Рішення № 138747961, 05.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4588/26

Провадження № 2/202/4382/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.

за участю секретаря - Коваленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2026 року на адресу Індустріального районного суду міста Дніпра через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Чернушенка Володимира Юрійовича, до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказала, що їй на праві власності належить 1/2 частки квартири житловою площею 32,70 кв.м., загальною площею 52,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором обміну.

До 2013 року реєстрацію права власності на нерухоме майно проводило Бюро технічної інвентаризації із видачею про це документів (витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).

На даний час БТІ в місті Ясинувата Донецької області не відновило своєї діяльності на підконтрольній території України, архівні матеріали залишилися на тимчасово окупованій території.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 25.03.2024 р. № 72237901 відмовлено в проведенні реєстраційних дій, а саме в реєстрації права власності за позивачем 1/2 частки квартири житловою площею 32,70 кв.м., загальною площею 52,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

У позивача на теперішній час немає інших документів, окрім договору обміну, які б могли підтвердити право власності на 1/2 частку вказаної квартири.

Відсутність об`єктивної можливості підтвердити факт оформлення та/або реєстрації права власності за позивачем на спірне майно у зв`язку із знаходженням архівних матеріалів БТІ в місті Ясинувата Донецької області на тимчасово окупованій території, а також відмова державного реєстратора провести реєстрацію права власності на спірне майно за позивачем, створили ситуацію, при якій позивач не може реалізовувати свої правомочності, як власник майна, зокрема, щодо розпорядження цим майном, отримання передбаченої законом компенсації за знищення або пошкодження майна внаслідок збройної агресії російської федерації проти України тощо.

Вказала, що у позивача наявний договір обміну, що свідчить про наявність права власності майна, але з причин, які зазначені вище, цей документ не надає змоги позивачу беззаперечно підтвердити своє право власності на 1/2 частку нерухомого майна, наслідком чого має бути державна реєстрація такого права, а тому вважає, що наявні всі обставини для визнання права власності.

Просила суд визнати за позивачем право власності на 1/2 частку квартири житловою площею 32,70 кв.м., загальною площею 52,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Вища рада правосуддя рішенням від 11.06.2024 року № 1802/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Авдіївського міського суду Донецької області» змінила з 01 липня 2024 року територіальну підсудність судових справ Авдіївського міського суду Донецької області шляхом її передачі до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.

Законом України «Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів щодо зміни найменування місцевих загальних судів» № 4273-IX від 26.02.2025, який набрав чинності 25 квітня 2025 року, змінено найменування Індустріального районного суду м. Дніпропетровська на Індустріальний районний суд міста Дніпра.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 травня 2026 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 20 травня 2026 року прийнято позовну заяву до провадження, відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 16 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі.

Позивач в судове засідання не з`явилася. Відповідно до заяви представника позивача адвоката Чернушенко В.Ю., документ сформований в системі «Електронний суд» 06.07.2026 року, просили суд здійснювати розгляд прави без участі позивача та представника позивача та задовольнити позов.

Представник відповідача Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином через підсистему «Електронний суд». Відповідно до заяви, представника відповідача - Малярчик Е.Е., повноваження якого підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, документ сформований в системі «Електронний суд», 13.07.2026 року просила суд розглядати справу без їх участі. Проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними доказами.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав:

Судом встановлено, що згідно з Договором обміну від 03 березня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Авдіївського нотаріального округу А.О. Малімон, зареєстрованого в реєстрі за №502, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зробили обмін належних їм на праві власності таким чином: 1. Належна ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартира номер п`ятдесят чотири складена з двох кімнат, загальною площею 52,8 кв.м., в тому числі жилою площею 32,7 кв.м., багатоквартирного жилого будинку номер двадцять один на 9-му кварталі у місті Авдіївка Донецької області на підставі про право власності на житло, виданого Виконкомом Авдіївської міської Ради народних депутатів 13 березня 1995 року, зареєстрованого у Донецькому бюро технічної інвентаризації 23 березня 1995 року по реєстру за №5012 переходить у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в рівних частках кожному.

Згідно реєстраційного напису на Договору обміну, право власності позивача, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на квартиру в рівних частках зареєстровано Донецьким бюро технічної інвентаризації, про що 06.03.1998 р. внесено запис у реєстрову Книгу №37 за реєстровим №5012. Складовою свідоцтва про право власності є технічний паспорт.

Відповідно до технічного паспорту на квартиру, квартира АДРЕСА_2 загальною площею 52,8 кв.м., житловою площею 32,7 кв., розташована на п`ятому поверсі п`ятиповерхового будинку та складається з двох кімнат (кімната № 1- 13,5 кв.м., кімната № 2 - 19,2 кв.м.), кухні, ванної кімнати, вбиральні, коридору.

Згідно з копії паспорту громадянина України НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 13.03.1998 року.

Відповідно до Довідки від 10.10.2022 №1633-5002220529 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Місто Авдіївка є центром Авдіївської міської територіальної громади Покровського району Донецької області та відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих: Російською Федерацією», затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 - є окупованим Російською Федерацією містом з 29.02.2024 року.

25.03.2024 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Бондарь Юлією Юріївною, Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області прийнято рішення №72237901 про відмову в проведенні реєстраційних дій. Вказане рішення вмотивоване тим, що на сьогоднішній день неможливо отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01.01.2013 року на будь-який об`єкт нерухомого майна, розташований в місті Авдіївка, в тому числі на зазначений в запиті реєстратора об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З аналізу вказаної статті вбачається, що особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права). Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпоряджання таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин; 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа, позивачем у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10 травня 2017 року у справі № 910/13348/15.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно зі ст.357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Згідно з ч.1 статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Статтею 370 ЦК України передбачено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Суд вважає доведеним факт належності позивачу на праві спільної часткової власності квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки це підтверджується копією Договору обміну, копією реєстраційного напису, зробленого Бюро технічної інвентаризації та технічним паспортом на квартиру.

Підстав не довіряти твердженням позивача про належність йому вищевказаного нерухомого майна у суду немає.

Крім того, відповідач, який представляє інтереси Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, який є органом приватизації, не заперечує право власності позивача на це майно, яке набуто в порядку обміну в березні 1998 року.

Отже, позивач є учасником спільної часткової власності в рівних частках та відповідно до закону має право на визначення своєї частки у праві спільної сумісної власності на квартиру.

Отже, кожному із співвласників, фактично належить по 1/2 частина вищевказаної квартири.

Суд також звертає увагу, що загальновідомим і таким, що не підлягає доказуванню, є факт окупації російською федерацією частини Донецької області, в тому числі м. Донецька, м. Ясинувата, м. Авдіївки, де зберігалися документи, які підтверджують реєстрацію в установленому до 01.01.2013 року порядку права власності позивача на нерухоме майно.

Враховуючи, що в судовому засіданні підтверджено право власності позивача, а саме відповідно до рівності часток співвласників за кожним, - на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , але позивач позбавлена можливості реалізовувати свої правомочності власника майна через відсутність відповідних відомостей про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та неможливість їх отримання у відповідному бюро технічної інвентаризації через окупацію частини Донецької області, де зберігалися реєстраційні документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно, суд вважає можливим позов задовольнити, визнавши за позивачем право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відносно розподілу судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, то суд вважає, що витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на позивача, оскільки вказаний вище позов виник не через винні дії Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області і підстав для покладення витрат на Авдіївську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області немає.

Керуючись: ст.ст. 4, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (86060, Донецька область, м. Авдіївка, вул. Молодіжна, 5, код ЄДРПОУ 44000591) про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частку квартири житловою площею 32,70 кв.м., загальною площею 52,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.08.2026 року.

Суддя Л.П. Слюсар