Рішення № 138751063, 05.08.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Баронін Д. Б.

Справа № 644/5644/26

Провадження № 2/644/4322/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 р. м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Нестеренко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до Індустріального районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на наступне.

13.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №21529-03/2024 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 15000 грн. строком на 120 днів. Товариство свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами договору. Відповідач свої зобов`язання, які встановленні договором, не виконав. У зв`язку із відсутністю платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитом.

14.08.2024 між позивачем та ТОВ «Аванс Кредит» було укладено Договір факторингу №14082024, за яким позивач набув право грошової вимоги до відповідача. Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів і просить стягнути з відповідача заборгованість, яка становить 60000 грн. та складається з наступного: заборгованість за сумою кредиту 15000 грн., заборгованість за відсотками 45000 грн., а також просить стягнути судові витрати у виді судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

1.2. В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.

1.3. Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи за відсутності відповідачки. У зв`язку з наведеним, суд вважав за можливе слухати справу за відсутністю відповідачки, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. Судом встановлено, що 13.03.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 21529-03/2024. Договір підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором W5712.

Згідно з умовами вищевказаного договору сума кредиту становить 15000 грн, зі строком користування кредитом 120 днів. Дата надання кредиту 13.03.2024. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 10.07.2024. Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2 цього Договору. Якщо клієнт 11.04.2024, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник Програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку в розмірі 30,00% на перший платіж (розрахунковий період) відповідно до графіку платежів. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) він зобов`язаний сплатити перший платіж (за перший розрахунковий період) в розмірі, відповідно до графіку платежів (п.п. 1.1., 1.2., 1.4.1., 1.4.2. договору).

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4441 - 11xx - xxxx - 4047. (п. 1.6 договору).

Сторони погодились, що повернення кредиту та сплата процентів здійснюватимуться згідно з графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.1 Договору).

У Графіку платежів до вищевказаного договору строк сплати останнього платежу визначено 10.07.2024.

Відповідно до листа АТ «Універсал Банк» від 23.05.2026, на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 , а 13.03.2024 відбулося зарахування на зазначену картку коштів в розмірі 15000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 21529-03/2024 від 13.03.2024 загальна сума заборгованості складає 60000 грн, яка складається з наступного:15000 грн - тіло кредиту, 45000 грн - заборгованість за відсотками.

2.2. 14.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) та ТОВ «Аванс Кредит» (первісний кредитор) укладено договір факторингу № 14082024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» (відступає) ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» за плату належні ТОВ «Аванс Кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до п. 1.4. договору права вимоги переходять до фактора у дату укладання цього договору.

Згідно з витягом реєстру боржників до договору факторингу № 14082024 від 14.08.2024 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №21529-03/2024 від 13.03.2024 у загальній сумі в розмірі 60000 грн., з яких залишок по тілу кредиту 15000 грн., залишок по відсотках 45000 грн.

3. Релевантні джерела права

3.1. Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено , що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з статями 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

3.2. За приписами пункту 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

3.3. Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма була введена в дію на підставі Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Перш за все, суд звертає увагу на те, що відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

З вищевказаних положень норм матеріального права вбачається, що позивач повинен довести суду наявність кредитних правовідносин між первісним кредитором та боржником, наявність договору відступлення прав вимоги чи договору факторингу між первісним кредитором, наступними кредиторами та новим кредитором, а також правомірність вимог нового кредитора до боржника (факт видачі кредиту боржнику та неповернення кредиту боржником).

4.2. Суд вважає, що позивач надав достатні та достовірні докази наявності кредитних правовідносин між первісним кредитором та відповідачем, докази видачі кредиту.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом суд приходить до наступного.

Як вбачається з позовної заяви, кредитного договору №21529-03/2024 від 13.03.2024 та розрахунку заборгованості, проценти за договором нараховувалися по 10.07.2024 виходячи з відсоткової ставки 2,50 % на день, тобто 375 грн. на день.

Разом з тим, 24.12.2023 набрав чинності Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, з 13.03.2024 (дата укладення договору та надання кредиту) максимальний розмір денної процентної ставки за договором між сторонами цієї справи не міг складати більше 2,5% на день, а з 21.04.2024 не міг складати більше 1,5% на день.

За таких обставин судом встановлені підстави для проведення власного розрахунку заборгованості зі сплати процентів за період з 13.03.2024 (укладення кредитного договору) до 10.07.2024 (кінцева дата нарахування процентів) наступним чином:

- з 13.03.2024 до 20.04.2024 за ставкою 2,50% на день (15000 грн. х 2,5 % х 39 дн = 14625 грн.);

- з 21.04.2024 до 10.07.2024 за ставкою 1,50 % на день (15000 грн. х 1,50 % х 81 дн = 18225 грн.);

Отже, судом встановлено, що розмір простроченої заборгованості відповідача по процентам за кредитним договором №21529-03/2024 від 13.03.2024 складає загалом 32850 грн.

4.3. Таким чином, факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та частково обґрунтованими, а тому суд вважає, що позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №21529-03/2024 від 13.03.2024 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню на суму 47850 грн., з яких 15000 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 32850 грн. сума заборгованості за відсотками. У задоволенні іншої частини вимог слід відмовити..

5. Розподіл судових витрат

5.1. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією від 21.04.2026 про сплату судового збору в сумі 2662,40 грн., задоволено (79,75%), суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 2123,30 грн. (2662,40*0,7975). Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 2123,30 грн.

5.2. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18 вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

На підтвердження наданої професійної правничої допомоги до позовної заяви додано такі документи: копію договору від 02 січня 2026 року про надання правової допомоги між позивачем та ФОП ОСОБА_2 , копію додаткової угоди від 10 квітня 2026 року, копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 10 квітня 2026 року, копію детального опису робіт (наданих послуг) від 10 квітня 2026 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Лівак І.М. від 22 липня 2016 року серії ВЛ № 841.

На думку суду, всі вказані у акті роботи входять до обсягу правової допомоги по цій справі. Однак, розмір витрат на правову допомогу не відповідає критерію пропорційності, враховуючи невисоку складність цієї справи, невисоку ціну позову та задоволення позовних вимог. Пропорційним розміром таких витрат є сума в розмірі 3000 грн.

Враховуючи вищевказані обставини та факт задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму в розмірі 3000 грн. в порядку відшкодування витрат на правову допомогу.

Керуючись, ст.10,12,13,76,141,247,258,259,263-265,268,273,280-284,289,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (код в ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ») заборгованість за кредитним договором № 21529-03/2024 від 13.03.2024 у розмірі 47850 грн., з яких 15000 грн. сума заборгованості за тілом кредиту та 32850 грн. сума заборгованість за відсотками.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (код в ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ») судові витрати зі ссплати судового збору в розмірі 2123 грн. 30 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Денис БАРОНІН