Рішення № 138748204, 05.08.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3042/25

№ 2/183/1827/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю:

представника позивача Кондрат Л.Г.,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції сторін.

У березні 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просять стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 8050417 від 03.07.2024 року у розмірі 95700,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 03.07.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (надалі - ТОВ «АВЕНТУС») та ОСОБА_1 укладено Договір №8050417.

27.01.2025 було укладено договір №27.01/25-Ф, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №8050417.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідачки за договором № 8050417.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №8050417 від 03.07.2024 року, що підлягає стягненню з позичальника, станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 95700 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 29000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 52200,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0,00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами 14500 грн.; заборгованість за комісіями - 0,00 грн.; інфляційні збитки - 0,00 грн.; нараховані 3% річних - 0,00 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором №8050417 від 03.07.2024 у розмірі 95700,00 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.; понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.

У відзиві на позов відповідач звертає увагу на те, що з матеріалів справи, не вбачається що кошти, які було перераховано Позивачем, було видано саме Відповідачу у якості кредиту на умовах, про які зазначає позивач. Доказів належності відповідачу банківської картки, на яку було здійснено переказ коштів, матеріали справи також не містять.

Крім того, звертає увагу на те, що кредитний договір між Відповідачем та Позивачем було укладено 03 липня 2024 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, а тому неустойка за прострочення погашення кредиту нарахована позивачем під час дії воєнного стану, який триває донині.

Станом на день ухвалення рішення у справі чинним є пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) і ця норма ЦК України, на думку відповідача, є пріоритетною та превалює над нормою Закону України "Про споживче кредитування", відповідно до якої за договорами, укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Відповідач також заперечує розмір відсотків, які позивач просить стягнути та звертає увагу на те, що Позивачем, усупереч вимогам ст.81 ЦПК України, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування у відповідача заборгованості за відсотками у заявленому до стягнення розмірі. Розрахунок про стан заборгованості за кредитним договору, що долучений до позовної заяви, таким доказом не являється, адже не містить детального розрахунку всіх складників кредитної заборгованості, зокрема за відсотками, які просить стягнути з відповідача на свою користь. Відсутність детального розрахунку унеможливлює перевірити правильність нарахування позивачем відсотків за кредитним договором відповідно до узгоджених між сторонами умов.

Також відповідач вважає умову укладеного між сторонами Договору щодо встановлення денної процентної ставки у 1,5% є нікчемною, оскільки вона суперечать ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (а.с. 66-78).

У відповіді на відзив представник позивача зауважує на те, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ «ПЕЙТЕК» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства. Дана обставина підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК», відповідно до якого 03.07.2024 о 09:45:11 здійснено успішний переказ грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 (пункт 2.1. договору), у сумі 29000,00 грн., номер транзакції 48054332; номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» 0f7b5be1-5e66 4858-ae16-13b9a82551f7.

З приводу нарахування відсотків зазначає, що у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. При цьому, перевірити правильність розрахунків можливо за допомогою елементарних математичних операцій множення, ділення та додавання.

Відповідачем було укладено Кредитний договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору Позичальник отримав від Кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання Договору, Відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, Відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків.

Позивач звертає увагу на правовий висновок, викладений в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 року по справі №756/6038/20, у якому визначено, що незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.

Щодо посилань відповідача на положення Закону України «Про споживче кредитування» у частині нарахування штрафних санкцій, а також відповідності встановленої договором процентної ставки, процентній ставці, встановленій законом, зазначає таке.

Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень. Так відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Кредитний договір відповідачем був укладений 03.07.2024, тобто після набуття чинності змін до ЗУ "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення штрафу є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як ЗУ "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування. Відповідно до умов кредитного договору (пункт 1.6) відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто ним у позику були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ "Про споживче кредитування". Зважаючи на викладене, штрафу у розмірі за прострочення позичальником виконання зобов`язання, підлягає стягненню із відповідача (а.с. 79-86)

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с. 62).

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2026 року витребувано докази за клопотанням представника позивача (а.с. 92)

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, спростовувала всі доводи відповідача щодо невідповідності укладеного договору норм діючому законодавству тощо.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 03.07.2024 між ТОВ «АВЕНТУС» та ОСОБА_1 укладено Договір №8050417 про надання споживчого кредиту (а.с. 53-57).

ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» за допомогою одноразового ідентифікатора С4174 (а.с. 57 зворот).

Згідно з п. 1.2. цього Договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту складає: 29000,00 гривень, тип кредиту - кредит. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача НОМЕР_1 .

03.07.2024 відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредиту з умовами кредитування та порядком повернення кредиту. Відповідно до якої відповідач власним підписом підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних відповідачем умов кредитування (а.с. 25-27).

03.07.2024 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», на виконання умов кредитного договору, ОСОБА_1 були перераховані кошти в сумі 29000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 , яка була зазначена відповідачем в договорі (а.с. 36-39).

З інформації, наданої АТ «ПУМБ» встановлено, що власником картки № НОМЕР_2 є ОСОБА_1 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за вказаною карткою за період з 03.07.2024 року по 10.07.2024 року - НОМЕР_3 .

Відповідач порушив визначені умови кредитного договору, у зв`язку з чим, за розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 становить 95700 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 29000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 52200,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0,00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами 14500 грн.; заборгованість за комісіями - 0,00 грн.; інфляційні збитки - 0,00 грн.; нараховані 3% річних - 0,00 грн. (а.с. 40-42,43).

27.01.2025 між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено договір факторингу №27.01/25-Ф, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором з ОСОБА_1 (а.с. 46-48).

Відступлення прав вимоги підтверджується Реєстром боржників до Договору факторингу №27.01/25-Ф від 27.01.2025 року (а.с. 11).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 дійсно не виконував умови договору в частині повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, однак суд не може погодитися повністю з позицією позивача щодо розміру заборгованості, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (стаття 207 ЦК України).

За положеннями статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію» ( далі Закон).

Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У своїй постанові від 07 квітня 2021 у справі № 623/2936/19 Верховний Суд зробив висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

За встановленими у цій справі обставинами Договір №8050417 про надання споживчого кредиту від 03 липня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора С4174 (а.с. 57).

Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

03.07.2024 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», на виконання умов кредитного договору, ОСОБА_1 були перераховані кошти в сумі 29 000,00 грн. на картку № НОМЕР_2 , яка була зазначена відповідачем в договорі (а.с. 6-7, 8-9), й доказів повернення кредитних коштів суду не надано, у зв`язку з чим кредитор набув право на стягнення заборгованості у судовому порядку.

Оцінюючи позицію позивача про те, що відповідач зобов`язаний повернути достроково споживчий кредит, суд виходить з наступного.

Так, у чинній редакції Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 11 передбачає, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", в укладеному договорі визначається порядок дострокового повернення кредиту.

Стаття 16 Закону України "Про споживче кредитування" передбачає, що, якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюється споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

10.06.2017 року набрав чинності Закон України "Про споживче кредитування", який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування" (стаття 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України "Про захист прав споживачів". З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України "Про споживче кредитування", а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України "Про захист прав споживачів".

Якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про стягнення споживчого кредиту, не заявивши вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту на підставі ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" або на підставі частини 10 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", то у споживача (позичальника) відсутній обов`язок повернути достроково споживчий кредит.

Такі ж висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц та у Постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-223цс16.

Таким чином, наведені приписи підтверджують обов`язковість досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

При цьому, як зазначено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 638/13683/15-ц, кредитодавець не може заявляти вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту у позовній заяві. Подання кредитодавцем позову є складовою цивільного процесу, а не цивільних правовідносин. Тому таке подання не можна кваліфікувати, як вимогу у розумінні статті 16 Закону України "Про споживче кредитування". Якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про стягнення споживчого кредиту, не заявивши на підставі Закону вимогу про дострокове повернення коштів за договором, у споживача (позичальника) немає обов`язку здійснити таке дострокове повернення.

Встановлено, що у п. 1.4. Договору №8050417 про надання споживчого кредиту від 03 липня 2024 року сторони узгодили строк кредиту 360 дні (день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

У разі затримання Споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається у вигляді електронного листа на електронну адресу Споживача, зазначений в Договорі (або окремо надану Споживачем Товариству) та/або шляхом направлення повідомлення на додаткові контактні дані Споживача, вказані в цьому Договорі (або окремо повідомлені Споживачем), в тому числі з використанням месенджерів (Viber, Telegram, тощо). Моментом отримання Споживачем повідомлення є момент отримання Товариством електронного підтвердження про таке направлення. В даному випадку Споживач повинен здійснити повне дострокове повернення кредиту та процентів протягом 30 календарних днів, з дня отримання від Товариства повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду Споживач усуне порушення умов цього Договору, така вимога Товариства втрачає чинність. При цьому, в даному випадку вважається, що Споживач усунув порушення умов Договору, якщо на 31-й день, з дня отримання від Товариства вищезазначеної вимоги, у Споживача буде відсутня будь-яка прострочена заборгованість за Договором, в тому числі заборгованість, що зумовила направлення Споживачу вимоги та/або заборгованість, що виникла після направлення такої вимоги. В іншому разі, вимога залишається дійсною, а Споживач зобов`язаний не пізніше 30-го дня, з дня одержання вимоги, повернути в повному обсязі кредит, сплатити проценти та інші платежі передбачені Договором (п. 5.4. Договору).

Згідно Додатку №1 до Договору №8050417 про надання споживчого кредиту від 03 липня 2024 року відсутній обов`язок позичальника здійснюватти щомісячні платежі щодо погашення кредиту частинами, погашення суми кредиту у розмірі 29000 гривень здійснюється позичальником 28 червня 2025 року (а.с. 20).

Позовна заява подана до суду 31 березня 2025 року, тобто предметом позовних вимог є дострокове стягнення споживчого кредиту.

Позивачем не надано вимогу щодо дострокового погашення кредитної заборгованості та доказів вручення її відповідачеві ОСОБА_1 , а тому у останнього відсутній обов`язок повернути достроково споживчий кредит.

У зв`язку з чим позовні вимоги в частині дострокового повернення кредитних коштів у розмірі 29 000 гривень не підлягають задоволенню, у зв`язку із недотриманням досудового порядку врегулювання спору.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 755/11307/17 та у Постанові Верховного Суду від 04.12.2020 у справі № 753/21158/17.

При цьому, кредитор має право на стягнення простроченої заборгованості за кредитом.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду в постановах від 14.04.2026 по справі № 585/1140/24, від 25.02.2026 по справі № 686/4311/13-ц, від 22.10.2025 по справі № 766/2926/23, від 22.10.2025 по справі № 539/402/24.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору ( частина 1-4 статті 1056-1 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Договором №8050417 про надання споживчого кредиту від 03 липня 2024 року визначено періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, а тому прострочені відсотки за період з 03 липня 2024 року по 26 січня 2025 року (період заявлений у розрахунку позивача (а.с. 40-42) можуть бути стягнуті у судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач нараховував відповідачеві проценти за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Проте, такі умови кредитного договору в частині нарахування процентів за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані, спростовуються відповідачем, а тому такі умови договору є нікчемними.

Так, відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Ураховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір був укладений 01 липня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Перехідні положення Закону застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності Законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону. Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Натомість у цій справі, кредитний Договір №8050417 між ТОВ «АВЕНТУС» та у ОСОБА_1 укладено 03 липня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови договору щодо встановлення стандартної процентної ставки на рівні 1,5 % є нікчемними в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд вважає за необхідне самостійно здійснити перерахунок розміру відсотків з врахуванням відсоткової ставки 1 % в день за період з 03 липня 2024 року по 31 жовтня 2024 року, що складає 35090,00 грн. (29 000,00 х 1 % х 121 днів = 10 600,00 грн.). При цьому, за період з 01 листопада 2024 року 26 січня 2025 року позивачем фактично не нараховувались відсотки (у розрахунку вказана процентна ставка 0,00), а тому судом і не здійснюється нарахування відсотків за цей період.

Отже, з відповідача слід стягнути заборгованість відсотками за Договором №8050417 про надання споживчого кредиту від 03 липня 2024 року за період з 03 липня 2024 року по 31 жовтня 2024 року у розмірі 35090,00 грн.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне у майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

27.01.2025 між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено договір факторингу №27.01/25-Ф, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 8050417.

Відступлення прав вимоги підтверджується Реєстром боржників до Договору факторингу №27.01/25-Ф від 27.01.2025 року (а.с. 11).

Тобто, відповідач ОСОБА_2 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитними договорами перед новим кредитором ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

Вирішуючи позов в частині стягнення пені та штрафів у розмірі 14500 грн., суд вважає, що така пеня підлягаю списанню, а не стягненню, виходячи з наступного.

Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав законної сили 24.12.2023, виключено пункт6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення позичальників на період воєнного стану в Україні від сплати неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит. На підставі внесених змін, за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань

На території України з 24.02.2022 року діє воєнний стан (Указ Президента України «Про введення воєнного стану», затверджений Законом № 2102-IX від 24.02.2024), а згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період його дії та у 30 денний строк після його припинення (скасування) неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обсягу витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір №02-07/2024 від 02 липня 2024 року (а.с. 18-20), заявку на надання юридичної допомоги №894 від 01 лютого 2025 року (а.с. 22), витяг з акту №5 про надання юридичної допомоги від 01 лютого 2025 року, у якому узгоджено надання усної консультації з вивченням документів тривалістю 2 години вартістю 4 000 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду тривалістю години вартістю 12 000,00 грн. (а.с. 23).

Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі №15/8/203/20.

Крім того, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та часткове задоволення заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне зменшити витрати на правничу допомогу до 2 000 грн.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 881,23 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за процентами за Договором №8050417 про надання споживчого кредиту від 03 липня 2024 року за період з 03 липня 2024 року по 31 жовтня 2024 року у розмірі 35090,00 грн. (тридцять п`ять тисяч дев`яносто гривень).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 881,23 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн., а всього 2881 гривня 23 копійки (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня 23 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, оф. 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення виготовлене 05 серпня 2026 року.

Суддя Сорока О.В.