Ухвала суду № 138747485, 05.08.2026, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/482/26

Провадження № 6/168/9/26

У Х В А Л А

05 серпня 2026 року сел.Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Малюти А.В.,

за участю: секретаря судових засідань Сулеви Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом представника товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» Медведєвої Наталії Олександрівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

учасники справи не з`явилися,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції сторін

До Старовижівського районного суду звернулася ОСОБА_1 із заявою про розстрочення виконання рішення суду від 02 липня 2026 року строком на 6 місяців зі сплатою рівними частинами щомісяця.

Заява обґрунтована тим, що Старовижівський районний суд Волинської області рішенням від 02 липня 2026 року (справа № 168/482/26) стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість в розмірі 18 071,12 грн., з яких: основний борг 9 712,56 грн., заборгованість по процентам 8 158,56 грн. та комісія 200,00 грн. Рішення суду законної сили ще не набрало. Тому просила розстрочити виконання рішення Старовижівського районного суду від 02 липня 2026 року шляхом погашення боргу протягом 6 місяців рівними частинами.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 21 липня 2026 року суд призначив судове засідання на 09.40 год. 05 серпня 2026 року. В судове засідання викликано учасників справи.

Заявниця ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Від ТОВ "Споживчий центр" будь-яких заяв та клопотань до суду не надходило.

Таким чином, судом вжиті належні заходи для повідомлення сторін про розгляд справи та реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів. Тому суд вважає, що сторонам відомо про розгляд даної справи у суді.

Згідно з частиною першою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Перешкод для вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами, судом не встановлено.

Враховуючи, що в судове засідання учасники справи не з`явилися, то відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини встановлені Судом.

Старовижівський районний суд Волинської області (справа № 639/7483/25) рішенням від 02 липня 2026 року позов представника товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» Медведєвої Н.О. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 користь ТОВ «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором №10.10.2025-100000637 від 11 жовтня 2025 року розмірі 18 071,12 грн., з яких: основний борг 9 712,56 грн., заборгованість по процентам 8 158,56 грн. та комісія (за надання кредиту) 200,00 грн. В задоволенні позову в частині стягнення 5 110,00 грн. відсотків, нарахованих за статтею 625 ЦК України відмовив. Також суд стягнув ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 075,61 грн.

Згідно з відомостей з ДР фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу станом на 16 липня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 офіційно працювала в ТОВ «Мобіжук» в січні-лютому 2026 року. Дата звільнення 16 лютого 2026 року.

З довідки форми ОК-5 від 15 липня 2026 року Пенсійного фонду України вбачається, що протягом 2025-2026 років ОСОБА_1 працювала періодично. Останні доходи були в січні-лютому 2026 року.

Аналіз фінансового стану боржника свідчить про те, що одноразове стягнення всієї суми заборгованості поставить її у скрутне матеріальне становище та призведе до надмірного фінансового тягара, що суперечить принципу пропорційності судового процесу.

Оцінка Суду

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В той же час, згідно з частиною 5 статті 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконується частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є право перетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18.

Відповідно до положень частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналізуючи надані відповідачкою докази, суд встановив, що доходи відповідачки є незначними, що свідчить про об`єктивну неможливість сплатити всю суму заборгованості одноразово без суттєвого порушення її базових життєвих потреб.

Оцінюючи вказані обставини в їх сукупності, суд вважає, що надані відповідачкою документи є належними, допустимими та достатніми доказами наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення.

З огляду на скрутний матеріальний стан боржника, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, дотримання принципу розумності та реальності виконання судового рішення, а також недопущення покладення на відповідача надмірного тягаря, суд вважає за необхідне розстрочити виконання рішення суду на строк 6 місяців.

Щодо визначення суми заборгованості, яка підлягає розстроченню, суд зазначає таке. У своїй заяві відповідачка просила розстрочити виконання рішення суду на загальну суму 23 181,12 грн, що відповідає розміру первісних позовних вимог позивача. Однак, рішенням суду від 02 липня 2026 року позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 071,12 грн.

Оскільки предметом розстрочення в порядку статті 435 ЦПК України може бути виключно реально присуджена судом сума, яка підлягає примусовому чи добровільному виконанню, суд вважає за необхідне розстрочити виконання рішення суду в межах стягнутих 18 071,12 грн. У задоволенні заяви в частині розстрочення суми, що перевищує присуджений розмір, слід відмовити за безпідставністю.

За таких обставин, заява відповідачки ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню

На підставі викладеного,

керуючись статтями 258 - 261, 353, 354, 435 ЦПК України,

статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження»,

суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду - задовольнити частково.

Розстрочити відповідачці ОСОБА_1 виконання рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 02 липня 2026 року у справі № 168/482/26 за позовом представника товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» Медведєвої Наталії Олександрівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості вчастині стягнення заборгованості в розмірі 18 071,12 (вісімнадцять тисяч сімдесят одну гривню 12 копійок) гривень шляхом сплати рівними частинами протягом 6 місяців до повного погашення заборгованості.

В іншій частині вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А. В. Малюта