?» та господарській будівлі літ. «Б, б, б?» проводилися ремонтні та будівельні роботи. Спірними між ними є час проведення окремих робіт, джерела їх фінансування, особи, які їх виконували чи оплачували, правова підстава виконання робіт та наявність обов`язку ОСОБА_1 компенсувати їхню вартість.

На замовлення ОСОБА_3 судовим експертом Калашніковим О.М. проведено експертне будівельно-технічне дослідження, за результатами якого складено висновок № 11-25 від 07.07.2025.

На вирішення експерта поставлено питання про обсяги та вартість робіт, які, за твердженням заявниці, були виконані ОСОБА_5 і ОСОБА_3 упродовж 2009-2024 років.

Для проведення дослідження експерту надано складений ОСОБА_3 перелік ремонтно-будівельних робіт, витяги з Державного реєстру речових прав та технічний паспорт від 17.02.2025.

У тексті висновку зазначено, що обстеження домоволодіння проведено 16.06.2025 у присутності ОСОБА_3 , ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , яка не заперечувала факту виконання зазначених видів робіт. ОСОБА_1 під час розгляду справи достовірність відомостей про її присутність та висловлену згоду заперечувала. Окремого акта огляду з її підписом до висновку не додано.

Під час дослідження експерт провів контрольні обміри, візуально-інструментальне обстеження та фотофіксацію фактичного стану будівель.

Експерт установив, що фактичний стан житлового будинку літ. «А1-1, а?» не повністю відповідає технічному паспорту. За контрольними обмірами у будинку наявні коридор площею 7,3 кв. м, кухня - 19,1 кв. м, санвузол - 6,0 кв. м, три житлові кімнати площею 12,9 кв. м, 12,8 кв. м та 15,2 кв. м і веранда площею 4,0 кв. м. Загальна фактична площа становить 77,3 кв. м.

Споруди, позначені в технічному паспорті як сараї літ. «Б, б, б?», за своїми об`ємно-планувальними та конструктивними характеристиками фактично використовуються як житлове приміщення, обладнані електропостачанням, водопостачанням, каналізацією та опаленням. У них наявні дві житлові кімнати площею 10,0 кв. м і 11,1 кв. м, санвузол площею 3,1 кв. м та кухня площею 4,5 кв. м. Загальна фактична площа будівлі становить 28,7 кв. м.

Тимчасова будівля літ. «О», за висновком експерта, є капітальною прибудовою до будівлі літ. «Б» та виконує функцію передпокою. Вбиральню літ. «К» на час обстеження демонтовано.

Експертом зафіксовано перепланування приміщень, улаштування підлог і стель, оздоблення стін, установлення дверей, облаштування кухонь і санвузлів, прокладення систем водопостачання, каналізації, опалення та електропостачання, ремонт покрівлі й утеплення фасадів.

Вартість зазначених у висновку робіт, віднесених експертом до невід`ємних поліпшень, у цінах станом на дату дослідження визначена в розмірі 1 963 478 грн разом із ПДВ.

На підтвердження витрат на оплату комунальних послуг ОСОБА_3 надала платіжні інструкції, сформовані АТ КБ «ПриватБанк», щодо платежів за газопостачання, розподіл природного газу та електропостачання домоволодіння на АДРЕСА_1 .

Із наданих суду документів підтверджуються платежі за 2021-2025 роки на загальну суму 167 133,03 грн, тоді як у зустрічному позові заявлено до стягнення 171 947 грн.

У платіжних документах ініціатором платежів зазначена ОСОБА_3 , а в окремих документах у реквізиті «фактичний платник» - ОСОБА_1 або ОСОБА_13 . Призначення платежів містить посилання на особові рахунки ОСОБА_1 та домоволодіння на АДРЕСА_1 .

Свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_20 підтвердили, що ремонтні роботи у домоволодінні виконував переважно ОСОБА_5 . Окремі свідки також допомагали йому під час ремонту. Вони повідомили, що ОСОБА_1 проживає у переобладнаній господарській будівлі, у якій у зимовий період холодно, а після загибелі ОСОБА_5 між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 виник конфлікт щодо доступу до житлового будинку та подальшої долі нерухомого майна.

ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 і ОСОБА_18 зазначили, що ОСОБА_3 не допускає ОСОБА_1 до житлового будинку або допускає лише в окремих випадках.

Свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 і ОСОБА_25 повідомили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 проводили ремонт для проживання своєї сім`ї, а ОСОБА_1 добровільно переселилася до відремонтованої господарської будівлі. За їхніми показаннями, ця будівля після проведення робіт була придатною для проживання.

Отже, показання свідків узгоджуються в тому, що значну частину ремонтних робіт виконував ОСОБА_5 , у проведенні робіт брали участь члени родини, ОСОБА_1 за життя сина погодилася проживати у переобладнаній господарській будівлі, а після його загибелі між сторонами виник конфлікт.

Водночас показання свідків різняться щодо первісного призначення переобладнаної будівлі, обставин і мети переселення до неї ОСОБА_1 , її придатності для постійного проживання взимку та змісту домовленостей про подальше оформлення домоволодіння.

2.3. Оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення первісного позову

Щодо позовних вимог про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення позивачки

Заявлена ОСОБА_1 вимога про вселення за своєю правовою природою є негаторною, оскільки позивачка залишається власницею домоволодіння, але просить усунути перешкоди, які не пов`язані з позбавленням її володіння майном. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.97.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зазначила, що допоки особа є власником нерухомого майна, вона може вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження ним упродовж усього часу тривання відповідного порушення.

Право власності ОСОБА_1 на житловий будинок є чинним, ніким не оспорене та підтверджене відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тривале фактичне проживання власниці в іншій будівлі не є відмовою від права користуватися житловим будинком та не наділяє інших мешканців повноваженням одноосібно визначати, якою частиною домоволодіння може користуватися власниця.

Із сукупності письмових доказів та показань свідків установлено, що ОСОБА_1 не має постійного й безперешкодного доступу до основного житлового будинку, ключі від вхідних дверей їй не передані, а погодженого між сторонами порядку спільного користування домоволодінням немає. Направлена 18.07.2025 письмова вимога про усунення перешкод залишилася без реагування.

Обраний спосіб захисту вселення ОСОБА_1 безпосередньо відповідає змісту порушеного права та є ефективним та найменш обтяжливим для інших мешканців. Він відновлює можливість власниці особисто користуватися житловим будинком, але не припиняє права користування ним ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і не передбачає їх негайного позбавлення житла.

Посилання відповідачів на придатність переобладнаної господарської будівлі літ. «Б, б, б?» для проживання не спростовує порушення. Наявність у власниці можливості тимчасово проживати в іншій споруді не позбавляє її права користуватися основним житловим будинком за власним вибором.

Щодо позовних вимог про виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Вирішуючи вимогу про виселення, суд ураховує, що вона становить окремий і значно інтенсивніший спосіб втручання у право на житло, ніж вселення власниці. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вселилися до домоволодіння не самоправно, а за згодою ОСОБА_1 як члени сім`ї її сина ОСОБА_5 , тривалий час відкрито проживали в будинку й облаштували в ньому постійне житло.

У постанові від 09.12.2020 у справі № 442/7187/18 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що при розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім`ї власника житла, суди мають приймати до уваги як формальні підстави, передбачені ст. 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін

Отже, смерть ОСОБА_5 та подальше погіршення відносин між сторонами не припиняють право користування відповідачів автоматично. Для виселення без надання іншого житла суд повинен установити передбачену законом підставу та переконатися, що таке втручання є необхідним і пропорційним. Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 27.03.2019 у справі № 295/15305/15-ц (провадження № 61-30454св18): виселення без надання іншого житлового приміщення допустиме лише за умови законності втручання, наявності легітимної мети та його необхідності у демократичному суспільстві.

У цій справі позивачка не довела систематичного руйнування чи псування відповідачами житлового будинку, використання його не за призначенням або таких систематичних порушень правил співжиття, які після вжиття заходів попередження робили б спільне проживання об`єктивно неможливим. Не встановлено й інших обставин, які за конкретних умов цієї справи свідчили б про необхідність повного припинення права користування відповідачів як єдиного способу захисту права власниці. Натомість установлене порушення може бути усунуте менш обтяжливим заходом - вселенням ОСОБА_1 .

Особливого значення набувають права неповнолітнього ОСОБА_4 . Він проживає у спірному домоволодінні з 2018 року, зареєстрований там з 01.07.2015, має окрему належно облаштовану кімнату та стійкий зв`язок із місцем проживання і соціальним оточенням. Крім того, у п. 12 нотаріально посвідченого договору про поділ житлового будинку від 13.11.2024, укладеного вже після смерті його батька та з дозволу органу опіки і піклування, прямо зазначено про наявність у неповнолітнього права користування частиною домоволодіння. Ця обставина підтверджує, що право дитини на проживання визнавалося власницею і після зміни сімейних обставин.

У справі № 522/15146/22 Верховний Суд (постанова від 17.04.2026) погодився з висновками попередніх інстанцій і зазначив, що у відповідачів виник міцний зв`язок з місцем постійного проживання, а тому їх виселення з квартири за встановлених у справі обставин і досліджених доказів не буде пропорційним втручанням у право на житло та право на повагу до приватного життя у розумінні ст. 8 Конвенції.

Належність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1/3 частці квартири загальною площею 43,4 кв. м сама по собі не робить їх виселення необхідним і пропорційним. Житлова площа цієї квартири становить 17,7 кв. м, право власності належить трьом співвласникам, а доказів фактичної можливості поселення в ній відповідачів без істотного погіршення житлових умов, з урахуванням прав третього співвласника, суду не надано.

Суд також ураховує висновок органу опіки та піклування про недоцільність виселення дитини, її статус дитини-напівсироти, яка постраждала внаслідок воєнних дій та перебуває у складних життєвих обставинах. Виселення матері окремо від неповнолітнього сина не відповідало б забезпеченню його належного догляду та праву на сімейне життя, а одночасне виселення матері й дитини за встановлених обставин покладало б на них надмірний тягар.

Водночас найкращі інтереси дитини не можуть тлумачитися як право відповідачів повністю усунути власницю від користування будинком. Справедливий баланс між правом ОСОБА_1 на мирне володіння майном і правом відповідачів на житло в конкретних обставинах досягається шляхом вселення власниці без виселення відповідачів. Якщо після вселення спільне користування будинком виявиться неможливим, сторони не позбавлені права звернутися з вимогами про встановлення порядку користування житлом або про припинення відповідного права за наявності інших належно доведених підстав.

Отже, первісний позов підлягає частковому задоволенню: перешкоди у користуванні житловим будинком слід усунути шляхом вселення ОСОБА_1 , а в задоволенні вимоги про виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без надання іншого житлового приміщення - відмовити.

2.4. Оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення зустрічного позову

За змістом ст. 1212 ЦК України для виникнення кондикційного зобов`язання необхідна сукупність трьох умов: набуття або збереження майна однією особою; здійснення такого набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність достатньої правової підстави для відповідного майнового переходу або подальше відпадіння такої підстави. Позивач за зустрічним позовом повинен довести кожну з цих умов, причинний зв`язок між власними витратами та майновим збільшенням відповідачки, а також розмір майна, фактично збереженого останньою.

Сам факт проведення у чужому нерухомому майні ремонтних робіт не означає автоматичного виникнення у власника обов`язку компенсувати їх повну кошторисну вартість. Необхідно встановити, які саме невіддільні поліпшення створені конкретно за рахунок позивачки, чи зберігаються вони у власниці на час розгляду справи, чи існувала домовленість про їх компенсацію або інша правова підстава здійснення витрат та яким є реальний обсяг збагачення власниці.

Правовий підхід до визначення розміру відшкодування невіддільних поліпшень сформульовано Верховним Судом України у постанові від 07.09.2016 у справі № 6-389цс16 та у постанові від 12.06.2023 у справі № 127/20330/20: відшкодуванню підлягає не вартість ремонтних робіт як така, а сума, на яку внаслідок невіддільних поліпшень збільшилася ринкова вартість нерухомого майна; для цього мають бути встановлені можливість відокремлення поліпшень та вартість майна до і після їх проведення.

Надані ОСОБА_3 докази підтверджують значний обсяг ремонту й переобладнання житлового будинку та господарської будівлі, однак не дають змоги визначити її особистий майновий внесок. Показання свідків узгоджуються в тому, що основним організатором і виконавцем значної частини робіт був ОСОБА_5 , частину робіт виконували або фінансували інші члени родини. Первинні договори підряду, акти приймання виконаних робіт, кошторис, банківські виписки чи сукупність розрахункових документів, які б підтверджували фактичне понесення саме ОСОБА_3 витрат у сумі 1 963 478 грн, відсутні.

Висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 11-25 від 07.07.2025 є належним письмовим доказом щодо фактичного стану приміщень, наявності окремих видів робіт та їх орієнтовної кошторисної вартості у цінах на дату дослідження. Водночас експерт виходив із переліку робіт, наданого самою замовницею, і не встановлював осіб, які оплатили чи виконали роботи, дати їх проведення, фактично сплачені у 2009-2024 роках суми, зміст домовленостей сторін або джерела фінансування.

Визначена експертом вартість робіт станом на 2025 рік не є тотожною фактичним витратам, понесеним у попередні роки, і не характеризує розмір збереження майна ОСОБА_1 . Питання про ринкову вартість домоволодіння до виконання поліпшень та після них експерту не ставилося, приріст такої вартості не визначено. Не встановлено також, які поліпшення є невіддільними. Навпаки, позивачка за зустрічним позовом визнала включення до розрахунку обладнання та майна, що може бути відокремлене, однак остаточного переліку такого майна й уточненого розрахунку вимог не подала.

Матеріали справи не містять договору або іншого правочину, за яким ОСОБА_1 зобов`язалася відшкодувати вартість ремонту. Твердження про обіцянку в майбутньому переоформити домоволодіння на сина, онука чи ОСОБА_3 не підтверджене доказами досягнення сторонами визначеної домовленості, за якою проведення робіт було зустрічним на передачу майна або породжувало обов`язок власниці повернути витрати. Саме погодження власницею виконання ремонту не є тотожним згоді на компенсацію його вартості.

Суд також бере до уваги фактичну мету витрат: роботи проводилися протягом багатьох років для облаштування житла, яким користувалися ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та їхні діти. Отже, сім`я, яка здійснювала ремонт, сама тривалий час одержувала споживчу користь від його результатів. За таких обставин немає підстав вважати, що вся поточна кошторисна вартість робіт безоплатно збережена виключно ОСОБА_1 за рахунок позивачки за зустрічним позовом.

Щодо вимоги про відшкодування комунальних платежів суд установив, що надані платіжні документи підтверджують сплату у 20212025 роках 167 133,03 грн, тоді як заявлено 171 947 грн. Однак платежі здійснювалися за домоволодіння у період фактичного проживання і споживання послуг самою ОСОБА_3 та членами її сім`ї. Розподілу вартості послуг між окремими мешканцями, показників споживання кожного приміщення або іншого розрахунку частини, що припадає саме на ОСОБА_1 , не надано.

Саме зазначення ОСОБА_1 власницею особового рахунку чи фактичним платником в окремих платіжних документах не доводить, що всі сплачені кошти становили її особистий борг, який вона безпідставно зберегла. Не підтверджено й домовленості сторін про подальше відшкодування комунальних платежів. Отже, позивачка за зустрічним позовом не довела ні факту збереження відповідачкою заявленої суми, ні її розміру.

Оскільки ОСОБА_3 не довела сукупності умов, необхідних для виникнення зобов`язання з повернення безпідставно збереженого майна, а також належного розміру відшкодування, у задоволенні зустрічного позову потрібно відмовити повністю.

За такого висновку заява про застосування позовної давності не впливає на результат розгляду справи, оскільки наслідки її спливу можуть застосовуватися лише до обґрунтованої позовної вимоги.

2.5. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 сплатила 2 422,40 грн судового збору за дві самостійні позовні вимоги немайнового характеру - про вселення та про виселення. Оскільки задоволено одну з двох вимог, компенсації підлягає 50 відсотків сплаченого судового збору, тобто 1 211,20 грн.

Вирішуючи питання про витрати на професійну правничу допомогу, суд ураховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, відповідно до якого розмір компенсації визначається з урахуванням реальності та необхідності витрат, а також розумності їх розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Зважаючи на складність спору, тривалість його розгляду, обсяг досліджених доказів, наявність первісного та зустрічного позовів, кількість судових засідань і виконану представником роботу, суд визнає реальними, необхідними та співмірними витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн. У зв`язку з частковим задоволенням первісного позову компенсації підлягає 50 відсотків цієї суми 10 000 грн.

Оскільки судом не встановлено вчинення неповнолітнім ОСОБА_4 самостійних дій, спрямованих на недопущення власниці до житлового будинку, а в задоволенні позовної вимоги про його виселення відмовлено, підстави для покладення на нього судових витрат відсутні. Судові витрати, пропорційні задоволеній вимозі про усунення перешкод шляхом вселення, підлягають стягненню з ОСОБА_3 .

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю, тому судові витрати, понесені ОСОБА_3 у зв`язку з його пред`явленням і розглядом, відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на неї та відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1 не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 49, 81, 89, 133, 137, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Виконавчий комітет Черкаської міської ради як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення позивачки та виселення відповідачів - задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належним їй житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_1 до цього житлового будинку.

У задоволенні первісного позову в частині виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на проведення ремонтно-будівельних робіт у розмірі 1 963 478 грн та витрат на оплату комунальних послуг у розмірі 171 947 грн - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп. судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 11 211 (одинадцять тисяч двісті одинадцять) грн 20 коп.

Судові витрати ОСОБА_3 , понесені у зв`язку з розглядом зустрічного позову, покласти на неї.

Скасувати заходи забезпечення зустрічного позову, вжиті ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.10.2025.

Заходи забезпечення зустрічного позову зберігають свою дію до набрання цим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 05.08.2026.

Найменування учасників справи:

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 .

Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєсстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Черкаської міської ради як орган опіки та піклування, ЄДРПОУ 04061547, адреса місцязнаходження: вул. Байди Вишневецького, 36, м. Черкаси.

Суддя В.О. Пономар