Рішення № 138751010, 03.08.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/12446/25

Провадження № 2/643/1119/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026

03 серпня 2026 року місто Харків

Салтівський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

за участю секретаря Мовчан К.О.,

у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові, розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Хлопова Андрія Володимировича, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, яким просить визнати останніх такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позов мотивований тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . 11.11.2011 між позивачем та ОСОБА_4 укладений шлюб, який в подальшому розірваний рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03.10.2023. Після розірвання шлюбу відповідачі фактично припинили своє проживання за адресою реєстрації: АДРЕСА_2 . Проте фактично за вказаною адресою відповідачі не проживають з 2022 року, особисті речі у вказаній квартирі відсутні, комунальні послуги не сплачують, спільного побуту з позивачем не ведуть. Позивач наразі не має зв`язку з відповідачами, які перебувають за кордоном та протягом трьох років не мешкають за місцем реєстрації, не бажають знятися з реєстраційного обліку, що заважає позивачу вирішувати долю свого майна, користуватися ним на власний розсуд тощо, що порушує його права як власника. Водночас позивач перешкод у користуванні житловим приміщенням відповідачам не чинить.

Від представника позивача до суду надійшла заява, якою останній просить проводити розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять позов задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином та своєчасно повідомленими про дату, час та місце його проведення, заяв про поважні причини своєї відсутності або про розгляд справи без їх участі не надійшло, правом надання відзиву проти позову, пред`явлення зустрічного позову не скористались.

Представник відповідачки ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, заяв про поважні причини своєї відсутності або про розгляд справи без участі сторони відповідача, до суду також не надійшло.

Від представника Департаменту реєстрації Харківської міської ради надійшли письмові пояснення, зміст яких просить врахувати при постановленні рішення та розглянути справу без участі представника третьої особи.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із такого.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що визначено ч. 1 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

За вказаною адресою АДРЕСА_2 зареєстровані в тому числі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Такі обставини підтверджено копіями договору купівлі-продажу квартир від 29.07.2010, Витягу з Державного реєстру правочинів, Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб.

Звертаючись до суду з позовом до відповідачів про визнання їх такими, що втратили право користування квартирою, позивач посилається на те, що відповідачі з лютого 2022 у квартирі не проживають, їх особисті речі в квартирі відсутні, комунальні послуги не сплачують тощо. Наявність реєстрації відповідачів у квартирі тягне для позивача додаткові витрати з оплати комунальних послуг.

Така поведінка дає право позивачу щодо захисту своїх прав та законних інтересів, щодо звернення до суду з позовною заявою про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до положень статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено поняття права власності - це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно ст. 391 ЦК України визначено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Відповідно до статті 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України, дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, від 22 грудня 2021 року у справі № 758/12823/17.

У постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 209/2642/18 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, судам необхідно враховувати причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Крім того, згідно ст.156 ЖК України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідачі, перебуваючи на реєстраційному обліку у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності позивачу, протягом тривалого часу (понад одного року) за вказаною адресою своєї реєстрації не проживають, витрат по утриманню житла не несуть. Квартиру відповідачі залишили добровільно, про що свідчить відсутність зворотного.

Відсутність відповідачів за адресою реєстрації підтверджується також поштовими повідомленнями про не можливість вручення судової повістки про виклик до суду, у зв`язку з відсутністю адресата за адресою місця проживання.

Суду також не надано доказів укладення сторонами угоди щодо певного порядку користування спірною квартирою та інших умов припинення права користування житлом. Відсутні заяви відповідачів про поважні причини тимчасового не проживання у квартирі за місцем реєстрації.

Крім того, за наданою суду інформацією з Державної прикордонної служби України від 08.07.2026 вбачається, що ОСОБА_2 09.03.2022 здійснила перетинання державного кордону України та до серпня 2025 періодично, через 1-3 місяці в`їжджала на територію України, і остаточно перетнула кордон 24.08.2025.

Інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином ОСОБА_5 у період з 01.01.2022 по 08.07.2026 в Базі даних ДПС України, відсутні (а.с.215-219).

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що наявність реєстрації відповідачів у квартирі тягне для позивача додаткові витрати з оплати комунальних послуг.

У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц висловлений висновок щодо застосування статей 71,72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Вказано, що саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності

При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Верховний Суд виходить з того, що початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, провадження № 61-37646св18, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц, провадження № 61-30912св18, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, провадження № 61-7317св19, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, провадження № 61-23089св19.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями ч. 2 ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до вказаної норми при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Таким чином, для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідна наявність одночасно двох умов, зокрема, відсутність члена сім`ї без поважних причин понад один рік, а також відсутність поважних причин не проживання за адресою такого житлового приміщення.

При цьому, відповідно до вказаної норми закону при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 209/2642/18.

Відповідно до ч.ч 3,4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з правилами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст.76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Матеріали справи не містять доказів поважних причин відсутності відповідачів за зареєстрованим місцем проживання протягом тривалого часу, понад один рік.

Із змісту копії акту ОСББ «РОДНИКОВА 9А» вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 з лютого 2022 не проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 (а.с.22).

За змістом ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи, що позивач має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні належним йому на праві власності майном у обраний спосіб - шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, тому позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги надані стороною позивача докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням - підлягають задоволенню, оскільки як встановлено судом відповідачі більше одного року у спірній квартирі не проживають, за комунальні послуги не сплачують, не несуть інших витрат по утриманню житла, а отже є підстави для визнання відповідача такою, що втратила право користування житлом.

Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено перелік документів, на підставі яких здійснюється зняття з реєстрації місця проживання особи. В цьому переліку, крім інших документів, передбачено надання судового рішення про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яке набрало законної сили.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 83, 200, 258, 259, 263-268, 280-286 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Хлопова Андрія Володимировича, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1 ).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 986 (дев`ятсот вісімдесят шість)грн, 40 коп. в рівних частках з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова, шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного тексту цього рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова, шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного тексту цього рішення.

Рішення складено 03.08.2026

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються судом:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Департамент реєстрації Харківської міської ради: адреса місцезнаходження: 61003, м. Харків, майдан Павлівській,4; ЄДРПОУ 40214227.

Суддя О.О. Сугачова