Рішення № 138747858, 05.08.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5265/26

2/212/4610/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого - судді Борис О.Н., секретаря судового засідання Попової Ю.О., в порядку ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Виконкому Покровської районної в місті ради, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

У квітні 2026 року позивач Виконком Покровської районної в місті ради звернувся до суду в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач ОСОБА_2 є одинокою матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 26.02.2026 малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тимчасово влаштовано до КНП «Криворізька міська дитяча лікарня №4» КМР. З 26.02.2026 ОСОБА_2 не зверталася до служби у справах дітей з метою повернення малолітнього сина на виховання в родину. 20.06.2022 рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач ОСОБА_2 не отримує виплати на дитину ОСОБА_4 . Місцезнаходження ОСОБА_2 не відоме, за місцем реєстрації не проживає. У зв`язку із чим вимушені звернутися до суду із даним позовом та просили суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнути з відповідача на користь майбутнього законного представника дитини аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття.

Ухвалою суду від 27 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

16 червня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача подала заяву в якій просила розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 та стягнути аліменти на утримання сина на користь майбутнього законного представника дитини.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неприбуття суд не повідомила, відзив на позов не подала.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір`ю є відповідач ОСОБА_2 , відомості про батька дитини зазначені в порядку ст. 135 СК України, що підтверджується копією свідоцтва про народження та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00056959080 від 06.03.2026. (а.с. 5,6)

Рішенням Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради від 10.04.2026 №243 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, малолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Відповідно до акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 26.02.2026 малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тимчасово влаштовано до КНП «Криворізька міська дитяча лікарня №4» КМР (а.с.11).

24 березня 2026 року складено Акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я, з якого вбачається, що малолітня дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 26.02.2026 перебуває у КНП «КМДЛ №4»КМР (а.с.12).

Згідно листа Відділу методології та звітності Управління з питань виплат ГУПФУ в Дніпропетровській області від 23.03.2026 ОСОБА_2 на обліку в Головному управлінні, як отримувач соціальних та пенсійних виплат у тому числі на дитину ОСОБА_1 , не перебуває (а.с.13).

З листа Начальника ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області вбачається, що працівниками сектору ювенальної превенції ВП № 3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області було проведено розгляд, щодо притягнення до адміністративної відповідатьності гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за неналежне виконання батьківських обов?язків по відношенню до малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄО N?5357 від 06.03.2026 року). При проведенні перевірки було неодноразово відвідано вищевказану адресу мешкання гр. ОСОБА_2 , але двері квартири в присутності сусідів гр. ОСОБА_5 , та гр. ОСОБА_6 , ніхто не відчинив, останні пояснити, що їм невідоме місцезнаходження останньої та будь - якої інформації відносно гр. ОСОБА_2 надати не можуть. При неодноразовій спробі зв?язатись з останньою по мобільному номеру телефону не надалось можливим, так як телефон вимкнений. При подальшому встановленні місця перебування гр. ОСОБА_2 буде вирішено питання щодо притягнення до відповідальності згідно чинного законодавства (а.с.19).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.06.2022 ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.26-27).

Малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 тимчасово влаштовано до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , які мешкають за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі їх заяви, строком на 1 місяць з 30.03.2026 по 30.04.2026, що підтверджено копією Наказу №88 від 30.03.2026 Служби у справах дітей Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради (а.с.28).

Рішенням виконавчого комітету Покровської районної в місті ради від 10.04.2026 №253 затверджено висновок щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.29).

Відповідно до висновку щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки та піклування виконкому Покровської районної в місті ради вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.30)

Так, виходячи з положень частини 1 статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року), батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України), батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно зі ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. п. 94-102. рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року ( заява № 10383/09).

Як Суд зазначив у рішенні у справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року): Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ст. 164 СК України. Згідно до цієї статті мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Отже, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Статтею 165 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У цьому випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов`язки.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи міститься достатньо доказів, які свідчать про умисне ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків щодо виховання малолітньої дитини, його свідоме нехтування своїми обов`язками як батька, його небажання брати участь у фізичному і духовному розвитку дитини, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині у повному обсязі.

Також, суд роз`яснює відповідачу, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, після зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Приписами ч. 2, 3 ст. 166 СК України визначено: особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Статтею 180 СК України закріплено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Положеннями ч. 2 ст. 182 СК України встановлено: розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За таких обставин суд вважає, що з ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, до досягнення дитиною повноліття на користь майбутнього законного представника.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь держави судовий збір в сумі 3 328,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 164, 166, 167, 171, 180-182, 248 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Виконкому Покровської районної в місті ради, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у відношенні малолітньої дитини - сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , аліменти на утримання малолітньої дитини -сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь майбутнього законного представника дитини, щомісячно, у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 14 квітня 2026 року, до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на користь держави судовий збір в розмірі 3 328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок).

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Виконком Покровської районної в місті ради, ЄДРПОУ 04052531, знаходиться за адресою: 50014, м. Кривий Ріг, вул. Костя Гордієнка, буд. 2.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення суду складений та підписаний 05 серпня 2026 року.

Суддя: О. Н. Борис