Ухвала суду № 138750266, 27.07.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 27.07.2026Справа № 554/9653/26 Провадження № 1-кс/554/9065/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42026000000000690,-

в с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м.Полтави надійшла вказана скарга, в якій заявник прохав скасувати постанову слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 від 25 червня 2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42026000000000690.

В скарзі зазначає, що постанова слідчого є незаконною, такою, що порушує права та законні інтереси, підлягає скасуванню.

Заявник подав заяву про розгляд скарги за його відсутності, вимоги підтримав та просив задовольнити.

Слідчий в судове засідання не зявився, подав заяву в якій прохав проводити розгляд скарги за його відсутності, та прохав відмовити у задоволенні скарги.

Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у провадженні ТУ ДБР у м. Полтаві перебуває кримінальне провадження №42026000000000690, розпочате на підставі ухвали Печерського районного суду м.Києва.

08 червня 2026 року ОСОБА_3 звернувся до Офісу Генерального прокурора з клопотанням про вручення пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілого відповідно до вимог статті 55 КПК України.

У подальшому зазначене клопотання було направлено для розгляду до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві.

За результатами його розгляду 25 червня 2026 року слідчий Першого слідчого відділу ТУ ДБР у місті Полтаві ОСОБА_4 виніс постанову про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42026000000000690.

08 червня 2026 року ОСОБА_3 звернувся до Офісу Генерального прокурора зклопотанням про вручення пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілого відповідно до вимог частини другої статті 55 КПК України.

У своєму клопотанні зазначав, що відповідно до частини другої статті 55 КПК України права потерпілого виникають у особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а пам`ятка про процесуальні права та обов`язки повинна бути вручена особою, яка прийняла таку заяву.

Таким чином, предметом клопотання було виконання вимог закону щодо вручення пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілого.

Проте замість розгляду цього клопотання слідчий виніс постанову про відмову у визнанні потерпілим.

Слідчим суддею встановлено, що 08 червня 2026 року ОСОБА_3 звернувся до Офісу Генерального прокурора із клопотанням про вручення йому пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілого відповідно до вимог ст. 55 КПК України.

Зі змісту зазначеного клопотання вбачається, що заявник просив забезпечити виконання процесуального обов`язку, передбаченого ч. 2 ст. 55 КПК України, а саме вручити пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого, оскільки, на його думку, відповідний процесуальний статус виник у нього з моменту подання заяви про кримінальне правопорушення.

Будь-якого клопотання про вирішення питання щодо визнання його потерпілим чи прийняття процесуального рішення в порядку ч. 5 ст. 55 КПК України заявник не подавав.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України права та обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Частиною 5 ст. 55 КПК України передбачено, що лише за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заяву подано особою, якій кримінальним правопорушенням не завдано шкоди, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим.

Наведена норма є винятком із загального правила, встановленого ч. 2 ст. 55 КПК України, а тому її застосування можливе лише за наявності належного обґрунтування існування саме очевидних та достатніх підстав для висновку про відсутність заподіяння особі шкоди.

Дослідивши оскаржувану постанову, слідчий суддя приходить до висновку, що вона не містить належного мотивування у розумінні ст. 110 КПК України.

Зміст постанови фактично зводиться до викладення висновків слідчого про відсутність підстав для визнання заявника потерпілим, однак не містить аналізу того, чому саме слідчий дійшов висновку про наявність очевидних та достатніх підстав, передбачених ч. 5 ст. 55 КПК України.

Саме по собі наведення слідчим власної оцінки обставин кримінального провадження не може вважатися достатнім мотивуванням процесуального рішення, оскільки постанова повинна містити належний аналіз фактичних обставин та їх правову оцінку, що дозволяє перевірити законність прийнятого рішення.

Крім того, предметом звернення заявника було виконання процесуального обов`язку щодо вручення пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілого.

Водночас слідчий фактично не вирішив порушене заявником питання, натомість прийняв інше процесуальне рішення постанову про відмову у визнанні потерпілим.

Таким чином, слідчий підмінив предмет розгляду звернення заявника, вийшов за межі заявленого клопотання та фактично не розглянув його по суті.

Такий спосіб реагування не відповідає вимогам ст. 220 КПК України, відповідно до якої слідчий зобов`язаний розглянути саме те клопотання, яке подано учасником кримінального провадження чи іншою особою, права або законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, та прийняти рішення щодо поставлених у ньому вимог.

Крім того, матеріали, надані суду заявником, не містять відомостей про те, що заявник звертався саме із заявою про визнання його потерпілим, яка підлягала б вирішенню в порядку ч. 5 ст. 55 КПК України.

Окрім того слідчим не надано ду суду матеріали кримінального провадження № 42026000000000690 та відповідно не спростовано доводи заявника.

За таких обставин у слідчого були відсутні правові підстави для прийняття постанови про відмову у визнанні потерпілим як процесуального рішення, що не відповідало предмету поданого звернення.

Відповідно до ст. 9 КПК України слідчий, прокурор зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України та цього Кодексу, всебічно, повно й неупереджено досліджувати обставини кримінального провадження та приймати законні й обґрунтовані процесуальні рішення.

Однак оскаржувана постанова зазначеним вимогам не відповідає, оскільки прийнята за відсутності належних процесуальних підстав, не містить достатнього мотивування щодо застосування ч. 5 ст. 55 КПК України та фактично не вирішує питання, порушене заявником у його зверненні.

За таких обставин слідчий суддя доходить висновку, що постанова слідчого від 25 червня 2026 року є передчасною, постановленою з порушенням вимог статей 9, 55, 110 та 220 КПК України, у зв`язку з чим підлягає скасуванню із покладенням на орган досудового розслідування обов`язку повторно розглянути звернення заявника відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Керуючись ст. ст. 55, 303-307 КПК України, слідчий суддя,-

-

ухвалила,-

Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №42026000000000690, задовольнити.

Скасувати постанову слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 від 25 червня 2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42026000000000690. .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1