Рішення № 138750629, 05.08.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №-613/792/26 Провадження №-2-а/613/31/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участю секретаря судового засідання Дегтяр А.Ю.,

представника відповідачів Федюка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Богодухівського районного суду Харківської області в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 613/792/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту Департамент, перший відповідач), Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі по тексту другий відповідач, УПП в Харківській області), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7001259 від 10.04.2026 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за ч. 2 ст. 121 КУпАП, провадження у справі закрити; 2) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 680 грн за те, що позивач нібито керував транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів автобусом MAN 10.220 д.н.з. НОМЕР_2 , технічний стан якого не відповідає вимогам стандартів, що стосується безпеки дорожнього руху, а саме : на вітровому склі знаходяться тріщини та сколи в зоні роботи склоочисників, чим порушив вимоги п.31.1 Правил дорожнього руху України (далі по тексту ПДР) та п.6.8.5 ДСТУ №3649:2010 року (керування транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені ч.1 ст.121 КУпАП).

Разом з тим, відповідальність за ч.2 ст.121 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом для перевезення пасажирів, що має несправності, з якими його експлуатація забороняється. Вичерпний перелік таких несправностей наведений у п.31.4 ПДР, за змістом якого тріщина на вітровому склі не відноситься до таких несправностей (лише відсутність скла або нанесення покриття, що зменшує його прозорість). Вказує, що тріщина на лобовому склі свідчить лише про його пошкодження, а не про технічну несправність транспортного засобу в цілому. Згідно з п.31.1 та п.31.3 ПДР, керування транспортним засобом з таким дефектом скла дозволяється.

На думку позивача, пункт 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, на який послався поліцейський в оскаржуваній постанові, є лише технічним регламентом, що використовуться виключно для контролю стану транспортного засобу під час проведення його технічного огляду, і не може підміняти собою норми ПДР при визначенні складу адміністративного проступку водія на дорозі, в той час як підставою для накладення штрафу є порушення саме ПДР України, а не стандартів ДСТУ.

Як відмітив позивач, відповідачем не надано доказів того, що тріщина реально обмежує огляд з місця водія чи впливає на безпеку пасажирів. Візуальне спостереження інспектора без інструментальних замірів є виключно суб`єктивним припущенням. Пояснив, що ДСТУ, які висувають вимоги до дефектів скла, зокрема, ДСТУ 5727:88 або ДСТУ 3649:2010, на який посилається відповідач, оперують конкретними величинами довжина тріщини скла понад 50 мм. Для встановлення відповідності чи невідповідності автомобіля вимогам цих стандартів посадова особа повинна була провести відповідні заміри з використанням повірених та сертифікованих засобів вимірювальної техніки (лінійки, рулетки), які мають статус засобів вимірювальної техніки згідно із Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Однак, жодних технічних приладів чи засобів інспектором застосовано не було. Сам факт наявності тріщини, без установлення її точних характеристик та доведення факту обмеження оглядовості не може свідчити про наявність складу правопорушення.

Крім того, вказав, що відповідачем не доведено факт використання автобуса для надання послуг з перевезення пасажирів. Так, 10.04.2026 о 12:08 год. автобус був порожній (не на маршруті), не виконував будь-яких рейсів, а використовувався в некомерційних цілях (особисті потреби власника, волонтерська доставка продуктів військовослужбовцям), що виключає мету надання послуг з перевезення пасажирів. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили, що транспортний засіб 10.04.2026 використовувався як комерційний транспорт у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт». Диспозиція ч.2 ст.121 КУпАП передбачає відповідальність не за сам факт керування автобусом з несправностями, а за керування транспортним засобом, який у цей конкретний момент використовується для надання послуг з перевезення пасажирів. Враховуючи, що в момент зупинки діяльність щодо надання послуг з перевезення пасажирів не здійснювалась, у діях водія відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КУпАП.

Стверджує, що пошкодження скла виникло безпосередньо під час руху до м. Харкова внаслідок незадовільного стану дорожнього покриття та потрапляння каміння з-під коліс іншого транспортного засобу, вказана обставина мала випадковий характер і не залежала від волі позивача. На момент зупинки працівниками поліції автобус рухався до місця стоянки, таким чином, позивач діяв у відповідності до п.31.5 ПДР після виникнення пошкодження у дорозі, яке неможливо було усунути на місці, рухався до місця стоянки (ремонту). За таких обставин, у діях позивача відсутній умисел на порушення ПДР (пошкодження скла є наслідком зовнішніх чинників, а не протиправної поведінки водія), а відсутність вини, у відповідності до ст.ст.7, 9 КУПАП, виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, позивач вказує, що поліцейським при винесенні оскаржуваної постанови не з`ясовано всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, стверджує провідсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КУпАП, та вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 28.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 28.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови.

Ухвалою суду від 12.05.2026 задоволено заяву представника відповідача Федюка Д.В., продовжено відповідачу Департаменту патрульної поліції строк для подачі відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення на 7 (сім) днів з дня одержання копії цієї ухвали.

22.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідачів просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зазначив, що перелік технічних несправностей і невідповідностей вимогам, за яких згідно із законодавством забороняється експлуатація транспортних засобів, визначений у п.31.4 ПДР. Посилання на такі технічні несправності, як наявність тріщини на вітровому склі, в зазначеному пункті ПДР дійсно відсутні. Разом з тим, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності саме за ч.2 ст.121 КУпАП, якою встановлено відповідальність для окремої категорії водіїв які керують транспортними засобами (далі - ТЗ), що використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів, та для яких встановлені додаткові підстави, окрім визначених у ч.1 ст.121 КУпАП, за наявності яких рух ТЗ забороняється. На відміну від ч.1 ст.121 КУпАП, положення ч.2 ст.121 КУпАП передбачають накладення штрафу також за керування транспортним засобом, який не відповідає вимогам стандартів (а не лише за керування транспортним засобом, технічні несправності якого виключають можливість експлуатації транспортних засобів відповідно до встановлених правил). Керування транспортним засобом, який використовується для перевезення пасажирів, технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, є окремим складом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.121 КУпАП.

У свою чергу, пункт 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» не дозволяє наявності тріщин чи сколів та вітровому склі ТЗ. Відповідність цій вимозі перевіряється візуально (п.7.8.1 ДСТУ). Отже, наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників є невідповідністю вимогам Державного стандарту в частині безпечності ТЗ, що перебуває в експлуатації.

Відмітив, що відеозаписом з нагрудної камери поліцейського зафіксовано перебування пасажира в автобусі MAN 10.220 д.н.з. НОМЕР_2 , у зв`язку з чим не погоджується з доводами позивача про недоведеність використання ТЗ для надання послуг з перевезення пасажирів.

Зазначив, що позивачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було надано жодних пояснень стосовно появи тріщини на лобовому склі, зокрема, щодо його утворення під час руху внаслідок потрапляння каміння з-під коліс іншого ТЗ.

Враховуючи викладене, вважає, що оскаржувана постанова винесена за наявності беззаперечних доказів вини позивача, з урахуванням всіх обставин, які мали значення для її прийняття, та з дотриманням встановленої законом процедури, а відтак, є правомірною та скасуванню не підлягає.

03.06.2026 позивачем було подано відповідь на відзив, у якій він просить задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначив, зокрема, що у тексті постанови інспектор одночасно вказує дві різні підстави порушення : 1) технічний стан не відповідає вимогам стандартів (п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010); 2) керування ТЗ, що має несправності, передбачені ч.1 ст.121 КУпАП. У свою чергу, ч.1 ст.121 КУпАП відсилає до переліку несправностей, за яких експлуатація ТЗ заборонена. Вичерпний перелік таких несправностей визначено у п.31.4 ПДР, тріщина на лобовому склі у цьому переліку відсутня. Таким чином, інспектор у постанові робить хибний висновок про те, що водій порушив ч.1 ст.121 КУпАП (через п.31.4 ПДР), але як опис порушення наводить наявність тріщини, якої в цьому пункті немає. Це створює невизначеність складу правопорушення. При цьому, для притягнення до адміністративної відповідальності визначальним є порушення саме ПДР, а не ДСТУ, які призначені для контролю під час державного технічного огляду спеціалізованими суб`єктами.

05.06.2026 представником відповідачів було подано клопотання про повернення відповіді на відзив позивачеві, обгрунтоване з посиланням на ч.1 ст.269, ст.286 КАС України, оскільки в даному випадку заявами по суті справи є лише позовна заява та відзив на позовну заяву. Подання відповіді на відзив не передбачене ст.269 КАС України і не визначалося судом в ухвалі про відкриття провадження, у зв`язку з чим відповідь на відзив підлягає поверненню позивачу без розгляду.

Враховуючи, що копію відповіді на відзив було завчасно направлено позивачем представнику відповідачів, у судовому засіданні представник відповідачів не заперечував проти прийняття вказаної відповіді на відзив, а також те, що фактично зміст відповіді на відзив дублює зміст позовної заяви ОСОБА_1 , суд вважає вказане клопотання представника відповідачів про повернення відповіді на відзив таким, що не підлягає задоволенню.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у поданій до суду письмовій заяві просив провести судове засідання за його відсутності. Повідомив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

З огляду на норми ч. 3 ст. 268 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві. Крім того, відмітив, що ТЗ MAN 10.220 д.н.з. НОМЕР_2 є автобусом та має жовтий номерний знак, видача якого передбачена лише для автобусів, які використовуються для перевезення пасажирів. Зазначив, що дослідженим у судовому засіданні відеозаписом підтверджено наявність тріщини на лобовому склі вищевказаного автобуса та факт перевезення у ньому пасажирів, а відтак, інспектором обгрунтовано накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КУпАП.

Беручи до уваги викладене, вважає оскаржувану постанову такою, що винесена правомірно і не вбачає підстав для її скасування.

Вислухавши думку представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 10.04.2026 старшим інспектором відділу безпеки дорожнього руху УПП в Харківській області капітаном поліції Раменюком Р.О. винесено постанову серії ЕНА № 7001259, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 680 грн. за ч.2 ст.121 КУпАП.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, 10.04.2026 о 12:08 год. у м. Харків по вул. Євгена Котляра, 15, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом типу «автобус», що використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, технічний стан якого не відповідає вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а саме на вітровому склі знаходяться тріщини та сколи в зоні роботи склоочисників, чим порушив вимоги п.31.1 ПДР України, п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010, чим порушив п.31.1 ПДР керування водієм ТЗ, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені ч.1 ст.121 КУпАП.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання її протиправною та скасування.

Відповідно до п. 8, п.11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР).

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Частиною 1 статті 121 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаним з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Частиною 2 статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.

За змістом наведеної норми, окремими правопорушеннями є керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів:

- що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті;

- технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів;

- технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам правил дорожнього руху і технічної експлуатації.

Суд відмічає, що поліцейський в оскаржуваній постанові послався на порушення п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010 як порушення п.31.1 ПДР, та як наслідок, зробив висновок про керування позивачем ТЗ, який має несправності, передбачені ч.1 ст.121 КУпАП.

Частиною 1 статті 121 КУпАП чітко передбачений перелік несправностей, які тягнуть за собою адміністративну відповідальність за цією нормою : несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.

Пунктом 31.4 ПДР встановлений перелік технічних несправностей, за наявності яких забороняється експлуатація транспортних засобів, та перелік вимог, за умови невідповідності яким забороняється експлуатація транспортних засобів.

Однак, тріщина на лобовому склі цим переліком не передбачена.

Сам по собі ДСТУ 3649:2010 не містить заборони експлуатації транспортного засобу за наявності певних технічних несправностей.

Враховуючи викладене, є хибним посилання інспектора в оскаржуваній постанові на керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що має несправності, передбачені ч.1 ст.121 КУпАП. Такі посилання не утворюють підстав для накладення на позивача адміністративного стягнення за ч.2 ст.121 КУпАП.

Доводи представника відповідачів про вчинення позивачем порушення, передбаченого ч.2 ст.121 КУпАП, ґрунтуються на тому, що позивач керував транспортним засобом, технічний стан якого не відповідає вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху наявність тріщин та сколів на вітровому склі в зоні роботи склоочисників.

Надаючи оцінку висновку інспектора про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2 ст.121 КУпАП за недотримання п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, за диспозицією ч. 2 ст. 121 КУпАП самостійним складом правопорушення є керування водієм транспортним засобом, що використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів.

Згідно з п.31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 грудня 2010 року № 630 затверджений національний стандарт України 3649:2010 Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання (далі ДСТУ 3649:2010).

У зазначеному ДСТУ 3649:2010 викладені вимоги до технічного стану автотранспортних засобів, які знаходяться в експлуатації.

Відповідно до пункту 1.1 ДСТУ 3649:2010 цей стандарт поширюється на колісні транспортні засоби (далі КТЗ) категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування.

Пунктом 6.8. ДСТУ 3649:2010 передбачено вимоги до інших елементів конструкції.

Пунктом 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» дійсно визначено, що на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.

Відповідність вказаній вимозі перевіряється візуально (п. 7.8.1 ДСТУ).

Таким чином, наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників є невідповідністю вимогам Державного стандарту в частині безпечності транспортного засобу, що перебуває в експлуатації.

Разом з тим, суд зауважує, що частиною 2 статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність саме за керування транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів.

На підтвердження обґрунтованості винесення зазначеної постанови представником відповідачів надано відеозапис, з якого не вбачається факту здійснення автобусом MAN д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 пасажирських перевезень.

Так, під час спілкування з поліцейськими як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , яка представилась власницею транспортного засобу, кілька разів пояснили, що автобус не перебуває на маршруті, не перевозить пасажирів, а використовується у приватних (волонтерських) цілях (перевезення продуктів харчування), на що інспектор зауважив про нерентабельне використання транспортного засобу.

Зазначений автобус не мав жодних зовнішніх розпізнавальних знаків, притаманних для пасажирських перевезень (таблички з вказівкою маршруту тощо).

Відповідно до відеозапису, у салоні автобусу на момент зупинки перебували дві особи, які після зупинки поліцейськими вийшли з транспортного засобу, однак, не залишили місце події, а перебували поряд з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .. Наявність квитків у цих осіб не перевірялася, мета їх перебування у салоні автобусу не з`ясовувалась.

Один з цих осіб (літній чоловік) також повідомив інспектору про те, що транспортний засіб використовується не для перевезення пасажирів, а у волонтерських цілях.

Жодних документів, які б свідчили, що транспортний засіб перебуває на маршруті та використовується для надання послуг з перевезення пасажирів (схема маршруту, розклад руху, подорожній лист тощо), в ході спілкування з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інспектором перевірено не було. До матеріалів справи таких документів не надано.

При цьому, самим інспектором було наголошено на відсутності у ОСОБА_2 , як власниці транспортного засобу, чинного договору на здійснення пасажирських перевезень, та як наслідок відсутності у неї права на надання послуг з перевезення пасажирів.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що наданими відповідачем доказами не підтверджено використання автобусу MAN 10.220 д.н.з. НОМЕР_2 для надання послуг з перевезення пасажирів як обов`язкової умови для притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121 КУпАП.

Доводи представника відповідачів про те, що на вказаному автобусі встановлено жовтий номерний знак, як ознаку транспортного засобу, призначеного для пасажирських перевезень, судом до уваги не беруться, оскільки не були підставою для винесення оскаржуваної постанови.

При цьому, визначальним є те, що транспортний засіб не лише призначений, а й фактично використовується для здійснення пасажирських перевезень, що не було доведено відповідачами.

Крім того, так доводи не були обгрунтовані представником відповідачів з посиланням на відповідні норми законодавства та не підтверджені доказами саме стосовно транспортного засобу MAN 10.220 д.н.з. НОМЕР_2 .

Вказівка інспектора в оскаржуваній постанові як на порушення ДСТУ 3649:2010, так і на порушення п.31.1 ПДР не утворює підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121 КУпАП з підстав, наведених вище.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В силу приписів ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

В свою чергу, згідно з п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Отже, саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенню правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУпАП.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (рішення у справах «Бочаров проти України», «Огороднік проти України», «Єрохіна проти України»).

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Наданий відповідачем відеозапис не доводить факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП, оскільки ним не підтверджено факту використання ТЗ для перевезення пасажирів як обов`язкової ознаки об`єктивної сторони складу цього адміністративного правопорушення), а інших належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем вказаного вище адміністративного правопорушення суду не надано.

Отже, суд приходить до висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП, не доведена, не підтверджується належними доказами, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, п.3 ч.1 ст.293 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що відповідачами не доведено правомірності кваліфікації дій позивача за ч.2 ст.121 КУпАП та вини ОСОБА_1 у вчиненні цього правопорушення, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.121 КУпАП стосовно ОСОБА_1 ..

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі, сплачений ним судовий збір у розмірі 665,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 77, 139, 242-246, 268, 286 КАС України, ст.ст.9, 245, 251, 283, 293 КУпАП, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого інспектора ВБДР Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП капітана поліції Раменюка Р.О. серії ЕНА №7001259 від 10.04.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 680 грн..

Закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.121 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять грн. 60 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач : Департамент патрульної поліції, адреса : 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Відповідач : Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, адреса : 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А.

Суддя О.С. Сеник