Рішення № 138749551, 27.07.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1566/26

Провадження 2-1622/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Проць Т.В.

при секретарі Лимаренко О.О.

за участю представника позивача Добродуба О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ» про витребування земельної ділянки, зобов`язання скасувати державну реєстрацію та припинення речових прав,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року адвокат Добродуб Олексій Якович в інтересах ОСОБА_1 сформував та надіслав засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» позовну заяву про витребування земельної ділянки, зобов`язання скасувати державну реєстрацію та припинення речових прав. В обґрунтування заявлених вимог вказав, що 01.08.2003 року між позивачем та Українською міською радою Обухівського району Київської області було укладено договір оренди земельної ділянки. Відповідно до вказаного договору, Українська міська рада Обухівського району Київської області, як Орендодавець, на підставі рішень 10-ї та 13 сесій від 06.02.2003 року та від 08.05.2003 року відповідно, передала, а Позивач, як Орендар, прийняв на умовах оренди строком на 49 років дві земельні ділянки загальною площею 0,24 га, розташовані на території Української міської ради для рекреаційних та культурно-оздоровчих цілей, а саме: земельну ділянку площею 0,172 га, розташовану в районі садового товариства «Райсес» між основною приватизованою земельною ділянкою Позивача та захисною дамбою «Конча-Заспа-Плюти» та земельну ділянку площею 0,0689 га розташовану між основною приватизованою земельною ділянкою Позивача в садівницькому товаристві «Дружба» та захисною дамбою «Конча-Заспа-Плюти». Незважаючи на перебування земельних ділянок в оренді у ОСОБА_1 , в 2016 році Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, без попереднього вилучення та погодження з землекористувачем, було вирішено передати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дві земельні ділянки площею по 0,1200 га кожна, яким були присвоєні кадастрові номери 3223151000:04:063:0054 та 3223151000:04:063:0055. Дані земельні ділянки накладались на орендовану ОСОБА_1 земельну ділянку. В тому ж році, земельні ділянки із кадастровими номерами 3223151000:04:063:0054 та 3223151000:04:063:0055 були продані ОСОБА_4 . В подальшому, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13.06.2019 року по справі № 372/1243/17 було визнано незаконними безоплатну передачу (приватизацію) земельних ділянок із кадастровими номерами 3223151000:04:063:0054 та 3223151000:04:063:0055 в 2016 році ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , подальший продаж земельних ділянок 08.08.2016 року ОСОБА_4 та скасовані державні реєстрації права власності на земельні ділянки за ОСОБА_4 та попередніми власниками - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Серед іншого, судом також був встановлений факт накладення вказаних земельних ділянок на ділянку, яка з 2003 року перебуває в оренді у ОСОБА_1 . Дане рішення Обухівського районного суду Київської області від 13.06.2019 року по справі № 372/1243/17 було залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 11.12.2019 року. Разом з цим, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19.01.2018року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Київської області від 23.05.2018 року по справі № 372/2583/17, ОСОБА_4 було відмовлено в задоволенні позову про визнання договору оренди від 01.08.2003р. недійсним. Зокрема, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19.01.2018року по справі № 372/2583/17 встановлено факти укладання 01 серпня 2003 року договору оренди земельних ділянок між Українською міською радою Обухівського району Київської області та ОСОБА_1 , внесення до нього змін 21 березня 2008 року, нотаріального посвідчення договору та додаткової угоди, їх державної реєстрації уповноваженим органом за чинними на той час нормами права, відсутності скасування такої державної реєстрації та наявності у ОСОБА_1 права на оренду землі з 2003 року. В листопаді 2021 року позивачем у встановленому законом порядку було зареєстровано право оренди на земельну ділянку площею 0,0689 га. Разом з тим, зареєтрувати право позивача не земельну ділянку площею 0,172 га не представляється можливим, так як вона повністю накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:063:0065, яка як стало відомо позивачу, утворилася внаслідок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 3223151000:04:063:0054 та 3223151000:04:063:0055, не зважаючи на рішення суду, якими фактично припинено право власності на них, які ОСОБА_4 були передані до статутного капіталу ТОВ «ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ» на підставі рішення ОСОБА_4 , як єдиного учасника ТОВ №2 від 21.02.2019 року. Враховуючи обставини справи, вважає, що витребування орендованої земельної ділянки площею 0,172 га в порядку віндикації разом із припиненням права власності ТОВ «Південь Агро Консалтинг» на земельну ділянку кадастровий номер 3223151000:04:063:0065, та скасуванням її державної реєстрації є правомірними та ефективними способами захисту прав позивача. Їх застосування з одного боку призведе до повного відновлення порушених прав позивача та унеможливить подібні порушення у майбутньому, а з іншого боку, не призведуть до надмірного втручання в права ТОВ «Південь Агро Консалтинг».

Ухвалою судді від 20.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.04.2026 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на земельну ділянку площею 0,24 га кадастровий номер 3223151000:04:063:0065 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1879625432231, номер запису про право власності 32537572, місце розташування: Київська область, Обухівський район).

30.03.2026 року представник Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області Мороз С.В. сформував та надіслав засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому вказав, що згідно даних Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:04:063:0065 утворена шляхом об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 3223151000:04:063:0054 та 3223151000:04:063:0055 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок ТОВ «Південь Агро Консалтинг» для індивідуального садівництва на території Обухівського району Київської області та заяви власника ТОВ «Південь Агро Консалтинг». Технічна документація містить довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з відсутністю будь-яких заборон щодо вчинення дій до земельних ділянок з кадастровими номерами 3223151000:04:063:0054 та 3223151000:04:063:0055. Враховуючи викладене, у державного кадастрового реєстратора були відсутні підстави для відмови у вчиненні реєстраційних дій. Таким чином, Головне управління діяло в межах своїх повноважень та в межах чинного законодавства, тому є неналежним відповідачем у даній справі, а може виступати як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою суду від 08.05.2026 року закрито підготовче судове засідання у справі, призначено судовий розгляд справи по суті.

У судовому засіданні предстаник позивача Добродуб О.Я. позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові та просив відновити порушені права позивача задоволенням позову.

Представник ТОВ «ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ» в судове засідання не з`явився, про час розгляду справи був повідомлений належним чином. Заяв, клопотань суду не подав.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 01.08.2003 року між ОСОБА_1 та Українською міською радою Обухівського району Київської області було укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до вказаного договору, Українська міська Рада Обухівського району Київської області, як Орендодавець, на підставі рішень 10-ї та 13 сесій від 06.02.2003 року та від 08.05.2003 року відповідно, передала, а Позивач, як Орендар, прийняв на умовах оренди строком на 49 років дві земельні ділянки загальною площею 0,24 га, розташовані на території Української міської ради для рекреаційних та культурно-оздоровчих цілей, а саме: земельну ділянку площею 0,172 га, розташовану в районі садового товариства «Райсес» між основною приватизованою земельною ділянкою Позивача та захисною дамбою «Конча-Заспа-Плюти» та земельну ділянку площею 0,0689 га, розташовану між основною приватизованою земельною ділянкою Позивача в садівницькому товаристві «Дружба» та захисною дамбою «Конча-Заспа-Плюти».

Вказаний договір оренди був посвідчений державним нотаріусом Української державної нотаріальної контори Антоненко О.В. (реєстровий номер 1с-639) та було проведено його державну реєстрацію виконкомом Української міської ради Обухівського району Київської області відповідно до законодавства, чинного на момент його укладання та реєстрації.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 2018 року у справі №372/2583/17, яке набрало законної сили 23.05.2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Української міської ради Обухівського району про визнання договору оренди недійсним відмовлено повністю.

Чинним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 червня 2019 року по справі № 372/1243/17 за позовом ОСОБА_1 визнано недійсними та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання дозволу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на розробку документації з землеустрою. Визнані недійсними та скасовані накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області про передачу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельних ділянок площею по 0,1200 га, кадастрові номери 3223151000:04:063:0054 та 3223151000:04:063:0054 відповідно, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, розташовані на території Української міської ради Обухівського району Київської області. Визнано недійсними із застосуванням наслідків недійсності договір купівлі - продажу земельної ділянки (кадастровий номер 3223151000:04:063:0054) від 08.08.2016 року, укладений між ОСОБА_2 (продавець, особа на яку було приватизовано ділянку) та ОСОБА_4 (покупець), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яновою С.В. за реєстрованим номером 335 та договір купівлі - продажу земельної ділянки (кадастровий номер 3223151000:04:063:0055) від 08.08.2016 року, укладений між ОСОБА_3 (продавець, особа на яку було приватизовано ділянку) та ОСОБА_4 (покупець), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яновою С.В. за реєстрованим номером 338 з застосуванням наслідків недійсності. Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Янової С.В. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3223151000:04:063:0054, за попередніми власниками, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а також рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3223151000:04:063:0055 за попередніми власниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Даними судовими рішеннями визнано незаконними безоплатну передачу (приватизацію) земельних ділянок із кадастровими номерами 3223151000:04:063:0054 та 3223151000:04:063:0055 в 2016 році ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , подальший продаж земельних ділянок 08.08.2016 року ОСОБА_4 та скасовані державні реєстрації права власності на земельні ділянки за ОСОБА_4 та попередніми власниками ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Серед іншого, судом також був встановлений факт накладення вказаних земельних ділянок на ділянку, яка з 2003 року перебуває в оренді у ОСОБА_1 . Вказане рішення набрало законної сили 11 грудня 2019 року.

03.11.2021 року ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно право оренди на земельну ділянку площею 0,0689 га., орендовану згідно договору від 01.08.2003 року із присвоєнням кадастрового номеру 3223151000:04:063:0069.

07.02.2026 року № 20/45 ТОВ «Земпроконсалтинг» надала позивачу технічну документацію та повідомило про неможливість вчинення всіх необхідних дій щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки площею 0,172 га, яка орендована Позивачем, у зв`язку з тим, що вона повністю накладається на іншу земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:063:0065.

Як вбачається з акту приймання передачі нерухомого майна від 21.02.2019 року земельні ділянки із кадастровими номерами 3223151000:04:063:0054 та 3223151000:04:063:0055 були передані ОСОБА_4 до статутного капіталу ТОВ «ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ».

Підставою такої передачі майна стало рішення єдиного учасника ТОВ «ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ» №2 від 21.02.2019 року, підписане ОСОБА_4 , як єдиним учасником товариства.

Як убачається з нотаріально посвідченої заяви ТОВ «ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ» № 2223 від 01.07.2019 року, Товариство звернулося до компетентних органів з метою об`єднання земельних ділянок площею 0,12 га кожна із кадастровими номерами 3223151000:04:063:0054 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894284832231) та 3223151000:04:063:0055 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 895215432231) в одну земельну ділянку площею 0,24 га.

Згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.07.2019р. № 47935285, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.07.2019р. № 175055571 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.07.2019 № 175055752, 24 липня 2019 року, право власності на новостворену земельну ділянку площею 0,24 га із кадастровим номером 3223151000:04:063:0065 було зареєстровано за ТОВ «ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ» і така реєстрація є чинною на час розгляду справи.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України, статтею 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленному законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод в користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь якими особами.

Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України). Шляхом вчинення провадження

у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту цивільного права чи інтересу це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є правомірним та ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18.

Застосований судом спосіб захисту має бути правомірним таким, що відповідає правовій природі відносин, що виникли між сторонами спору, тобто відповідати праву; тоді як ефективність характеризує спосіб захисту відповідно до критерію його дієвості у відновленні порушеного права та інтересу.

Згідно із частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Для застосування такого способу захисту права власності, як віндикація, не вимагається визнавати незаконними усі проміжні рішення та правочини, на підставі яких чи у зв`язку з виконанням яких попередні набувачі спірного майна ставали їх зареєстрованими власниками.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості. Тобто у разі пред`явлення позову про витребування інші способи захисту є неефективними, оскільки рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є самостійною і достатньою підставою для здійснення (проведення) державної реєстрації речових прав за позивачем.

У справі, що розглядається судом, з володіння позивача вибула земельна ділянка площею 0,172 га, розташована в районі садового товариства «Райсес» між основною приватизованою земельною ділянкою позивача (3223151000:04:063:067) та захисною дамбою «Конча-Заспа-Плюти» яка повністю накладається на більшу земельну ділянку із кадастровим номером 3223151000:04:063:0065. Земельні ділянки із кадастровим номером 3223151000:04:063:0054 та 3223151000:04:063:0055 залишаючись незмінно певними частинами земельної поверхні, припинили своє існування в розумінні ст..79-1 ЗК України, оскільки безпосередньо на них вже не зареєстровані будь-які речові права, відповідні розділи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на них вже закрито, як і закрито Поземельні книги, які існували до їх об`єднання. Замість них ТОВ «ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ» було зареєстровано право власності на нову земельну ділянку, із новим кадастровим номером, право користування якою не може бути повністю перереєстровано за позивачем.

У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що у 2019 році суд рішенням у справі №372/1243/17 фактично відновив його права. Втім, як з`ясувалося згодом, на момент ухвалення судових рішень спірні земельні ділянки за заявою Товариства вже були об`єднані в земельну ділянку площею 0,24 га з присвоєнням новоствореній земельній ділянці нового кадастрового номеру. Покликаючись на те, що раніше ухвалені судом рішення не можуть бзабезпечити захист прав позивача, якорендаря, оскільки спірні земельні ділянки припинили своє існування як об`єкти цивільних прав, позивач у новому позові просить припинити право власності Товариства на новостворену земельну ділянку та зобов`язати скасувати її державну реєстрацію, витребувати на його користь земельну ділянку загальною площею 0,172 га, яка має індивідуальні ознаки, розташована в районі садового товариства «Райсес» між основною приватизованою земельною ділянкою позивача (кадастровий номер 3223151000:04:063:067) та захисною дамбою «Конча-Заспа-Плюти», її координати, межі та конфігурація визначені

Тож, у справі, що розглядається судом спірні земельні ділянки до моменту їх протиправного об`єднання у нову ділянку були самостійними і окремими об`єктами цивільних прав, мали власні кадастрові номери, їх межі були визначені в натурі (на місцевості). Після такого об`єднання спірні ділянки, які, як вже відзначено, мають подвійний правовий режим, залишившись незмінними в основній характеристиці як частини земної поверхні в розумінні статті 79 ЗК України, а як окремі об`єкти цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України припинили своє існування, їх кадастрові номери скасовані, а відповідні розділи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно закриті.

За наведених обставин повернення земельних ділянок у володіння (правомірного володільця) лише шляхом задоволення позову про витребування майна не призведе до можливості зареєструвати право оренди на вказану земельну ділянку за позивачем. Доцільним та ефективним способом захисту права позивача в даній ситуації буде також припинення права власності за ТОВ на земельну ділянку кадастровий номер 3223151000:04:063:0065 із скасуванням її державної реєстрації. Такий спосіб захисту прав позивача призведе до усунення накладання земельних ділянок та забезпечить позивачу можливість звернутись до відповідного органу ДЗК для присвоєння орендованій земельній ділянці кадастрового номеру та реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини десятої статті 24 Закону № 3613-VI державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, поділу чи об`єднання земельних ділянок; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається винятково з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Отже, у розумінні наведених правил з метою забезпечення ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення судового рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки обов`язково має відбуватися за умови одночасного визнання, зміни чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Подібні висновки викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 686/19656/19, від 03 травня 2022 року у справі № 199/1136/20.

З огляду на наведене реалізація основної позовної вимоги про віндикацію є можливою винятково за умови припинення права власності Товариства на новостворену земельну ділянку, яка протиправно набута відповідачем з істотними вадами, оскільки складається як із ділянок, на які відповідач має право, так і з ділянок, на які він законного права не має, що виключає можливість збереження за Товариством права власності на цю ділянку цілком. Та обставина, що новостворена земельна ділянка як окремий об`єкт цивільних прав не може правомірно належати

ТОВ «ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ» має наслідком скасування її державної реєстрації.

Відтак вибрані позивачем способи захисту його прав орендаря за встановлених судом обставин є абсолютно виправданими, в іншому разі досягнення для позивача позитивного результату вимагатиме від нього непропорційних зусиль задля відновлення його порушеного права власності і не приведе до дієвого вирішення наявного спору.

Таке рішення не впливатиме на права Товариства на ту частину земельної ділянки, яка йому правомірно належала, на формування на її основі нової ділянки, а тому права на неї можуть бути зареєстровані у Державному земельному кадастрі за цим відповідачем.

Отже, правомірними та ефективними способами захисту прав позивача, крім вимоги про витребування спірного майна, яка для спірних відносин є основним способом захисту, також є припинення речових прав Товариства на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації. При цьому заявлені вимоги про припинення права власності Товариства на новостворену земельну ділянку та про зобов`язання скасувати її державну реєстрацію нерозривно пов`язані з вимогою про витребування земельної ділянки.

Суд вирішуючи спір наголошує на тому, що у спірних правовідносинах за жодних умов такі згадані способи захисту, як припинення речових прав на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації, не можуть бути застосовані окремо як самостійні способи, бо їхнє призначення полягає в забезпеченні реалізації віндикації як основного способу відновлення порушеного права.

Можливість віндикації майна визначена статями 387, 388 ЦК України, а можливість скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення речового права на неї в ЗК України та Законі № 3613-VI. Тобто таке втручання має нормативну основу в національному законодавстві. Зазначені правила є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування передбачуваними.

Державна реєстрація новоутвореної (об`єднаної) земельної ділянки

площею 0,24 га з кадастровим номером 3223151000:04:063:0065 за заявою Товариства проведена 16 липня 2019 року, а державну реєстрацію права власності проведено 24 липня 2019 року.

З першими позовами до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Янови Світлани Вікторівни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення, наказів щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3223151000:04:063:0054 та 3223151000:04:063:0055 позивач звернувся у травні 2017 року.

Під час розгляду судами справи №372/1243/17, яка завершилася 13.06.2019 року ухваленням судового рішення про задоволення позову, що набрало законної сили 11 грудня 2019 року, ОСОБА_4 , який єдиний учасник Товариства, що є відповідачем у справі та Управління Держгеокадастру у Київській області не повідомляло суди про те, що спірні земельні ділянки, щодо яких розглядався спір, вже включені до складу іншої ділянки, хоча про цю обставину їм було достеменно відомо, що також призвело до потреби повторного звернення до суду вже з цим позовом.

У зв`язку з наведеним добросовісність у правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісними, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися так, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ними ставляться. І навпаки реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відторгає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

З огляду на подвійний правовий режим земельної ділянки, реалізація основної позовної вимоги про витребування земельної ділянки є можливою винятково за умови одночасного припинення речових прав на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації. Тож правомірними та ефективними способами захисту порушених прав ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, яка перебуває в чужому незаконному володінні іншої особи, за заявою якої проведено державну реєстрацію нової земельної ділянки, що включає в себе спірну земельну ділянку, є припинення речових прав на новоутворену (об`єднану) земельну ділянку, скасування державної реєстрації цієї ділянки та витребування спірної земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації, що була передана попередньому власнику.

Витребування спірної ділянки та її виключення зі складу новоутвореної земельної ділянки не має впливати на права відповідача на ту частину ділянки, які правомірно належали відповідачу до такого об`єднання. З огляду на баланс інтересів учасників спору саме на відповідача мають бути покладені усі додаткові витрати, пов`язані з поновленням його речового права на інші належні йому земельні ділянки, що підлягатиме новій реєстрації у Державному земельному кадастрі у зв`язку з припиненням його права на новостворену (об`єднану) ділянку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір сплачений позивачем покладається на відповідачів в рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст.4,12,76-81,141,258,263-265,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ» (02081, м.Київ, Дніпровська набережна, буд.23, код ЄДРПОУ 41081861) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку загальною площею 0,172 га, розташовану в районі садового товариства «Райсес» між основною приватизованою земельною ділянкою ОСОБА_1 та захисною дамбою «Конча-Заспа-Плюти».

Припинити за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ» (02081, м.Київ, Дніпровська набережна, буд.23, код ЄДРПОУ 41081861) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 0,24 га кадастровий номер 3223151000:04:063:0065 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1879625432231, номер запису про право власності 32537572).

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,24 га кадастровий номер 3223151000:04:063:0065 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1879625432231, номер запису про право власності 32537572 місце розташування Київська область Обухівський район).

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ» на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 7049 грн. 70 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05 серпня 2026 року.

Суддя Т.В. Проць