Рішення № 138750260, 04.08.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1136/26

Провадження № 2/542/768/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Карась В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі також позивач, ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі також відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі: 28514 грн 10 коп., а саме: за кредитним договором № 1855156 в розмірі 13665 грн 00 коп., із яких: сума заборгованості за основним зобов`язанням 5000 грн 00 коп., сума заборгованості по комісії за надання кредиту 15 грн 00 коп., сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 3650 грн 00 коп., сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) 5000 грн 00 коп. та за договором позики № 45472745 в розмірі 14849 грн 10 коп., із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 4500 грн 00 коп., сума заборгованості за відсотками 629 грн 10 коп., сума заборгованості за пенею 9000 грн 00 коп., сума комісії за надання позики 720 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 09 червня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача (а.с. 81) позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 82).

Ухвалою суду від 04 серпня 2026 року вирішено здійснювати заочний розгляд справи.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» посилалось на те, що 16 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні Фінанси» (надалі також ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1855156 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, відповідно до пункту 6 кредитного договору.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредитні кошти, у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, вказаної відповідачем.

26 лютого 2026 року між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 26022026, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13665 грн 00 коп., із них: сума заборгованості за основним зобов`язанням 5000 грн 00 коп., сума заборгованості по комісії за надання кредиту 15 грн 00 коп., сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 3650 грн 00 коп., сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) 5000 грн 00 коп.

19 листопада 2025 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (надалі також ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») укладений договір позики № 45472745.

Відповідно до умов договору відповідачу передано у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок відповідача з використанням електронного платіжного засобу.

У свою чергу, ОСОБА_1 зобов`язалась повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, сплатити проценти.

Позивачем зазначено, що 23 квітня 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 23/04/26, відповідно до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14849 грн 10 коп., із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 4500 грн 00 коп., сума заборгованості за відсотками 629 грн 10 коп., сума заборгованості за пенею 9000 грн 00 коп., сума комісії за надання позики 720 грн 00 коп.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначено, що з моменту отримання прав вимоги до відповідача позивачем нарахування штрафних санкцій не здійснювалось.

Вказано, що після відступлення позивачу права грошової вимоги, від відповідача на погашення заборгованості за кредитними договорами ні на рахунок позивача, ні на рахунок попереднього кредитора жодного платежу не надходило.

Отже, на даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, з огляду на що, позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просив стягнути вказану заборгованість та судові витрати.

Позивач у судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 85). У прохальній частині позовної заяви позивач просив здійснювати розгляд за відсутності його представника та не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с. 6).

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про причини неявки не повідомила, клопотань про відкладення судового засідання не надсилала, заяви про розгляд справи без її участі чи відзиву на позов не надавала.

Відповідно до інформації, наданої Виконавчим комітетом Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області № 115/02.14.3-38, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 81).

Судова повістка про проведення судового засідання, призначеного на 04 серпня 2026 року, яка направлялась разом із ухвалою про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження від 09 червня 2026 року у справі на зареєстровану адресу ОСОБА_1 були отримані 14 червня 2026 року (а.с. 86).

Згідно з пунктом 1 частини 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.

Відповідно до частини 3 статті 130 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

Відповідно до змісту пункту 1 частини 6 статті 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

В ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 09 червня 2026 року суд встановлював відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для надання до суду відзиву на позов разом із усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Правом подати до суду відзив на позовну заяву у встановлений в ухвалі строк відповідач не скористалась.

Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки, судова повістка є врученою відповідачу та враховуючи неподання нею відзиву на позов у встановлений судом строк, справа підлягає вирішенню на підставі наявних матеріалів.

За вказаних обставин, відповідно до положень частини 1 статті 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що 16 листопада 2025 року відповідно до анкети-заяви на отримання кредиту № 1855156 (а.с. 18) між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1855156 (надалі також договір) (а.с. 7-17).

Відповідно до пункту 1.1. договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2. договору у кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно з пунктами 1.2.-1.3. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000.00 грн. Кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 16.11.2025 (дата надання кредиту).

Відповідно до пункту 1.4. договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку № 1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 11.11.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Пунктом 1.5. договору зокрема передбачено, що загальні витрати позичальника за кредитом складають 16075.00 грн. Денна процентна ставка складає: 0.89%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 1341.97 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 21075.00 грн.

Комісія за надання кредиту: 15.00 грн, яка нараховується за ставкою 0.30 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (підпункт 1.5.1).

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 16060.00 грн, що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком № 1 до цього договору (підпункт 1.5.2).

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 0.0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом (підпункт 1.5.3).

Відповідно до пункту 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 2.2. договору визначено плату за кредитом, зокрема: позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1.,1.5.2, 1.5.3, 1.5.4 договору відповідно. Комісія за надання кредиту нараховується кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту. Проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п. 1.5.4. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п. 1.5.3 процентна ставка протягом встановленого Графіком платежів першого розрахункового періоду запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ставку визначену п. 1.5.4 договору.

Підпунктом 3.2.6. пункту 3.2. договору кредитодавець має право, крім інших передбачених законодавством та цим договором прав: відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 4.1. договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Договір про споживчий кредит № 1855156 від 16 листопада 2025 року підписаний електронним підписом від імені ОСОБА_1 (а.с. 7).

Сторони погодили графік платежів, який є додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 1855156 від 16 листопада 2025 року (а.с. 13).

Також, електронним підписом ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту (а.с. 15-17).

ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу в користування кредит в розмірі 5000 грн 00 коп., шляхом зарахування 16 листопада 2025 року грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням 47858713 (а.с. 19).

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення вбачається, що ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» здійснювалось нарахування процентів, комісії за обслуговування кредиту та штрафу згідно з пунктом 4.1. договору за кредитним договором № 1855156 (а.с. 20).

26 лютого 2026 року між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 26022026, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передає (відступає), а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» права вимоги до боржників (а.с. 21-25).

Згідно з пунктом 1.1. договору факторингу № 26022026 від 26 лютого 2026 року,за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання по кредиту, комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), неустойку (штраф, пеня) та/або проценти за порушення грошового зобов`язання та інші платежі (за наявності) згідно кредитних договорів, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору.

26 лютого 2026 року клієнтом та фактором підписаний акт прийому-передачі реєстру божників за договором факторингу № 26022026 від 26 лютого 2026 року (а.с. 26).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 26 лютого 2026 року до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за кредитним договором № 1855156 від 16 листопада 2025 року боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості разом 13665 грн 00 коп. (а.с. 28).

Згідно з платіжною інструкцією № 51 від 27 лютого 2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснено оплату ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» згідно з договором факторингу № 26022026 від 26 лютого 2026 року (а.с. 27).

Із моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій не здійснювалось.

Також, судом установлено, що 19 листопада 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45472745 (надалі також договір) (а.с. 34-41).

Відповідно до пункту 2.1. договору, кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Пунктом 2.2. договору визначені параметри та умови кредиту, зокрема: сума кредиту 4500.00 грн; строк кредитування/строк договору 30 днів; процентна ставка/день 0,466% (фіксована); комісія за надання кредиту 16,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 720,00 грн); дата надання кредиту: 19.11.2025; дата повернення кредиту (останній день): 18.12.2025; денна процентна ставка/день 0,999%; процентна ставка за понадстрокове користування кредитом (його частиною)/день 4,00%; пеня/день 4,00%; орієнтовна реальна річна процентна ставка 2611,9%, орієнтовна загальна вартість кредиту 5849,10 грн; загальні витрати за кредитом 1349,10 грн.

Відповідно до пункту 6.1. договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок) виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором.

Згідно з пунктом 6.2. договору за надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником в останній день користування кредитом відповідно до пункту 2.2. договору. Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту визначений підпунктом 2.2.4. пункту 2.2. договору.

Відповідно до підпункту 9.2.6. пункту 9.2. договору кредитодавець має право відступити право вимоги за договором або звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості, у разі невиконання позичальником зобов`язань за договором.

Згідно з пунктом 10.5. договору за порушення кредитодавцем строків надання позичальнику кредиту, визначених договором, позичальник має право стягнути з кредитодавця неустойку у вигляді пені за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15 відсотків від суми простроченого платежу.

Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45472745 від 19 листопада 2025 року підписаний електронним підписом від імені ОСОБА_1 (а.с. 40-зі звороту).

Крім того, електронним підписом відповідач підписала таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком № 1 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45472745 від 19 листопада 2025 року (а.с. 41-зі звороту-42)

Також, електронним підписом ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту (а.с. 44-45).

З розрахунку заборгованості за договором № 45472745 від 19 листопада 2025 року,наданого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» встановлено, що розмір заборгованості ОСОБА_1 склав: 4500 грн 00 коп. залишок заборгованості за тілом, 629 грн 10 коп. залишок заборгованості за процентами, 9000 грн 00 коп. залишок заборгованості за пенею, 720 грн 00 коп. залишок заборгованості за комісією (а.с. 46-48).

23 квітня 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 23/04/26, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає), а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників (а.с. 50-54).

Згідно з пунктом 1.1. договору факторингу № 23/04/26 від 23 квітня 2026 року, за цим договором клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

23 квітня 2026 року клієнтом та фактором підписаний акт прийому-передачі реєстру боржників № 2 за договором факторингу № 23/04/26 від 23 квітня 2026 року(а.с. 55).

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 2 від 23 квітня 2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за кредитним договором № 45472745 від 19 листопада 2025 року боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості разом 14849 грн 10 коп. (а.с. 57).

Згідно з платіжною інструкцією № 24128 від 29 квітня 2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснено оплату ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» згідно з договором факторингу № 23/04/26 від 23 квітня 2026 року(а.с. 56).

Із моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій не здійснювалось.

Отже, первинні кредитори свої зобов`язання відповідно до кредитних договорів виконали у повному обсязі.

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за кредитними договорами належним чином ані перед первинними кредиторами, ані перед новим кредитором не виконала, не сплатила своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості, у зв`язку з чим має непогашену заборгованість по кредитах, з огляду на викладене, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість, загальна сума якої складає 28514 грн 10 коп.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону№ 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Висновки щодо правозастосування

Судом установлено, що 16 листопада 2025 року між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1855156, відповідно до якого відповідач отримала кредит у сумі 5000 грн 00 коп. строком на 360 днів, із 16 листопада 2025 року по 11 листопада 2026 року з процентною ставкою у розмірі 0,0010 відсотків річних, яка застосовується протягом першого розрахункового періоду та протягом решти строку кредитування, комісією за надання кредиту 15 грн 00 коп., комісією за обслуговування кредитної заборгованості за ставкою 14,60% від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього) та сплатою штрафу згідно з пунктом 4.1. договору.

Відповідно до платіжного доручення 47858713 від 16 листопада 2026 року,грошові кошти за договором перераховані на картковий рахунок відповідача (а.с. 19).

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконала належним чином умови кредитного договору, зокрема, ОСОБА_1 не виконала зобов`язання щодо повернення отриманого кредиту за договором про споживчий кредит № 1855156 від 16 листопада 2025 року у розмірі 5000 грн 00 коп., не сплатила заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 15 грн 00 коп.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу набуло статус нового кредитора за договором про споживчий кредит № 1855156 від 16 листопада 2025 року, і отримало право вимоги щодо ОСОБА_1 відносно заборгованості за вказаним кредитним договором.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за кредитом та заборгованості за комісією не виконала ані перед первісним кредитором, ані перед фактором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», яке набуло право вимоги за відповідними кредитним договором на підставі договору факторингу № 26022026 від 26 лютого 2026 року.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що відповідач не виконує умови кредитного договору і добровільно не сплачує визначені договором платежі.

Враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 у добровільному порядку грошові кошти ТОВ «ФК «ЄАПБ» не повернуті, а також, що відповідачем добровільно не сплачена комісія за надання кредиту, суд зазначає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 1855156 від 16 листопада 2025 року у загальному розмірі 5015 грн 00 коп., із яких: сума заборгованості за основним зобов`язанням 5000 грн 00 коп. та сума заборгованості по комісії за надання кредиту 15 грн 00 коп.

Водночас, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості за договором про споживчий кредит № 1855156 від 16 листопада 2025 року у розмірі 3650 грн 00 коп., суд зазначає наступне.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зробила висновок про нікчемність умов кредитного договору щодо оплатності послуги з надання інформації. А в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 визначила, що умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного до 13 січня 2006 року, стосовно встановлення додаткової плати (комісії) за обслуговування споживчого кредиту є оспорюваною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умов, якими встановлено плату щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути проінформований про строки і суми належних платежів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 вирішувала питання (а) чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування»; (б) чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна/нікчемна/оспорювана.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала на те, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з пунктом 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку.

Враховуючи наведені правові висновки, банк не мав права встановлювати до кредитного договору комісію за обслуговування кредитної заборгованості, яка включає в себе моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо. Така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.

Отже, оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частини перша та друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначена у підпункті 1.5.2. пункту 1.5. договору про споживчий кредит № 1855156 від 16 листопада 2025 року комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), умова про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно з положеннями частини 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, як це закріплено вимогами частини 3 статті 55 вказаного Закону.

Як визначено положеннями частини 3 статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 3650 грн 00 коп., а відтак, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 3650 грн 00 коп. за договором про споживчий кредит № 1855156 від 16 листопада 2025 року є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за неустойкою (штрафом), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зазначає, що відповідні положення процитованої норми стосуються звільнення від обов`язків сплачувати на користь кредитодавця неустойку, штраф, пеню та інших платежів за прострочення виконання договору у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

З огляду на викладене, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за неустойкою у розмірі 5000 грн 00 коп. за договором про споживчий кредит № 1855156 від 16 листопада 2025 року, задоволенню не підлягають, оскільки вона нарахована у період дії воєнного стану.

Також, судом установлено, що 19 листопада 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45472745, відповідно до якого відповідач отримала кредит у сумі 4500 грн 00 коп. строком на 30 днів, із 19 листопада 2025 року по 18 грудня 2025 року, з фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,466%, яка нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісією за надання кредиту 16,00% (720 грн 00 коп.) та сплатою пені в розмірі 4,00% за порушення відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.

ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу набуло статус нового кредитора за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту)№ 45472745 від 19 листопада 2025 року, і отримало право вимоги щодо ОСОБА_1 відносно заборгованості за вказаним кредитним договором.

Поряд із цим, суд зазначає, що на підтвердження факту перерахування відповідачу та отримання останньою кредитних коштів за зазначеним кредитним договором, позивачем жодного первинного документа до суду не надано.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21).

З клопотанням про витребування таких доказів від банківських установ позивач до суду не звертався.

З огляду на викладене, сам по собі розрахунок заборгованості первинного кредитора не може бути належним та достатнім доказом перерахування відповідачу кредитних коштів.

Отже, за відсутності доказів отримання кредитних коштів позичальником, підстав для стягнення заборгованості за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту)№ 45472745 від 19 листопада 2025 року у загальному розмірі 14849 грн 10 коп. у суду немає.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 та статтею 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662 грн 40 коп.

З відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволені на 17,59% з розрахунку: 5015 грн 00 коп. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 28514 грн 10 коп. (сума заявлених позовних вимог) = 17,59% (відсоток задоволених позовних вимог).

Отже, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 468 грн 32 коп. із розрахунку: 2662 грн 40 коп. (сума сплаченого судового збору) х 17,59% (відсоток задоволених позовних вимог).

Надаючи оцінку вимозі про стягнення із відповідача витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1664 грн), суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано жодного підтверджуючого документу щодо понесення відповідних витрат, так само відсутні відомості про докази, які позивач витребував, не має інформації про здійснення огляду доказів за їх місцем знаходження, їх забезпечення.

З огляду на викладене, підстави для стягнення із відповідача витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 280-281 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область) заборгованість за договором про споживчий кредит № 1855156 від 16 листопада 2025 року у загальному розмірі 5015 грн 00 коп. (п`ять тисяч п`ятнадцять гривень), що складається із заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) у розмірі5000 грн 00 коп. (п`ять тисяч гривень) та заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 15 грн 00 коп. (п`ятнадцять гривень).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 468 грн 32 коп. (чотириста шістдесят вісім гривень тридцять дві копійки).

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва