Рішення № 138748232, 14.07.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/4907/26

Провадження № 2-о/185/198/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Садової К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Павлоградська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення, суд

В С Т А Н О В И В:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в якій просить визначити що ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , набули у спільну часткову власність квартиру, що розташована по АДРЕСА_1 по 1/2 частці кожен.

У обґрунтування заявлених вимог заявниця зазначає, що 16.06.1979 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб. 10.10.1987 року ОСОБА_2 отримав ордер на житлове приміщення № 2536 серія АК-87 за адресою: АДРЕСА_1 . До складу сім`ї входили: ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_4 (дочка). Вона та ОСОБА_2 здійснили державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру у Державному реєстрі речових прав 05.11.2024, де вказано, що вид спільної власності: спільна сумісна. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер. Маючи на меті отримання спадщини за своїм померлим чоловіком, вона звернулась до нотаріуса. При аналізі документів було встановлено, що при реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 державним реєстратором був зазначений вид спільної власності як спільна сумісна, тобто без визначення часток у праві спільної сумісної власності. Встановлення даного факту заявниці необхідно для реалізації своїх прав, зокрема для визначення часток в спільній сумісній власності на квартиру та оформлення спадкових прав. Враховуючи, вищенаведене, заявниця вимушена звернутись до суду.

Ухвалою суду від 07 квітня 2026 року відкрито провадження у справі..

Заявниця ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, до суду подала заву про розгляд справи без її участі, заявлену вимогу підтримує повністю та просить її задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився надав заяву, в якій вказує, що проти задоволення заявленої заявником вимоги не заперечує, просив розглянути справу без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява обґрунтована і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно п.6 ч.1 ст.315 ЦПК у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

16.06.1979 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

10.10.1987 року ОСОБА_2 отримав ордер на житлове приміщення № 2536 серія АК-87 за адресою: АДРЕСА_1 . До складу сім`ї входили: ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_4 (дочка).

09.10.2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали Довідку № 18 про те, що вони дійсно с членами житлово-будівельного кооперативу № 27 «Надєжда» згідно з рішенням загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу № 27 «Надєжда», протокол від 27.11.1987 №1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є власниками квартири АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 здійснили державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру у Державному реєстрі речових прав, що підтверджується витягами № 402412256 від 05.11.2024, та витягом № 402412409 від 05.11.2024. Вид спільної власності: спільна сумісна.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 видане 21.01.2026.

Згідно із частиною 1 статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина 4 статті 41 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Зі змісту ст. 357 ЦК вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 368 і ч. 2 ст. 372 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

Частинами 1, 2 ст. 370 ЦК України визначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватно власності» від 22.12.1995 року № 20 розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім`ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»). В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності. Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна.

Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

При визначенні розміру часток у майні, суд виходить із положень ст. 370 ЦК України, вважаючи, що розмір часток кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За змістом статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У відповідності до ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності припиняється.

Приймаючи до уваги те, що вказаний факт знайшов підтвердження в судовому засіданні і встановлення такого факту має для заявниці юридичне значення, оскільки без його встановлення неможливо оформити і отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування за законом, як спадкоємиці першої черги, суд вважає, що заяву слід задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.293-294, 315, 319 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Павлоградська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Визначити що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 та ОСОБА_2 , набули у спільну часткову власність квартиру, що розташована по АДРЕСА_1 по 1/2 частці кожен.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя С. Г. Юдіна