Рішення № 138751001, 03.08.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/3758/26

Провадження № 2-о/643/188/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026

03 серпня 2026 року місто Харків

Салтівський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

за участю секретаря Мовчан К.О.,

представника заявника Буча Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за заявою керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Володимира Купріянова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, заінтересована особа: Приватний нотаріус Луценко Вікторія Сергіївна, про визнання спадщини відумерлою,

в с т а н о в и в:

Заявник звернувся до суду із заявою, якою просить визнати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 36,7 кв.м, відумерлою спадщиною, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передати її територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Заява мотивована тим, що Салтівською окружною прокуратурою міста Харкова встановлено порушення права територіальної громади міста Харкова в частині визнання відумерлою спадщиною безхазяйного майна, що залишилося після смерті громадян, а саме ОСОБА_1 . Згідно із відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності з реєстраційним № 5-99-177128 від 29.03.1999. Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 встановлено факт смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У день смерті ОСОБА_1 за місцем проживання спадкодавця відкрилася спадщина, яка складається із майнового права на квартиру АДРЕСА_2 . Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 83510897 від 05.12.2025, наданою Третьою ХМДНК, після смерті ОСОБА_1 20.07.2023 заведено спадкову справу № 38/2023. У листі приватного нотаріуса ХМНО Харківської області Луценко В.С. від 20.07.2023 № 212/02-14 єдиним спадкоємцем згідно зі ст. 1264 ЦК України зазначається ОСОБА_2 . Проте, ОСОБА_2 отримав право на звернення за прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_1 на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 16.06.2023, яке скасовано постановою Харківського апеляційного суду від 04.11.2025. Крім того, під час встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді Салтівською окружною прокуратурою м. Харкова зареєстровано кримінального провадження №42025222040000009, розслідування якого здійснюється Харківським РУП № 2 ГУ НП в Харківській області, зокрема, за фактом вчинення шахрайських дій стосовно квартири за адресою: АДРЕСА_3 . У межах даного кримінального провадження встановлено відсутність будь-яких спадкоємців після смерті ОСОБА_1 , які б мали право на прийняття спадщини після останнього у вигляді вищезазначеної квартири, що підтверджується, зокрема, копією протоколу допиту свідка у провадженні ОСОБА_3 , яка була сусідкою померлого та зазначила про відсутність у ОСОБА_1 за життя родичів та співмешканців, які б мали право на прийняття спадщини. Тож, встановлено, що після смерті ОСОБА_1 відсутні будь-які спадкоємці та за життя ОСОБА_1 проживав один. Тобто, спадщина ОСОБА_1 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водночас, упродовж встановленого строку за отриманням спадщини звернувся лише ОСОБА_2 , право на звернення за прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_1 якого встановлено на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 16.06.2023, яке скасовано. Крім того, заявник зазначає, що органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Харківська міська рада як розпорядник майна територіальної громади міста Харкова та виступає суб`єктом права власності на спірний об`єкт нерухомого майна та зобов`язана здійснювати захист комунальних майнових прав. Однак, наразі Харківською міською радою не вирішено питання щодо подання до суду заяви про визнання спадщини відумерлою, домоволодіння не перейшло у власність територіальної громади, в свою чергу місцевий бюджет недоотримує кошти за її використання, що є порушенням інтересів держави. У зв`язку з цим спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_1 необхідно визнати відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Однак, незважаючи на те, що після смерті минуло вже більш ніж 5 років, Харківською міською радою станом на цей час не вжито реальних дієвих заходів щодо схоронності майна та оформлення права власності на вказане майно. Враховуючи це, існує ризик безконтрольного використання або заволодіння квартирою незаконним шляхом, враховуючи факт здійснення шахрайства із майном померлого, який не має спадкоємців, та розслідування якого вже здійснюється у межах кримінального провадження № 42025222040000009. Більш того, окружна прокуратура листом №53-103-5690вих-25 від 05.12.2025 зверталась до Харківської міської ради із відповідним повідомленням вказаної інформації, у тому числі щодо встановлення факту відсутності спадкоємців у померлого і про вирішення питання щодо звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою. Також Салтівська окружна прокуратура міста Харкова в інтересах Харківської міської ради зверталася до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою про скасування рішення Московського районного суду м. Харкова від 16.06.2023 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 . У вказаній апеляційній скарзі, яку також було направлено і на адресу Харківської міської ради ще 25.04.2025, зазначено про фактичні обставини набуття спірною квартирою статусу безхазяйного майна, що свідчить про виникнення у Харківської міської ради обов`язку визнати в судовому порядку її відумерлою спадщиною та прийняти в комунальну власність. Отже міській раді було відомо про порушення прав територіальної громади ще в межах судової справи № 643/4593/23, що було підтверджено постановою Харківського апеляційного суду від 04.11.2025, що свідчить про тривалу бездіяльність ХМР.

Від заінтересованих осіб та особи в інтересах якої подана та розглядається заява, письмові пояснення, відзив або заперечення не надійшли.

В судовому засіданні представник заявника прокурор Салтівської окружної прокуратури Буч Р.В. підтримав вимоги та обставини, викладені у заяві, просив заяву задовольнити.

Інші учасники по справі в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином та своєчасно повідомленими про дату, час та місце його проведення, заяв про поважні причини відсутності або про розгляд справи за відсутністю представників, до суду не надійшло.

Суд, вивчивши доводи заяви, надані стороною заявника докази вважає заяву такою, що підлягає задоволенню, виходячи із такого.

Так, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності з реєстраційним № 5-99-177128 від 29.03.1999.

ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_1 відкрилася спадщина, яка складається із майнового права на квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 83510897 від 05.12.2025, наданою Третьою Харківською міською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_1 20.07.2023 заведено спадкову справу № 38/2023.

Із листа приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луценко В.С. від 20.07.2023 № 212/02-14 вбачається, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_1 зазначається ОСОБА_2 .

Встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16.06.2023 зокрема встановлений факт проживання ОСОБА_2 з спадкодавцем ОСОБА_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_4 та за адресою: АДРЕСА_3 , починаючи з 2014.

Постановою Харківського апеляційного суду від 04.11.2025 апеляційну скаргу Салтівської окружної прокуратури міста Харкова, що діє в інтересах держави в особі Харківської міської рали, задоволено, заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 16.06.2023 скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Постанова набрала законної сили.

Крім того, під час встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді Салтівською окружною прокуратурою м. Харкова зареєстровано кримінального провадження № № 42025222040000009, розслідування якого здійснюється Харківським РУП № 2 ГУ НП в Харківській області, зокрема, за фактом вчинення шахрайських дій стосовно квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

У межах даного кримінального провадження також встановлено відсутність будь-яких спадкоємців після смерті ОСОБА_1 , які б мали право на прийняття спадщини після останнього у вигляді вищезазначеної квартири.

Такі обставини підтверджено відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 83510897 від 05.12.2025, копіями свідоцтва про смерть ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 31.01.2024, листа приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луценко В.С. від 20.07.2023 № 212/02-14, рішення Московського районного суду м. Харкова від 16.06.2023, постановою Харківського апеляційного суду від 04.11.2025, Витягу з ЄРДР, протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 27.03.2025, постанови про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування від 05.12.2025 (а.с.16,17,21-27,32-48).

Отже, встановлено, що після смерті ОСОБА_1 відсутні будь-які спадкоємці та за життя ОСОБА_1 проживав один.

Відповідно о положень ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ст. 1221 ЦК України).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (ст. 1222 ЦК України).

На підставі ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно зі ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1277 ЦК України визначено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Згідно зі ст. 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Далі, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, що передбачено ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст. 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Отже, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно зі ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи; подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі №553/3280/16-а).

Згідно із зазначеними нормами чинного законодавства розсуд прокурора в здійсненні представництва інтересів держави обмежується, оскільки можливість цього представництва перебуває в залежності від того, чи існує взагалі суб`єкт владних повноважень, компетентний здійснювати захист інтересів держави у відповідній сфері (питаннях), та чи виконує він свої повноваження належним чином. При цьому, одночасно прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні «інтереси держави», що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі й територіальних громад.

Згідно із ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Таким чином, з огляду на зазначену норму закону, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст. 3, ст. 8).

Крім того, з урахуванням ст. ст. 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №806/1000/17).

Аналіз вищевказаних нормативно правових актів дає підстави дійти до висновку що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтересів окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Так, територіальна громада в особі Харківської міської ради має право на прийняття вказаної квартири у комунальну власність територіальної громади.

Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та. їх виконавчі органи (ст. 140 Конституції України).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Положення ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» встановлюють, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, зокрема й житловий фонд.

Відповідно до Статуту територіальної громади міста Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 04.07.2007 №121/07 та зареєстрованого згідно свідоцтва № 2 від 16.07.2007 Харківським міським управлінням Міністерства юстиції України, міська рада є представницьким органом територіальної громади, що здійснює від її імені та в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України і законами України, а також приймає від її мені рішення.

Саме Харківська міська рада має повноваження щодо здійснення права власності на землю і відповідно отримувати дохід від неї від імені та в інтересах територіальної громади міста та уповноважена на захист інтересів територіальної громади.

Враховуючи викладене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Харківська міська рада як розпорядник майна територіальної громади міста Харкова та виступає суб`єктом права власності на спірний об`єкт нерухомого майна та зобов`язана здійснювати захист комунальних майнових прав.

Між тим, Харківською міською радою не вирішено питання щодо подання до суду заяви про визнання спадщини відумерлою, спірна квартира не перейшла у власність територіальної громади, в свою чергу місцевий бюджет недоотримує кошти за її використання, що є порушенням інтересів держави.

Відтак, є обґрунтуванні підстави щодо визнання спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 , відмерлою.

Таким чином, заявник, звертаючись до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою в інтересах держави в особі Харківської міської ради, як прокурор - захищає інтерес держави, який полягає у забезпеченні правопорядку в сфері ефективного використання та охорони житла.

Далі, чинним цивільним законодавством передбачено, що заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Між тим, незважаючи на те, що після смерті минуло вже більш ніж 5 років, Харківською міською радою станом на теперішний час не вжито реальних дієвих заходів щодо схоронності майна та оформлення права власності на вказане майно, а тому існує ризик безконтрольного використання або заволодіння квартирою незаконним шляхом, враховуючи факт здійснення шахрайства із майном померлого, який не має спадкоємців, та розслідування якого вже здійснюється у межах кримінального провадження № 42025222040000009.

Заявник, в особі Салтівської окружної прокуратури листом №53-103-5690вих-25 від 05.12.2025 звертався до Харківської міської ради із відповідним повідомленням вказаної інформації, у тому числі щодо встановлення факту відсутності спадкоємців у померлого і про вирішення питання щодо звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою (а.с.18-20).

Також, враховуючи те, що Салтівська окружна прокуратура міста Харкова в інтересах Харківської міської ради зверталася до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою про скасування рішення Московського районного суду м. Харкова від 16.06.2023 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 і у вказаній апеляційній скарзі, яку направлено і на адресу Харківської міської ради 25.04.2025, зазначено про фактичні обставини набуття спірною квартирою статусу безхазяйного майна, що свідчить про виникнення у Харківської міської ради обов`язку визнати в судовому порядку її відумерлою спадщиною та прийняти в комунальну власність.

Отже, Харківській міській раді відомо про порушення прав територіальної громади, однак, станом на час подання розглядаємої заяви судом, відповідь від Харківської міської ради не надходила, заходи цивільно-правового характеру в інтересах територіальної громади не вживалися.

Таким чином, порушення інтересів держави в особі територіальної громади міста Харкова у цьому випадку полягає в тому, що квартира, яка є предметом заяви, не передана територіальній громаді, що позбавляє Харківську міську раду ефективно та виключно в інтересах територіальної громади розпоряджатись зазначеним майном в інтересах громади, чим завдається шкода державі.

Далі, підставою для звернення прокурора до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є виключність ситуації, коли при наявності очевидних і істотних порушень інтересів держави у сфері комунального майна, уповноважений орган держави Харківська міська рада тривалий час не забезпечує захист цих інтересів належним чином.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 25.09.2018 у справі № 822/238/15.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, у ситуації, що склалася, звернення прокурора до суду є реалізацією визначеної законом компетентності прокурора на представництво суспільно важливих інтересів держави у виключних випадках, при відсутності належного захисту з боку належного суб`єкта.

Невизнання спадщини відумерлою призводить до ситуації, коли громада, як суб`єкт, що має право стати власником майна, позбавлена такої можливості, що у свою чергу загрожує невиконанням місцевою владою своїх обов`язків щодо забезпечення належного рівня життя громади. Вказане в умовах недостатності житла громадян внаслідок масових руйнувань через атаки ворога на місто під час дії воєнного стану викликає значний негативний суспільний резонанс, що дозволяє кваліфікувати це питання як виключний випадок необхідності представництва прокурором інтересів держави в суді.

Враховуючи вищевказаний факт бездіяльності Харківської міської ради протягом більш ніж 5 років, вбачається виключний випадок, зазначений в рішенні КСУ від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025, на здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді поза межами кримінального провадження шляхом звернення до суду з даним позовом.

Усі зазначені вище обставини свідчать про наявність «порушень інтересів держави» у розумінні статті 23 Закону України «Про прокуратуру», що, відповідно до ст. 131-1 Конституції України, є виключним випадком для представництва окружною прокуратурою інтересів держави, у зв`язку з чим із цією заявою звертається прокуратура.

Аналогічна позиція підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, де, зокрема, зазначено, що сам факт не звернення до суду місцевої ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (п. 6.43).

Крім того, відповідно до постанови ВП ВС від 08.11.2023 у справІ № 607/15052/16-ц наявність підвищеного суспільного інтересу до збереження майна територіальної громади, прокурор має право звертатися до суду для захисту відповідних публічних інтересів. До схожих за змістом висновків дійшла ВП ВС у постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд вбачає обґрунтованість й доведеність вимог заяви, а тому у суду є правові підстави для визнання спадкового майна після смерті ОСОБА_1 , відумерлою спадщиною.

Керуючись ст.ст. 10, 56, 76-81, 89, 258,259,263-265,268,337,338,352 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Задовольнити заяву керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Володимира Купріянова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, заінтересована особа: Приватний нотаріус Луценко Вікторія Сергіївна, про визнання спадщини відумерлою.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 36,7 кв.м, відумерлою спадщиною, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передати її територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються судом:

Заявник: Салтівська окружна прокуратура міста Харкова, адреса місця знаходження: 61038, м. Харків, вул. Глобинська, 23.

Особа, в інтересах якої подано заяву: Харківська міська рада, адреса місця знаходження: 61003, м. Харків, м. Констутуції,7, код ЄДРПОУ 04059243.

Заінтересована особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луценко Вікторія Сергіївна, адреса місця знаходження: 61166, м. Харкі, пр. Науки, 30, РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова, шляхом подачі протягом десяти днів з дня оголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення складено 03.08.2026

Суддя О.О. Сугачова