Ухвала суду № 138746581, 04.08.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/5313/18

1-в/465/82/26

У Х В А Л А

іменем України

04.08.2026 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

державного виконавця ОСОБА_3 ,

представник боржника ОСОБА_4 ,

заінтересованої особи ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові подання начальника Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_6 про визначення частки боржника у праві спільної сумісної власності, -

ВСТАНОВИВ:

до суду на підставі ст.443 Цивільного процесуального кодексу України звернувся начальник Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_7 із письмовим поданням про визначення частки боржника ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

Подання мотивує тим, що на примусовому виконанні у Франківському відділі державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 79536330 з примусового виконання виконавчого листа № 465/5313/18 від 24.10.2025 шо видав Франківський районний суд м.Львова про: ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст.307 КК України та призначити йому покарання: за ч. 1 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки; за ч.2 ст.307 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за сукупністю кримінальних правопорушень призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією майна. Боржником в межах даного виконавчого провадження являється: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 Згідно з інформацією, отриманою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек, за боржником на праві спільної сумісної власності зареєстровано нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 . Зазначені відомості також підтверджуються відповіддю ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 20.12.2025 № 2193-В та поданою боржником декларацією про доходи і майно боржника. Разом з тим, частка боржника у праві спільної сумісної власності на зазначене нерухоме майно не визначена, що унеможливлює вчинення виконавчих жій, спрямованих на виконання судового рішення про конфіскацію майна.

16.07.2026 до суду від ОСОБА_9 надійшли заперечення на подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника, в яких просила у задоволенні подання відмовити. Розгляд вказаного подання просила проводити без її участі.

Мотивує заперечення тим, що ОСОБА_8 являється її братом та він за адресою: АДРЕСА_2 не проживає, витрати за комунальні послуги не сплачує, не проводив жодних ремонтних робіт у квартирі, протягом трьох років перебував в слідчому ізоляторі, а зараз він перебуває у лавах Збройних Сил України.

Державний виконавець в судовому засіданні подання про визначення частки боржника у праві спільної сумісної власності підтримав та просив таке задоволити.

Представник боржника просила залишити подання без розгляду, так як у даному випадку наявний спір про право.

Заінтересована особа заперечила проти поданання.

Дослідивши матеріали подання та надані докази, заслухавши пояснення учасників, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що вироком Франківського районного суду м.Львова від 27.02.2025 ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України та призначити йому покарання: за ч.1 ст.307 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки; за ч.2 ст.307 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за сукупністю кримінальних правопорушень призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією майна.

Постановою головного державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_10 від 10.11.2025 відкрито виконавче провадження №79536330 з примусового виконання виконавчого листа №465/5313/18, виданого Франківським районним судом м.Львова 24.10.202.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відсуження обєктів нерухомого майна щодо суб`єкта №459290571 від 05.01.2026 квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 .

Згідно відповіді ОКП «БТІ та ЕО» від 11.11.2025 року №91096, станом на 29.12.2012 року ОСОБА_8 , на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 19.06.2009 року, виданого Управлінням комунальної власності Львівської міської ради, згідно наказу за №1361-Ж-Ф, був зареєстрвоаний як співвласник квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначеніЗаконом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 6 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні визначений ст. 443 ЦПК України, відповідно до якої питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20), щодо відступу від висновків якої вирішується питання, колегія суддів зазначила, що під час розгляду подання державного чи приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не можуть застосовуватися норми Господарського процесуального кодексу України, які регулюють позовне провадження. Отже, розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 335 Господарського процесуального кодексу України (аналогія статті 443 ЦПК України) не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що стаття 335 Господарського процесуального кодексу України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. У цьому разі відповідно до статті 338 Господарського процесуального кодексу України подання державного чи приватного виконавця розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від суб`єктного складу боржника та інших співвласників майна. Натомість за наявності спору про право стаття 335 Господарського процесуального кодексу України не підлягає застосуванню. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас, в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження. Пунктом 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Натомість мотиви відступу від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20), зводяться до того, що єдиною допустимою законом формою звернення виконавця до суду за вирішенням питання про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є звернення з поданням.

Однак, ВП ВС дійшла висновку, що розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.

Отже, норми статті 443 ЦПК України підлягають застосуванню виключно за відсутності спору про право.

Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна.

За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас, може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).

Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20, пункт 8.74).

Поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, у ЦПК України наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК України, відповідно до якої якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах. Такий висновок узгоджується з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) про залишення позову без розгляду.

Отже, оскільки начальник Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_7 звернувся до суду із поданням про вирішення питання про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності, яким боржник володіє спільно з іншими особами; частка боржника у спільному майні не визначена, інший співвласник заперечує щодо визначення частки у квартирі відповідно до принципу рівності часток у праві спільної сумісної власності, а отже, наявний спір про право, який повинен вирішуватись в позовному провадженні, а не в межах справи в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що подання начальник Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_13 слід залишити без розгляду, роз`яснивши, що він має право подати позов на загальних підставах.

Керуючись ст. ст.257-261,353-354,443 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Подання начальника Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_6 про визначення частки боржника у праві спільної сумісної власності - залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику право звернутися до суду із позовом у порядку позовного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_1