Рішення № 138751055, 03.08.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Попова В. О.

Справа № 644/4672/26

Провадження № 2/644/3806/26

03.08.2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Попової В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Плаксій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду міста Харковав порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В:

Позивач в особі представника Сахарової О.І., яка діє на підставі довіреності від 06.03.2026, звернувся через підсистему «Електронний суд» до Індустріального районного суду міста Харкова з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 739914778 від 13.10.2021 у розмірі 91 261 грн 81 коп. та судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.10.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір № 739914778 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора MNV89WR4. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 11 000 грн шляхом перерахування через банк-провайдер. В подальшому сума кредиту була збільшена до 22 000 грн 00 коп.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, до якого в подальшому укладались Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу.

27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 27/0524-01.

15.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 15.07.2025 за договором факторингу від ТОВ «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 91 261 грн 81 коп. , яка складається з : 22000 грн 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 69 261 грн 81 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку за період 15.07.2025 по 26.12.2025.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 01 травня 2026 року позовна заява прийнята, відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадженні з викликом сторін.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 28 травня 2026 року частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано з АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (ЄДРПОУ: 14361575) наступну інформацію: чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку маска Карти № НОМЕР_8; про факт зарахування коштів на вказану вище карту за період від 13.10.2021 до 18.10.2021 в сумі 11000,00 грн, за період від 16.10.2021 до 21.10.2021 в сумі 1000,00 грн, за період від 18.10.2021 до 23.10.2021 в сумі 1000,00 грн; за період від 19.10.2021 до 24.10.2021 в сумі 1150,00 грн, за період від 20.10.2021 до 25.10.2021 в сумі 450,00 грн; за період від 21.10.2021 до 26.10.2021 в сумі 350,00 грн; за період від 22.10.2021 до 27.10.2021 в сумі 1000,00 грн; за період від 23.10.2021 до 28.10.2021 в сумі 750,00 грн; за період від 25.10.2021 до 30.10.2021 в сумі 3050,00 грн; за період від 25.10.2021 до 30.10.2021 в сумі 500,00 грн; за період від 30.10.2021 до 04.11.2021 в сумі 1750,00 грн; чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за платіжною карткою (платіжними картками) маска Карти № НОМЕР_9 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); повного номера рахунка маска Картки № НОМЕР_8. У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 на вказану карту за зазначені періоди витребувати інформацію у вигляді первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника).

17 червня 2026 року через канцелярію суду засобами поштового зв`язку до суду надійшла від АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» витребувана інформація.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно. В позовній заяві зазначено, що просять розгляд справи проводити без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно шляхом направлення судової повістки рекомендованою кореспонденцією на адресу за місцем його реєстрації та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Заяв, клопотань тощо до суду від відповідача не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

На момент розгляду справи суду не було надано відповідачем жодних відомостей щодо зміни його місця проживання/перебування.

Зі змісту п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України вбачається, що повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до приписів ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, на підставі приписів ст.ст.128, 130-131 ЦПК України суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин, з письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 13.10.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали договір кредитної лінії № 739914778 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач, за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною договору. Після чого відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Відповідач підписав договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV89WR4 (а.с. 18-23).

В підтвердження чого до позовної заяви додана Довідка щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 25).

Відповідно п. 1.1. договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно п. 1.2. договору, сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка

протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника.

Кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 11 000 грн 00 коп. одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 12.11.2021 (п. 1.3. договору).

Згідно п. 1.4. договору позичальник в будь-який час протягом Дисконтного періоду дії Договору може збільшити суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. Повернення Кредиту в повному обсязі позбавляє права Позичальника отримати нові Транші, а Договір вважається припиненим шляхом його повного виконання.

Загальна сума кредиту за цим Договором складається з сум кредиту (Траншів), отриманих протягом всього строку дії Договору (п. 1.5. договору).

Кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту

позичальником, а саме до 12.11.2021. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором (п. 1.7. договору).

Аналогічні умови кредитування зазначені і в паспорті споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору № 739914778 від 13.10.2021 (а.с. 15-17).

Виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» обов`язку щодо надання грошових коштів відповідачу згідно умов договору, підтверджується копіями платіжних доручень, згідно яких ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідно до договору № 739914778 від 13.10.2021 перерахувало на картковий рахунок № НОМЕР_4 грошові кошти, а саме: 13.10.2021 у сумі 11 000 грн, 16.10.2021 у сумі 1 000 грн, 18.10.2021 у сумі 1 000 грн, 19.10.2021 у сумі 1 150 грн, 20.10.2021 у сумі 450 грн, 21.10.2021 у сумі 350 грн, 22.10.2021 у сумі 1 000 грн, 23.10.2021 у сумі 750 грн, 25.10.2021 у сумі 500 грн, 25.10.2021 у сумі 3 050 грн, 30.10.2021 у сумі 1 750 грн, в яких отримувачем зазначено ОСОБА_1 (а.с. 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36).

На виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ «Креді Агріколь Банк» надано інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , було емітовано платіжна картка № НОМЕР_5 . Номер телефону - НОМЕР_6 є в анкетних даних ОСОБА_1 . Повідомляють, що на платіжну картку № НОМЕР_5 за період з 13.10.2021 по 18.10.2021 зараховано грошові кошти в сумі 11 000 грн, за період з 16.10.2021 по 21.10.2021 зараховано грошові кошти в сумі 1 000 грн, за період з 18.10.2021 по 23.10.2021 зараховано грошові кошти в сумі 1 000 грн, за період з 19.10.2021 по 248.10.2021 зараховано грошові кошти в сумі 1 150 грн, за період з 20.10.2021 по 25.10.2021 зараховано грошові кошти в сумі 450 грн, за період з 21.10.2021 по 26.10.2021 зараховано грошові кошти в сумі 350 грн, за період з 22.10.2021 по 27.10.2021 зараховано грошові кошти в сумі 1 000 грн, за період з 23.10.2021 по 28.10.2021 зараховано грошові кошти в сумі 750 грн, за період з 25.10.2021 по 30.10.2021 зараховано грошові кошти в сумі 3 050 грн, за період з 25.10.2021 по 30.10.2021 зараховано грошові кошти в сумі 500 грн, за період з 30.10.2021 по 04.11.2021 зараховано грошові кошти в сумі 1 750 грн. Також надано виписку про рух коштів по рахунку НОМЕР_7 (по картці № НОМЕР_5 за вказані періоди (а.с. 117-119).

Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вказаним вище договором, здійснивши переказ грошових коштів відповідачу на його картковий рахунок.

Згідно наданого розрахунку складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 739914778 від 13.10.2021, складає у розмірі 53 892 грн 61 коп., з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 22 000 грн 00 коп., заборгованість по відсоткам 31 892 грн 61 коп. (а.с. 37-39).

Положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним..

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Договір кредитної лінії № 739914778 від 13.10.2021 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором - MNV89WR4. Договір містить основні істотні умови, характерні для таких видів договорів, зазначено суму кредиту, дату їх видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування, що було погоджено сторонами.

За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем Договору кредитної лінії № 739914778 від 13.10.2021.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України.

За приписами частин першої, другої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідаючи перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Щодо укладення договорів факторингу судом встановлено.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ "Таліон Плюс" (Фактор) було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (а.с. 40-46).

Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому всі інші умови договору залишились без змін (а.с. 47).

31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 було викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, строк дії цього Договору закінчується 31 грудня 2021 року (а.с. 48-54).

31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2022 (а.с. 55).

31.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2023 (а.с. 56).

31.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої, зокрема сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2024 (а.с. 57).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №164 від 14/12/2021, ТОВ «Таліон плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 739914778 від 13.10.2021 у сумі 53 892 грн 61 коп., з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 22 000 грн 00 коп., заборгованість по відсоткам 31 892 грн 61 коп. (а.с. 58).

Згідно наданого розрахунку ТОВ «Таліон плюс», заборгованість ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 739914778 від 13.10.2021 у сумі 91 261 грн 81 коп., з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 22 000 грн 00 коп., заборгованість по відсоткам 69 261 грн 81 коп. (а.с. 60-62).

27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (Фактор) укладено Договір факторингу № 27/0524-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. У п. 4.1 Договору факторингу сторони погодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору Фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Відповідно до п.8.2 якого, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 цього договору, та закінчується 31 грудня 2024 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (а.с. 62-68).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 739914778 від 13.10.2021 у сумі 91 261 грн 81 коп., з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 22 000 грн 00 коп., заборгованість по відсоткам 69261 грн 81 коп. (а.с. 69).

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Клієнт), та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (Фактор), укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід`ємною частиною Договору (а.с. 71-78).

Відповідно до п. 1.2. вищезазначеного договору, перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписанням сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників -підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно копії акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 15.07.2025 до Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Боржників, після чого з урахуванням п.1.2. Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Реєстр боржників передано в повному обсязі, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру не має (а.с. 82).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025, ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 739914778 від 13.10.2021 у сумі 91 261 грн 81 коп., з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 22 000 грн 00 коп., заборгованість по відсоткам 69261 грн 81 коп. (а.с. 79-81).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Виходячи з викладеного, в судовому засіданні підтверджено факт відступлення права грошової вимоги за Договором кредитної лінії № 739914778 від 13.10.2021 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс», від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до «Фінансова Компанія «Ейс» до боржника ОСОБА_1 .

Так, суд встановив, що дійсно ОСОБА_1 отримував кредитні кошти та користувався ними.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості первинному кредитору або позивачу та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми боргу, суд зважає на таке.

Так, пред`являючи до суду даний позов, ТОВ «Ейс» надало виписку з особового рахунку за Договором кредитної лінії № 739914778 від 13.10.2021, згідно з якою заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Ейс» за кредитним договором станом на 26.12.2025 (включно) складає 91 261 грн 81 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 22 000 грн 00 коп., заборгованість по відсотками 69261 грн 81 коп. (а.с. 92).

Водночас, згідно наданого розрахунку, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 739914778 від 13.10.2021 складає у сумі 53 892 грн 61 коп., з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 22 000 грн 00 коп., заборгованість по відсоткам 31 892 грн 61 коп.

Також, відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 164 від 14.12.2021, ТОВ «Таліон плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 739914778 від 13.10.2021 у сумі 53 892 грн 61 коп., з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 22 000 грн 00 коп., заборгованість по відсоткам 31 892 грн 61 коп.

У свою чергу, умовами п. 1.7. Договору кредитної лінії № 739914778 від 13.10.2021 передбачено, що кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 12.11.2021.

Доказів, які б свідчили про продовження строку дії договору матеріали справи не містять.

Відтак, суд доходить висновку, що ТОВ «Таліон Плюс», набувши право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 739914778 від 13.10.2021, не мав права продовжувати нараховувати відсотки відповідно до умов договору.

У постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Правом на нарахування компенсаційних втрат, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, позивач не скористався.

Отже, суд зазначає, що у цій справі ТОВ «Ейс» необґрунтовано розрахувало відсотки поза межами строку кредитування та не надало доказів збільшення/зміни строку кредитування.

З урахуванням встановлених вище обставин, суд доходить висновку, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 739914778 від 13.10.2021 складає в загальному розмірі 53 892 грн 61 коп., з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 22 000 грн 00 коп., заборгованість по відсоткам 31 892 грн 61 коп.

Таким чином, приймаючи до уваги невиконання відповідачем зобов`язань за Договором кредитної лінії № 739914778 від 13.10.2021, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «Ейс» підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 53 892 грн 61 коп., з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 22 000 грн 00 коп., заборгованість по відсоткам 31 892 грн 61 коп., нарахованими первісним кредитором. В іншій частині позов не підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп., сплаченого ним при подачі позову, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судового збору вважає необхідним стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1 572 грн 22 коп. (53 892 грн 61 коп./91 261 грн 81 коп.*2 662 грн 40 коп.), що дорівнює 59,05 %.

Крім того, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Згідно з положеннями п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата),підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження витрат на правову допомогу по даній справі позивачем надано наступні копії документів: Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року; протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025; Додаткову угоду № 25771160243 від 01.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025; акт прийому-передачі наданих послуг № 20/08/25-1 від 20.08.2025; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 7073/10 від 19.10.2018 видане на ім`я Соломко О.В.

Суд дослідивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, вважає, що судові витрати в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з положень статей 137, 141ЦПК України, статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Таким чином, суд зобов`язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

З позовної заяви вбачається, що вона подана в особі директора ТОВ «ФК «Ейс» через систему «Електронний суд». Провадження по цивільній справі відкрито в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін. Представник позивача не приймав безпосередню участь в судовому засіданні, вказана цивільна справа не є складною.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, заявлених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених статтями 137 та 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних робіт, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн є неспівмірною, зокрема, із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та сам розмір є явно завищеним. Зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для його зібрання.

Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн 00 коп.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Ейс» задоволені частково, розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1 771 грн 50 коп., що дорівнює 59,05 %.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейс» заборгованість за Кредитним договором № 739914778 від 13.10.2021 у розмірі 53 892 (п`ятдесят три тисячі вісімсот дев`яносто дві) грн 61 коп., з яких: 22 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 31 892 грн 61 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейс» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 572 (одна тисяча п`ятсот сімдесят дві) грн 22 коп. та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 1 771 (одна тисяча сімсот сімдесят одна) грн 50 коп.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейс», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Юрія Поправки буд. 6, кабінет 13;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , реєстрації проживання/перебування: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 04.08.2026.

Суддя В.О. Попова